Рішення

від 16.01.2025 по справі 460/49927/22

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2025 року м. Рівне№460/49927/22

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ясковець О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Марщівська О.П.,

відповідача 1: представник не прибув,

відповідача 2: представник не прибув,

третьої особи на стороні відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави доРівненської міської ради Квасилівської селищної ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Рівненської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави (далі - позивач), звернувся з позовом до Рівненської міської ради (далі - відповідач 1), Квасилівської селищної ради (далі - відповідач 2), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Квасилівської селищної ради № 120 від 16.11.2020 "Про затвердження детального плану території земельної ділянки кадастровий номер 5624655300:02:006:0019 в смт. Квасилів для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірне рішення не відповідає вимогам містобудівельної документації на місцевому рівні (генеральному плану), прийняте з порушенням приписів Законів України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про основи містобудування", ДБН Б.1.1-14:2012 "Склад та зміст детального плану території", ДПН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій". Позивач наголосив, що детальний план території земельної ділянки кадастровий номер 5624655300:02:006:0019 в смт. Квасилів не уточнює, а суперечить генеральному плану смт. Квасилів, оскільки територію, яка згідно схеми зонування розташована в підзоні земель сільськогосподарського призначення "СВ-1г", де дозволеним є лише рілля та пасовища, змінено та визначено зоною щодо зведення операторської з магазином, кафе та побутовими приміщеннями, АЗС з проектованими паливно-роздавальними колонами на 4 автомобілі, очисні споруди господарсько-побутових вод та очисні споруди поверхневих вод, пожежні резервуари та тимчасові стоянки легкових та вантажних авто. Крім того, зазначив про порушення вимог Порядку проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого Постановою КМУ від 25.05.2011 №555, яким визначено механізм проведення громадських слухань щодо проектів детальних планів теритрії у межах та за межами населених пунктів зокрема. З наведених підстав позивач просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 20.03.2023 постановленою в підготовчому судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати залучено до участі в справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 13.04.2023 позов залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення з позовом до суду.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 07.06.2023 ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

Постановою Верховного Суду від 20.09.2023 касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури задоволено.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2023 скасовано.

Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідач 1 - Рівненська міська рада, позов не визнала, подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що при розробці детального плану території були враховані норми ДБН Б.1.1-14:2012 "Склад та зміст детального плану території", ДПН Б.2.2-12:2019 "Планування і забудова територій", Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, а також планувальні обмеження, що розповсюджуються на земельну ділянку. За результатами проведеного громадського слухання щодо врахування громадських інтересів під час розроблення детального плану території земельної ділянки кадастровий номер 5624655300:02:006:0019 в смт. Квасилів для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу зауваження не надходили. Більше того, керівником Рівненської окружної прокуратури подано заяву без зазначення жодних конкретних осіб чи суб`єктів владних повноважень чиї інтереси він захищає, оскільки підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави. З наведених підстав просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач 2 - Квасилівська селищна рада, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Водночас, рішенням Рівненської міської ради №21 від 24.12.2020 "Про реорганізацію Квасилівської селищної ради шляхом приєднання до Рівненської міської ради" розпочато процедуру реорганізації Квасилівської селищної ради (ЄДРПОУ 04526673, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 2, смт Квасилів Рівненського району Рівненської області) шляхом приєднання до Рівненської міської ради (ЄДРПОУ 34847334, місцезнаходження: вул. Соборна, 12-А, м. Рівне Рівненського району Рівненської області). Визначено, що Рівненська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Квасилівської селищної ради. Затверджено форму передавального акту. Затверджено форму акту приймання-передачі документів, що нагромадилися під час діяльності Квасилівської селищної ради станом на 31.12.2020.

У відповідності до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань статус юридичної особи: Квасилівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04526673) - припинено.

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Квасилівської селищної ради №508 від 18.12.2014 та №633 від 31.07.2015.

Ухвалою суду від 08.01.2024 повернуто ОСОБА_1 заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 щодо позовних вимог була висловлена її представником під час розгляду справи у судових засіданнях, відповідно до якої він заперечував проти їхнього задоволення.

Ухвалою суду від 30.10.2023 продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 24.11.2023.

Ухвалою суду від 22.11.2023 розгляд підготовчого судового засідання відкладено до 14.12.2023.

Ухвалою суду від 14.12.2023 розгляд підготовчого судового засідання відкладено до 08.01.2024.

Ухвалою суду від 08.01.2024 та відкладено підготоче судове засідання до 22.01.2024.

Ухвалою суду від 22.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.02.2024.

Ухвалою суду від 05.02.2024 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №460/1084/24.

Ухвалою суду від 07.11.2024 поновлено провадження у справі.

Ухвалою суду від 20.12.2024 розгляд справи відкладено до 16.01.2025.

В судовому засіданні 16.01.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи та аргументи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив та врахував такі фактичні обставини справи.

Рівненською окружною прокуратурою встановлено, що рішенням Квасилівської селищної ради № 508 від 18.12.2014 затверджено Генеральний план смт. Квасилів.

В подальшому, рішенням Квасилівської селищної ради №633 від 31.07.2015 затверджено зонування території селища міського типу Квасилів.

14.11.2019 сесією Квасилівської селищної ради винесено рішення № 1578 "Про надання дозволу на розроблення детального плану території в смт. Квасилів Рівненського району Рівненської області". Даним рішенням надано дозвіл на розроблення детального плану території на земельній ділянці орієнтовною площею 0,60 га в смт. Квасилів для розміщення та експлуатації дорожнього сервісу.

Замовником розроблення детального плану території визначено Квасилівську селищну раду, а розробником даної містобудівної документації є ПрАТ "Рівнеінвестпроект".

Також, на офіційному сайті Квасилівської селищної ради 30.09.2020 було розміщено оголошення про проведення з 1 жовтня по 3 листопада 2020 року громадського слухання щодо врахування громадських інтересів під час розгляду детального плану території земельної ділянки к.н. 5624655300:02:006:0019.

Вказаним оголошенням зазначено, що з 01.10.2020 по 03.11.2020 триватиме громадське слухання щодо врахування громадських інтересів, пропозиції можна подавати до 03.11.2020 до Квасилівської селищної ради за адресою: смт. Квасилів, вул. Б. Хмельницького, 2.

До оголошення також прикріплені посилання на містобудівну документацію.

09.11.2020 за результатами розгляду пропозицій, поданих в рамках громадських слухань, селищним головою, секретарем селищної ради, спеціалістом-землевпорядником та спеціалістом-юрисконсультом складено та підписано документ "Матеріали розгляду пропозицій, поданих в рамках громадського слухання щодо врахування громадських інтересів під час розроблення детального плану території земельної ділянки кадастровий номер 5624655300:02:006:0019 в смт. Квасилів для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу".

Згідно із матеріалами розгляду пропозицій від 09.11.2020, зауваження не надходили.

14.11.2019 рішенням Квасилівської селищної ради №1578 "Про надання дозволу на розроблення детального плану території в смт. Квасилів Рівненського району Рівненської області" дозволено розроблення детального плану.

16.11.2020 Квасилівською селищною радою винесено рішення №120, яким затверджено детальний план території земельної ділянки кадастровий номер 5624655300:02:006:0019 в смт. Квасилів для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу.

Вважаючи, що рішення №120 від 16.11.2020 Квасилівської селищної ради прийняте всупереч інтересам держави, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У частині першій статті 264 КАС України передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (частина друга статті 264 КАС України).

Разом з тим, питання, пов`язані з участю прокурора у судовому процесі, врегульовані статтями 53, 54 КАС України.

Так, відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, прокурор у визначених Законом випадках має право на представництво інтересів держави, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.

Особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен із таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним і не перебуває у підпорядкуванні жодного органу.

Статтею 7 Основного Закону також передбачено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Частина перша статті 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до частини третьої цієї ж статті місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Крім того, статтею 20 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 71 цього ж Закону органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення контролю за правомірністю дій та рішень органів місцевого самоврядування. У такій категорії справ прокурор повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.

При цьому інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси жителів територіальної громади, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому, Основним Законом України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.

Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. З наведеного констатується, що звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади.

Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, у цьому випадку міська та селищна рада, набувають статусу відповідачів.

Варто врахувати й те, що звернення прокурора до суду у порядку адміністративного судочинства у цій справі слугує меті захисту суспільного інтересу у такій важливій сфері, як дотримання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами під час розроблення та затвердження містобудівної документації на місцевому рівні вимог законодавства, зокрема, у сферах містобудування, земельних відносин та охорони культурної спадщини, охорони довкілля та навколишнього природного середовища, а тому за відсутності державного органу, уповноваженого на звернення з відповідним позовом до суду, прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, діяв відповідно до вимог статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України та частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

У даній справі прокурор діє як самостійний позивач і не здійснює представництво інтересів держави в особі будь-якого з державних органів або органів місцевого самоврядування, що виконують функції у сфері містобудівної діяльності.

У справі, що розглядається, керівник прокуратури, обґрунтовуючи своє звернення до суду з цим позовом, посилався на те, що прийняття відповідачем оскаржуваного рішення порушує основні принципи містобудівної діяльності, а також інтереси територіальної громади.

Оцінюючи такі доводи прокурора щодо наявності підстав для представництва інтересів держави, суд дійшов висновку, що законодавством України не визначено органу, який має вживати заходи реагування на незаконні рішення органів місцевого самоврядування.

Крім того, суд звертає увагу, що оскільки у позовній заяві оскаржується рішення селищної ради, то вказаний орган місцевого самоврядування, за встановлених у справі обставин, виступає у справі в якості відповідача, а прокурор самостійно виступає в якості позивача, відповідно до частини п`ятої статті 53 КАС України.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 260/8230/21.

Що стосується правомірності оскаржуваного рішення Квасилівської селищної ради № 120 від 16.11.2020 "Про затвердження детального плану території земельної ділянки кадастровий номер 5624655300:02:006:0019 в смт. Квасилів для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу", суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 (далі - Закон № 3038-VI) планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону № 3038-VI).

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону № 3038-VI генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Частиною другою даної статті передбаченою, що у разі якщо територія територіальної громади не обмежується територією одного населеного пункту, генеральні плани населених пунктів у межах такої громади розробляються у складі комплексного плану або включаються до нього як складові відповідно до статті 16-1 цього Закону. Положення генеральних планів таких населених пунктів мають узгоджуватися з іншими положеннями комплексного плану.

Генеральні плани населених пунктів, включення до складу комплексного плану або необхідність розроблення яких не встановлена рішенням про затвердження комплексного плану, не розробляються. Планувальні рішення генеральних планів таких населених пунктів включаються до складу комплексного плану. Обсяг таких планувальних рішень затверджується Кабінетом Міністрів України.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення), яке складається і затверджується замовником за погодженням з розробником.

Обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту.

Вказана стаття Закону також передбачає особливий порядок розроблення та ствердження Генерального плану міста.

Генеральний план населеного пункту - це основний вид містобудівної документації, який розробляється на підставі висновків фахівців в різних галузях життєдіяльності, проходить експертизу та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахування державних інтересів.

Натомість, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону № 3038-VI детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до частин 1, 4 статті 19 Закону № 3038-VI детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Детальний план території розробляється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план не підлягає експертизі (частина 9 статті 19 Закону № 3038-VI).

Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності комплексному плану (за наявності), генеральному плану населеного пункту та плану зонування території. Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження детального плану території та Законом України «Про землеустрій» (частина 10 статті 19 Закону № 3038-VI).

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються Кабінетом Міністрів України ( частина 6 статті 19 Закону № 3038-VI).

Відповідно до пункту 4.8 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 290 від 16.11.2011, детальний план території як окрема містобудівна документація розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту, а якщо територія розташована за межами населеного пункту, відповідно до схеми планування території району (в разі відсутності адміністративного району - відповідно до схеми планування території Автономної Республіки Крим, області).

Таким чином, зазначеними вимогами законодавства передбачено, що детальний план території не може суперечити генеральному плану населеного пункту, а розробляється відповідно до Генерального плану та деталізує і уточнює його положення.

Відповідно до статті 5 Закону № 3038-VI програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня.

Вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 18.12.2014 № 508 затверджено містобудівну документацію «Генеральний план селища Квасилів, Рівненського району, Рівненської області» розроблений Мінрегіонбуд України УДНДІПМ «Дніпромісто» Рівненська філія з розрахунковим періодом до 2034 року.

Відповідно до пояснювальної записки детального плану території земельної ділянки кадастровий номер 5624655300:02:006:0019 в смт. Квасилів для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу у проекті опрацьовано планувальне рішення використання території, що включає земельну ділянку з к.н. 5624655300:02:006:0019.

Структура проектованої забудови в межах території проектування ДПТ наступна: операторської з магазином, кафе з побутовими приміщеннями, АЗС з проектованими паливно-роздавальними колонами на 4 автомобілі, очисні споруди господарсько-побутових вод та очисні споруди поверхневих вод, пожежні резервуари та тимчасові стоянки легкових та вантажних авто.

В свою чергу, відповідно до діючого Генерального плану смт.Квасилів, затвердженого рішенням Квасилівської селищної ради №508 від 18.12.2014 та Плану зонування території селища міського типу Квасилів, затвердженого рішенням Квасилівської селищної ради №633 від 31.07.2015, земельна ділянка з кадастровим номером 5624655300:02:006:0019 розташована в межах підзони земель сільськогосподарського призначення "СВ-1г".

Суд зазначає, що детальний план території земельної ділянки кадастровий номер 5624655300:02:006:0019 фактично змінює положення Генерального плану смт.Квасилів щодо функціонального призначення території, визначеної для операторської з магазином, кафе з побутовими приміщеннями, АЗС з проектованими паливно-роздавальними колонами на 4 автомобілі, очисні споруди господарсько-побутових вод та очисні споруди поверхневих вод, пожежні резервуари та тимчасові стоянки легкових та вантажних авто.

Таким чином, вказаним детальним планом фактично змінено Генеральний план міста, а не уточнено його положення.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 ДБН Б.1.1-14:2021 «Склад та зміст містобудівної документації на місцевому рівні» (затверджені наказом Міністерства розвитку громад та територій України 30 грудня 2021 року № 367) ці норми встановлюють вимоги до складу та змісту містобудівної документації на місцевому рівні: комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території.

Норми обов`язкові для органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб незалежно від форм власності та господарювання при розробленні містобудівної документації на місцевому рівні.

Розділ 7 ДБН Б.1.1-14:2021 «Склад та зміст містобудівної документації на місцевому рівні» врегульовує склад та зміст детального плану території/планувальних рішень детального плану території ( у складі комплексного плану/генерального плану).

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти висновку про те, генеральний план населеного пункту, план зонування та детальний план території є видами містобудівної документації, при цьому, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а план зонування та детальний план території розробляються на підставі генерального плану території та не можуть йому суперечити, про що вже вище зазначалося судом.

Верховний Суд у постанові від 21 листопада 2019 року, що ухвалена у справі № 1840/3059/18 зазначив, що «...генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації населеного пункту на місцевому рівні. На його основі та відповідно до генерального плану розробляються інші види містобудівної документації на місцевому рівні, зокрема, й детальний план території».

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року, що ухвалена у справі № 815/3880/14.

Така правова природа детального плану території характеризує його як складову планування території на місцевому рівні, що уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. При цьому, детальний план повинен відповідати довгостроковій стратегії планування та забудови території населеного пункту в цілому.

За своєю правовою природою та з огляду на процедуру прийняття, детальний план території, як і генеральний план населеного пункту, є нормативно-правовими актами, що підтверджується висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року, що ухвалена у справі №363/3101/17 та від 15 травня 2019 року, що ухвалена у справі №363/3786/17, постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року, що ухвалена у справі №809/964/16, від 16 червня 2021 року, що ухвалена у справі №805/2784/17-а, від 01 червня 2021 року, що ухвалена у справі №463/6912/18. За змістом цих висновків аналіз положень статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дозволяє стверджувати, що детальний план території містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Затверджуючи своїм рішенням містобудівну документацію щодо детального плану території місцева рада формує обґрунтування щодо деталізації положень генерального плану міста, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, затверджений оскаржуваним рішенням Квасилівської селищної ради № 120 від 16.11.2020 детальний план території земельної ділянки, не відповідає містобудівній документації вищого рівня - Генеральному плану смт.Квасилів, затвердженого рішенням Квасилівської селищної ради №508 від 18.12.2014

Приймаючи оскаржуване рішення Квасилівська селищна рада також порушила вимоги статті 5 Закону № 3038-VI, оскільки не врахувала вимоги містобудівної документації - Генерального плану смт.Квасилова.

Отже, оскаржуване рішення Квасилівської селищної ради № 120 від 16.11.2020 "Про затвердження детального плану території земельної ділянки кадастровий номер 5624655300:02:006:0019 в смт. Квасилів для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу" прийнято з порушенням вимог частини 6 статті 19 Закону та пункту 4.8 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 290 від 16.11.2011, оскільки детальний план території розроблено без врахування положень діючого Генерального плану.

Враховуючи наведене, рішення Квасилівської селищної ради № 120 від 16.11.2020 "Про затвердження детального плану території земельної ділянки кадастровий номер 5624655300:02:006:0019 в смт. Квасилів для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу" є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1-2 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України, статей 17, 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що позивачем доведено суду правомірність заявлених вимог, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 частини 2 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Таким чином, судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави до Рівненської міської ради, Квасилівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Квасилівської селищної ради №120 від 16.11.2020 " Про затвердження детального плану території земельної ділянки кадастровий номер 5624655300:02:006:0019 в смт.Квасилів для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави (вул. Гарна, буд. 29,м. Рівне,Рівненська обл.,33001, ЄДРПОУ/РНОКПП 02910077)

Відповідач - Рівненська міська рада (вул. Соборна, 12А,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 34847334) Відповідач - Квасилівська селищна рада (вул. Б. Хмельницького, буд. 2,смт. Квасилів,Рівненський р-н, Рівненська обл.,35350, ЄДРПОУ/РНОКПП 04526673)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

Повний текст рішення складений 23 січня 2025 року

Суддя С.А. Борискін