Постанова

від 21.01.2025 по справі 320/14706/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/14706/23 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гремпіон» до Київського міського центру зайнятості, за участю третьої особи - громадянина Азербайджану ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гремпіон» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Київського міського центру зайнятості, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Київського міського центру зайнятості від 20.01.2023 №42 у частині прийнятого рішення про скасування дозволу від 20.11.2019 № НОМЕР_1 на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівник ОСОБА_1 з 01.03.2022 по грудень 2022 року перебував у відпустці без збереження заробітної плати, що свідчить про відсутність у роботодавця обов`язку по сплаті ЄСВ за цей період. Крім того, позивач зауважує, що норма, викладена в пункті 10 частини другої статті 42-10 Закону України «Про зайнятість населення», набрала чинності 15.10.2022, а закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт зазначає про обов`язок роботодавця своєчасно і в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та подавати звітність з єдиного внеску за найманих працівників. Крім того, відповідач зазначив, що ТОВ «Гремпіон» подало відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам, податковий рахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску та відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб і військового збору, лише 27.03.2023, тобто після прийняття Київським міським центром зайнятості рішення про скасування дозволу № НОМЕР_1 на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, виданого ТОВ «Гремпіон».

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Гремпіон» є юридичною особою, яка перебуває на обліку як платник податків та платник єдиного внеску у Головному управлінні ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код юридичної особи - 43343048, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 83, кв. 47).

20.11.2019 Київським міським центром зайнятості видано ТОВ «Гремпіон» дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства за № НОМЕР_1 на працевлаштування ОСОБА_1 на посаду директора цього товариства строком на три роки.

Після отримання вказаного дозволу роботодавцем надано Київському міському центру зайнятості копію укладеного трудового договору від 01.02.2020 з ОСОБА_1 , за умовами якого позивач виплачує за виконання обов`язків, передбачених договором, працівнику заробітну плату у розмірі 4800,00 грн на місяць. Із заробітної плати працівника роботодавцем будуть відраховуватися податки та збори, передбаченні чинним законодавством (пункт 4.1 цього трудового договору).

За заявою ТОВ «Гремпіон» термін дії дозволу № НОМЕР_1 на застосування праці іноземців та осіб без громадянства було продовжено до 20.11.2025.

Згідно з наказом від 28.02.2022 № 28.02.2022 на підставі заяви та у зв`язку з введенням по всій території України режиму надзвичайної ситуації (карантину) директору ТОВ «Гремпіон» Шукурлу Азарі Набіоглинадано відпустку без збереження заробітної плати на період з 01.03.2022 до 31.03.2022.

У подальшому, наказами ТОВ «Гремпіон» від 31.03.2022 № 31.03.2022, від 31.05.2022 № 31.05.2022, від 31.08.2022 № 31.08.2022, від 30.09.2022 № 30.09.2022 відпустка директора ТОВ «Гремпіон» Шукурлу Азарі Набіогли без збереження заробітної плати була продовжена на період з 01.04.2022 по 30.12.2022, а наказом ТОВ «Гремпіон» від 30.12.2022 № 30.12.2022 - до 30.04.2023.

20.01.2023 Київським міським центром зайнятості прийнято наказ № 42 про скасування дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянств на підставі пункту 10 частини другої статті 42-10 Закону України «Про зайнятість населення». Згідно з додатком до цього наказу дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства скасовано і ТОВ «Гремпіон» (дозвіл № НОМЕР_1).

Листом від 23.01.2023 №12-192/10-27/23 Київським міським центром зайнятості було повідомлено ТОВ «Гремпіон» про скасування дозволу на № НОМЕР_1 на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.

ТОВ «Гремпіон», не погодившись зі скасування цього дозволу, звернулося зі скаргою від 06.02.2023 № 06/02/01-23 до Державного центру зайнятості.

Листом від 07.03.2023 №33/122/487-23 Державний центр зайнятості повідомив позивача, що за інформацією Київського міського центру зайнятості за працівника Шукурлу Азарі Набіогли роботодавцем, в особі ТОВ «Гремпіон», не сплачувався єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у період з січня 2022 року по вересень 2022 року. Оскільки позивачем до скарги не долучено доказів сплати ЄСВ, а у Київського міського центру зайнятості відсутня інформація щодо сплати цього внеску ТОВ «Гремпіон», відповідач прийняв рішення про скасування дозволу № НОМЕР_1 на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на підставі пункту 10 частини другої статті 42-10 Закону України «Про зайнятість населення».

Також Державний центр зайнятості в листі від 07.03.2023 №33/122/487-23 роз`яснив ТОВ «Гремпіон» його право оскаржити до суду наказ Київського міського центру зайнятості від 20.01.2023 № 42, у випадку незгоди з цим рішенням.

27.03.2023 ТОВ «Гремпіон» подало до контролюючого органу податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з додатками за період з І по ІV квартали 2022 року (згідно з квитанціями про доставку та прийняття пакету документів).

Крім того, вважаючи, що Державний центр зайнятості не розглянув скаргу по суті, ТОВ «Гремпіон» повторно звернулося до нього зі скаргою від 05.04.2023.

За результатами розгляду повторної скарги позивача Державний центр зайнятості листом від 18.04.2023 за № 33/122/2472-23 залишив скаргу ТОВ «Гремпіон» без задоволення, вказавши, що позивач у скарзі від 05.04.2023 фактично підтверджує порушення встановлених законодавством вимог щодо застосування праці іноземного найманого працівника. Крім того, у цьому листі Державний центр зайнятості зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Також Державний центр зайнятості повідомив, що Законом України «Про зайнятість населення» не передбачено надсилання наказу про скасування дозволу роботодавцю, оскільки Законом регламентовано, що роботодавцю надсилається лише інформація про скасування дозволу. У випадку незгоди з наказом Київського міського центру зайнятості від 20.01.2023 № 42, Державний центр зайнятості роз`яснив ТОВ «Гремпіон» можливість оскарження такого наказу в судовому порядку.

Позивач, не погоджуючись із спірним наказом відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що у позивача, як роботодавця, відсутній обов`язок по сплаті ЄСВ за найманого працівника за період його перебування у відпустці без збереження заробітної плати, а також враховуючи встановлений факт застосування правової норми до правовідносин, які існували до введення зазначеної норми в дію, що є порушенням статті 58 Конституції України.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства - документ, який надає право роботодавцю тимчасово використовувати працю іноземця або особи без громадянства у порядку, встановленому законодавством України, або добровільно отриманий резидентом Дія Сіті для укладення гіг-контракту з іноземцем або особою без громадянства.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття регламентуються Законом України «Про зайнятість населення».

За змістом частини першої статті 42 Закону України «По зайнятість населення» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Частиною другою статті 42 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що праця іноземців та осіб без громадянства може застосовуватися на різних посадах в одного або декількох (двох і більше) роботодавців за умови отримання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні кожним роботодавцем.

Порядок прийняття заяв про видачу, продовження дії, внесення змін до дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства та порядок прийняття рішень про видачу, продовження дії, внесення змін до дозволу регламентований приписами статті 42-7 вказаного Закону.

В той же час стаття 42-10 Закону України «Про зайнятість населення» встановлює умови для скасування на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні.

З метою спрощення для роботодавців забезпечення потреби у робочій силі, яка може бути задоволена за рахунок застосування праці іноземців та осіб без громадянства, забезпечення рівних умов праці для громадян України та іноземців, детінізації трудових відносин, а також удосконалення законодавства у цій сфері та усунення правових колізій, Верховна Рада України прийняла Закон України від 21.09.2022 № 2623-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні і надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном».

Цей Закон набрав чинності 15.10.2022 та ним стаття 42-10 Закону України «По зайнятість населення» доповнена, зокрема, пунктом 10, який передбачає, що територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, скасовує виданий дозвіл у разі несплати роботодавцем, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за особу, на застосування праці якої отримано дозвіл, протягом двох місяців з дати укладення трудового договору (контракту) з іноземцем чи особою без громадянства, крім випадків, передбачених законодавством.

Моніторинг сплати роботодавцем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснює територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, шляхом обміну даними з Пенсійним фондом України.

В матеріалах справи міститься «результат звірки по особі» (роздруківка з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, дата формування запиту - 17.01.2023). Згідно з цим документом відсутні дані Пенсійного фонду України про сплату єдиного внеску роботодавцем (ТОВ «Гремпіон») за найманого іноземного працівника у період з січня 2022 року по грудень 2022 року.

З листа від 07.03.2023 №33/122/487-23 слідує, що за результатами моніторингу сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з січня 2022 року по вересень 2022 року Київський міський центр зайнятості прийняв наказ про скасування дозволу № НОМЕР_1, виданого ТОВ «Гремпіон» на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, відповідно до пункту 10 частини другої статті 42-10 Закону України «Про зайнятість населення».

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про відпустки» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік. У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною першою цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин, правовий режим якого був неодноразово продовжений.

З 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 1 частини першої статті 4 цього Закону передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Суд першої інстанції вірно вказав, що у спірному наказі та додатку до нього, що містяться в матеріалах справи, не визначено період, за який Київський міський центр зайнятості проводив моніторинг сплати роботодавцем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, однак, згідно з доводами відповідача дозвіл № НОМЕР_1, виданий ТОВ «Гремпіон» на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, був скасований Київським міським центром зайнятості у зв`язку з несплатою позивачем єдиного внеску за найманого іноземного працівника у період з січня 2022 року по вересень 2022 року.

У той же час відповідно до квитанцій АТ «КБ ПРИВАТБАНК» від 14.01.2022 №0.0.2416505680.1, від 15.02.2022 № 0.0.2459373851.1 позивачем сплачено єдиний внесок у сумі по 1430,00 грн за січень і лютий 2022 року відповідно. Копії цих квитанцій та квитанцій про сплату військового збору та ПДФО за січень - лютий 2022 року містяться в матеріалах справи.

Таким чином, доводи позивача щодо своєчасної сплати єдиного внеску за січень - лютий 2022 року підтверджується інформацією, викладеною в листі Головного управління ДПС у м. Києві від 31.05.2023 № 17292/5/26-15-24-01-08-14. Контролюючий орган в цьому листі вказав, що ТОВ «Гремпіон» у 2022 році сплатило єдиний внесок за січень - лютий 2022 року (дата сплати - 14.01.2022, сума - 1430 грн; дата сплати - 15.02.2022, сума - 1430 грн) та податок на доходи фізичних осіб так само за період січень - лютий 2022 року (дата сплати - 14.01.2022, сума - 1170 грн; дата сплати - 15.02.2022, сума - 1170 грн).

При цьому, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з додатками, у тому числі за І квартали 2022 року, позивач подав лише 27.03.2023 (ці обставини не заперечуються учасниками справи), однак, норма пункту 10 частини другої статті 42-10 Закону України «Про зайнятість населення» визначає підставою для скасування дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства саме несплату протягом двох місяців з дати укладення трудового договору (контракту) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за особу, на застосування праці якої отримано дозвіл.

Разом з тим позивач, як роботодавець, сплатив єдиний внесок за найманого іноземного працівника за січень - лютий 2022 року. У період з 01.03.2022 по 31.12.2022 директор ТОВ «Гремпіон» ОСОБА_1 (найманий працівник) перебував у відпустці без збереження заробітної плати, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, копіями наказів про відпустку та податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з додатками, з урахуванням чого заробітна плата йому не нараховувалась, а отже, не нараховувався і єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з відсутністю бази нарахування.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність наказу Київського міського центру зайнятості від 20.01.2023 №42 у частині прийнятого рішення про скасування дозволу від 20.11.2019 № НОМЕР_1 на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту частини першої статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України № 1-зп від 13.05.1997, № 1-рп/99 від 09.02.1999, № 3-рп/2001 від 06.04.2001, № 6-рп/2012 від 13.03.2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту. Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (пункт 5 рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп).

У пункті першому резолютивної частини рішення № 1-рп/99 від 09.02.1999 Конституційний Суд України зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

При цьому в пункті 3 мотивувальної частини цього рішення Конституційний Суд України вказав, що наведений висновок не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Тобто застосування зворотної дії в часі закону та іншого нормативно-правового акта до юридичної особи можливе за певних умов: якщо таким законом або нормативно-правовим актом пом`якшується або скасовується відповідальність юридичних осіб; міститься пряма вказівка на це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Пряма вказівка на те, що Закон України від 21.09.2022 № 2623-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні і надання послуг з посередництва у працевлаштуванні за кордоном» має зворотну дію в часі у цьому Законі відсутня.

Суд першої інстанції вірно вказав, що відповідач, застосувавши норму пункту 10 частини другої статті 42-10 Закону України «Про зайнятість населення», яка набрала чинності 15.10.2022, на правовідносини за період з січня 2022 року по вересень 2022 року, погіршив становище позивача, відтак порушив принцип незворотності дії законі в часі щодо ТОВ «Гремпіон».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ Київського міського центру зайнятості від 20.01.2023 №42 у частині прийнятого рішення про скасування дозволу від 20.11.2019 № НОМЕР_1 на застосування праці іноземців та осіб без громадянства є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на відсутність у позивача, як роботодавця, обов`язку по сплаті ЄСВ за найманого працівника за період його перебування у відпустці без збереження заробітної плати, а також враховуючи встановлений факт застосування правової норми до правовідносин, які існували до введення зазначеної норми в дію, що є порушенням статті 58 Конституції України.

Суд апеляційної інстанції вказує, що апеляційна скарга не містить жодних доводів та пояснень щодо спростування вищевикладеного висновку суду першої інстанції.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київського міського центру зайнятості - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Є.В. Чаку