Рішення

від 21.01.2025 по справі 380/21950/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 рокусправа № 380/21950/24

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання дій протиправними та скасування постанов,

по с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивачка) пред`явила позов до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі відповідач, Сихівський ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним дії Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вчинені при відкритті виконавчого провадження №60874832, та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження;

- визнати протиправною постанову Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення виконавчого збору №60874832;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сихівського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 незаконно стягнутого виконавчого збору 9219,15 грн;

- визнати протиправною постанову Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення витрат на проведення виконавчих дій №60874832.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що на виконанні Сихівського ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ перебувало виконавче провадження ВП №60874832 з примусового виконання виконавчого напису №611, виданого 17.04.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу. Стверджує, що про виконавче провадження ВП №60874832 вона дізналася після отримання представником відповіді на адвокатський запит, до якого додано ідентифікатор доступу, що мало місце 22.10.2024. Зауважує, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2019 виконавець неправомірно зазначив резолютивну частину виконавчого напису, вказавши «стягнення заборгованості у сумі 873723,16 грн» замість «звернення стягнення на майно: нежитлові приміщення загальною площею 81,5 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Трильовського, буд. 23, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна, місто Київ, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 », змінивши тим самим суть примусового виконання виконавчого документа, що зумовило винесення неправомірних постанов, зокрема постанови про стягнення виконавчого збору. Крім того констатує, що сума виконавчого збору підлягає обчисленню не від стягуваної з боржника суми, а від вартості майна, на яке має бути звернуто стягнення, а тому відсутність стягнутої суми виключає стягнення виконавчого збору. Натомість в оскаржуваній постанові про стягнення виконавчого збору від 12.12.2019 державний виконавець вирахував 10% від суми заборгованості перед стягувачем за кредитним договором. Визначення виконавчого збору у зазначеному розмірі, на переконання позивачки, суперечить ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», а тому не підлягає стягненню. Також позивачка звертає увагу, що на момент винесення оскаржуваних виконавчих документів, а саме з 11.04.2019, предмет іпотеки перейшов у власність стягувача, тому вона не могла бути боржником у виконавчому провадженні ВП №60874832. Вважаючи оскаржувані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 30.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. До участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк». Суд установив відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву та витребував належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №60874832.

06.11.2024 представниця відповідача подала відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60874832 від 12.12.2019 скеровано рекомендованою кореспонденцією на адресу боржника, яка зазначена у виконавчому листі: АДРЕСА_1 . Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60899607 від 17.12.2019 з примусового виконання постанови Сихівського ВДВС №60874832 від 12.12.2019 (виділеної в окреме виконавче провадження) про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 87372,31 грн також скеровано рекомендованим листом (цю постанову позивачка особисто отримала, про що свідчить відмітка з її підписом). Покликаючись на приписи ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів, наголосила, що виконанню підлягав виконавчий документ про звернення стягнення на майно боржника, а не про передачу стягувачу майна за виконавчим документом. Тому твердження позивачки про необхідність визначення суми виконавчого збору, виходячи з вартості майна, на яке звертається стягнення, є помилковим. Також у відзиві представниця відповідача зазначила, що позовна заява подана з пропуском строку звернення до суду. Вважає, що державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Разом з відзивом на позовну заяву надано матеріали виконавчого провадження №60874832.

Крім того, 06.11.2024 від представниці відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.

У судовому засіданні 07.11.2024 представник позивачки підтримав позов та просив його задовольнити. Представниця відповідача проти позову заперечила, просила відмовити у його задоволенні.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача явки в судове засідання не забезпечила, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Пояснень щодо суті позовних вимог не надала.

Протокольною ухвалою суду від 07.11.2024 відкладено розгляд справи на 13.11.2024 о 15:30 год для надання письмових пояснень представнику позивачки щодо клопотання про залишення позову без розгляду.

11.11.2024 представник позивачки подав заперечення на відповідь на відзив та на заяву про залишення позовної заяви без розгляду. Свою позицію мотивує тим, що в постанові про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2019 виконавче провадження було відкрито з примусового виконання виконавчого напису №611, виданого 17.04.2014 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу, про звернення стягнення на предмет іпотеки. Натомість, у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №60874832 зазначено про стягнення боргу. Крім того, констатує, що позивачка не володіла майном на момент відкриття виконавчого провадження, про що було відомо стягувачу, тому виконавчий збір не підлягає стягненню з неї. З урахуванням наведених міркувань, просить поновити строк на звернення до суду з позовною заявою, як такий, що пропущений з поважних причин.

13.11.2024 фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалася, оскільки учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи.

У зв`язку з виходом судді з лікарняного, судовий розгляд справи призначено на 25.11.2024 о 15:00 год.

Протокольною ухвалою суду від 25.11.2024 відкладено розгляд справи для виклику та допиту позивачки ОСОБА_1 як свідка.

09.12.2024 представник позивачки подав клопотання про долучення відповіді Сихівського відділу ДВС у м. Львові ЗМУ МЮ на заяву про скасування постанови та закінчення виконавчого провадження №60899607.

У судовому засіданні 10.12.2024 позивачку допитано як свідка про відомі їй обставини справи, що мають значення для вирішення справи. Протокольною ухвалою суду від 10.12.2024 відкладено розгляд справи на 19.12.2024 о 13:00 год. та запропоновано позивачці надати довідку про місце реєстрації на час винесення оскаржуваних постанов.

11.12.2024 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про долучення витягу з реєстру територіальної громади, у якому зазначено місце проживання ОСОБА_1

19.12.2024 представниця відповідача подала клопотання про відкладення розгляду справи.

Протокольною ухвалою суду від 19.12.2024 розгляд справи відкладено за клопотанням представниці відповідача на 31.12.2024.

31.12.2024 представник позивачки та представниця відповідача подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

У судове засідання, яке відбулося 31.12.2024 о 14:00 год., сторони не прибули, були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. Зважаючи на подання клопотання представників сторін, суд постановив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 250, п. 9 ст. 205 КАС України.

10.01.2025 суд постановив ухвалу з питань залишення позову без розгляду, якою відмовлено у задоволенні клопотання представниці відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

13.01.2025 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ч. 13 ст. 171 КАС України, позивачці встановлено п`ятиденний строк на усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог цієї ухвали 15.01.2025 представник позивачки подав заяву про усунення недоліків, до якої додав квитанцію про сплату судового збору.

16.01.2025 ухвалою суду розгляд справи продовжено.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

17.04.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторією Юріївною вчинено виконавчий напис, за змістом якого запропоновано звернути стягнення на майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 81,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить громадянці України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна місто Київ, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , місце роботи: фізична особа-підприємець, реєстраційний номер облікової карти платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб платників податків: НОМЕР_1 . Зазначене майно на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Котарською А. Т. та зареєстрованим в реєстрі за №1191, є забезпеченням виконання зобов`язань ОСОБА_1 згідно з договором про надання споживчого кредиту №11145177000 від 20.04.2007, передане в іпотеку АКІБ «Укрисиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Дельта Банк» у розмірі 871223,16 грн та суму в розмірі плати за вчинення виконавчого напису 2500,00 грн.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 10.12.2014 у справі №464/9248/14-ц вирішено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» за кредитним договором від 20.04.2007 № 11145177000 в сумі 976914,97 грн (дев`ятсот сімдесят шість тисяч дев`ятсот чотирнадцять гривень 97 коп), звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 81,5 кв.м. в будинку №23, які належать на праві власності ОСОБА_1 , шляхом передачі іпотекодержателю - Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

22.01.2016 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49891634 з примусового виконання виконавчого напису №611, виданого 17.04.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про звернення стягнення на майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 81,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що належать ОСОБА_1 .

У межах виконавчого провадження №49891634 15.04.2016 винесено постанову про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні для надання письмового висновку, звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) з питань початкової вартості описаного й арештованого майна, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 81,5 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що належать ОСОБА_1 .

Зважаючи на бездіяльність стягувача (ПАТ «Дельта Банк») щодо авансування витрат для оплати проведення оцінки майна, виконавчий документ (виконавчий напис №611, виданий 17.04.2014) постановою від 25.04.2017 повернуто стягувачу.

За змістом Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (№163783479) з 11.04.2019 власником нежитлових приміщень №ХІ-ХІІІ загальною площею 81,5 м.кв., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк». Підставою виникнення права власності є рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10.12.2014 у справі №464/9248/14-ц.

12.12.2019 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60874832 з примусового виконання виконавчого напису №611, виданого 17.04.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про стягнення заборгованості у сумі 873723,16 грн.

12.12.2019 в межах виконавчого провадження ВП №60874832 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, згідно з якою з боржника ОСОБА_1 підлягає стягненню виконавчий збір у розмірі 87372,31 грн, а також постанову про арешт майна боржника.

На підставі заяви стягувача від 16.12.2019 про повернення виконавчого документа, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», 17.12.2019 винесено постанову про повернення виконавчого документа (виконавчого напису №611) стягувачу, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій виведено в окремо провадження.

17.12.2019 головним державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60899607 про примусове виконання постанови №60874832, виданої Сихівським ВДВС м. Львів 12.12.2019, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 87372,31 грн.

17.10.2024 представник позивачки звернувся до відповідача з адвокатським запитом щодо надання постанови про відкриття виконавчого провадження №60874832 з ідентифікатором доступу.

Листом від 22.10.2024 №86684 відповідач скерував постанову про відкриття виконавчого провадження №60874832.

22.10.2024 представник позивачки звернувся до відповідача із заявою про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №60874832 та всі наступні постанови як похідні.

Листом від 26.11.2024 вих. №95150 Сихівський відділ ДВС у м. Львові ЗМУ МЮ, покликаючись на положення ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», повідомив про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження №60899607.

Вважаючи протиправними постанови, винесені в межах виконавчого провадження №60874832, позивачка пред`явила цей позов.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

За приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Законом України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Так, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 Закону №1403-VIII).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів.

За змістом ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 ст. 10 Закону №1404-VIII унормовано, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 1 ст. 4 Закону №1404-VIII регламентовано, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

За змістом п. 7 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі Інструкція) постанова як окремий документ містить такі обов`язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

Судом встановлено, що 12.12.2019 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60874832 з примусового виконання виконавчого напису №611, виданого 17.04.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, у якому резолютивна частина виконавчого документа зазначена «про стягнення заборгованості у сумі 873723,16 грн». Натомість у виконавчому написі нотаріуса №611 запропоновано звернути стягнення на майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 81,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що належать ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів від 29.06.1999 №1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Зокрема, у першому розділі «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» закріплено перелік документів, які підлягають поданню для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, а також за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання.

З назви та змісту цього розділу вбачається, що стягнення безспірної заборгованості за нотаріально посвідченими договорами здійснюється на підставі виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відтак, факт викладення державним виконавцем в оскаржуваній постанові резолютивної частини виконавчого напису шляхом зазначення «про стягнення заборгованості у сумі 873723,16 грн» сам по собі не є достатньою правовою підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Представник позивачки стверджує, що неправильне зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП №60874832 резолютивної частини виконавчого провадження зумовило винесення неправомірних постанов, зокрема і постанови про стягнення виконавчого збору. Покликаючись на приписи ст. 27 Закону №1404-VIII, зауважує, що сума виконавчого збору підлягає обчисленню не від стягуваної з боржника суми, а від вартості майна, на яке має бути звернуто стягнення. А тому вартість майна, на його переконання, не може бути обчислена державним виконавцем на стадії відкриття виконавчого провадження, оскільки Законом №1404-VIII визначена певна процедура оцінки такого майна.

З цього приводу суд звертає увагу на таке.

За правилами ч. 1 ст. 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VIII).

Норми Закону № 1404-VIII не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов`язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Тобто стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Суд звертає увагу на те, що виконанню підлягав виконавчий документ про звернення стягнення на майно боржника, а не про передачу стягувачу майна за виконавчим документом. Тому твердження представника позивачки про необхідність визначення суми виконавчого збору, виходячи з вартості майна, на яке звертається стягнення, не ґрунтується на положеннях закону.

Розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнута в межах виконавчого провадження.

За обставинами справи, у виконавчому написі зазначено загальний розмір вимог, що підлягають відшкодуванню іпотекодержателю - ПАТ «Дельта Банк» за рахунок коштів, отриманих від реалізації іпотечного майна, а саме: в рахунок погашення заборгованості позивача за кредитним договором в розмірі 871223,16 грн та плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 2500,00 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 12.02.2019 вбачається, що державний виконавець визначив суму виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню: 873723,16 грн х 10% = 87372,31 грн.

Тому державний виконавець правомірно обчислив розмір виконавчого збору виходячи з розміру 10 відсотків від суми, що підлягає примусовому стягненню, суми заборгованості, зазначеної у виконавчому документі, що відповідає ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII.

За приписами пп. 1-6 ч. 5 ст. 27 цього Закону виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 9 ст.27 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Положеннями ст. 40, 42 наведеного Закону передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Зокрема, ч. 3 ст. 40 цього Закону встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 8 Розділу III Інструкції у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1,3,4,6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1,2,4,6,7,9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Відтак, у випадках передбачених чинним законодавством, після повернення виконавчого документа або закриття виконавчого провадження, якщо виконавчий збір не було стягнуто, відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком, а не правом державного виконавця.

Отже, стягнення виконавчого збору не залежить від здійснення державним виконавцем виконавчих дій в межах відповідного виконавчого провадження. Натомість, навіть за відсутності заходів з примусового виконання після завершення виконавчого провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII у державного виконавця наявний обов`язок винести постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від суми стягнення за виконавчим документом.

Як встановлено судом, 17.12.2019 постановою державного виконавця виконавчий документ (виконавчий напис №611) повернутий стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII. Крім того, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60899607 про примусове виконання постанови №60874832, виданої Сихівським ВДВС м. Львів 12.12.2019, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 87372,31 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження ВП №60874832 діяв відповідно до вимог Закону №1404-VIII, на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією та законодавством України. Тому суд не вбачає ознак протиправності дій державного виконавця під час винесення цих документів виконавчого провадження.

Заразом суд уважає за необхідно звернути увагу на таке.

Суд установив, що згідно з Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (№163783479) з 11.04.2019 власником нежитлових приміщень №ХІ-ХІІІ загальною площею 81,5 м.кв., розташованих за адресою: Львівська обл., м. Львів, вул. Трильовського К., буд. 23, є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк». Підставою виникнення права власності є рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10.12.2014 у справі №464/9248/14-ц, згідно з яким ухвалено звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 81,5 кв.м. в будинку №23, які належать на праві власності ОСОБА_1 , шляхом передачі іпотекодержателю - Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки.

Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №60874832 та постанова про стягнення виконавчого збору винесені державним виконавцем 12.12.2019. Тобто на момент винесення спірних документів виконавчого провадження майно, яке було предметом іпотеки і яке було предметом звернення стягнення за виконавчим написом від 17.04.2014, перейшло у власність стягувача у виконавчому провадженні ВП №60874832. Відповідно у позивачки боржника у виконавчому провадженні ВП №60874832 припинилося право власності на це майно шляхом звернення стягнення на нього, що, у свою чергу, відповідає резолютивній частині рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень (у спірному випадку виконавчого напису нотаріуса).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

З наведеними приписами Конституції України корелюються положення п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за змістом якого однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства визначено верховенство права.

Згідно зі ст. 6, 242 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини; рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.

Верховенство права це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004).

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд, керуючись принципом верховенства права, дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору з позивачки є несправедливим, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося до відкриття виконавчого провадження, відтак підстави для стягнення виконавчого збору з позивачки відсутні. Тому постанова про стягнення виконавчого збору ВП №60874832, винесена 12.12.2019 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, підлягає скасуванню.

Судом встановлено, що у зв`язку із повернення виконавчого документа стягувачу постанову про стягнення виконавчого збору виведено в окремо провадження. Зокрема, 17.12.2019 головним державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60899607 про примусове виконання постанови №60874832, виданої Сихівським ВДВС м. Львів 12.12.2019, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 87372,31 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом зазначеної норми це право суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон надає право суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.

Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява (постанова Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 819/1420/15).

З урахуванням викладеного, а також з огляду на те, що скасуванням постанови про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження ВП №60874832 не забезпечить повного та ефективного захисту прав та інтересів позивачки у заявлений нею спосіб, суд уважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, скасувавши постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60899607.

Стосовно вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки стягнутого виконавчого збору 9219,15 грн, суд звертає увагу на таке.

Згідно із ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Всупереч зазначеним нормативним положенням, позивачка не надала жодних доказів на підтвердження факту стягнення з неї виконавчого збору у сумі 9219,15 грн, а тому ця вимога задоволенню не підлягає.

Також не підлягає задоволенню вимога про визнання протиправною постанови Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення витрат на проведення виконавчих дій №60874832, оскільки судом не встановлено ознак протиправності дій державного виконавця під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №60874832, а відтак і підстав для скасування цього документа виконавчого провадження.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачкою строку звернення до суду суд звертає увагу на те, що це питання розглядалося під час вирішення клопотання про залишення позову без розгляду.

Частиною 1 ст. 122 КАС України регламентовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця унормовані ст. 287 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 287 КАС України (у редакції, чинній на час пред`явлення позову) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, зокрема конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних (ч. 5 ст. 18 Закону №1404-VIII).

За змістом ч. 1 ст. 28 Закону №1404-VІІІ копії постанов про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Суд установив, що відповідач скерував оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60874832 від 12.12.2019 та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60899607 від 17.12.2019 за адресою: вул. Сихівська, буд. 4, кв. 29 м. Львів. Натомість, матеріалами справи, а саме витягом з Реєстру територіальної громади підтверджується, що позивачка з 03.02.2015 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

З огляду на те, що ці документи виконавчого провадження скеровані за незареєстрованим місцем проживання позивачки, а тому не можуть підтвердити факт їх отримання позивачкою та відповідно не можуть слугувати доказом обізнаності особи про їх існування. Ці обставини (факт неотримання документів виконавчого провадження) підтвердила позивачка у судовому засідання під час її допиту як свідка. Іншого суду не доведено.

З урахуванням того, що відповідач не надав доказів на підтвердження отримання позивачкою оскаржуваних документів виконавчого провадження, суд уважає обґрунтованими доводи представника позивачки, що про порушення прав та законних інтересів позивачка дізналася 22.10.2024, після фактичного ознайомлення її представника з матеріалами виконавчого провадження, тому до суду звернулася в межах встановленого строку 25.10.2024.

З урахуванням викладеного, судження представниці відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо пропуску строку звернення до суду, суд не враховує.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з ч.1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, водночас обравши ефективний спосіб захисту порушених прав позивача, незалежно від формулювання позовних вимог, яке зазначене у позовній заяві.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Приписами ч. 3 ст. 139 КАС України регламентовано, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 1937,92 грн (за вимогу майнового характеру 968,96 грн та за вимогу немайнового характеру 968,96 грн).

З огляду на те, що судом задоволено частково вимогу немайнового характеру, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 484,48 грн.

Керуючись ст. 2, 6, 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 287, 293, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання дій протиправними та скасування постанов задовольнити частково.

2. Скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП №60874832, винесену 12.12.2019 державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60899607, винесену 17.12.2019 головним державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

3. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Інформація про учасників справи:

Позивачка - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Сихівський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: просп. Червоної Калини, буд. 109, м. Львів, 79049; ЄДРПОУ 35009295).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (місцезнаходження: вул. Євгена Коновальця (Щорса), буд. 36Б, м. Київ, 01133; ЄДРПОУ 34047020).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна