Постанова

від 23.01.2025 по справі 400/11117/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11117/24

Перша інстанція: суддя Мельник О.М.,

повний текст судового рішення

складено 26.11.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року про забезпечення позову по справі за позовом Вищого навчального закладу «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка» до Міністерства освіти та науки України про визнання незаконним дій, визнання протиправним та скасування наказів, -

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2024 року Вищий навчальний заклад «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка»» звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України з наступними позовними вимогами:

- визнати незаконними дії щодо здійснення позапланової перевірки у період з 29.10.2024 року по 30.10.2024 року на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 25.10.2024 року №634-л «Про позапланову перевірку Вищого навчального закладу «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка»»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 25.10.2024 №634-л «Про позапланову перевірку Вищого навчального закладу «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка»»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України про результати позапланової перевірки Вищого навчального закладу «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка»» від 05.11.2024 року №646-л.

Разом з позовом позивач подав заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу про результати позапланової перевірки Вищого навчального закладу «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка»» від 05.11.2024 року №646-л.

В обґрунтування заяви зазначено, що станом на дату подання позову у Вищому навчальному закладі «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка»» за рівнем молодшого спеціаліста, на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти та за рівнем освіти Спеціаліст вищої освіти навчається 1419 здобувачів вищої освіти. Враховуючи безперервність освітнього процесу, в разі задоволення позову Вищого навчального закладу «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка» до Міністерства освіти і науки України в частині визнання незаконними дії Міністерства освіти і науки України щодо здійснення позапланової перевірки у період з 29.10.2024 року по 30.10.2024 року на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 25.10.2024 року №634-л «Про позапланову перевірку Вищого навчального закладу «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка»» та протиправним та скасуванням наказу про результати позапланової перевірки Вищого навчального закладу «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка» від 05.11.2024 року №646-л, без попереднього застосування заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного Наказу про анулювання ліцензії, поновлення прав позивача та здобувачів вищої освіти буде неможливим, що не відповідає принципу ефективності судового захисту.

Ухвалою суду першої інстанції від 26.11.2024 року заяву позивача про забезпечення позову було задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Доводи апелянта зводяться до того, що суд першої інстанції надав невірну оцінку наведеним позивачем підставам для застосування заходів забезпечення позову та застосував такі заходи без належних на те правових підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, заходи забезпечення позову мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

Поряд із цим, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Одним з предметів заявленого у цій справі позову є визнання протиправним та скасування наказу Міністерства освіти і науки України про результати позапланової перевірки Вищого навчального закладу «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка»» вiд 05.11.2024 року №646-л, яким були анульовані ліцензії цьому навчальному закладу на провадження освітньої діяльності (всього 23 ліцензії за різними рівнями та напрямками освіти).

Вирішуючи питання наявності визначених у статті 150 КАС України обставин, з якими законодавець пов`язує наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, оскільки наслідок реалізації спірного Наказу №646-л від 05.11.2024 року є припинення господарської діяльності позивача.

Надаючи оцінку ступеню й характеру ймовірних наслідків спірного у цій справі рішення суб`єкта владних повноважень про анулювання ліцензій, суд першої інстанції виходив з того, що реалізація спірного рішення про анулювання ліцензій до вирішення справи по суті заподіє позивачу значних матеріальних збитків, призведе до необхідності пошуку для студентів нових закладів освіти, їх переведення для продовження навчання, звільнення науково-педагогічних працівників, що, в свою чергу, може призвести до звернення з позовними вимогами до позивача щодо відшкодування витрат, понесених студентами, і це, з високою вірогідності, може призвести до повного припинення господарської діяльності позивача.

Оцінюючи у цій справі підстави для застосування заходів забезпечення позову, колегія суддів виходить з того, що інститут заходів забезпечення позову направлений перш за все на захист прав та інтересів позивача в тому випадку, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, метою таких заходів не є виключно збереження правового становища, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення, а їх метою є уникнення таких невиправних наслідків для прав та інтересів позивача, до яких таке рішення може призвести вже під час розгляду справи в суді до остаточного вирішення спору по суті.

Особливість же даної справи полягає в тому, що спірний Наказу №646-л від 05.11.2024 року стосується не тільки прав та інтересів Вищого навчального закладу «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка»», а також і прав та інтересів студентів, які здобувають освіту в цьому навчальному закладі.

Колегія суддів погоджується з наведеними судом першої інстанції підставами для застосування у даній справі заходів забезпечення позову, оскільки наслідком реалізації спірного Наказу №646-л від 05.11.2024 року до вирішення справи по суті буде повне зупинення Вищим навчальним закладом «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка»» освітнього процесу за тими напрямками та рівнями освіти, ліцензії на які були анульовані цим наказом, що, безумовно, завдасть шкоди як майновим правам та інтересам позивача, так і правам та інтересам великої кількості студентів, які навчаються в цьому навчальному закладі (1419 осіб), враховуючи, що освітній процес носить безперервний характер.

Відповідно, зупинення позивачем освітнього процесу на підставі спірного Наказу №646-л від 05.11.2024 року до моменту вирішення справи з високою вірогідність призведе до таких негативних насідків як для позивача, так і для його студентів, повне усунення яких в разі задоволення позову може бути неможливим.

В апеляційній скарзі відповідач посилається також на те, що судом першої інстанцій не застосовано релевантні висновки Верховного Суду, однак, при цьому посилається на правові позиції, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, у справах з відмінними фактичними обставинами, які не враховують специфіку спірних правовідносин.

Відтак, переглянувши оскаржуване рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій не допустив неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька