Ухвала

від 23.01.2025 по справі 640/25907/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 січня 2025 року

м. Київ

справа №640/25907/19

адміністративне провадження № К/990/8149/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року (головуючий суддя Бужак Н.П., судді: Костюк Л.О., Кобаль М.І.) у справі № 640/25907/19 за позовом Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМО - Сервіс»</a>, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАРА 2015» про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У 2019 році Департамент з питань державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (далі також позивач або Департамент) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМО - Сервіс»</a> (далі також відповідач або ТОВ «ТМО - Сервіс»), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАРА 2015» (далі також третя особа або ТОВ «ДАРА 2015»), в якому просив зобов`язати відповідача знести самочинно добудовані нежитлові приміщення із сторони приміщень № 20, № 19, № ІV та у внутрішньому дворі нежитлової будівлі, де була розташована рампа, у яких розташований магазин мережі «Фора», та які пов`язані проходами з приміщеннями № 47, № 48, № 49, № 8, № 14, № 11, № 13, № 12 (нумерація приміщень відповідає нумерації, зазначеній у плані за поверхами на будівлю літ «А» по Лук`янівській, буд. 1 у Шевченківському районі на І поверх літ. «А», виконаного Київським міським бюро технічної інвентаризації від 03.02.2006, який отримано з листами підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 20.02.2019 № 062/14-2535 (И-2019), від 26.04.2019 № 062/141-6535 (И-2019)).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2021 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року апеляційні скарги ТОВ «ТМО - Сервіс», ТОВ «ДАРА 2015» залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року касаційну скаргу ТОВ «ДАРА 2015» задоволено частково, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року у справі № 640/25907/19 скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в постанові від 20 листопада 2023 року наголосив, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку щодо виконання будівельних робіт з добудови нежитлових приміщень до нежитлової будівлі на вул. Лук`янівській, 1, літ. «А» ТОВ «ТМО - Сервіс» до того, як ТОВ «ДАРА 2015» стало власником нежитлової будівлі.

Також Верховний Суд в постанові від 20 листопада 2023 року вважав передчасними висновки судів попередніх інстанцій про те, що права та законні інтереси ТОВ «ДАРА 2015» не порушені.

З урахуванням висновків Верховного Суду, зроблених в постанові від 20 листопада 2023 року, протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року залучено ТОВ «ДАРА 2015» до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог.

В подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2021 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

01 березня 2024 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, у якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 серпня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

Копію зазначеної ухвали доставлено до електронного кабінету відповідача 14 березня 2024 року, проте правом надання відзиву на касаційну скаргу відповідач не скористався.

Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позову Департамент зазначив, що ТОВ «ТМО-Сервіс» не повідомив орган контролю про добровільне виконання вимог припису від 29 травня 2019 року.

Із покликанням на статтю 41 Закону України 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі також Закон № 3038) та Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (далі також Порядок № 553) позивач зазначив, що уповноваженими органами була проведена перевірка виконання вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 29 травня 2019 року, виданого ТОВ «ТМО-Сервіс» на вул. Лук`янівській, 1 літ. "А" у Шевченківському районі.

Департамент наголошує, що за результатами проведеної перевірки встановлено відсутність відомостей щодо видачі/реєстрації замовникові будівництва ТОВ «ТМО-СЕРВІС» документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Позивач стверджує, що ТОВ «ТМО-Сервіс» не виконало вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 29 травня 2019 року, оскільки продовжує експлуатуватися самочинно побудований об`єкт, чим порушує підпункт «а» пункту 3 частини третьої статті 41 Закону № 3038-VI.

Оскільки ТОВ «ТМО-Сервіс» ухиляється від виконання вищезазначеного припису, позивач звернувся до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта містобудування в порядку статті 38 Закону № 3038-VI.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 07 лютого 2019 року по 20 лютого 2019 року та з 28 травня 2019 року по 29 травня 2019 року Департаментом було проведено позапланову перевірку щодо дотримання ТОВ «ТМО-Сервіс» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті на вул. Лук`янівській, 1, літ. "А" у Шевченківському районі м. Києва.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 29 травня 2019 року, яким встановлено порушення ТОВ «ТМО-Сервіс» статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій», частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: ТОВ «ТМО-Сервіс» самочинно та без дозволу на виконання будівельних робіт виконані будівельні роботи з добудови нежитлових приміщень та допущено експлуатацію самочинно побудованих і не введених в експлуатацію приміщень.

29 травня 2019 року Департаментом було видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, яким вимагалося заборонити експлуатацію самочинно побудованого об`єкта з 29 травня 2019 року до усунення порушень у відповідності до вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; у термін до 29 липня 2019 року усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил у встановленому законодавством порядку.

ТОВ «ТМО-Сервіс» не виконало вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 29 травня 2019 року, оскільки на вул. Лук`янівській, 1 літ. "А" у Шевченківському районі продовжує експлуатуватися самочинно побудований об`єкт, чим порушено підпункт "а" пункту 3 частини третьої статті 41 Закону № 3038-VI.

Відтак Департамент звернувся до суду з позовом про знесення самочинно добудованих нежитлових приміщень, покликаючись на те, що відповідач - ТОВ «ТМО-Сервіс» не повідомило Департамент про добровільне виконання вимог припису від 29 травня 2019 року.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав, передбачених статтею 38 Закону № 3038-VI, для задоволення позовних вимог, оскільки згідно із інформацією, зазначеною в акті від 22 жовтня 2019 року, припис від 29 травня 2019 року відповідачем добровільно не виконано.

Своєю чергою, суд апеляційної інстанції в постанові від 23 січня 2024 року, з урахуванням позиції Верховного Суду, сформованої в постанові від 20 листопада 2023 року, дійшов інших висновків.

Суд апеляційної інстанції наголосив, що судом першої інстанції не досліджено всіх обставин справи, зокрема, не з`ясовано хто є власником нерухомого майна, відносно якого було зроблено перевірку відповідачем.

Водночас зауважив, що судом першої інстанції не було залучено до участі у справі у якості третьої особи ТОВ «ДАРА 2015», у зв`язку з чим останнього було позбавлено права захистити свої права, подати до суду свої пояснення, заперечення тощо.

Суд апеляційної інстанції на підставі інформації, зазначеної у витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, встановив, що ТОВ «ДАРА 2015» набуло у власність групу нежитлових приміщень в літ. "А" за адресою: м. Київ. вулиця Лук`янівська, будинок 1, приміщення 1А.

Факт набуття ТОВ «ДАРА 2015» у власність майна був встановлений судом апеляційної інстанції з урахуванням інформації, зазначеної в мировій угоді та договорі купівлі - продажу, посвідченому приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич О.О. за реєстровим № 532.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, саме на підставі цих угод ТОВ «ДАРА 2015» отримала у власність зазначене нежитлове приміщення.

На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що станом на день ухвалення Окружним адміністративним судом міста Києва 19 серпня 2021 року оскаржуваного рішення, ТОВ «ТМО-Сервіс» вже не було власником нежитлових приміщень, в т. ч. і самочинно збудованих.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ «Армовірбуд» 11 травня 2021 року складено висновок щодо технічної можливості об`єднання об`єкта нерухомого майна. Згідно із висновком самочинної реконструкції чи перепланування не виявлено.

Судом апеляційної інстанції акцентовано увагу на тому, що належні ТОВ «ДАРА 2015» нежитлові приміщення є фактично приміщеннями щодо яких позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «ТМО - Сервіс» про зобов`язання знести самочинно добудовані нежитлові приміщення.

Також суд апеляційної інстанції наголосив, що суб`єкт владних повноважень не надав доказів того, що саме ТОВ «ДАРА 2015» самочинно збудувало нежитлові приміщення та врахував, що державна реєстрація нежитлових приміщень, які придбала третя особа не скасована.

Водночас суд апеляційної інстанції наголосив, що право власності на об`єднані нежитлові приміщення зареєстровано 31 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В. та присвоєно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2361162280000, про що сформовано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 259092537 від 31 травня 2021 року державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В. на підставі висновку щодо технічної можливості об`єднання нерухомого майна, виданого ТОВ «Армовірбуд» 11 травня 2021 року.

З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нежитлове приміщення розміром 564,3 кв. м, яке розташоване на 1 поверсі літера «А» будинку № 1 Д по вул. Лук`янівській в м. Києві належить ТОВ «ДАРА 2015», оскільки придбано у встановленому законом порядку та право власності зареєстровано в Державному реєстрі, а отже позивач не вправі ставити питання про зобов`язання колишнього власника знести нежитлові приміщення, які належать іншій особі, а саме ТОВ «ДАРА 2015».

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні докази, які б свідчили, що все нежитлове приміщення, у т. ч., яким володіє ТОВ «ДАРА 2015», є самочинно збудованим, а тому, у разі зобов`язання відповідача знести самочинно збудоване нежитлове приміщення, яке належить третій особі, права ТОВ «ДАРА 2015» будуть порушені та останній у незаконний спосіб буде позбавлений права володіння таким нерухомим майном.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

В обґрунтування вимог касаційної скарги, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховані матеріали технічної інвентаризації КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» та виконання відповідачем будівельних робіт на об`єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації.

Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував, що всупереч вимогам частині восьмої статті 39 Закону № 3038-VI ТОВ «ТМО-Сервіс» експлуатує самочинно побудовані та не прийняті в експлуатацію нежитлові приміщення у нежитловому будинку шляхом надання їх в оренду.

За позицією скаржника, невиконання припису без поважних причин свідчить про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки.

На підтвердження своєї позиції скаржник покликався на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 28.05.2021 у справі № 320/5528/18, від 06.10.2021 у справі № 140/2150/18, від 17.01.2023 у справі № 300/1668/19, від 24.10.2022 у справі № 640/22599/19, від 29.07.2020 у справі № 825/1016/16, згідно із якими визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) у розумінні норм Цивільного кодексу України та не звільняє замовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку.

Також скаржник покликався на висновки, сформовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33), від 23.06.2020 у справі № 680/214/16, від 16.11.2021 у справі № 916/3200/17, згідно із якими реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу діючого законодавства не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

На думку скаржника, судом апеляційної інстанції при оцінці доказів не враховані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, та постановах Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18, від 07.10.2020 у справі № 910/728/18, від 17.01.2024 у справі № 522/3999/23 щодо правовстановлюючих документів на нерухоме майно ТОВ «ТМО-Сервіс».

За твердженням скаржника, судом апеляційної інстанції не враховані висновки Верховного Суду, сформовані у постановах від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 28.05.2021 у справі № 320/5528/18, від 06.10.2021 у справі № 140/2150/18, від 17.01.2023 у справі № 300/1668/19, згідно із якими можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із частиною першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Такі випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, законодавець чітко визначив, які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

Відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:

суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;

спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

У постанові від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, суд наголошує, що підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судових рішень, які визначено частинною першою статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 916/3200/17, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16, та постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 28.05.2021 у справі № 320/5528/18, від 06.10.2021 у справі № 140/2150/18, від 17.01.2023 у справі № 300/1668/19.

При оцінці співмірності висновків застосування норм права, сформованих у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 916/3200/17, від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33) та від 23.06.2020 у справі № 680/214/16, колегія суддів враховує, що висновки у цих справах зводяться до того, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 Цивільного кодексу України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Проте у справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що позов пред`явлений до ТОВ «ТМО - Сервіс», у той час як власником нерухомого майна, яке позивач вважає самочинним, є ТОВ «ДАРА 2015».

Також судами встановлено, що право власності на нерухоме майно, зареєстровано за ТОВ «ДАРА 2015» у встановленому законом порядку.

Водночас суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що самочинної реконструкції чи перепланування нежитлових приміщень, належних ТОВ «ДАРА 2015» за адресою м Київ, вул. Лук`янівська, буд 1, не виявлено.

Наступний блок правових висновків Верховного Суду, на які покликається скаржник, сформований у постановах від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18 , від 28.05.2021 у справі № 320/5528/18, від 06.10.2021 у справі № 140/2150/18, від 17.01.2023 у справі № 300/1668/19.

Так, у цих постановах Верховний Суд дійшов висновків, що визначальним та достатнім є встановлення у сукупності та послідовності фактів здійснення відповідачем будівництва без документів, що дають право на це, та невиконання вимоги зобов`язального припису, яким вимагалось усунути виявлені порушення.

Проте, згідно із обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції, правовідносини у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах № 822/2149/18, № 320/5528/18, № 140/2150/18, № 300/1668/19, оскільки обставини є відмінними за суб`єктами, щодо яких проведені перевірки, та у цих справах встановлені факти самочинного будівництва саме відповідачами.

Проте у справі, що розглядається, власником нерухомого майна є ТОВ «ДАРА 2015», щодо якого перевірка не проводилась, водночас перевірка проводилась щодо ТОВ «ТМО - Сервіс».

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що відсутні ознаки самочинного будівництва, вчиненого ТОВ «ДАРА 2015», як власником майна щодо якого не проводилась перевірка.

Отже, зміст зазначених позивачем постанов Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які зроблено посилання у касаційній скарзі, як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваного судового рішення не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах, правовідносини у яких є подібними, що своєю чергою виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням наведеного, касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, підлягає закриттю.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у справі № 640/25907/19 за позовом Департаменту з питань державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМО - Сервіс»</a>, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАРА 2015» про зобов`язання вчинити дії, яке було відкрито з підстави, встановленої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С.М. Чиркін

Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа