Постанова

від 22.01.2025 по справі 320/8344/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/8344/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Кобаля М.І.,

Штульман І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги Київської митниці та Товариства з обмеженою відповідальністю «Антас» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Антас» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Антас» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про визначення коду товару від 15.08.2023 №КТ-UА100000-0264-2023.

Заявлені вимоги обґрунтовано протиправністю коригування контролюючим органом митної вартості імпортованого позивачем товару, незважаючи на надання декларантом усіх необхідних документів для митного оформлення та визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, та порушенням контролюючим органом приписів законодавства, що регламентує митну справу в Україні, в зв`язку із безпідставним застосуванням другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при винесенні оскаржуваного рішення без наявності для того встановлених митним законодавством підстав.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про визначення коду товару від 15.08.2023 №КТ-UА100000-0264-2023.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антас» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антас» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення про визначення коду товару від 15.08.2023 № КТ-UA100000-0264-2023 прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України з питань митної справи, а доводи позивача, викладені в адміністративному позові, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать фактичним обставинам.

На думку апелянта, надані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача.

Як вказує скаржник, наданий висновок КЕДЦ №15189 від 28.11.2023 не відповідає вимогам частини сьомої статті 101 КАС України в частині того, що у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що поставлений Товар не є препаратом, а являється виключно забарвленим кальцинованим гіпсом із вмістом невеликої кількості уповільнювачів, що в повній мірі узгоджується з товарною позицією 2520 20 00 00 згідно з УКТ ЗЕД, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Крім того, не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати частково рішення і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги у частині стягнення витрат, понесених у зв`язку з проведенням експертизи у розмірі 50 000,00 грн та витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у загальному розмірі 25 752,00 грн.

Вказана апеляційна скарга обгрунтована тим, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

На думку скаржника, висновки суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 25 752,00 грн не ґрунтуються на всебічно та повно досліджених доказах, наявних в матеріалах справи та зроблені за формального підходу до вирішення питання обґрунтованості понесених позивачем витрат, вони є помилковими, відтак оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні витрат, пов`язаних з правничою допомогою у розмірі 25 752,00 грн є незаконним та необґрунтованим.

До того ж, позивач вказує, що висновки суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат, понесених позивачем на проведення експертизи є також необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства та усталеній судовій практиці.

Згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 травня 2023 року між ТОВ «Антас» та компанією «Whip Міх Соrроration» (Сполучені Штати Америки) укладено контракт №04/2023 (надалі - «Контракт»).

Відповідно до пункту 1.1 Контракту продавець продає, а покупець купує товари під торговою маркою Whip Міх Соrроration на загальну суму 30 000,00 дол. СІІІА в рік.

Згідно з пунктом 1.3 Контракту найменування, асортимент, кількість і ціна за одиницю товару вказуються в інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту і мають силу специфікацій.

На виконання Контракту компанією «Whip Міх Соrроration» було поставлено наступний товар, а саме: гіпсові в`яжучі, не будівельні Resin Rock Golden Brown, артикул 330011 - 10 уп; Моunting Stone White, артикул 330059 - 65 уп; Resin Rock Іvоrу, артикул 330014 - 35 уп.; Resin Rock Реаch, артикул 330015 - 20 уп; Resin Rock White, артикул 330016 - 15 уп.; Lean Rock Іvоrу, артикул 330030 - 35 уп.; Resin Rock Grеу, артикул 330013 - 5 уп.; Prima Rock Gгеу, артикул 330036 - 5 уп.; Prima Rock Yellow, артикул 330037 - 5 уп.; Prima Rock Іvоrу, артикул 330035 -5 уп. у загальній кількості 240 упаковок, вагою брутто 3866,461 кг, нетто - 3 600,00 кг, країна виробництва US, торговельна марка WhipМіх, виробник WhipМіх Соrр, вартістю 5 990,85 дол. США, що підтверджується інвойсом № ГМУ143055 від 10.05.2023 та пакувальним листом № 8145629 від 05.04.2023.

19 липня 2023 року з метою здійснення митного оформлення та випуску у вільний обіг товару, керівником ТОВ «Делайт-сервіс» ОСОБА_1 до відділу митного оформлення № 2 митного поста «Ліски» Київської митниці шляхом електронного декларування подано митну декларацію типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний №23UА100190559392U1, у якій було заявлено Товари за кодом 2520200000 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - «УКТ ЗЕД») (гіпс; ангідрит; гіпсові в`яжучі (у вигляді кальцинованого гіпсу або сульфату кальцію), забарвлені чи незабарвлені, із вмістом або без вмісту невеликої кількості прискорювачів чи уповільнювачів).

20 липня 2023 року уповноваженою посадовою особою Київської митниці проведено митний огляд заявленого до митного контролю Товару та відібрано проби (зразки) для проведення Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби досліджень з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до акту про проведення огляду (переогляду) товару, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу Київською митницею встановлено, що «Товар являє собою гіпсові в`яжучі, не будівельні. В частині оглянутого товару, кількість та опис відповідає заявленому. Сторонніх вкладень не виявлено».

15 серпня 2023 року на підставі висновку «СЛЕД» № 142000-3102-0137 від 04.08.2023 (далі - «Висновок СЛЕД»), товаросупровідних документів та фотозображення Товару з митного огляду уповноваженою посадовою особою Київської митниці винесено рішення про визначення коду товару №КТ-UА100000-0264-2023 від 15.08.2023, згідно з яким заявлений до митного контролю Товар класифіковано за кодом 3407000000 згідно з УКТ ЗЕД (мило, поверхнево-активні органічні речовини, мийні засоби, мастильні матеріали, воски штучні та готові, суміші для чищення або полірування, свічки та аналогічні вироби, пасти для ліплення, пластилін, «стоматологічний віск» і суміші на основі гіпсу для стоматології: включаючи ті, що виготовляються для дитячих розваг; «стоматологічний віск» або суміші для одержання зліпків зубів, розфасовані у наборах, в упаковках для роздрібної торгівлі або у вигляді плиток, підковок, брусків тощо; інші суміші для стоматології, виготовлені на основі гіпсу (кальцинованого гіпсу або сульфату кальцію), як матеріали, які являють собою однорідні дрібнодисперсні порошки різного кольору на основі гіпсу (93+-5%), препарати полугідрита сульфата калія та кольорові пігменти, що застосовуються для застосовуються для лиття форм в зуботехнічних лабораторіях».

18 серпня 2023 року відносно декларанта було складено протокол про порушення митних правил № 0977/10000/23 (далі - «Протокол») за ознаками порушення митних правил, передбачених статті 472 Митного кодексу України, а саме незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

У подальшому, відповідачем будо винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100190/2023/000272 з підстав складання протоколу.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача про визначення коду товару та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про оскільки митним органом було поверхнево досліджено усі документи, надані позивачем до митного оформлення (зокрема, визначення технічних характеристик товару згідно товарно-супровідних документів) та прийнято оскаржуване рішення із застосування результатів митного контролю, проте без врахування додатково наданих декларантом документів та висновків, відтак спірне рішення митного органу про визначення коду товару, не ґрунтуються на приписах статті 2 КАС України, у контексті обґрунтованості доведеності та пропорційності, з огляду на що, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо судових витрат судом першої інстанції зазначено, що з огляду на надані документи, та предмет спору, розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в цьому випадку, не є співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) та ціною позову, тому розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн, є пропорційним до предмету спору та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Крім того, оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою позивача до звернення до суду з позовом, тому підстави для відшкодування витрат на підготовку експертних висновків - відсутні.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

За правилами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У відповідності до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

У силу вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.

У той же час, у частині п`ятій статті 53 Митного кодексу України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

У свою чергу, відповідно до частини першої статті 266 Митного кодексу України декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Частиною восьмою статті 257 Митного кодексу України визначено перелік відомостей, які вносяться до митної декларації декларантом.

Зокрема, відповідно до підпункту «г» пункту 5 частини восьмої статті 257 Митного кодексу України, до декларації декларантом вносяться відомості про код товару згідно з УКТ ЗЕД.

У свою чергу, відповідно до приписів статей 67-69 Митного кодексу України українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України (частина перша статті 67 Митного Кодексу України).

Згідно із частиною другою вказаної статті в УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Частиною третьою статті 67 Митного кодексу України встановлено, що для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду.

Відповідно до Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, що є додатком до Закону України «Про Митний тариф України», класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

У відповідності до пункту 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, категоріях і підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень, положень вищенаведених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації.

Отже, цими правилами передбачено, що при віднесенні товару до тієї чи іншої товарної підкатегорії слід виходити з більш конкретного опису товару, тобто саме характеристики товару є визначальними для класифікації товару відповідно до УКТ ЗЕД.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 22.04.2019 по справі № 826/8970/16 та від 31.05.2019 у справі № П/811/771/16.

За змістом пункту 3 Розділу І «Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України», затвердженого 30.05.2012 наказом Міністерства фінансів України №650, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за №1085/21397 (далі - Порядок №650), контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

При цьому, пунктом 4 Розділу ІІІ Порядку №650 встановлено, що контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних «Класифікаційні рішення» програми «Інспектор 2006» ЄАІС.

У силу вимог до пункту 5 Розділу ІІІ Порядку №650 у разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей відповідно до вимог статті 69 Кодексу декларант або уповноважена ним особа письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТЗЕД. При електронному декларуванні посадова особа ВМП або ПМО чи митного поста за допомогою АСМО створює та передає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів, які підтверджують класифікацію товару.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом: перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).

Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом (частина перша статті 337 МК України).

Статтею 361 МК України визначено, що управління ризиками - це робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Цілями застосування системи управління ризиками є: 1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; 2) забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); 3) забезпечення в межах повноважень органів доходів і зборів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів; 4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Аналіз ризику - це систематичне використання органами доходів і зборів наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. До об`єктів аналізу ризику належать: 1) характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 2) характер зовнішньоекономічної операції; 3) характеристика суб`єктів, що беруть участь у зовнішньоекономічній операції (стаття 362 МК України).

Отже, необхідність перевірки документів та відомостей, які подані декларантом під час митного оформлення товарів, а також право на проведення огляду (переогляду) товарів виникає у тому числі за результатами застосування митним органом системи управління ризиками.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 356 МК України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення, а також під час прийняття рішень щодо зобов`язуючої інформації з метою встановлення характеристик, визначальних для: 1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; 2) перевірки задекларованої митної вартості товарів; 3) встановлення країни походження товарів; 4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин; 5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність; 6) встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об`єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.

Частиною другою цієї статті встановлено, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Як свідчать матеріали справи, підставою для взяття проб (зразків) товару концентрат дорогоцінних металів техногенного походження, виготовлений механічно-гравітаційним способом (КДМТ-МГС), оформленого в митному режимі експорту за митною декларацією №23UA100370705447U7 від 07.06.2023, є ідентифікація товару, визначення хімічного складу та встановлення характеристик, визначальних для ідентифікації та класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД. В Акті про взяття проб (зразків) товарів також вказано, що метою взяття проб (зразків) товарів є ідентифікація товару, визначення хімічного складу та встановлення характеристик, визначальних для ідентифікації та класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД.

Разом з тим, матеріали справи не містять прийнятого вмотивованого письмового рішення керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки, про взяття проб (зразків) товарів.

Митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості про ці товари, а саме: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів.

Главою 11 МК України врегульовано питання ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), її структури та класифікації товарів.

Згідно змісту статті 67 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Відповідно до приписів статті 68 МК України ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ведення УКТ ЗЕД передбачає: 1) відстеження та облік змін і доповнень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів, пояснень та інших рішень щодо її тлумачення, що приймаються Всесвітньою митною організацією; 2) підготовку пропозицій щодо внесення змін до УКТ ЗЕД; 3) деталізацію УКТ ЗЕД на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру; 4) забезпечення однакового застосування всіма органами доходів і зборів правил класифікації товарів; 5) прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД у складних випадках; 6) розроблення пояснень і рекомендацій до УКТ ЗЕД та забезпечення їх опублікування; 7) своєчасне ознайомлення суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності з рішеннями та інформацією (крім тих, що є конфіденційними) щодо питань класифікації товарів та про застосування УКТ ЗЕД; 8) здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТ ЗЕД.

Частинами першою та другою статті 69 МК України встановлено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

За частинами третьою-п`ятою статті 69 МК України на вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Для цілей класифікації товарів під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Для цілей класифікації товарів під товарами з ідентичними характеристиками розуміються товари, які мають однакові характерні для них ознаки (фізичні характеристики, хімічний склад, призначення та порядок застосування тощо) і відмінності між цими товарами не впливають на характеристики, визначальні для класифікації таких товарів за одним класифікаційним кодом згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно з частиною сьомою статті 69 МК України рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення відповідно до глави 4 цього Кодексу.

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер (частина восьма статті 69 МК України).

У додатку до Закону України «Про Митний тариф України» від 19 жовтня 2022 року № 2697-IX наведені основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД, за якими класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого.

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prіma facіe) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де подається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови що цей критерій можна застосувати; і

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно доправила 3 (a)або3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Зазначеними правилами передбачено, що при віднесенні товару до тієї чи іншої позиції слід виходити з більш конкретного опису товару, тобто саме характеристики товару є визначальними для класифікації товару відповідно до УКТ ЗЕД.

Отже, враховуючи вимоги товарної номенклатури Митного тарифу України класифікація товару здійснюється наступним чином:

1. Визначається відповідна товарна позиція товарної номенклатури Митного тарифу України (ТН МТУ), в текстовому описі якої описано класифікований товар. При цьому необхідно визначити, чи не існує відповідних приміток до розділу або групи, які регламентують класифікацію таких товарів.

2. Після визначення відповідної товарної позиції визначаються послідовно підпозиція, категорія та підкатегорія, текстовий опис яких відповідає товару.

3. У випадку коли не існує товарної позиції, текстовий опис якої конкретно описує товар, послідовно застосовуються Основні правила інтерпретації (далі ОПІ) класифікації товарів (від другого до четвертого).

4. Застосовуються перші чотири правила виключно послідовно, переходячи від Правила 1 до Правилу 2(а), від Правила 2(а) до Правила 2(б) і так далі.

Не можна застосовувати Правило 3(а), не застосувавши послідовно Правила 1, 2(а), 2(б).

Лише у випадку неможливості застосування попереднього правила при класифікації товару допускається застосування наступного.

Шосте правило може бути застосовано при необхідності визначення угруповання в рамках визначеної товарної позиції.

Із наведених положень слідує, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює декларант; орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією; орган доходів і зборів може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в графі 31 ВМД «опис товару» було задекларовано: гіпсові в`яжучі, не будівельні: являють собою однорідні дрібнодисперсні порошки різного кольору на основі гіпсу (93+-5%), препарати полугидрита сульфа такалія та кольорові пігменти, застосовуються для лиття форм в звукотехнічних лабораторіях: - арт. 330011 гіпс висококомерційний Resin Rock Golden Brown, кольору - золото-коричневий, с/н 057042302 (15 упак.), с/н 057042301 (35 упак.), вага 1 упаковки 15 кг. Всього 750 кг - 50 шт. арт. 330059 Гіпс артикуляційний Mounti.

На думку позивача, правильним кодом класифікації товарів для ввезеного позивачем товару, є 25202000, що і було вказано в графів 33 митної декларації. Окрім того, доцільність віднесення експортного коду товару підтверджується проведеними позивачем дослідженням та експертним висновком.

Висновки експертів №15189 від 28.11.2023 та №15189/2 від 21.12.2023, складені за результатами проведення аналізу тієї ж партії товару, що й висновок СЛЕД Держмитслужби від 04.08.2023, оскільки дослідження проводилось щодо однієї і тієї партії товару.

Водночас, приймаючи рішення від 15.08.2023 №КТ-UА100000-0264-2023 про визначення коду товару 3407000000 Державна митна служба не правильно встановила код товару за УКТ ЗЕД та порушила процедуру, встановлену чинним законодавством, для самостійної класифікації митним органом коду товару, зокрема, невірно (всупереч приписам Закону України «Про Митний тариф України») визначила код класифікації товару, та не надіслала декларанту повідомлення про необхідність подання документів, які підтверджують класифікацію товару.

У силу вимог частини одинадцятої, дванадцятої статті 357 МК України встановлено, що в разі недостатньої ясності та повноти висновку експерта може бути призначено додаткове дослідження (аналіз, експертиза), яке доручається тому самому або іншому експертові. Частиною дванадцятою цієї ж статті встановлено, що в разі необґрунтованості висновку або виникнення сумнівів у його правильності може бути призначено повторне дослідження (аналіз, експертиза), проведення якого доручається іншому експерту. Пунктом 13 статті зазначено, додаткові та повторні дослідження (аналізи, експертизи) призначаються на загальних підставах.

Внесення, прийняття змін до раніше викладених, прийнятих експертних висновків не передбачено нормами МК України та прямо суперечить цим нормам.

Отже, використання змін до висновку СЛЕД Держмитслужби відповідачем суперечить вимогам Митного кодексу України, зокрема частини одинадцятої та дванадцятої статті 357 МК України та не можуть враховуватись.

З наведеного слідує, що митний орган, оцінюючи документи надані до ЕМД від 19.07.2023, прийняв рішення про зміну коду товару на підставі висновку СЛЕД ДМС, не беручи до уваги пояснення позивача, надані документи та не зважаючи на фактичний склад товару.

У даному випадку, у висновку СЛЕД ДМС від 04.08.2023 року відсутнє роз`яснення визначальних характеристик товару, за якими його можна ідентифікувати, що вказує про поверхневе вивчення митним органом усіх документів, наданих позивачем до митного оформлення (зокрема, визначення технічних характеристик товару згідно товарно-супровідних документів) та прийняття оскаржуваного рішення із застосування результатів митного контролю, проте без врахування додатково наданих декларантом документів та висновків.

Посилання скаржника на відсутність підстав для врахування висновків експертів №15189 від 28.11.2023 та №15189/2 від 21.12.2023 колегія суддів оцінює критично, з огляду на наступне.

За змістом статті 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Слід зазначити, що у силу вимог частини першої ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Таким чином, у разі сумніву щодо змісту наданого позивачем висновку, контролюючий орган має право звернутися до іншого суб`єкту оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати вказаний висновок.

Відповідно до частин першої та другої ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, апелянтом не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийнятого ним рішення у межах спірних правовідносинах, та обґрунтувань того, що висновки експертів №15189 від 28.11.2023 та №15189/2 від 21.12.2023 носять помилковий характер щодо визначення коду УКТ ЗЕД імпортованого товару.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо понесених позивачем витрат в суді першої інстанції, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 25 752 грн, витрати пов`язані із проведенням двох експертиз вартістю 8 400 грн та 50 000 грн.

Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Аналіз вимог статті 134 КАС України дає підстави для висновку, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При цьому, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 13 Закону №5076-VI адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Статтею 30 Закону №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2023 між Адвокатським об`єднанням «Елегіт» та Товариством було укладено договір про надання правової допомоги №031023/2.

Відповідно до п. 2.2. Договору конкретний обсяг та види правової допомоги, яка має бути надана Виконавцем на підставі цього Договору, порядок та строки її надання визначаються Сторонами у листах-дорученнях, які підписуються Сторонами (далі - «Лист-доручення»).

Згідно із п. 2 Листа-доручення розмір винагороди визначається на погодинній основі у відповідності до нижченаведених ставок в залежності від категорії юристів адвокатського об`єднання, залучених до надання послуг (правової допомоги): партнер 105 - євро, адвокат - 70 євро.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги №031023/2 від 03.10.2023; лист-доручення №1 до договору про надання правової допомоги №031023/2 від 03.10.2023; акт приймання послуг від 07.03.2024; рахунок №4 від 02.04.2024; акт приймання послуг від 02.04.2024; рахунок №3 від 07.03.2024; платіжна інструкція від 24.04.2024 №1033 на суму 74 542,83 грн; платіжна інструкція №1020 від 10.04.2024 на суму 35 062,51 грн.

Відповідно до деталізації робіт та витраченого часу представником позивача виконано наступні послуги на суму 25 752 грн:

1) складання та подання до Київського окружного адміністративного суду позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару № КТ-UA100000-0264-2023 від 15.08.2023 складає 300 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день виставлення рахунку становить 12 478,00 грн - витрачено 4,3 год;

2) складання та подання до Київського окружного адміністративного суду відповіді на відзив у справі № 320/8344/24 складає 315 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день виставлення рахунку становить 13 274,00 грн - витрачено 4,5 год.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У той же час, колегія суддів зауважує, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

В контексті наведеного положення законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами.

Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 813/1966/18.

У свою чергу, відповідачем подано клопотання про зменшення понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, в якій останній зазначав про те, що при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських послуг, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану.

На думку відповідача, гонорар адвокату Рокотян М.О. за надану правову допомогу у розмірі 25 752 грн є завищеним, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критерям розумності та співрозмірності.

Так, Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі №640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку, суд зобов`язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 КАС України згідно якої для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Проаналізувавши надані між Адвокатським об`єднанням «Елегіт» послуги у суді першої інстанції колегія суддів приходить до переконання, що даний спір, який виник між сторонами, віднесений Кодексом адміністративного судочинства України до справ незначної складності, що не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, складення позовної заяви та відповіді на відзив на 7 сторінках не вимагало тривалого часу для їх написання, тому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що розмір витрат на правничу допомогу лише у розмірі 5 000 грн, є пропорційним до предмету спору та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Стосовно понесених позивачем у суді першої інстанції витрат для складення експертних висновків в сумі 58 400 грн, слід вказати таке.

Положеннями статті 101 КАС України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи, призначає експертизу у справі за сукупності умов, зазначених в статті 102 КАС України, а саме: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх неправильності. Учасники справи мають право запропонувати суду ряд питань роз`яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. Остаточні питання, з яких має бути проведена експертиза визначаються судом, проте питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

За результатами вирішення клопотання суд виносить ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій (яким) доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд може визначити експерта чи експертну установу самостійно.

Висновком експерта слід, вважати, наданий експертом у письмовій формі докладний опис проведених під час експертизи досліджень, зроблені у їх результаті висновки щодо досліджених об`єктів, явищ чи процесів та обґрунтовані відповіді на поставлені питання, що дають інформацію про обставини у справі.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 КАС України. Але у будь-кому випадку незгода суду з висновком експерта повинна бути вмотивована у судовому рішенні.

Отже, висновок експерта - це засіб доказування, який формується експертом в результаті проведеного дослідження, заснованого на застосуванні спеціальних знань, на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи і складається у формі та в порядку передбаченому КАС України.

Відповідно до частини першої статті 106 КАС України експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв`язку з характером досліджень, або якщо об`єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться на замовлення учасника справи.

Враховуючи викладене, з метою встановлення обставин у справі, які потребують спеціальних знань у певній галузі, суд за власною ініціативою чи за ініціативою осіб, які беруть участь у справі, має право призначити судову експертизу шляхом постановлення відповідної ухвали з визначенням питань для дослідження.

Згідно з приписами ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Положення статті 137 КАС України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Таким чином, КАС України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони.

Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертних висновків відбулося за ініціативою позивача до звернення до суду з позовом, що обумовлює відсутність підстав для відшкодування позивача витрат на підготовку таких експертних висновків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №640/19089/20.

На користь такого висновку також свідчать норми частини восьмої статті 104 КАС України, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи.

Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження в поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.

Таким чином, вирішуючи питання про наявність правових підстав до відшкодування позивачеві понесених ним витрат на проведення експертизи, слід зазначити, що долучені до матеріалів справи експертні висновки складені за ініціативою та на замовлення позивача та такі висновки не вплинули на кінцевий результат вирішення справи у суді першої інстанції, тому підстави для відшкодування таких витрат - відсутні.

При цьому, у відзиві позивач просив відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 12 380 грн.

Як вже зазначалось, що 03.10.2023 між Адвокатським об`єднанням «Елегіт» та Товариством було укладено договір про надання правової допомоги №031023/2.

Відповідно до п. 2.2. Договору конкретний обсяг та види правової допомоги, яка має бути надана Виконавцем на підставі цього Договору, порядок та строки її надання визначаються Сторонами у листах-дорученнях, які підписуються Сторонами (далі - «Лист-доручення»).

Згідно із п. 2 Листа-доручення розмір винагороди визначається на погодинній основі у відповідності до нижченаведених ставок в залежності від категорії юристів адвокатського об`єднання, залучених до надання послуг (правової допомоги): партнер 105 - євро, адвокат - 70 євро.

Відповідно до деталізації робіт та витраченого часу складання та подання до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2024 у справі № 320/8344/24 у частині відмови у стягнені витрат, понесених у зв`язку з проведенням експертизи та витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката складає 105 євро (сто п`ять євро нуль центів), що станом на день виставлення рахунку становить 4 780,00 грн; складання та подання до Шостого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу складає 175 євро (сто п`ять євро нуль центів), що станом на день виставлення рахунку становить 7 600,00 грн (сім тисяч шістсот гривень нуль копійок) - витрачено 2,5 год.

Відтак, загальний розмір витрат, які позивач сплатив за професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у зв`язку з розглядом справи № 320/8344/24 складає 12 380,00 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: рахунку № 7 від 04.10.2024; деталізації робіт та витраченого часу від 04.10.2024; акту приймання послуг (правової допомоги) від 04.10.2024; платіжної інструкції № 1256 від 14.11.2024; рахунку № 8 від 09.01.2025; деталізації робіт та витраченого часу від 09.01.2025; акту приймання послуг (правової допомоги) від 09.01.2025; платіжної інструкції № 1311 від 09.01.2025.

У свою чергу, у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідачем звернуто увагу на те, що позивачем завищено суму компенсації витрат на правову допомогу, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши надані між Адвокатським об`єднанням «Елегіт» послуги у суді апеляційної інстанції колегія суддів приходить до переконання, що фактично таким адвокатом було складено лише відзив на апеляційну скаргу фактично на 7 сторінках, який стосується безпосередньо оцінки судового рішення та апеляційної скарги відповідача, що свідчить про відсутність тривалого часу для його написання, враховуючи, що спір, який виник між сторонами, віднесений Кодексом адміністративного судочинства України до справ незначної складності, що не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Що стосується відшкодування витрат на складення апеляційної скарги, слід зазначити, що оскільки апеляційна скарга позивача судом апеляційної інстанції була залишена без задоволення, відповідно витрати на складення такої апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

З огляду на вказане, оцінюючи заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та предмет даного позову, колегія суддів приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу лише на суму 3000 грн, є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, що відповідає критерію реальності таких витрат.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Київської митниці та Товариства з обмеженою відповідальністю «Антас» - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року - залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антас» понесені витрати на оплату правової допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 (три тисячі) 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді М.І. Кобаль

І.В. Штульман