Ухвала

від 22.01.2025 по справі 420/27679/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27679/24

У Х В А Л А

22 січня 2025 рокум.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши (з урахуванням часу перебування на лікарняному) в порядку письмового провадження заяву Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Приватного підприємства Приватного підприємства «Геліос-Ван» до Одеської митниці, про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства "Геліос-Ван" до Одеської митниці, про визнання протиправними та скасування рішень, у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000400/2 від 02.08.2024 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 позов Приватного підприємства «Геліос-Ван» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості №UA500500/2024/000400/2 від 02.08.2024 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Приватного підприємства «Геліос-Ван» 3028 грн. сплаченого судового збору.

07.01.2025 від Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» за підписом представника до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці (вул.Лип Івана та Юрія, 21А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Приватного підприємства "ГЕЛІОС-ВАН" (вул. Шевченка, 7А, офіс 44, м.Чорноморськ, Одеська обл., 68001, Код ЄДРПОУ 37439444) судові витрати на залучення перекладача у розмірі 750,00 грн.; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці (вул.Лип Івана та Юрія, 21А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Приватного підприємства "ГЕЛІОС-ВАН" (вул.Шевченка, 7А, офіс 44, м.Чорноморськ, Одеська обл., 68001, Код ЄДРПОУ 37439444) судові витрати на правову допомогу у розмірі 20 750,00 грн.

В обґрунтування заяви вказує, що перед подачею позову до суду позивачем були понесені судові витрати на переклад документів поданих до суду, а саме переклад з китайської мови експортної декларації яка, серед інших документів, була подана як доказ до суду, а також переклад документів здійснений на виконання Ухвали суду про залишення позову без руху. Понесені витрати в частині перекладу склали 750 грн, що підтверджується Рахунком №74 від 02.09.2024, платіжною інструкцією №295 від 03.09.2024, актом приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) №74 від 02.09.2024. Також позивачем були понесені витрати на правову допомогу у сумі 20 750 грн., які були сплачені позивачем адвокату, що підтверджується договором № 2/3008-ю/24 від 30.08.2024 про надання правової/правничої допомоги, відповідно до якого сторони погодили між собою у п. 1.1. його предмет щодо оскарження рішення Держмитслужби, у п. 1.9 фіксований розмір гонорару адвоката у розмірі 20 750 грн. на етапі розгляду справи у суді першої інстанції. Позивачем була сплачена визначена сума у розмірі 20 750 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1038 від 12.09.2024. Також сторонами підписано Акт приймання передачі від 07.01.2024 до укладеного договору. Звернення до суду з заявою про прийняття додаткового рішення та надання відповідних документів обумовлено тим, що на час подання позову позивач не мав повного переліку документів, частина з них була складена після подання позову та прийняття рішення, також на час подання позову позивач не міг знати повного розміру судових витрат оскільки під час розгляду справи вони могли збільшитись чи зменшитись відносно заявленого у позові орієнтованого розрахунку.

Від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких митний орган звертає увагу на те, що сума витрат позивача із залученням перекладача, пов`язана із приведенням позовної заяви та доданих до неї письмових доказів у відповідність до вимог КАС України, тобто переклад документів замовлений позивачем до відкриття провадження у справі, тому понесені позивачем витрати безпосередньо не були пов`язані з розглядом цієї справи. Крім того, відповідач зазначає, що перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду. Під час судового розгляду даної справи рішення про залучення до участі у справі перекладача не приймалося, ухвалою суду перекладач до справи допущений не був. Надання учасником справи до матеріалів судової справи письмових доказів з їх перекладом мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, не є тотожним поняттю залученню перекладача до справи в розумінні статті 71 КАС України.

Також, відповідач у своїх запереченнях зазначає, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 20 750,00 грн. становить 6,85 прожиткових мінімумів на працездатних осіб з 1 січня 2024 року, або 2,59 мінімальні заробітні плати у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за 432.29 години роботи. Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу в суді у розмірі 20 750,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.

Розглянувши заяву Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу та витрат на залучення перекладача, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до п.3 ч.1, ч.2-5 ст.252 КАС України, однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до п. 1, 3 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до ч.5 ст.137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Суд також зазначає, що принцип повного відшкодування витрат на професійну правничу допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, ґрунтується на загальних принципах справедливості та компенсації в правовій системі, що є особливо важливим у публічно-правових спорах, де відповідачем, як правило, виступає держава в особі уповноважених нею суб`єктів владних повноважень.

В силу вимог ч.3 ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Окрім того, у відповідності до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частина перша статті 143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з ч.3 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За приписами ч.5 ст.143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати пов`язані із залученням перекладача, належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі та обов`язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі-ЦПК України) (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 7 липня 2023 року у справі № 340/2823/21, в якій сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді:

«Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України».

У постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції Об`єднаної палати Верховний Суд указав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача у позові не просив вирішити питання щодо стягнення судових витрат. Прохальна частина позову не містить таких вимог. У мотивувальній частині позову лише зроблено посилання на те, що орієнтовний розрахунок судових витрат на час подання позову складає сплачений судовий збір, витрати на правову допомогу в розмірі 20 750 грн. та витрати на переклад документів в розмірі 750 грн. До ухвалення судом рішення у справі позивач не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, також не заявив про будь-які причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів, не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

У поданій представником Підприємства заяві про ухвалення додаткового рішення також не наведені обставини поважності причин неподання відповідних доказів щодо правничої допомоги до ухвалення рішення у справі, в свою чергу зазначені обставини, а саме, те що на час подання позову позивач не мав повного переліку документів, частина з них була складена після подання позову та прийняття рішення, також на час подання позову позивач не міг знати повного розміру судових витрат оскільки під час розгляду справи вони могли збільшитись чи зменшитись відносно заявленого у позові орієнтованого розрахунку судом, оцінюються критично позаяк спростовуються матеріалами справи.

Наведене вище дає підстави вважати, що представник позивача не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України була би підставою для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Відповідно до абз.3 ч.7 ст.139 КАС України, за відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.01.2024 №380/12348/22, який є релевантним до спірних правовідносин.

Відтак, оскільки представник позивача не дотримався вимог КАС України щодо вчасного подання доказів на понесення судових витрат на правничу допомогу, або ж подання заяви до ухвалення рішення у справі про надання таких доказів після того, як буде прийнято судове рішення, у суду відсутні підстави для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу відповідно до статті 252 КАС України.

Що стосується витрат на залучення перекладача у розмірі 750,00 грн, суд зазначає таке.

В силу вимог ч.3 ст. 132 КАС України, як вже зазначалось вище, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Згідно з приписами ч.5 ст.137 КАС України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Водночас, ч.2 ст.71 КАС України передбачає, що перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

Тобто, залучення перекладача до участі в адміністративному судочинстві здійснюється виключно ухвалою суду на підставі клопотання учасників справи або з ініціативи суду.

Згідно матеріалів даної справи та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.01.2025 по даній справі №420/27679/24, у ході судового розгляду справи питання щодо залучення перекладача судом не вирішувалося.

Отже, витрати, пов`язані із залученням перекладача, у розумінні статті 137 КАС України, які б підлягали відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у цій справі відсутні.

Таким чином, витрати на переклад документів без залучення перекладача судом не вважаються витратами, пов`язаними з розглядом справи, а відтак і не підлягають розподілу.

До того ж, представник позивача помилково у своїй заяві зазначає про те, що переклад документів Підприємством було здійснено на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, оскільки у даній справі такої ухвали судом не приймалось. Переклад документів позивачем здійснювався на власний розсуд, до подання позову до суду.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ст.254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Оскільки ст.254 МК України передбачає обов`язок декларанта подавати до митного оформлення разом з оригіналами документів, складених іноземною мовою, також і їх належним чином засвідчений переклад, підстави для стягнення витрат, пов`язаних із користуванням послуг перекладача відсутні. Крім того суд наголошує, що залучення перекладача у ході судового розгляду цієї справи судом не вирішувалося.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на залучення перекладача у розмірі 750,00 грн, а відтак підстави для ухвалення додаткового рішення в цій частині відсутні.

Керуючись ст.139, 243, 248, 252, 256, 295 КАС України, суд

ухвалив:

Заяву Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» про ухвалення додаткового рішення у справі №420/27679/24 про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 20750,00 грн - залишити без розгляду.

У задоволенні заяви Приватного підприємства «ГЕЛІОС-ВАН» про ухвалення додаткового рішення у справі №420/27679/24 про стягнення витрат на переклад документів у розмірі 750,00 грн відмовити.

Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 294-297 КАС України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА