Постанова

від 14.01.2025 по справі 440/8650/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2025 р.Справа № 440/8650/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 р. (ухвалене суддею Алексєвою Н.Ю.) по справі № 440/8650/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа Фермерське господарство "Чорноземи Зіньківщини"

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 08.03.2024 р. № 0068383-2410-1611-UA53080090000014431, № 0068379-2410-1611-UA53080090000014431, № 0068380-2410-1611-UA53080090000014431, № 0068381-2410-1611-UA53080090000014431, № 0068375-2410-1611-UA53080090000014431, № 0068377-2410-1611-UA53080090000014431, № 0068382-2410-1611-UA53080090000014431, № 0068384-2410-1611-UA53080090000014431, № 0068376-2410-1611-UA53080090000014431, № 0068378-2410-1611-UA53080090000014431, № 0068385-2410-1611-UA53080090000014431, № 0068386-2410-1611-UA53080090000014431.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 р. позов задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першоїінстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішенняХарківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенніпозову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а самевимог: Податковогокодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки позивачем не надано доказів, що він є сільськогосподарським товаровиробником, так як не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець з 24.12.2008 р. та перебуває на обліку як платник податків у контролюючому органі.

Згідно із відомостями з інформаційної системи органів ДПС України з 08.06.2018 р. у власності фізичної особи ОСОБА_1 перебувають об`єкти нежитлової нерухомості, а саме: загальною площею 940,2 кв.м, виробничий будинок (корівник №1), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1575647753213; загальною площею 1316 кв.м, виробничий будинок (ангар А-1), розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1575757653213; загальною площею 598,7 кв.м., виробничий будинок (зерносклад А-1), розташований за адресою: АДРЕСА_3 , з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1576666553213; загальною площею 198,5 кв.м., виробничий будинок (КЗС А-1), розташований за адресою: АДРЕСА_3 , з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1575262353213; загальною площею 78,9 кв.м, виробничий будинок (будинок тваринника А-1), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1575904953213; загальною площею 881,7 кв.м, виробничий будинок (корівник А-1), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1575714453213; загальною площею 525,4 кв.м, (адмінбудівля А-2), розташований за адресою: АДРЕСА_4 , з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1575838453213; загальною площею 917,7 кв.м, виробничий будинок (корівник А-1), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1576682253213; загальною площею 43,7 кв.м, а саме громадський будинок (будинок шоферів А-1), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1575212053213; загальною площею 864,8 кв. м., виробничий будинок (корівник № 4), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1575311953213; загальною площею 2038,8 кв.м., пункт збереження сільськогосподарської техніки, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2307662953240.

Головним управлінням ДПС у Полтавській області 08.03.2024 р. прийняті податкові повідомлення - рішення яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості: № 0068383-2410-1611-UA53080090000014431 щодо об`єкту площею 940,2 кв.м на суму 31496,70 грн.; № 0068379-2410-1611-UA53080090000014431 щодо об`єкту площею 1316 кв.м на суму 44086,00 грн.; № 0068380-2410-1611-UA53080090000014431 щодо об`єкту площею 598,7 кв.м на суму 20056,45 грн. № 0068381-2410-1611-UA53080090000014431 щодо об`єкту площею 198,5 кв.м на суму 6649,75 грн.; № 0068375-2410-1611-UA53080090000014431 щодо об`єкту площею 78,9 кв.м на суму 2643,15 грн.; № 0068377-2410-1611-UA53080090000014431 щодо об`єкту площею 881,7 кв.м на суму 29536,95 грн.; № 0068382-2410-1611-UA53080090000014431 щодо об`єкту площею 525,4 кв.м на суму 17694,70 грн.; № 0068384-2410-1611-UA53080090000014431 щодо об`єкту площею 917,7 кв.м на суму 30742,95 грн.; № 0068376-2410-1611-UA53080090000014431 щодо об`єкту площею 43,7 к.м на суму 1463,95 грн.; № 0068378-2410-1611-UA53080090000014431 щодо об`єкту площею 864,8 кв.м на суму 28970,80 грн.; № 0068385-2410-1611-UA53080090000014431 щодо об`єкту площею 2038,8 кв.м на суму 68299,80 грн.; № 0068386-2410-1611-UA53080090000014431 щодо об`єкту площею 2038,8 кв.м на суму 66261 грн.

Згідно із пп. 12.1.2 п. 12.1. ст. 12 Податкового кодексу України (в подальшому ПК України), Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1. пункту 12.3 статті 12 ПК України).

Згідно із до пп. 12.3.3. п. 12.3 ст.12 ПК України, копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Відповідно до пп. 12.3.4. п. 12.3 ст. 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із пп. 12.4.3 п. 12.4 ст. 12 ПК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Відповідно до п. 12.5. ст. 12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України).

Згідно із пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Відповідно до пп. 266.3.1п. 266.3 ст. 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Згідно із пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Підпунктом «ж» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлений перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Згідно із пп. 14.1.235 ст. 14 ПК України, визначення сільськогосподарського товаровиробника виключно для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV цього Кодексу "Спеціальні податкові режими", до якої віднесено четверту групу сільськогосподарські товаровиробники, в яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Таким чином, визначення сільськогосподарський товаровиробник, яке міститься у пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, застосовується виключно для цілей глави розділу XIV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено самим пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно".

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду у справі № 120/1337/21-а від 23.11.2023 р.

Відповідно до пп. 5.2, 5.3 ст. 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Поняття сільськогосподарський товаровиробник також міститься у статті 1 Закону України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно із ст. 1 Закону України Про сільськогосподарський перепис (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виробники сільськогосподарської продукції сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Тобто, сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно-виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації). Таким чином, наведене визначення "сільськогосподарський товаровиробник" є результатом поєднання процесів виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.

Відповідно до пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України, об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 зазначає, що будівлі щодо яких контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення відносяться до Будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 р. № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до вказаного Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства").

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 "Будівлі для тваринництва"; 1271.2 "Будівлі для птахівництва"; 1271.3 "Будівлі для зберігання зерна"; 1271.4 "Будівлі силосні та сінажні"; 1271.5 "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 "Будівлі тепличного господарства"; 1271.7 "Будівлі рибного господарства"; 1271.8 "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва"; 1271.9 "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно із ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. До класу (код 1272) «Будівлі для культової та релігійної діяльності» належать, зокрема, церкви, каплиці, мечеті, синагоги.

Таким чином, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду у справі № 400/2283/20 від 24.07.2024 р.

Таким чином, належні позивачу будівлі, фактично є будівлями для використання в сільськогосподарській діяльності та відносяться до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» відповідно до ДК018:2000.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов: використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду у справі №1440/2056/18 від 01.02.2023 р.

Судовим розгляом встановлено, що позивачем за договором оренди № 01/03/22 від 01.03.2022 р. використовується сільськогосподарська техніка, яка передана йому на підставі акту прийому-передачі від 01.03.2022 р., а саме: трактор МТЗ -82 15214 ВІ (1); борона дискова причіпна Horsch Joker 5 RT (1); розкидач причіпний РП 20 « ROSA» -0 (1); Агрегат ґрунтообробний (1), комбайн Дон -1500 (1).

Згідно із п .2.1 договору № 01/03/22 від 01.03.2022 р, техніка використовуватиметься в господарській діяльності Орендаря.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач як фізична особа-підприємець займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11).

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, не є об`єктами оподаткування, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, у зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача необґрунтовані, у зв`язку з чим підлягають скасуванню.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справіРуїс Торіха проти Іспанії(RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 315,316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 р. по справі № 440/8650/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 23.01.2025 року