Постанова

від 21.01.2025 по справі 372/2450/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 372/2450/24 Головуючий у суді І інстанції: Проць Т.В.

провадження №22-ц/824/3149/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Музичко С.Г., Олійника В.І.,

секретар судового засідання: Дуб С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Човно-стоянкового кооперативу «РИФ» про визнання рішення правління неправомірним та його скасування,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення правління човново-стоянкового кооперативу «РИФ» від 23.03.2024 року про прийняття ОСОБА_2 в члени ЧСК «РИФ» з наданням ділянки № НОМЕР_2. В обґрунтування вказаних вимог вказав, що позивач став членом кооперативу «РИФ» в 90 роках шляхом отримання земельної ділянки № НОМЕР_1 , на якій в подальшому був побудований садовий будинок та зареєстрований за позивачем. З 31.01.2002 року позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який за ініціативою останньої був розірваний. В 2023 році відповідачка звернулася до Обухівського районного суду Київської області з позовною заявою про поділ спільного майна подружжя. Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 28.09.2023 року було затверджено мирову угоду між сторонами, відповідно до якої визнано право власності в рівних частинах по частки за кожним на дачний будинок загальною площею 170,2 кв.м., який розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, човно-стоянковий кооператив «РИФ», буд. 119. В подальшому, ОСОБА_2 зареєструвала за собою право власності на частину дачного будинку. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 не зверталась з пропозиціями про встановлення порядку користування дачним будинком. В середині квітня 2024 року позивача повідомив голова човно-стоянкового кооперативу «РИФ», що 23.03.2024 року правління їх кооперативу своїм рішенням прийняло ОСОБА_2 в члени кооперативу та наділили їй земельну ділянку № НОМЕР_2 за рахунок ділянки позивача № 119. Дані дії правління кооперативу, яке не є власником земельних ділянок цього кооперативу щодо розподілу земельних ділянок, сприяли поданню позивачем заяви про вчинення кримінального правопорушення за ознаками самоправства, яка була зареєстрована в ЄРДР за № 42024112340000077. Позивач зазначає, що 20.04.2024 року ОСОБА_2 спільно зі своїми родичами та будівельниками, без винесення меж в натурі, без встановлення порядку користування нерухомим майном почала встановлювати паркан на ділянці позивача № 119. Всі зауваження позивача щодо припинення даних робіт були проігноровані відповідачем, тому позивач був змушений звернутися до Обухівського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову, яку ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 25.04.2024 року було задоволено. Вказав, що правління човно-стоянкового кооперативу «РИФ» не має у власності земельних ділянок та не відноситься до відповідних органів, які мають право надавати земельні ділянки, а відтак рішення правління про виділення ділянки № НОМЕР_2 від 23.03.2024 року за рахунок ділянки № НОМЕР_1 є неправомірним.

Рішенням Обухівського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що законодавець визначив, що рішення правління про прийняття в члени кооперативу повинно бути затверджено загальними зборами, але відносно ОСОБА_2 дане рішення не прийнято. Тому на думку скаржника, що вона не може вважатися членом кооперативу та отримати земельну ділянку, що вказує на неправомірність рішення правління та суду першої інстанції.

Посилався на положення п. 2.1 статуту човново-стоянкового кооперативу «Риф», відповідно до якого, чисельність членів Кооперативу, крім асоційованих є обмеженою (обмежується кількістю земельних ділянок), а відповідно до п. 2.2 статуту «прийняття в члени Кооперативу» проводиться за наявністю вільних ділянок в кооперативі».

Таким чином для прийняття в члени кооперативу обов`язково повинні бути вільні земельні ділянки, які на час прийняття рішення у відповідача човново-стоянкового кооперативу були відсутні, що судом було залишено поза увагою та свідчить про незаконність даного рішення.

Скаржник вважає, що зауваження в рішенні правління про те, що ОСОБА_2 стала власником частини будинку не є підставою для включення її в члени кооперативу, так як така підстава не передбачена статутом.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідного органу із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якої органи, визначені в статті 118 Земельного кодексу України, в місячний строк приймають одне з відповідних рішень.

Правління човно-стоянкового кооперативу «Риф» не має у власності земельних ділянок та відповідно до вищевказаного законодавства не відноситься до органів, які мають право надавати земельні ділянки.

Тому на переконання апелянта, рішення правління про виділення ділянки № НОМЕР_2 від 23 березня 2024 року за рахунок ділянки № НОМЕР_1 є неправомірним, що судом першої інстанції було проігноровано.

12 листопада 2024 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідачки ОСОБА_2 , в якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості, також зазначив, що сам позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечував щодо прийняття відповідача до членів ЧСК як співвласника майна, розташованого у вказаному кооперативі, крім того, в судовому засіданні встановлено, що сторони домовились та після розподілу майна поділили сплату членських внесків.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію» обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою здійснення ними господарської діяльності.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити відомості, серед іншого, такі як умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов`язки членів та асоційованих членів кооперативу; порядок внесення змін до статуту кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу і відповідальність за порушення зобов`язань щодо їх сплати.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про кооперацію» визначено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про кооперацію» виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Встановлено, що 20.12.2004 року ОСОБА_1 на підставі договору про передачу земельної ділянки, як члену ЧСК «Риф» в тимчасове користування передано земельну ділянку № НОМЕР_3 площею 100 кв.м. (а.с. 9).

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 28.09.2023 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до якої зокрема визнано право власності в рівних частинах по 1/2 частки за кожним на дачний будинок загальною площею 170,2 кв.м., який розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, човно-стоянковий кооператив «РИФ», буд. 119 (а.с. 20-22).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.04.2024 року ОСОБА_2 зареєструвала за собою 1/2 частку вказаного вище нерухомого майна (а.с. 23).

В подальшому ОСОБА_2 реалізуючи своє право на користування зазначеним будинком написала заяву щодо вступу в кооператив, що передбачено Законом України «Про кооперацію» та безпосередньо статутом ЧСК «РИФ».

Відповідно до копії Витягу з протоколу засідання ЧСК «РИФ» від 23.03.2024 року задоволено заяву та прийнято громадянку ОСОБА_2 в члени ЧСК «РИФ» з наданням ділянки № НОМЕР_2 (за рахунок ділянки № НОМЕР_1 , згідно з набуттям громадянкою ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 ) (а.с. 24).

Згідно Статуту ЧСК «РИФ» затвердженого рішенням загальних зборів кооперативу від 03.06.2017 року кооператив є добровільним об`єднанням громадян та відповідно до завдань і характеру діяльності за типом є обслуговуючим кооперативом та не має на меті отримання прибутку (а.с. 13-19).

Прийняття в члени кооперативу регламентовано розділом 2 статуту ЧСК. Зокрема, п.2.2 визначено, що прийняття в члени кооперативу проводиться за наявності вільних ділянок в кооперативі за письмовою заявою та рішенням правління або голови правління кооперативу. Особа стає членом кооперативу після прийняття Правлінням кооперативу або головою правління кооперативу рішення про прийом її в членство кооперативу та внесення нею вступного внеску.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку відмовляючи у задоволенні позовних вимог, оскільки як вірно встановлено судом першої інстанції те, що відповідачка є власником 1/2 частки дачного будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та реалізовуючи своє право на користування зазначеним будинком ОСОБА_2 написала заяву щодо вступу в човно-стоянковий кооператив «РИФ», та як наслідок протоколом від 23.03.2024 року ОСОБА_2 , було прийнято в члени ЧСК «РИФ». Тому вказане рішення кооперативу не суперечить статуту та чинному законодавству України, тому підстави для задоволення даної позовної вимоги відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення правління про прийняття в члени кооперативу повинно бути затверджено загальними зборами, однак відносно ОСОБА_2 дане рішення не прийнято, суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставні, оскільки в матеріалах справи міститься витяг з протоколу засідання правління ЧСК «РИФ» від 23 березня 2024 року, зі змісту якого вбачається, що на засіданні були присутні голова правління - ОСОБА_3 та члени правління - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .. На даному засіданні розглядалась заява ОСОБА_2 про вступ в члени ЧСК «РИФ». Голова та члени правління ЧСК «РИФ» одноголосно вирішили задовольнити заяву та прийняти громадянку ОСОБА_2 в члени ЧСК «РИФ» з наданням ділянки № НОМЕР_2 (за рахунок ділянки № НОМЕР_1 , згідно з набуттям громадянкою ОСОБА_2 права власності на частину будинку за № 119).

Тому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка ОСОБА_2 не може вважатися членом кооперативу та отримати земельну ділянку, що вказує на неправомірність рішення правління та суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ЧСК «РИФ» безпідставно включив відповідачку ОСОБА_2 в члени кооперативу, оскільки у відповідності до п. 2.2 статуту ЧСК «РИФ» прийняття в члени кооперативу проводиться за наявністю вільних ділянок в кооперативі, однак вільних земельних ділянок, які на час прийняття рішення у відповідача човно-стоянкового кооперативу були відсутні, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки відповідач ЧСК «РИФ» за рахунок ділянки № НОМЕР_1 виділив відповідачці ОСОБА_2 ділянку № НОМЕР_2 новому члену кооператива, яка на підставі судового рішення (а саме ухвали Обухівського районного суду Київської області від 28.09.2023 року, якою затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у справі № 372/3493/22) має право власності на 1/2 частину дачного будинку, розташованого на ділянці № НОМЕР_1 .

Інші наведені в апеляційній скарзі, доводи є тотожними позиції позивача, висловленій у суді першої інстанції, які були предметом дослідження судом першої інстанції, та їм була надана відповідна правова оцінка.

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнові права позивача не були порушені відповідачем.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду міста Києва від 11 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено «22» січня 2025 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.Г. Музичко

В.І. Олійник