Ухвала

від 23.01.2025 по справі 0540/7959/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 січня 2025 року

Київ

справа № 0540/7959/18

адміністративне провадження № К/990/1360/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.08.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №0540/7959/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

10.01.2025 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - скаржник), подана через підсистему «Електронний суд» 10.01.2025.

Попередню касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 07.01.2025 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд зазначив, що приведене скаржником обґрунтування із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводилося до викладення обставин справи, цитування висновків акту перевірки та норм Податкового кодексу України. Суд звернув увагу, що у касаційній скарзі викладені доводи проте що Верховний Суд у своїх постановах зазначав, що акт перевірки є основним належним доказом, який підтверджує вчинення правопорушення, проте, ГУ ДПС не навів висновок судів попередніх інстанцій, який би таким висновкам суперечив. Натомість, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, перевіряли ті обставини, які виклав контролюючий орган саме в акті перевірки, що унеможливило встановлення взаємозв`язку між приведеними у касаційній скарзі доводами і змістом судових рішень. Також зі змісту касаційної скарги неможливо з`ясувати доречність доводів ГУ ДПС із посиланням на постанову Верховного Суду, якою цю справу направлено на новий розгляд через виявлені порушення норм процесуального права саме під час первісного розгляду справи. Суд звернув увагу скаржника, що з огляду на зміст судових рішень у цій справі, відсутні підстави вважати, що вони суперечать висновкам Верховного Суду, в тому числі й тим, на які містились посилання в касаційній скарзі та які у справах, пов`язаних з питанням дослідження реальності господарських операцій є сформованими і усталеними, а підставою для задоволення позову став висновок, що сукупність встановлених обставин і досліджених доказів підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, які давали підстави для формування даних податкового обліку на підставі тих документів, які були складені позивачем з його контрагентами. Також судові рішення містять правову оцінку усім доводам контролюючого органу. Крім того, Суд зауважив, що посилання ГУ ДПС на те, що суди не врахували висновки Верховного Суду щодо принципу «належної обачності платника податків» під час вибору контрагента не обґрунтовані взаємозв`язком із висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позовних вимог. Доводи ж про те, що суди не надали належної правової оцінки висновкам Акта перевірки і залишили поза увагою докази відповідача не обґрунтовані посиланням на конкретний висновок Акта перевірки та/або наданий відповідачем доказ, який був залишений судами поза увагою, однак, який істотно впливає на висновки судів по суті спору. Суд роз`яснив вимоги щодо обов`язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі у випадку її подання на цій підставі.

Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а її зміст є майже ідентичним до попередньої касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою. ГУ ДПС додало лише обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, а також блок з посиланням на постанови Верховного Суду.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги. Аналогічно попередній редакції касаційної скарги приведене скаржником обґрунтування із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводиться до викладення обставин справи, цитування висновків акту перевірки та норм Податкового кодексу України. Так, у вдруге поданій касаційній скарзі ГУ ДПС додало блок про неправильне застосування норм матеріального права, а саме статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 25.03.2021 у справі №810/3834/13-а, від 25.09.2019 у справі №823/530/15, від 25.09.2018 у справі № 826/4132/15, від 02.10.2018 у справі № 816/506/17, від 05.09.2018 у справі № 826/20258/13-а. Водночас обґрунтовуючи такі доводи, ГУ ДПС наполягає на тому, що судами не було надано належної правової оцінки наданим позивачем документам. Належною ж правовою оцінкою ГУ ДПС вважає відсутність підстав для задоволення позову.

Отже, доводи ГУ ДПС зводяться до незгоди саме із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам і наданим на їх підтвердження доказам, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Верховний Суд вже звертав увагу скаржника, що різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому сам факт наявності судових рішень, якими у задоволенні позовних вимог платників податків було відмовлено не свідчить про застосування судами конкретно у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Зазначене у сукупності свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.08.2024 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024 .

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.08.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі № 0540/7959/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон