Постанова

від 22.01.2025 по справі 160/367/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/367/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року (суддя Єфанова О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 44389261) за електронною заявою №230208233652786 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) «Про призначення допомоги сім`ям з дітьми», якому було відмовлено у призначенні державної допомоги при народжені дитини, на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 44389261) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 09.02.2023р. із урахуванням висновків суду та надати державну допомогу при народженні дитини - доньки ОСОБА_2 , 19 лютого 2022 року, зарахувавши кошти на рахунок НОМЕР_2 , установа банку - Приватбанк, МФО 305299, отримувач ОСОБА_1 , рахунок отримувача НОМЕР_3 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. У даному випадку помилка у номері банківського рахунку при зверненні одного з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів саме дитини.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволено.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не позбавлений був права на повторну подачу заяви із зазначенням вірних банківських реквізитів, судом першої інстанції не враховано те, згідно до ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням

надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 від 05 березня 2022 року, видане Верхньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області, у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилась дитина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Так, ОСОБА_1 в лютому місяці 2023 року (09.02.2023) направив заяву електронним сервісом Е-допомога до Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, для призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми. Але виплату не отримав. Таким чином, строк призначення допомоги, згідно до ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» сплинув 19.02.2023 року. Отже, висновки викладені в оскаржуваному судовому рішенні є такими, що до відповідача із заявою про виплату допомоги, йому повторно буде відмовлено у призначенні.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом із дружиною ОСОБА_3 . ОСОБА_1 є громадянином України відповідно до паспорту серії НОМЕР_5 , виданого Васильківським МВ ГУ МВС України в Київській області.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 від 05 березня 2022 року, видане Верхньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області, у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 народилась дитина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У зв`язку із проведенням бойових дій на території України, позивач отримав візу до Федеративної держави Канада, про що свідчать відомості із закордонного паспорту громадянина України НОМЕР_6 , та змушений був тимчасово переїхати разом із сім`єю.

В подальшому, ОСОБА_1 отримав лист від Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №2179 від 28.11.2023, в якому зазначається, що при поданні заяви електронним сервісом Е-допомоги ОСОБА_1 припустився помилки (не вірно вказали рахунок банку). Призначити допомогу не було можливим через відсутність рахунка з банку для виплати коштів.

30.11.2023 представником позивача було направлено адвокатський запит №30/11/2025-185 до Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, у якому просить надати рішення, яким було відмовлено у призначенні державної допомоги при народженні дитини, на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Листом №2252 від 07.12.2023 відповідач надав відповідь на адвокатський запит та надав скріншот рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 .

Так, відповідно до вказаного рішення, було розглянуто заяву №230208233652786 про призначення допомоги при народженні дитини, та у зв`язку із помилкою вказана заява була відхилена.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

У контексті приписів статті 3 Конституції України у кореспонденції із приписами Декларації прав дитини (прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959) та Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікована Україною 27.02.1991) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21.11.1992 №2811-XII (далі - Закон №2811-XII) визначений гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2811-XII громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону №2811-XII передбачено, що відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини.

Відповідно до статті 10 Закону №2811-XII, допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Умови призначення допомоги при народженні викладені у положеннях статті 11 Закону №2811-XII, де указано, що допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

Процедура призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми відповідно до частини четвертої статті 1 Закону №2811-ХІІ деталізована затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 «Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» (далі - Порядок №1751).

Згідно з п. 11 Порядку №1751 для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається, зокрема: 1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу).

У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє заявника, які документи мають бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше ніж протягом одного місяця з дня одержання зазначеного повідомлення, днем (місяцем) звернення за призначенням допомоги вважається день (місяць) прийняття або відправлення заяви (пункт 44 Порядку № 1751).

За правилами ст. 11 Закону №2811-XII допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

При цьому, колегія суддів зазначає, що зі змісту листа від Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №2179 від 28.11.2023 про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини неможливо встановити підставу такої відмови.

Водночас із цим, суд зважає, що у силу застосованої законодавцем конструкції практична реалізація права дитини на отримання грошової допомоги поставлена у залежність від волі та дій батьків дитини.

На переконання суду такий стан правової регламентації не узгоджується із приписами Декларації прав дитини (прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959) та Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікована Україною 27.02.1991), якими запроваджено правило якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

За матеріалами справи установлено і учасниками спору не заперечується, що заявник звернувся до відповідача в межах строку визначеного статті 11 Закону №2811-XII.

Проте, строк призначення допомоги, згідно до ст. 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» сплинув 19.02.2023.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист.

Згідно статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-III з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом №2811-XII та іншими законами України.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що допомога при народженні дитини за своєю правовою природою призначена для покращення умов існування самої дитини. Фізична виплата коштів батькам дитини не змінює правової природи та призначення згаданої грошової допомоги.

Несвоєчасне ініціювання одним з батьків процедури виплати цієї грошової допомоги з будь-яких причин (як поважних і непереборних, так і неповажних, унаслідок безвідповідального чи недбалого ставлення тощо) призводить до порушення життєвих інтересів дитини.

Зважаючи на вік, фізіологічний стан та розумові здібності дитини, це порушення стосується істотних і життєво важливих інтересів дитини як людської істоти, нездатної самостійно забезпечити дотримання власних прав.

Тому колегія суддів вважає, що наслідки взагалі будь-якої правової поведінки батьків дитини об`єктивно не можуть бути визнані вагомими причинами для позбавлення самої дитини потенційно належних їй грошових виплат від держави Україна, у разі належності до громадянства цієї країни.

Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №591/610/16-а, від 12.03.2019 у справі № 760/183158/16-а, від 06.07.2020 у справі № 265/4175/16-а.

З урахуванням викладеного, колегія суддів д доходить до переконання про те, що наявна колізія між приписами статті 11 Закону №2811-XII та приписами Декларації прав дитини (прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959) і Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (ратифікована Україною 27.02.1991) підлягає розв`язанню на користь якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що у силу висновків постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.

У тексті оскаржуваного рішення жодних доводів, суб`єкт владних повноважень не навів.

Крім того, відповідач фактичного не навів підстав та жодного доводу щодо правомірності прийняття такого рішення.

Так, критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №817/1321/18 згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, але виключно у тому випадку, коли для прийняття цього рішення суб`єктом виконано усі визначені законом умови; застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано ініціатором усі визначені законом умови; оцінка правомірності відмови суб`єкта не може обмежуватись лише наведеними в оскаржуваному рішенні мотивами, а й повинна стосуватись вичерпності цих мотивів.

Між тим, владний суб`єкт, приймаючи спірне рішення, жодних юридично значущих факторів, у тексті правового акту індивідуальної дії не викладав.

Вказане у поєднанні із змістом оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень не створює підстав для кваліфікації стану реалізації управлінської функції суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах як виконання до настання моменту прийняття рішення усіх визначених законом умов.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за доцільне зобов`язати суб`єкта владних повноважень повторно розглянути заяву позивача.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частковому задоволенню в частині скасування рішення владного суб`єкта та зобов`язання суб`єкта владних повноважень повторно вирішити по суті звернення заявника з урахуванням висновків суду по даній справі, згідно з якими обставини припущення помилки у заяві про призначення допомоги не є підставою для відмови у її призначенні.

При розв`язанні спору, колегія суддів зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007 у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011 у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії», і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з приписів ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 241 245, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 березня 2024 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 44389261) за електронною заявою №230208233652786 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) «Про призначення допомоги сім`ям з дітьми», якому було відмовлено у призначенні державної допомоги при народжені дитини, на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 44389261) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 09.02.2023 про призначення допомоги при народженні дитини, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути зі Управління соціального захисту населення Кам`янської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2527,04 грн.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров

суддяО.В. Головко