Рішення

від 22.01.2025 по справі 177/2680/24

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/2680/24

Провадження № 2/177/43/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 січня 2025 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Дятел К. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до комунального підприємства «КРИВОРІЗЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» НОВОПІЛЬСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Деркач О.О., звернувся 13.11.2024 до суду з указаним позовом та просить поновити позивачу строк на звернення з даним позовом, стягнути з КП «КРИВОРІЗЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» НСР» на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 17422,44 грн за час затримки виконання рішення суду з 26.06.2024 по 02.09.2024, а також витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

В обґрунтування позову вказав, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.06.2024 у справі № 177/1678/23 визнано незаконним та скасовано наказ КП «КРИВОРІЗЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» НСР» від 18.07.2023 № 63-к про звільнення ОСОБА_1 із посади прибиральника службових приміщень за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та поновлено ОСОБА_1 на посаді. Стягнуто з КП «КРИВОРІЗЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» НСР» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.07.2023 по 25.06.2024 у розмірі 76383,00 грн, моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн, та судові витрати. Не отримавши від підприємства жодних повідомлень, 03.07.2024 позивач у приймальні КП «КРИВОРІЗЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» НСР» подала заяву, зареєстровану за вх. № 340, про поновлення її на посаді прибиральника службових приміщень на підставі постанови суду та виплату належних їй сум. Позивача 08.08.2024 подала до Криворізького відділу ДВС виконавчі листи щодо сум, призначених до виплат, які примусово були стягнуті у серпні 2024 року. Оскільки відповідачем добровільно не виконувалося рішення в частині поновлення її на посаді, 19.08.2024 позивач подала до ДВС виконавчий лист. У телефонній розмові зі спеціалістом Криворізького відділу ДВС 20.08.2024 позивача повідомлено про відмову у відкритті виконавчого провадження, оскільки підприємством надано наказ про її поновлення на посаді. Звернувшись до лікарні, позивача повідомили, що дане питання ще не вирішено, та лише 02.09.2024 сказали 03.09.2024 стати до роботи. Із наказом від 18.07.2024 № 57-к про поновлення на посаді, повивач ознайомилася 03.09.2024. Проте, жодних компенсацій за час затримки виконання рішення суду позивачем не отримано, у зв`язку з чим, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 25.11.2024 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися. Причини неявки не повідомили.

Відповідач участі представника у судовому засіданні не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзиву на позовну заяву не подано.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд не встановив підстав для відкладення судового розгляду. Неявка учасників до суду не перешкоджає розгляду справи, відповідно до ст. 223 ЦПК України та ухваленню судового рішення на підставі наявних доказів

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (ст. 43 Конституції України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ст. 5-1 КЗпП України).

Згідно з п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Також, ч. 7 ст. 235 КЗпП України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки (ст. 236 КЗпП України).

Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом ст. 236 КЗпП України слід уважати не видання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення. Виконати рішення суду про поновлення позивача на роботі має відповідач, визначений боржником за виконавчим листом, що висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 711/8446/16-ц (провадження № 14-37цс19), у постановах постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 511/1284/19, від 14.12.2022 у справі № 501/4019/21-ц, від 21.06.2023 у справі № 461/7423/21.

Тобто законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно та негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення, й без звернення працівника, що унормовано, крім наведених вище норм права, також Конституцією України, ст. 18 ЦПК України. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися (постанова Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 243/2748/16-ц).

У постанові Верховного суду від 17.06.2020 у справі № 521/1892/18 зазначено, що «належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника».

Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 702/725/17, від 08.09.2021 у справі №721/910/19.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України, суду належить встановити: 1) чи мала місце затримка виконання такого рішення, 2) у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, 3) та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Судом встановлено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.06.2024 у справі № 177/1678/23 скасовано рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15.02.2024, позов ОСОБА_1 до КП «КРИВОРІЗЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» НСР» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування шкоди, задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ КП «КРИВОРІЗЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» НСР» від 18.07.20.23 №63-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прибиральника службових приміщень за п.2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, поновлено ОСОБА_1 на посаді з 18.07.2023, стягнуто з КП «КРИВОРІЗЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» НСР» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.07.2023 по 25.06.2024 (включно) в розмірі 76383,00 грн, моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн, судові витрати в справі. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді допущено до негайного виконання. Постанова набрала законної сили 25.06.2024 (а.с.11-15).

Оскільки постанова Дніпровського апеляційного суду від 25.06.2024 відповідачем не виконувалася, ОСОБА_1 03.07.2024 звернулася до КП «КРИВОРІЗЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» НСР» із заявою про ознайомлення з наказом про поновлення на посаді в приміщенні відділу кадрів. Дана заява отримана відповідачем 03.07.2024 за вхідним номером 340 (а.с.16). Водночас, даних про ознайомлення ОСОБА_1 із наказом про поновлення на роботі в день звернення із заявою, а саме, 03.07.2024, матеріли справи не містять.

У подальшому, ОСОБА_1 19.08.2024 звернулася до Криворізького відділу ДВС у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 177/1678/23, виданим 01.08.2024 Криворізьким районним судом Дніпропетровської області про поновлення її на посаді прибиральника службових приміщень КП «КРИВОРІЗЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» НСР» (а.с.17).

Директором КП «КРИВОРІЗЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» НСР» 18.07.2024 видано наказ № 57-к про поновлення на роботі ОСОБА_1 , із яким позивач ознайомилася 03.09.2024 (а.с.18), що відповідачем не спростовано.

Таким чином, відповідачем вимоги як судового рішення, так і наведених вище норм законодавства не виконано.

Отже, КП «КРИВОРІЗЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» НСР» порушило строки виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі, оскільки видало наказ про поновлення позивача на роботі лише після звернення позивача до підприємства та до виконавчої служби, а не негайно після проголошення судового рішення, тоді як такий обов`язок у роботодавця виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просить поновити їй строк звернення до суду з цим позовом.

Як передбачено ч. 1 ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.

Не видання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 236 КЗпП України.

Перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після видачі роботодавцем зазначеного наказу незалежно від тривалості затримки його видачі.

Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день поновлення його на роботі.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.10.2021 у справі № 488/339/20.

ОСОБА_1 була поновлена на посаді лише 18.07.2024, із наказом про поновлення ознайомилася 03.09.2024, а з позовом у цій справі звернулася 13.11.2024, а тому строк звернення до суду нею не пропущено.

Також, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період із 26.06.2024 по 02.09.2024 у розмірі 17422,44 грн.

Обґрунтовуючи розмір середнього заробітку за період із 26.06.2024 (наступний день після ухвалення рішення) по 02.09.2024 (день, що передував дню ознайомлення з наказом про поновлення на посаді), посилалася на постанову КМУ «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 та при розрахунку середнього заробітку враховувала розмір мінімальної заробітної плати в Україні, який становить 8000,00 грн, а також кількість днів у квітні 2024 року 22 робочі дні, у травні 2024 року - 23 робочих дні, отже середньоденна заробітна плата позивача 8000*2/45=355,56 грн. За період з 26.06.2024 по 02.09.2024 наявні 48 робочих днів, а тому середній заробіток за час затримки виконання рішення суду становить 355,56*48=17422,44 грн.

Щодо періоду, за який позивач просить стягнути на свою користь середній заробіток, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №702/725/17 указано, що КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження». Так, згідно з цією статтею, рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення. Таким чином, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. При цьому мається на увазі не формальне, а фактичне забезпечення поновленому працівнику доступу до роботи і можливості виконання своїх обов`язків. Не вчинення роботодавцем усіх дій, які включають у себе виконання рішення суду про поновлення на роботі, є підставою для покладення на нього відповідальності, визначеної ст. 236 КЗпП України. Застосування цієї норми до правовідносин, які виникають у зв`язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, відповідає їх змісту та фактичним обставинам, оскільки підстави для нарахування формально поновленому працівнику заробітної плати як винагороди за виконану роботу немає, проте його вина у невиконанні посадових обов`язків і не приступленні до роботи також відсутня.

У даному випадку, КП «КРИВОРІЗЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» НСР» хоча і видало 18.07.2024 наказ про поновлення ОСОБА_1 на роботі, проте фактично не допустив її до виконання трудових обов`язків, тобто рішення суду про поновлення позивача на роботі належно та своєчасно не виконав.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача на свою користь середнього заробітку від наступного дня після ухвалення рішення по день, що передував дню ознайомлення з наказом про поновлення на посаді, є правомірною.

Щодо розміру середнього заробітку, який просить стягнути позивач, слід зазначити наступне.

Розмір середнього заробітку обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі по тексту - Порядок №100).

Відповідно до п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 зазначеного Порядку).

Як роз`яснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами про оплату праці» від 24.12.1999 №3, при визначенні сум, що підлягають стягненню по оплаті праці, у тому числі середньому заробітку, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачем у тексті позову приведений розрахунок величини середнього заробітку з установленого розміру мінімальної заробітної плати в України. При його розрахунку ОСОБА_1 посилається на те, що останні два місяці вона не працювала. Також, зазначає, що якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку.

При цьому, позивачем не надано суду відомостей щодо розміру її заробітної плати за період, що передував її звільненню, а тому такий розрахунок судом до уваги не приймається.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.06.2024 у цивільній справі № 177/1678/23, серед іншого встановлено, що заробітна плата ОСОБА_1 за останні два календарні місяці перед звільненням, а саме, травень та червень 2023 року за 44 відпрацьованих дні, складала 13660,90 грн, тому середньоденна заробітна плата позивача становить 310,50 грн.

Обставини, встановленні рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Оскільки наказ від 18.07.2023 № 63-к про звільнення ОСОБА_1 скасовано, останню поновлено на посаді, даних про зміну посадового (місячного) окладу позивача не надано, тому суд застосовує розмір середньоденної заробітної плати позивача, встановленої в постанові Дніпровського апеляційного суду від 25.06.2024 у справі №177/1678/23, у розмірі 310,50 грн.

Отже, суд вважає за необхідне навести власний розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 за період з 26.06.2054 по 02.09.2024.

Суд зауважує, що ч. 6 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ, у період дії воєнного стану не застосовуються норми ст. 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), ч. 1 ст. 63, ч. ч. 3-5 ст. 67 та ст. 71-79 КЗпП (святкові й неробочі дні).

Таким чином, період з 26.06.2054 по 02.09.2024 має 49 робочих днів: червень 2024 року (з 26.06.2024) 3 робочі дні, липень 2024 року 23 робочих днів, серпень 2024 року 22 робочі дні, вересень 2024 року (до 02.09.2024) 1 робочий день.

Отже, середній заробіток ОСОБА_1 за період з 26.06.2054 по 02.09.2024 складає 310,50 грн х 49 робочих днів = 15214,50 грн.

Виходячи з того, що відповідно до п. 3 розділу 3 Порядку № 100, усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, тому при розрахунку суд приймає нараховані позивачеві розміри заробітної плати без відрахування утриманих з неї податків (ПДФО) та зборів (військового збору).

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.06.2054 по 02.09.2024 у розмірі 15214,50 грн, із подальшим утриманням з указаної суми податків та інших обов`язкових платежів.

У порядку п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині стягнення середнього заробітку в межах суми платежів за один місяць (з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів) допустити до негайного виконання.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Так, позивача просить суд стягнути з відповідача на свою користь понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову на відповідача.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1211,20 грн, у рахунок відшкодування сплаченого нею судового збору (а.с.32).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 № 13-рп/2000, від 30.09.2009 № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування витрат на правову допомогу позивачем подано договір про надання правової допомоги №160 від 07.07.2024, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Деркач О.О., ордер на надання правничої допомоги серії АЕ №1333795, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3495 на ім`я Деркач О.О., акт приймання-передачі виконаних робіт з детальним описом робіт (наданих послуг) та витраченого адвокатом часу, де визначена вартість виконаної роботи в розмірі 5000,00 грн, квитанцію №ЕВ9Н-4З81-2990-М2РХ від 13.11.2024 про перерахування коштів у розмірі 5000,00 грн (а.с.19-25)

З огляду на наявність в матеріалах справи доказів фактичного надання адвокатом Деркачом О.О. правничої допомоги позивачеві, враховуючи співмірність розміру витрат зі складністю справи та обсягом наданих послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 206, 247, 258-259, 263-265, 273, 274, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підприємства «КРИВОРІЗЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» НОВОПІЛЬСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ» про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «КРИВОРІЗЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» НОВОПІЛЬСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ» (код ЄДРПОУ 01280800, юридична адреса: вул. Вишнева, буд. 1а, с. Новомайське, Криворізький район, Дніпропетровська область) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 26.06.2054 по 02.09.2024 у розмірі 15214 (п`ятнадцять тисяч двісті чотирнадцять) гривень 50 копійок, із утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів; у рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок; у рахунок витрат, понесених на професійну правничу допомогу 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку в межах суми платежів за один місяць (з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів) допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання суддею.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: