Ухвала

від 22.01.2025 по справі 320/6806/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6806/20

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

22 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К. та суддів Кобаля М.І., Штульман І.В., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» до Головного управління ДПС у Київській області, начальника Васильківського управління Головного управління ДПС у Київській області про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» задоволено частково.

11 квітня 2024 року Головним управління ДПС у Київській області первинно подано апеляційну скаргу.

Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишено без руху з підстав несплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2024 року повернуто апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області разом із доданими до скарги матеріалами з підстав несплати судового збору.

Ухвала доставлена до електронного кабінету апелянта 22 травня 2024 року о 20 год. 25 хв.

17 грудня 2024 року Головне управління ДПС у Київській області засобами поштового зв`язку повторно подало апеляційну скаргу з доказами сплати судового збору.

Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до апеляційного суду та визнанням неповажними причини такого пропуску, зокрема, посилання на відсутність коштів для своєчасної сплати судового збору без надання доказів на підтвердження таких обставин та без обґрунтування того, які дії він вчинив протягом більше ніж 5 місяців для його сплати.

На виконання вимог зазначеної ухвали Головним управлінням ДПС у Київській області подано до апеляційного суду заяву про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою з додаванням доказів на підтвердження наявності обставин, які унеможливлювали сплату судового збору, а саме: виписки по рахункам за 16, 19 березня 2024 року, 06, 17 квітня 2024 року, 03, 15, 21 травня 2024 року, 02, 10, 16 серпня 2024 року, 06, 12, 29 вересня 2024 року, 05, 10, 16, 24 жовтня 2024 року, 02, 14, 24, 27 листопада 2024 року. Окрім того, додано листи ГУ ДПС у Київській області, адресовані Державній податковій службі України, якими повідомлено про недостатність залишку коштів по поточному рахунку для сплати судового збору.

При цьому, апелянт зазначив, що у вказані періоди залишки суми за поточним рахунком КЕКВ 2800 для сплати судового збору були недостатніми.

Згідно з частинами першою і третьою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Отже, первинна апеляційна скарга подана відповідачем у встановлений законом строк, але без сплати судового збору, у зв`язку з чим була повернута судом.

Повторно апеляційна скарга подана більше як через п`ять місяців після повернення первинної та вісім місяців після закінчення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків направлене на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та має за мету дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Згідно з судовою практикою поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Втім, як вже звертав увагу суд апеляційної інстанції в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги та відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальності за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі № 500/2544/19, яка за правилами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає врахуванню.

Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору та невжиття суб`єктом владних повноважень заходів стосовно виділення таких коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Усталеною є судова практика Верховного Суду з питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, яке викликане внутрішньою організацією діяльності такого державного органу (організації).

Обставини щодо відсутності асигнувань для сплати судового збору, як і велике навантаження та звільнення працівників, не є об`єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою і в жодному разі не дають право державному органу у будь-який необмежений час після спливу строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на подачу апеляційної скарги.

Слід наголосити, що надання відповідачу можливості сплатити судовий збір при надходженні фінансування, незважаючи на сплив процесуального строку апеляційного оскарження судових рішень, за практикою Європейського суду з прав людини може бути розцінено як надання йому певних процесуальних переваг перед іншим учасником судового процесу - фізичною чи юридичною особою, яка сплатила відповідний збір саме при подачі позову, що на практиці означатиме звуження його права на звернення до суду.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб`єкт владних повноважень, і має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі необхідні та залежні від нього дії, використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Та обставина, що апелянт звернувся з первинною апеляційною скаргою своєчасно, не є підставою для поновлення строку повторного апеляційного оскарження, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 03 лютого 2020 року у справі № 340/661/19, від 30 вересня 2024 року у справі № 260/3417/21 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19.

Жодних доказів вчинення дій, спрямованих на забезпечення сплати судового збору на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом не надано, оскільки додані до клопотання копії виписок та копія службового листа не свідчать про активну поведінку апелянта щодо сплати судового збору саме у цій справі.

З урахуванням зазначеного колегія суддів дійшла висновку, що період часу протягом восьми місяців з дня залишення первинної апеляційної скарги без руху та більше п`яти місяців після її повернення є явно неспівмірним з тими зусиллями суб`єкта владних повноважень, які вживались ним для сплати судового збору в сумі 3 153, 00 грн.

Поновлення строку на апеляційне оскарження при встановлених обставинах та з урахуванням значного часу, що сплинув від дати ухвалення судового рішення, не відповідатиме принципу правової визначеності, як одного із суттєвих елементів принципу верховенства права.

Наведене підтверджує, що об`єктивні та поважні причини пропуску строку відсутні, а тому підстав для його поновлення суд не вбачає.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, у відкритті апеляційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 169, 248, 296, 298, 299, 321, 325, 328-331 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Визнати неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у Київській області строку на апеляційне оскарження.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» до Головного управління ДПС у Київській області, начальника Васильківського управління Головного управління ДПС у Київській області про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Черпак Ю.К.

Судді Кобаль М.І.

Штульман І.В.