Постанова

від 22.01.2025 по справі 810/1094/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/1094/16 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Сорочка Є.О.,

за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОМПАС" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про коригування митної вартості товарів у кількості 30 рішень за період з 01.09.2015 р. по 08.10.2015 р., а саме: від 01.09.2015 р. №125110010/2015/180097; від 02.09.2015 р. №125110010/2015/180140; від 01.09.2015 р. № 125110010/2015/180084; від 01.09.2015 р. №125110010/2015/180093; від 01.09.2015 р. № 125110010/2015/180085; від 01.09.2015 р. №125110010/2015/180175; від 08.09.2015 р. № 125110010/2015/180171; від 08.09.2015 р. №125110010/2015/180173; від 08.09.2015 р. № 125110010/2015/180172; від 15.09.2015 р. №125110010/2015/180253; від 15.09.2015 р. № 125110010/2015/180252; від 15.09.2015 р. №125110010/2015/180256; від 15.09.2015 р. № 125110010/2015/180258; від 15.09.2015 р. №125110010/2015/180269; від 15.09.2015 р. № 125110010/2015/180265; від 21.09.2015 р. №125110010/2015/180313; від 18.09.2015 р. № 125110010/2015/180293; від 22.09.2015 р. №125110010/2015/180329; від 22.09.2015 р. № 125110010/2015/180332; від 21.09.2015 р. №125110010/2015/180310; від 22.09.2015 р. № 125110010/2015/180330; від 22.09.2015 р. №125110010/2015/180333; від 22.09.2015 р. № 125110010/2015/180331; від 29.09.2015 р. №125110010/2015/180422; від 29.09.2015 р. № 125110010/2015/180412; від 30.09.2015 р. №125110010/2015/180449; від 30.09.2015 р. №125110010/2015/180450; від 08.10.2015 р. №125110010/2015/180552; від 06.10.2015 р. № 125110010/2015/180523; від 08.10.2015 р. №125110010/2015/180550.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2020 у справі № 810/566/18 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товару, на підставі якого було відкрито провадження в адміністративній справі №810/566/16, було роз`єднано в окремі провадження. Вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення від 15.09.2015 №125110010/2015/010068/2 про коригування митної вартості товару виділені в окреме провадження, якому присвоєно №810/1094/16.

Ухвалою суду від 03.08.2016 у справі №810/1094/16 зупинено провадження до розгляду до розгляду справи №810/1076/16.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.01.2021 прийнято адміністративну справу №810/1094/16 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. та зобов`язано учасників справи негайно повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 поновлено провадження у адміністративній справі №810/1094/16, вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового (у порядку письмового провадження), визначеними Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"; замінено відповідача у даній справі - Київську митницю Державної фіскальної служби на правонаступника - Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8а, код ЄДРПОУ ВП 43997555); враховано зміну даних позивача, а саме: найменування на «Товариство з обмеженою відповідальністю «РОМПАС» та адресу місцезнаходження: 08129, Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, 26, офіс 1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у митних деклараціях та деклараціях митної вартості, до яких додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу та про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

Позивач не погодився з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товару, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі та перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 15.09.2015 № 125110010/2015/010068/2.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій наголошено на порушенні норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, з огляду на що, апелянт просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.01.2025.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "РОМПАС" є юридичною особою, що зареєстрована 02.12.2002 (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 21.01.2005 №13391200000000782). Попередня назва позивача згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд".

У вересні 2015 року позивач здійснював ввезення на територію України партії товару - свинячої печінки мороженої без наявності теплової та кулінарної обробки, не консервованої, без вмісту складових сумішей, харчових добавок та приправ, торгівельної марки "Food Family", виробник: Grolleman Coldstore B.V., країна виобництва: NL, придбаного у VION Food International B.V. (Нідерланди), на підставі контракту від 26.11.2014 №709, митне оформлення якого здійснювалось через Київську митницю ДФС.

15.09.2015 з метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію №125110010/2015/180269, в якій задекларував зазначений товар, визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (складається з інвойсної вартості товару у сумі 6656,00 євро (165185,4264 грн.) та складових митної вартості - витрат на транспортування до кордону України у сумі 31535,00 грн. та страхування - у сумі 359,64 грн.)

До вказаної митної декларації позивач також додав пакет документів, що перелічені у графі 44 МД, які необхідні для розмитнення товару, а саме: міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 11.09.2015 №248364; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від 11.09.2015 №4075; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 11.09.2015 №709-103; заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 03.09.2015 №709-103; рахунок-фактуру (інвойс) від 11.09.2015 №5415002512; пакувальний лист від 11.09.2015 №б/н; страховий поліс від 11.09.2015 №5973; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу від 26.11.2014 №709; договір (контракт) про перевезення від 13.03.2012 №24; ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 від 15.09.2015 ЄРД-00 №207225; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 11.09.2015 №2730; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 11.09.2015 №2730; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 11.09.2015 №2730; сертифікат про походження товару загальної форми від 08.09.2015 №S103180291 137565; сертифікат якості від 11.09.2015 б/н; договір страхування від 06.12.2013 №101014611; страхове повідомлення від 11.09.2015 №110915/1-додаток 1 до договору добровільного страхування.

Під час розгляду митним органом документів, наданих позивачем для митного оформлення товару, спрацювала автоматизована система управління ризиками (АСАУР) за показником "митна вартість товару".

Крім того, під час розмитнення товару інспектор митної служби дійшов висновку, що подані декларантом документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.

15.09.2015 посадовою особою Київської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару №125110010/2015/010068/2.

Як вбачається з рішення, митний орган не зазначив обставин прийняття та підстав прийнятого рішення.

Жодних відомостей про те, в чому саме полягає розбіжність або яка саме інформація про митну вартість товару чи її складові виявилась відсутньою, в документах митного органу, які складались під час митного оформлення товару, не відображено.

Позивач вважаючи вищевказане рішення про коригування митної вартості товару протиправним, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не доведено наявності передбачених Митним кодексом України підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а саме: відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідачем не наведено переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Відповідач у апеляційній скарзі наголошує на тому, що під час проведення контролю правильності визначення митної вартості вищезазначеного товару встановлено, що документи, які подані до митного оформлення та які зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості. При цьому, є непідтвердженими обов`язкові складові митної вартості товарів, як витрати понесені на транспортування товарів, числове значення витрат понесених на страхування товарів, тому оскаржуване рішення прийнято правомірно, водночас, суд першої інстанції цього не врахував, прийнявши до уваги лише доводи позивача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до положень статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У силу приписів статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТЗЕД; фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України, визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частин 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Тож, з наведеного слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України №3018-VI від 15 лютого 2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

За змістом частини 3 статті 53 МК України, передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

За змістом ч. 5 статті 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Приписами частини 6 статті 54 МК України, передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частин 7, 8 статті 55 МК України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

За змістом частини 9 статті 55 МК України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно зі статтею 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Слід наголосити на тому, що за загальним правилом, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За змістом частин 4, 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Колегія суддів звертає увагу на тому, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Дійсно, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

За позицією відповідача, документи, що підтверджують вартість транспортування товару (рахунок на оплату транспортних послуг від 11.09.2015 №4075 та довідка про транспортні витрати від 11.09.2015 №709-103 до Договору від 13.03.2012 №24), складені перевізником на декілька днів раніше, ніж здійснювалось митне оформлення товару; до митного оформлення не надано акт виконаних робіт, що підтверджує факт надання перевізником транспортних послуг, та платіжні доручення на оплату рахунку від 11.09.2015 №4075; представлені декларантом документи щодо вартості транспортних послуг не містять відомостей про вартість експедиційних послуг як складової послуг перевізника.

Крім того, відповідач зазначив, що у документах, що підтверджують витрати на страхування товару виявлено розбіжності, які, на думку посадової особи митного органу, свідчать про заниження декларантом митної вартості товару. Так, за умовами генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611 страховий тариф визначено у розмірі 0,2% від страхової суми по кожному перевезенню, а згідно з даними страхового полісу від 11.09.2015 №5973 страховий тариф становить 0,16 %.

Митним органом прийнято оскаржуване рішення, яким визначену митну вартість за другорядним методом відповідно до ст. 64 Митного кодексу України з урахуванням наявної інформації щодо вартості подібних товарів. Зокрема, в якості джерела інформації по товару митним органом використано відомості наступних митних декларацій: від 04.09.2015 №209120000/2015/835516 та від 11.09.2015 № 209120000/2015/836519.

З метою перевірки відомостей про заявлену митну вартість задекларованого товару інспектор митного органу витребував від декларанта додаткові документи, а саме: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платежі то/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товау; копію митної декларації країни відправника; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованим експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З декларації митної вартості вбачається, що до складу митної вартості товару декларант включив витрати на його транспортування до кордону України (прикордонний перехід "Дорогуськ - Ягодин") у сумі 31535,00 грн.

Згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту від 26.11.2014 №709 (з урахуванням додаткових угод) та інвойсом від 11.09.2015 №5415002512 поставка товару здійснювалась на умовах FCA (Нідерланди). Згідно з умовами Інкотермс FCA (…named place) це означає, що продавець має передати товар, який пройшов митне очищення (у режимі експорту), вказаному покупцем перевізнику у зазначеному покупцем місці.

Від місця поставки до місцезнаходження позивача на території України транспортування товару здійснювалось перевізником - ТОВ "Агротеп" на підставі договору від 13.03.2012 №24 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні та транспортно-експедиційного обслуговування, заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 03.09.2015 №709-103 та міжнародної автомобільної накладної (CMR) від 11.09.2015 №248364.

Згідно з умовами вказаного договору від 13.03.2012 №24 замовник, не пізніше ніж за три дні до строку надання транспортних засобів (позивач), повинен направити перевізнику заявку на перевезення, в якій зазначити, зокрема, вид та найменування вантажу, маршрут та умови перевезення, адреси місць навантаження, розвантаження та здійснення митних формальностей, а також визначити фрахтову ставку (пункти 3.1 - 3.4 Договору). Вартість фрахту та інших послуг перевізника визначаються у заявці на перевезення, платежі та взаємні розрахунки здійснюються між замовником та перевізником на підставі акта виконаних робіт та виставленого рахунку упродовж 30 банківських днів (пункти 5.1, 5.2 Договору).

Відповідно до згаданої вище заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом, перевізник був зобов`язаний доставити товар від місця навантаження в місті Apeldoorn (Нідерланди) до місця розвантаження на території України (Броварський район, с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1 А).

Із змісту вказаної заявки вбачається, що її складено і погоджено між замовником і перевізником за декілька днів до дня навантаження товару, у заявці визначено: місце і час навантаження товару, місце розвантаження, таким чином, що маршрут транспортування товару складався з двох частин: 1) від місця навантаження до кордону з Україною; 2) по території України; оголошену вартість фрахту (обумовлена договором плата за перевезення вантажу) у сумі 44545,00 грн.; зроблено застереження на випадок збільшення вартості послуг перевізника.

Згідно з даними відбитку печатки митного органу на вказаній міжнародній автомобільній накладній (CMR) та товар перетнув кордон України 14.09.2015.

Розмитнення товару відбувалось 15.09.2015.

З метою митного оформлення на підтвердження транспортних витрат декларант представив митному органу вказані вище документи, а саме: договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні та транспортно-експедиційного обслуговування (з додатками); міжнародну автомобільну накладну (CMR); заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 03.09.2015 №709-103, рахунок на оплату транспортних послуг від 11.09.2015 №4075, а також довідку про транспортні витрати від 11.09.2015 №709-103 (про вартість витрат на транспортування від місця навантаження до кордону з Україною, а також по території України).

Згідно з рахунком на оплату транспортних послуг від 11.09.2015 №4075 та довідкою про транспортні витрати від 11.09.2015 №709-103 загальна вартість витрат по транспортуванню вантажу за маршрутом "Апелдорн (Нідерланди) - Димитрове (Україна) " збігається з оголошеною у заявці вартістю фрахту і становить 44545,00 грн., з яких: 31535,00 грн. - вартість транспортування від місця навантаження (Апелдорн (Нідерланди) до кордону України (прикордонний перехід "Дорогуськ - Ягодин"); 13010,00 грн. - вартість транспортування по території України (від прикордонного переходу "Дорогуськ - Ягодин" до с. Димитрове).

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції судом констатовано, що жодних суперечностей у представлених декларантом документах, що стосуються транспортування товару, не встановлено. Апеляційна скарга також не містить належних доказів наявності суперечностей у документах у вказаній частині, при цьому, що зазначені відповідачем розбіжності не зазначалися ним в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Стосовно вимог митного органу про надання акту прийому передачі та документів про оплату, суд першої інстанції дослідив та встановив, що на момент митного оформлення такі документи були відсутні, адже час їх складання ще не настав. Акт виконаних робіт має складатися між замовником і перевізником по факту доставки товару до місця розвантаження на території України - с. Димитрово, Броварський район, а перерахування коштів в оплату послуг перевізника має відбуватися впродовж 30 банківських днів після виставляння рахунку та складання акту.

На переконання колегії суддів, з`ясовані обставини дозволяють дійти висновку про безпідставність вимог митного органу, оскільки усі відомості щодо транспортних витрат були в наявності у документах, наданих декларантом для митного оформлення.

З приводу розбіжностей між даними страхового полісу та Генерального договору страхування в частині розміру страхової суми, слід звернути увагу на те, що згідно декларації митної вартості, до складу митної вартості товару декларант включив витрати на його страхування у сумі 359,64 грн.

На підтвердження вказаної суми як складової митної вартості декларант надав митному органу разом з іншими документами Генеральний договір добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611, страховий поліс від 11.09.2015 №5973, виданий ПрАТ "Страхова компанія ГРАВЕ Україна", що є додатком до вказаного Генерального договору.

Зі змісту вказаного страхового полісу вбачається, що оголошена страхова сума становить 224774,00 грн., страховий тариф - 0,16 %, а страхова премія 359,64 грн.

При цьому, контрактна вартість товару згідно з інвойсом становила 6656,00 євро (у гривнях по курсу НБУ на день складання митної декларації 165185,4264 грн.)

Згідно з пунктом 3.1 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611 страхова сума встановлюється у розмірі інвойсної вартості вантажів, що плануються до перевезення, та витрат, пов`язаних із транспортуванням, митним оформленням та іншими додатковими витратами, пов`язаними із перевезенням вантажу в пункт призначення. Страховою сумою за кожним перевезенням вважається сума, заявлена страхувальником (позивачем) у Повідомленні страховику.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним зазначення судом першої інстанції в оскаржуваному рішення про те, що "страхова сума" визначає межі відповідальності страховика перед страхувальником для цілей здійснення страхових виплат в разі настання страхового випадку. При цьому, відповідальність страховика стосується не тільки відшкодування інвойсної вартості вантажу, а також й інших витрат, пов`язаних з транспортуванням, митним оформленням цього вантажу, зберіганням та іншими можливими додатковими витратами. Страхова сума визначається страхувальником самостійно на власний розсуд, виходячи з уявлення про можливі страхові ризики і, як правило, не збігається з договірною (контрактною) вартістю товару та є вищою.

Таким чином, розбіжність між даними страхового полісу про страхову суму та договірною (контрактною) вартістю товару, не свідчить про заниження митної вартості товару. Протилежного відповідачем не було доведено, доводи митного органу в цій частині ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, як було звернуто увагу судом першої інстанції, умовами Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611 передбачено загальне положення, відповідно до якого страховий тариф становить 0,2 % від страхової суми по кожному перевезенню (пункт 3.6.1 Генерального договору).

У той же час, згідно з приписами пункту 3.6.3 Генерального договору, розміри страхових сум визначаються страхувальником (позивачем) у Повідомленні страховику, а розмір страхової премії по кожному перевезенню визначається страховиком у полісі, який є невід`ємною частиною договору.

Отже, Генеральний договір містить загальні положення щодо страхової суми, страхового тарифу і страхової премії, однак щодо кожного перевезення ці відомості конкретизуються у страховому полісі, який є додатком і невід`ємною складовою Генерального договору.

На переконання колегії суддів, відомостей про суть виявлених розбіжностей в документах митного органу, які складались під час митного оформлення товару, не відображено, жодних вимог на підтвердження витрат на страхування митний орган декларанту не висував, а зауваження до документів виникли лише під час судового розгляду, з огляду на що, незазначення митним органом в оскаржуваному рішенні будь-яких розбіжностей свідчить про те, що на момент митного оформлення товару митний орган не виявив такого роду розбіжностей в поданих позивачем документах.

До того ж, 15.09.2015 декларант надіслав митному органу повідомлення за вих. №1762, до якого додав такі документи: прайс-лист б/н від 11.09.2015; комерційну пропозицію б/н від 11.09.2015 та Генеральний договір добровільного страхування вантажів №10101461 від 06.12.2013. Крім того, декларант повідомив, що документи, які підтверджують витрати на транспортування та страхування вже надавалися митному органу разом з електронною декларацією.

Декларант також зазначив у повідомленні, що інші документи надати не має можливості у зв`язку з їх відсутністю.

15.09.2015 посадовою особою Київської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товару №125110010/2015/010068/2, відповідно до якого визначено митну вартість товару за шостим (резервним) методом.

В оскаржуваному рішенні митним органом не наведено підстав для його прийняття.

Наведене дає підстави суду для висновку про те, що позивач надав митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, згідно з переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які ідентифікують оцінюваний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, які підтверджують заявлену митну вартість товару, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності передбачених частиною третьою чи четвертою статті 53 Митного кодексу України підстав для витребування від позивача (декларанта) додаткових документів, а саме: відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідачем не наведено переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, що свідчать про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення про корегування митної вартості товару.

Колегія суддів зазначає, що саме по собі спрацювання відповідних індекаторі ризиків у програмному забезпеченні митного органу, не є єдиною та достатньою підставою для прийняття рішення про корегування митної вартості, процес чого, є набагато глибшим та ширшим, водночас, сумніви митного органу мають бути обґрунтованими та підтверджуватись документально, не ґрунтуватись на припущеннях.

Висновки суду першої інстанції в мотивуванні рішення та по суті спору є цілком обґрунтованими та правильними.

Доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та не знайшли свого підтвердження, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2024 р.- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови складено 22.01.2025.