Постанова

від 23.01.2025 по справі 340/2654/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2025 року м. Дніпросправа № 340/2654/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Фермерського господарства «Сакура-12»

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року (суддя Дегтярьова С.В.) у справі №340/2654/24 за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фермерського господарства «Сакура-12» про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій,-

в с т а н о в и В :

Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році у розмірі 40646,46грн. та пеню у сумі 142,24грн.

В обґрунтуванні заявлених вимог посилався на те, що відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача складає 1 робоче місце, а фактично у 2023 році на підприємстві відповідача не було працевлаштовано осіб з інвалідністю. Враховуючи середньорічну заробітну плату на підприємстві відповідача, позивачем розраховано суму штрафних санкцій та пеню за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, які і просив стягнути позивач.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було дотримано нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю і відповідачем не вживалися заходи щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Такі висновки суд обгрунтував тим, що на відповідача у 2023 році покладався обов`язок по створенню 1 робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю та повідомлення Державну службу зайнятості про створення такого місця. У період з 01.01.2023 до 18.09.2023 особи з інвалідністю у відповідача не були працевлаштовані та відповідачем, у вказаний період, не подавалися звіти за формою №3-ПН до Центру зайнятість про попит на робочу силу.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, подав апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач, зокрема, посилається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що з вересня 2023 року на

підприємстві була працевлаштована особа з інвалідністю, а з жовтня 2023 року іншому працівнику на підприємстві було встановлено групу інвалідності. Таким чином, як зазначає відповідач, на підприємстві у звітному 2023 році було працевлаштовано 2 особи з інвалідністю, чим дотримано норматив працевлаштування осіб з інвалідністю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обгрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до положень статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

У спірному випадку, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на відповідача у 2023 році покладався обов`язок по створенню 1 робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю, який останнім не був дотриманий, а особа з інвалідністю у відповідача була працевлаштована лише 18.09.2023, при цьому, починаючи з 01.01.2023 по день працевлаштування особи з інвалідністю відповідачем не подавалися звіти за формою №3-ПН до Центру зайнятість про попит на робочу силу.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції залишено поза увагою надані відповідачем докази, які свідчать про те, що окрім працевлаштування особи з інвалідністю ОСОБА_1 з 18.09.2023 (а.с.40), іншому працівнику підприємства ОСОБА_2 з 06.10.2023 встановлено третю групу інвалідності (а.с.36-37).

Таким чином, протягом звітного періоду (2023 рік) на підприємстві відповідача було працевлаштовано дві особи з інвалідністю.

У свою чергу, для визначення середньооблікової кількості працівників з інвалідністю, які фактично працювали у відповідача у 2023 році, задля визначення наявності чи відсутності підстав для сплати адміністративно-господарських санкцій, слід підсумувати кількість таких працівників за кожний місяць та розділити на кількість місяців у році.

Як зазначено вище, ОСОБА_1 на підприємстві відповідача працевлаштований 18.09.2023, тобто фактично відпрацював 13 календарних днів у вересні, а отже середньооблікова кількість працівників з інвалідністю у вересні 2023 року на підприємстві становила 0,43 із розрахунку: (13 днів х 1 особу + 17 днів х 0)/30 календарних днів у місяці.

Середньооблікова кількість працівників з інвалідністю за жовтень 2023 року, які працювали у відповідача, становить: 1 особа ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 , якій встановлено інвалідність з 06.10.2023, тобто фактично відпрацювала у жовтні 26 днів: (26 днів х 1 особу + 5 днів х 0)/31 (кількість днів у жовтні) = 0,83. Таким чином, середньооблікова кількість працівників з інвалідністю за жовтень 2023 року становила 1,83 (1 + 0,83).

У листопаді та грудні 2023 на підприємстві відповідача працювало 2 особи з інвалідністю ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ).

Таким чином, середньооблікова кількість працівників з інвалідністю у відповідача становила: у вересні 2023 0,43, у жовтні 2023 1,83, у листопаді 2023 2, у грудні 2, а всього 6,26.

Отже, середньооблікова кількість працівників з інвалідністю у 2023 році становила 0,52 (6,26 / 12 місяців).

Таким чином, за правилами округлення на підприємстві відповідача середньооблікова кількість працівників з інвалідністю у 2023 році становила 1 особу, що свідчить про дотримання підприємством нормативу щодо працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги на користь відповідача підлягає сплаті судовий збір у розмірі 4542,0грн., сплачений за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Сакура-12» задовольнити.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року (суддя Дегтярьова С.В.) у справі №340/2654/24 скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні позову Кіровоградському обласному відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградського обласного відділенню Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь Фермерського господарства «Сакура-12» судовий збір у розмірі 4542,0грн.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, визначені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 23.01.2025

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк