Постанова

від 23.01.2025 по справі 380/9517/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

справа № 380/9517/23

адміністративне провадження № К/990/39914/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБОН" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року (судді: Гуляк В.В., Ільчишин Н.В., Коваль Р.Й.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБОН" до Головного управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У травні 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБОН" (далі - ТОВ "АМБОН", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), в якому просило:

1) визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11428 від 05.02.2020 про відповідність ТОВ «Амбон» критеріям ризиковості платникам податку;

2) зобов`язати відповідача виключити ТОВ «Амбон» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду. Вказана заява була обґрунтована неможливістю оскарження спірного рішення з огляду на те, що 22.05.2020 ГУ ДПС у Львівській області анулювало ТОВ «Амбон» свідоцтво платника ПДВ. Про поновлення реєстрації платника ПДВ, яке відбулось на підставі судового рішення в справі №380/8867/20, позивач дізнався лише в листопаді 2022, оскільки за наявності військового стану Реєстр не працював, а наведене рішення про поновлення свідоцтва платника ПДВ не скеровувалось позивачу. З урахуванням наведеного, просив визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити такий строк.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року про відкриття провадження в адміністративній справі задоволено клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення з цим позовом до адміністративного суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення комісії ГУ ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11428 від 05.02.2020 про відповідність ТОВ «Амбон» критеріям ризиковості платникам податку; зобов`язано відповідача виключити ТОВ «Амбон» з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість. Стягнуто на користь позивача судовий збір в розмірі 2684,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року рішення суду першої інстанції було скасовано, а адміністративний позов - залишено без розгляду.

Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити на продовження розгляду. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно не було враховано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Наголошує на тому, що про наявність оскаржуваного рішення дізнався лише в листопаді 2022 року під час поновлення реєстрації платника ПДВ з огляду на необхідність у зв`язку з цим подання податкової декларації з ПДВ.

Відтак, скаржник, зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме: ч.1 ст.121, ч.3 ст. 123, п.8 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Також у касаційній скарзі позивач окремо наголошує на застосуванні судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 380/7418/22.

Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частина перша статті 122 КАС України передбачає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов реалізації права на позов, метою якої є дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Поряд з цим суд повинен гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме - з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права (свобод чи інтересів), - це підтверджений відповідними доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії, чи день, коли особа дізналася про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо такий день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому, вжите у частині другій статті 122 КАС твердження «особа повинна була дізнатися» слід розуміти як презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічний підхід до тлумачення поняття «повинен був дізнатися», що вжите у статті 122 КАС України, неодноразово висловлювався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 червня 2021 року (справа №805/4179/18-а), від 26 травня 2021 року (справа №320/1778/20), від 28 травня 2021 року (справа №521/21455/16-а), від 31 березня 2021 року (справа №240/12017/19), від 21 лютого 2020 року (справа №340/1019/19).

Отже при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом першочергово слід визначитись зі строком, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та моментом початку його перебігу. Лише після встановлення зазначених обставин суд переходить до оцінки поважності причин пропуску такого строку, якщо він дійсно був пропущений.

Суд апеляційної інстанції у цій справі правильно визначив, що до спірних правовідносин застосовується шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України. Водночас під час встановлення моменту початку перебігу зазначеного строку залишив поза увагою наступне.

Як у позові, так і в ході судового розгляду справи позивач наголошував на тому, що дізнався про існування оскаржуваного рішення від 05.02.2020 №11428 лише в листопаді 2022 року під час отримання відомостей про поновлення свідоцтва платника ПДВ. Оцінюючи такі доводи позивача суд апеляційної інстанції обмежився лише загальним твердженням про те, що позивач як платник податків мав безперешкодний доступ до електронного кабінету та можливість перевірити направлені податковим органом документи, з огляду на що констатував, що позивач міг дізнатися про порушення своїх прав ще у лютому 2020 року.

Не маючи доказів точної дати отримання позивачем спірного рішення апеляційний суд констатував, що позивач не міг не знати (повинен був дізнатися) про це рішення і відомості, що були внесені до електронного кабінету. Тим самим, констатував обов`язок позивача перевіряти актуальну інформацію щодо його господарської діяльності в електронному кабінеті. Водночас такий висновок має ґрунтуватись на перевірці обставин виконання відповідачем всіх вимог щодо надсилання відповідного рішення позивачу у спосіб, передбачений законодавством.

На переконання колегії суддів, у ситуації, що розглядається, при вирішенні питання щодо початку відліку строку звернення до суду суд апеляційної інстанції не врахував положення статті 42 ПК України, якою унормовано питання листування платників податків та контролюючих органів.

Так, відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення від 05.02.2020 року №11428) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За правилами абзаців першого-третього пункту 42.4 статті 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

Абзац п`ятий пункту 42.4 статті 42 ПК України встановлює, що у разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).

Відповідно до абзаців четвертого, п`ятого пункту 42-1.5 статті 42-1 ПК України платник податків, що пройшов ідентифікацію в електронному кабінеті, самостійно визначає спосіб взаємодії з контролюючим органом, а саме в загальному порядку чи в електронній формі, про що робить відповідну позначку в електронному кабінеті з одночасним обов`язковим зазначенням своєї електронної адреси (адрес). У разі зміни електронної адреси платник податків зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня внести відповідні зміни до своїх облікових даних в електронному кабінеті.

Починаючи з дня, наступного за днем обрання платником податків електронної форми взаємодії з контролюючим органом через електронний кабінет, крім вихідних та святкових днів, взаємодія між ними, яка може бути реалізована в електронній формі засобами електронного зв`язку, здійснюється через електронний кабінет.

Платник податків має право в будь-який момент відмовитися від електронної форми взаємодії з контролюючим органом шляхом надіслання відповідного повідомлення через електронний кабінет. Починаючи з дня, наступного за днем надіслання такого повідомлення, взаємодія платника податків з контролюючим органом в електронній формі припиняється і здійснюється в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

З аналізу наведених норм податкового законодавства слідує, що передумовою використання контролюючим органом способу листування з платником податків шляхом надіслання йому документів засобами електронного зв`язку в електронній формі є подання платником податків відповідної заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет. За відсутності такої заяви контролюючий орган повинен надсилати відповідні документи платнику податків в порядку, встановленому пунктом 42.5 статті 42 ПК України. У разі ж виявлення платником податків бажання отримувати документи через електронний кабінет підтвердженням для податкового органу про доставку документа є відповідна квитанція. Податковий орган також повинен сповістити платника податків про надіслання документів в його електронний кабінет шляхом надсилання таких відомостей на його електронну адресу (адреси).

У цій справі позивач доводив суду, що дійсно дізнався про прийняття відносно нього Рішення від 05.02.2020 №11428 лише в листопаді 2022 року під час отримання відомостей про поновлення Свідоцтва платника ПДВ. Натомість, ГУ ДПС у .Львівській області наполягало на тому, що 05 лютого 2020 року направило спірне рішення в електронний кабінет, на підтвердження чого долучило до матеріалів справи докази скерування відповідного рішення із невстановленого джерела (том 1 а.с.69-72).

З огляду на такі доводи сторін для належного встановлення дня, коли за допомогою електронного кабінету ТОВ "АМБОН" дізналося або повинно було дізнатися про порушення своїх прав рішенням 05.02.2020 №11428, слід було з`ясувати: чи виявляв позивач бажання отримувати документи через електронний кабінет; якщо так, чи підтверджується факт надіслання позивачу оскаржуваного рішення доказами, передбаченими абзацом четвертим пункту 42.4 статті 42 ПК України, та в обраний сторонами спосіб взаємодії у порядку, визначеному абзацом другим пункту 42.4 статті 42 ПК України.

Аналогічний правовий підхід було викладено у постанові Верховного Суду від 06.07.2023 у справі № 380/7418/22.

Проте, незважаючи на заперечення позивачем факту отримання оскаржуваного рішення у лютому 2020 року через електронний кабінет, а також відсутність у податкового органу квитанції про дату його отримання, як того вимогає закон, суд апеляційної інстанції вдовольнився констатацією того, що позивач мав безперешкодний доступ до електронного кабінету, а тому повинен був ознайомитись із вказаним рішенням.

Суд касаційної інстанції вважає, що такий підхід суперечить наведеним вище нормам ПК України в частині належного повідомлення платника податків про прийняте податковим органом рішення та КАС України в частині встановлення моменту початку перебігу шестимісячного строку звернення до суду.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Разом з тим, у межах цієї справи відсутні підстави для надання судом касаційної інстанції оцінки доводам позивача про порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 123 КАС України, оскільки ця норма врегульовує питання наслідків пропущення строків звернення до суду. Водночас за результатами касаційного перегляду встановлено передчасність висновку суду апеляційної інстанції про пропуск позивачем такого строку з наведених вище підстав.

Згідно з частинами першою і четвертою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Отже, оскільки при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції були допущені порушення норм процесуального права, що полягали у не з`ясуванні дійсної дати, з якої позивач дізнався (повинен був дізнатися) про порушення його прав, касаційна ТОВ "АМБОН" підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АМБОН" задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року скасувати, а справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська