Ухвала

від 22.01.2025 по справі 320/16437/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа №320/16437/23

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

22 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Ключковича В.Ю. та суддів Беспалова О.О., Грибан І.О. перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "АБ ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про скасування рішення та зобов`язання вчити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року адміністративний позов приватного підприємства "АБ ПЛЮС" - задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач 1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року, вперше подану апеляційну скаргу було повернуто апелянту, оскільки останнім не надано документ про сплату судового збору.

16 грудня 2024 року ГУ ДПС у Київській області звернулося вдруге з апеляційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року залишено без руху, та надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня отримання копії зазначеної ухвали.

Копію зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції отримано 18 грудня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку документів в електронній формі в Електронний кабінет апелянта.

27 грудня 2024 року апелянтом на адресу суду апеляційної інстанції надіслано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року.

Вказана заява обгрунтована тим, що оскільки ГУ ДПС у Київській області є бюджетною установою, яка повністю фінансується за рахунок коштів державного бюджету, тому сплата судового збору здійснюється органами Державної казначейської служби, а встановлений судом десятиденний строк ускладнює виконання ухвали суду бюджетною установою.

На думку апелянта, масштабні довготриваючі повітряні тривоги по всій території України є фактором невизначеності й постійної напруги для працівників податкового органу, унеможливлюють їх бездоганну роботу, відтак наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року.

Розглянувши вищевказані доводи щодо поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та такими, з наступних підстав.

Так, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, первинну апеляційну скаргу на підставі ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2024 року було залишено без руху.

Втім, зазначену апеляційну скаргу було повернуто ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2024 року.

У подальшому, відповідачем 16 грудня 2024 року направлено вдруге апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, тобто з пропуском 30-денного строку, передбаченого КАС України.

У свою чергу, статтею 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (п. 6-7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього апелянт як особа, що бере участь у розгляді справи в якості відповідача, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством щоб бути обізнаним з результатом розгляду справи.

Відповідно, внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що скаржник з об`єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з моменту отримання її копії, а навпаки, свідчить про неналежну організацію роботи на підприємстві, безвідповідальність працівників та відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку адміністрації.

Разом з тим, апелянтом до суду апеляційної інстанції не обґрунтовано та не надано жодного належного доказу, що унеможливило останнього подати у встановлений адміністративним судочинством 30-денний термін апеляційну скаргу.

Сукупність цих обставин свідчить про допущення скаржником необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на апеляційне оскарження судового рішення з дотриманням вимог КАС України.

У той же час, законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).

Крім того, ЄСПЛ зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення у справі «Пономарьов проти України». Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення у справі «Шишков проти Росії».

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Приведення апеляційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

Відповідно, відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних чи фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, а також сплати судового збору.

Варто наголосити, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до КАС України не вносилось.

При цьому, колегія суддів зауважує, що введення на території України воєнного стану та ускладнення повсякденного життя громадян не зупинило перебігу процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів констатує, що дійсно, введений в країні воєнний стан суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 серпня 2023 року у справі № 620/830/23.

Відтак, доводи апелянта щодо неможливості своєчасного подання апеляційної скарги з огляду на проаналізовані обставини, колегія суддів вважає необґрунтованими й погоджується із висновком апеляційного суду щодо недоведення скаржником поважності причин пропуску строку на звернення до суду.

У свою чергу, праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.

Сукупність цих обставин свідчить про допущення апелянтом необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на апеляційне оскарження судового рішення з дотриманням вимог КАС України.

Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що апелянтом пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів, з урахуванням правової позиції Європейського суду з прав людини та Верховного Суду приходить до висновку, що оскільки зазначені апелянтом доводи для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, підстави наведені апелянтом для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не можуть бути визнані поважними, а пропущений строк таким, що підлягає поновленню.

Дослідивши обставини справи та клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не було виконано вимоги ухвали судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року та недоліки апеляційної скарги не усунено в повному обсязі.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційного оскарження визнані судом неповажними.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 299, 321, 329, КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "АБ ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про скасування рішення та зобов`язання вчити дії - відмовити.

Апеляційну скаргу разом із доданими до неї матеріалами повернути Головному управлінню Державної податкової служби у Київській області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В.Ю. Ключкович

Судді О.О. Беспалов

І.О. Грибан