Ухвала

від 21.01.2025 по справі 520/1157/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 січня 2025 року

м. Київ

справа №520/1157/24

адміністративне провадження № К/990/48523/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі № 520/1157/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Новаагро» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі № 520/1157/24.

Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2024 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано 10-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме, подання обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку.

На виконання вимог зазначеної ухвали про залишення касаційної скарги без руху, скаржником надіслано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, в якій заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник зазначає про те, що контролюючим органом вживалися заходи щодо отримання коштів на сплату судового збору, а саме: складено доповідну записку щодо сплати судового збору у справі, а також на адресу Державної податкової служби України було направлено листи щодо збільшення Головному управлінню ДПС у Харківській області бюджетних призначень, направлених на сплату судового збору, що свідчить про намір відповідача сплатити судовий збір. Разом з тим, реалізація заходів щодо сплати судового збору, а саме, проведення банківських платежів належним чином, потребує певного проміжку часу, оскільки сплата судового збору суб`єктом владних повноважень відповідно до Закону України «Про судовий збір» здійснюється з Державного бюджету України виключно через органи Державного казначейства. Одразу після надходження коштів на рахунки відповідача, було сплачено судовий збір у цій справі. Скаржник також зазначає, що не допустив пропуску строку оскарження судового рішення при первісному поданні касаційної скарги. Крім того, скаржник зауважив, що граничний термін подання скарги припав на період, коли територія м. Харкова активно обстрілювалась ворогом та велися активні бойові дії. Зокрема, скаржник зазначає, що саме в період подання касаційної скарги країною-агресором здійснювалися інтенсивні обстріли центральної частини міста різними видами зброї, а Головне управління ДПС у Харківській області територіально знаходиться саме в центральній частині міста. Крім того, скаржник зазначає про те, що зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду або строку на подання апеляційної чи касаційної скарги за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 299 та частиною п`ятою статті 333 КАС України.

Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно відомостей з Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», відповідач вже реалізовував своє право на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції у цій справі. Однак ухвалами Верховного Суду від 20 вересня 2024 року та від 18 листопада 2024 року касаційні скарги було повернуто, оскільки скаржником не було надано документ про сплату судового збору.

Колегія суддів Верховного Суду, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зауважує, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Однак доводів про наявність таких поважних причин клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення не містить.

Так, Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що невиконання вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та, як наслідок, повернення касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Це правило ще в більшій мірі стосується суб`єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання визначених законодавством завдань.

Крім того, за усталеною практикою Верховного Суду відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Верховний Суд зауважує, що вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб`єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб`єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження.

Крім того, Верховний Суд зауважує, що доводи скаржника стосовно передбаченої процесуальним законом можливості подання касаційної скарги упродовж строку, визначеного у частині п`ятій статті 333 КАС України, засновані на помилковому розумінні цієї правової норми, оскільки предмет її регулювання не охоплює питання, пов`язані з визначенням часових меж, обчисленням і поновленням строку касаційного оскарження.

Щодо посилання скаржника на практику Верховного Суду щодо поновлення строку на касаційне оскарження, то колегія суддів Верховного Суду повторно зауважує, що питання поновлення процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Наведені скаржником обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та не є об`єктивними істотними перешкодами для своєчасної реалізації процесуальних прав.

Отже, станом на 21 січня 2025 року недоліки касаційної скарги скаржником в повному обсязі не усунуто, поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження не зазначено.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року у справі № 520/1157/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Новаагро» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко