П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 560/10482/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
23 січня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький про зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
У липні 2024 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просить зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м.Хмельницький укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості на Головне управління ДПС у Хмельницькій області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на 03.07.2024 за відповідачем рахується податковий борг у сумі 54 930 656,07 грн. На виконання вимог Податкового кодексу України та Порядку використання дебіторської заборгованості та/або майна юридичної особи як джерел погашення податкового боргу платника податків т/або відокремленого підрозділу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2017 №585 позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про визначення джерелом погашення податкового боргу дебіторської заборгованості платника податків від 09.05.2024 №6724/6/22-01-13-03-06. Однак відповідач листом від 20.06.2024 повідомив про неможливість укладення договору щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості на Головне управління ДПС у Хмельницькій області.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що станом на 03.07.2024 у Квартирно-експлуатаційного відділу м.Хмельницький наявний податковий борг в сумі 54 930 656,07 грн.
На виконання вимог Податкового кодексу України та Порядку використання дебіторської заборгованості та/або майна юридичної особи як джерел погашення податкового боргу платника податків т/або відокремленого підрозділу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2017 №585 Головне управління ДПС у Хмельницькій області скерувало на адресу відповідача повідомлення від 09.05.2024 №6724/6/22-01-13-03-06 про визначення джерелом погашення податкового боргу дебіторської заборгованості платника податків.
Листом від 20.06.2024 №577/3/2973 відповідач повідомив Головне управління ДПС у Хмельницькій області про неможливість укладення договору щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості на Головне управління ДПС у Хмельницькій області.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом відповідно до п. 87.5 ст. 87 Податкового кодексу України та розділу II Порядку використання дебіторської заборгованості та/або майна юридичної особи як джерел погашення податкового боргу платника податків та/або відокремленого підрозділу юридичної особи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 р. № 585 вчинення дії для укладення договору щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості, проте, відповідачем такий договір не укладений.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, ( в подальшому ПК України), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи.
Згідно із пп.14.1.175. п.14.1. ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.95.1. ст.95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно із п.87.5 ст.87 ПК України, у разі якщо здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, не привело до повного погашення суми податкового боргу або у разі недостатності у платника коштів для погашення податкового боргу, контролюючий орган визначає дебіторську заборгованість платника податків, строк погашення якої настав, джерелом погашення податкового боргу такого платника податків.
Контролюючий орган укладає з платником податків договір щодо переведення права вимоги такої дебіторської заборгованості. Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, про що зазначається в договорі між платником податків і контролюючим органом, та повинна бути відповідним чином розкрита в примітках до фінансової звітності.
Податковий борг продовжує обліковуватися за платником податків, у якого він виник, до надходження коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості. Контролюючий орган повідомляє платнику податків про таке надходження в п`ятиденний строк з дня отримання відповідного документа.
У разі відмови платника податків, що має податковий борг, від укладення з контролюючим органом договору щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості такий контролюючий орган звертається до суду щодо зобов`язання платника податків укласти зазначений договір.
Згідно із пунктом 1 розділу II Порядку використання дебіторської заборгованості та/або майна юридичної особи як джерел погашення податкового боргу платника податків та/або відокремленого підрозділу юридичної особи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.06.2017 року № 585, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2017 за № 857/30725 (в подальшому Порядок № 585), контролюючий орган повідомляє платника податків про визначення джерелом погашення податкового боргу дебіторської заборгованості платника податків за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Відповідно до пункту 2 розділу II Порядку № 585, повідомлення розглядається як пропозиція для укладання договору про переведення права вимоги дебіторської заборгованості платника податків на контролюючий орган.
Переведення платником податків права вимоги дебіторської заборгованості, що випливає з відносин платника податків з дебітором, на орган стягнення здійснюється на основі договору, укладеного в письмовій формі, між платником податків та контролюючим органом (пункт 3 розділу II Порядку № 585).
Згідно із пунктом 4 розділу II Порядку № 585 встановлено, що у разі згоди платника податків контролюючий орган укладає договір з таким платником податків. Договір повинен містити, зокрема: назву договору та місце його укладання; найменування платника податків та контролюючого органу; предмет договору; порядок виконання зобов`язань за договором; права та обов`язки сторін; умови укладання, зміни та припинення договору; місцезнаходження та реквізити сторін. У разі відмови платника податків, що має податковий борг, від укладання з контролюючим органом договору щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості такий контролюючий орган звертається до суду щодо зобов`язання платника податків укласти зазначений договір.
У договорі обов`язково зазначається, що платник податків переводить на контролюючий орган своє право вимоги до дебітора в рахунок погашення податкового боргу (пункт 8 розділу II Порядку №585).
Відповідно до п.п.6, 7 роз. ІІ Порядку № 585, визначення такої дебіторської заборгованості здійснюється шляхом перевірки контролюючим органом дебіторської заборгованості, яка відображена на рахунках бухгалтерського обліку платника податків та в аналітичному обліку. Податковий борг продовжує обліковуватися за платником податків, у якого він виник, до надходження коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості. Контролюючий орган повідомляє платника податків про таке надходження у п`ятиденний строк з дня отримання відповідного документа.
Платник податків передає контролюючому органу всі документи, що свідчать про право вимоги.
Підпунктом 20.1.35-1 пункту 20.1. статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо зобов`язання платника податків, який має податковий борг, укласти договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості цього платника на контролюючий орган.
Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що дебіторська заборгованість платника податків, строк погашення якої настав, визначається контролюючим органом джерелом погашення податкового боргу такого платника податків у разі, якщо здійснення заходів щодо погашення податкового боргу платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, не привело до повного погашення суми податкового боргу або у разі недостатності у платника коштів для погашення податкового боргу. У такому випадку контролюючий орган укладає з платником податків договір щодо переведення права вимоги такої дебіторської заборгованості. Повідомлення платника податків про визначення джерелом погашення податкового боргу дебіторської заборгованості платника податків за формою, згідно із додатком 1 до Порядку № 585 розглядається як пропозиція для укладання договору про переведення права вимоги дебіторської заборгованості платника податків на контролюючий орган. У разі відмови платника податків, що має податковий борг, від укладення з контролюючим органом договору щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості такий контролюючий орган має право звернутися до суду щодо зобов`язання платника податків укласти зазначений договір.
Судовим розглядом встановлено, що на виконання вимог Податкового кодексу України та Порядку №585 Головне управління ДПС у Хмельницькій області скерувало на адресу відповідача повідомлення від 09.05.2024 №6724/6/22-01-13-03-06 про визначення джерелом погашення податкового боргу дебіторської заборгованості платника податків.
Таким чином, Головне управління ДПС у Хмельницькій області вчинило всі дії, передбачені пунктом 87.5 статті 87 Податкового кодексу України та пунктом 4 розділу II Порядку №585, для того, щоб укласти з відповідачем договір щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості.
Проте, відповідач маючи податковий борг у розмірі 54 930 656,07 грн., відмовився від укладення такого договору.
З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на абзац перший підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, оскільки вважає, що апелянтом не доведено відсутності у нього можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, так як апелянт не знаходиться на тих територіях держави де ведуться активні бойові дії.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Відповідно до ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.10.2024 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.
Суд | Сьомий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 23.01.2025 |
Оприлюднено | 27.01.2025 |
Номер документу | 124646726 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо |
Адміністративне
Сьомий апеляційний адміністративний суд
Шидловський В.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні