Постанова

від 23.01.2025 по справі 200/5568/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року справа №200/5568/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Сіваченко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року (повне судове рішення складено 10 жовтня 2024 року) у справі № 200/5568/24 (суддя в І інстанції Шувалова Т.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРІВСЬКЕ» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЯРІВСЬКЕ» (далі ТОВ «ЯРІВСЬКЕ») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі ГУ ДПС у Донецькій області, податковий орган), у якому просило:

- скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області від 11 квітня 2024 року № Ю-0810-0599У про сплату боргу (недоїмки) в сумі 85861,24 грн, винесену відносно ТОВ «ЯРІВСЬКЕ».

На обґрунтування вимог позивач зазначав, що 25.07.2024 він з Лиманського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції отримав повідомлення про відкриття виконавчого провадження щодо сплати боргу (недоїмки) від 11.04.2024 № Ю-0810-0599У. Борг було нараховано у квітні 2024 року після подання звітності до податкового органу за нараховану і виплачену заробітну плату працівникам у березні-квітні 2022 року. Позивач вказував, що з 24.02.2022 підприємство знаходилось у стані форс-мажорних обставин. Несплата податкових зобов`язань ТОВ «ЯРІВСЬКЕ» пов`язана з загарбницькими діями російської федерації, підприємство з перших місяців бойових дій опинилось під обстрілами ворожої артилерії, внаслідок чого були зруйновані господарські споруди і будівлі товариства, виведені з ладу транспортні засоби, у зв`язку з чим евакуювати техніку не було можливості, а в травні-липні 2022 року всю техніку пограбовано окупантами. За даним фактом зареєстровано кримінальне провадження № 22022050000002880 за частиною 1 статті 438 КК України. Позивач звертався до торгово-промислової палати, сертифікатом якої підтверджено неплатоспроможність товариства в умовах форс-мажорних обставин, про що було повідомлено відповідача. Вважаючи податкову вимогу протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням, Головне управління ДПС у Донецькій області подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Аргументами на підтвердження правомірності вимоги податковий орган зазначав, що згідно з даними ІКС ДПС, станом на 31.03.2024, по ТОВ «ЯРІВСЬКЕ» обліковувалась заборгованість з єдиного внеску у розмірі 85 861,24 грн, тому згідно з вимогами чинного законодавства ГУ ДПС у Донецькій області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.04.2024 № Ю-0810-0599 у сумі 85 861,24 гривень.

Звертає увагу, що предметом спору у справі № 200/5568/24 є вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0810-0599-У від 11.04.2024 в сумі 85 861,24 гривень.

Згідно з пунктом 4 розділу VI Інструкції № 449 при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).

В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.

Таким чином, на виконання діючого законодавства та у зв`язку з несплатою ТОВ «ЯРІВСЬКЕ» боргу з єдиного внеску, а також відсутністю повідомлень щодо оскарження відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.04.2024 № Ю-0810-0599 в адміністративному чи судовому порядку платником в строк, який передбачено згідно чинного законодавства, ГУ ДПС у Донецькій області було сформовано узгоджену вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 11.04.2024 № Ю-0810-0599-У у сумі 85 861,24 гривень. Дата набрання чинності вимогою 12.05.2024, строк пред`явлення вимоги до виконання до органу державної виконавчої служби до 12.08.2024, відповідно до ст. 12 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Слід зазначити, що ТОВ «ЯРІВСЬКЕ» повідомлення про неможливість вивезення первинних документів чи їх втрати, відповідно до пп.69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України (далі - ПК України, Кодекс) до контролюючого органу не подавалось та за даними ІКС ДПС України інформація про відсутність можливості виконання податкових обов`язків, відповідно до пп.69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України - не значиться.

Натомість судом першої інстанції не взято до уваги доводи податкового органу, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПК України, а єдиний внесок не входить до системи оподаткування.

Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «ЯРІВСЬКЕ» зареєстровано в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 03.11.2000 за № 12721200000000093, 10.11.2000 взято на облік як платника єдиного соціального внеску, реєстраційний номер 05-34-04-0583.

ТОВ «ЯРІВСЬКЕ» перебуває на податковому обліку в Лиманській державній податковій інспекції (м. Лиман) ГУ ДПС у Донецькій області.

Наказом директора ТОВ «ЯРІВСЬКЕ» від 17.04.2022 № 561 призупинено трудові відносини та діяльність підприємства.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.08.2022 Слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях зареєстроване кримінальне провадження за № 22022050000002880. З короткого викладу обставин убачається, що 02.08.2024 невстановленими особами з числа збройних сил рф було окуповано смт Зарічне Лиманської ОТГ Донецької області, в результаті чого відсутній безперешкодний доступ до майна ТОВ «ЯРІВСЬКЕ».

10.04.2022 позивачем подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І квартал 2022 року, відповідно до якого сума єдиного внеску до сплати за березень 2022 року 41 970,71 грн.

Відповідно до квитанції 2 вказаний податковий розрахунок прийнятий податковим органом 10.04.2022 та зареєстровано за № 9045571016.

02.03.2024 позивачем подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за ІІ квартал 2022 року, відповідно до якого сума єдиного внеску до сплати за квітень 2022 року 29 728,57 грн, за травень 2022 року 2 908,43 грн.

Відповідно до квитанції 2 вказаний податковий розрахунок прийнятий податковим органом 02.03.2024 та зареєстровано за № 9314617582.

Згідно з даними ІКС ДПС залишок несплаченої, визначеної платником суми єдиного внеску до сплати за лютий 2022 року 11 253,53 грн.

11.04.2024 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0810-0599 у сумі 85 861,24 грн.

З метою погашення податкового боргу, контролюючим органом надсилалась податкова вимога від 11.04.2024 № Ю-0810-0599 на податкову адресу відповідача (штрих-код поштового відправлення №8412212434421), однак вказана вимога була повернута центром поштового зв`язку на адресу відповідача з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується конвертом, копія якого міститься в матеріалах справи.

На час розгляду справи податкова вимога є неоскаржена та невідкликана.

Відповідно до заяви відповідача від 11.07.2024 № 2856/5/05-99-13-09 старшим державним виконавцем Лиманського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 24.07.2024 відкрито виконавче провадження за № 75616637 про стягнення з ТОВ «ЯРІВСЬКЕ» боргу у сумі 85861,24 грн.

Сертифікатом Донецької торгово-промислової палати від 10.07.2024 № 1400-24-1470 засвідчено форс-мажорні обставини ТОВ «ЯРІВСЬКЕ», а саме: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення військового стану в Україні з 05 год 30 хв. 24.02.2022; тимчасова окупація смт Зарічне Лиманської міської громади з 24.04.2022 по 01.10.2022 та активні бойові дії з 01.01.2023 по теперішній час; призупинення господарської діяльності товариства та дії трудових договорів з працівниками, щодо обов`язку (зобов`язання) сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за І квартал 2022 року та ІІ квартал 2022 року.

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач з відповідним позовом звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що платники податків відповідно до пп.112.8.9 п. 112.8 статті 112 Податкового кодексу України звільняються від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), засвідчених Товарно-промисловою палатою України.

Отже, у випадку відсутності можливості у платника податків своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема, щодо дотримання строків сплати податків та зборів, подання звітності, реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстру податкових накладних, акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних, розрахунку коригування у відповідному Реєстрі, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від відповідальності.

Суд висновував, що форс-мажорні обставини для ТОВ «ЯРІВСЬКЕ» засвідчені у визначеному законом порядку щодо обов`язку сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за І квартал 2022 року та ІІ квартал 2022 року, тому що сформована відповідачем податкова вимога від 11.04.2024 № Ю-0810-0599 є протиправною та підлягаю скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком та, надаючи правову оцінку обставинам справи, зазначає таке.

За приписами частини другої статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України від 08 липня 2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон - № 2464-VI).

Відповідно до пунктів 2, 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

За п.1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 7 Закону № 2464-VІ визначено базу нарахування єдиного внеску.

Єдиний внесок нараховується:

1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

За частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VI роботодавці зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною дванадцятою статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до абз.1-3, 5-7 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 ПК України.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 ПК України.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Інструкція № 449).

Ця Інструкція врегульовує застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) та визначає процедуру нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами.

Положеннями п. 1, п. 2 розділу VI Інструкції № 449 встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій (п. 3 розділу VI Інструкції № 449).

Позивач в позовній заяві зазначав, що товариством 29.09.2022 за №1709/22 було направлено на адресу ГУ ДПС у Донецькій області заяву про неможливість виконувати податкові обов`язки, яка, за твердженням позивача, не була розглянута податковим органом.

Сертифікатом Донецької торгово-промислової палати від 10.07.2024 № 1400-24-1470 засвідчено форс-мажорні обставини ТОВ «ЯРІВСЬКЕ», а саме: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення військового стану в Україні з 05 год 30 хв. 24.02.2022; тимчасова окупація смт Зарічне Лиманської міської громади з 24.04.2022 по 01.10.2022 та активні бойові дії з 01.01.2023 по теперішній час; призупинення господарської діяльності товариства та дії трудових договорів з працівниками, щодо обов`язку (зобов`язання) сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за І квартал 2022 року та ІІ квартал 2022 року.

З приводу вказаних доводів позивача слід зазначити наступне.

Платники податків відповідно до пп.112.8.9 п. 112.8 статті 112 Податкового кодексу України звільняються від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), засвідчених Товарно-промисловою палатою України.

Вимога про сплату боргу недоїмки, сума боргу в якій складається з сум нарахованого єдиного внеску в розмірі 85 861,24 грн. З її змісту не встановлено застосування штрафної санкції та пені.

Отже, спірна вимога не може вважатись формою фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень у розумінні ст.112 ПК України.

Між цим, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно пункту 1.3 статті 1 ПК України цей Кодекс не регулює, зокрема, питання погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Поняття податку та збору визначено у статті 6 ПК України, за приписами якої податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу; збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Статтею 8 ПК України визначені види податків та зборів: загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно пункту 9.1 статті 9 ПК України до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито.

Відповідно до пункту 10.1 та пункту 10.2 статті 10 ПК України до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок.

До місцевих зборів належать: збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.

Як вже встановлено вище, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).

Частиною 2 статті 8 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що на спірні правовідносини не розповсюджуються положення пп.112.8.9 п. 112.8 статті 112 Податкового кодексу України.

Слід також зазначити, що п. 9-3 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, а саме: тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»:

зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону;

платники єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України звільняються від виконання обов`язків, визначених статтею 6 цього Закону.

Платники єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України мають право на добровільну сплату єдиного внеску, передбаченого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Проте, відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» № 309 від 22.12.2022 (зі змінами), на час формування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки), місцезнаходження позивача (смт Зарічне Лиманської міської громади) не входило до переліку тимчасово окупованих територій України, а отже, позивач не звільнявся від виконання обов`язків, визначених ст. 6 Закону № 2464-VI та розповсюдження на нього дії норм статей 25 і 26 Закону № 2464-VI.

Отже, підстав для задоволення позову не існує.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За приписами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду скасуванню.

Відповідно до положень ч.1ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з відмовою позивачеві в задоволенні позовних вимог, понесені ним судові витрати йому не відшкодовуються. Витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року в справі № 200/5568/24 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯРІВСЬКЕ» до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування вимоги відмовити.

Повне судове рішення 23 січня 2025 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддівІ. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук