Ухвала

від 22.01.2025 по справі 465/3788/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/3788/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1258/24 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року у м.Львові.

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

під головуванням судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула увідкритому судовомузасіданні урежимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 22 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 ,

з участю: прокурора ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 22 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» про зміну примусових заходів медичного характеру з госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку відносно ОСОБА_7 .

Продовжено застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом відносно ОСОБА_7 .

На вказану ухвалу суду захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу.

В апеляційнійскарзі захисникзазначає,що надумку ОСОБА_7 зміна усудовому засіданніпозиції лікуючоголікаря-психіатрапід часрозгляду судомзаяви про зміну ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру з госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, є безпідставна та помилкова, і не ґрунтується на повній оцінці його особи та результатів проходження ним лікування і бажанні продовжити лікування амбулаторно.

Зазначає, що зміна у судовому засіданніпозиції лікуючоголікаря-психіатращо зазначеноїзаяви такожне відповідаєЗакону України«Про психіатричнудопомогу»,оскільки 09.05.2024 ОСОБА_7 був оглянутийкомісією лікарів-психіатрів,які дійшладо висновку,що ОСОБА_7 ,який страждаєхронічним психічнимзахворюванням увигляді параноїдальноїшизофренії,і психічнийстан якогозначно покращився,потребує змінипримусових заходівмедичного характеру.Отже,є підставидля задоволеннязаяви прозміну ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру з госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник ОСОБА_6 підтримав вимоги поданої апеляційної скарги у повному обсязі з наведених у ній мотивів та просив таку задоволити.

Прокурор заперечив апеляційні вимоги захисника з огляду на безпідставність таких та зазначив про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідача про обставини справи і зміст апеляційної скарги, пояснення присутніх учасників судового провадження, вивчивши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходить до наступних висновків.

Згідно ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На переконання колегії суддів оскаржувана ухвала у повній мірі відповідає цим вимогам, у такій наведено належні і достатні мотиви та підстави для її постановлення.

Відповідно до ч.2 ст. 514 КПК України зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров`я відпала потреба в раніше застосовуваних заходах медичного характеру.

Як вбачається з матеріалів справи голова лікарсько-психіатричної комісії КНП Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_9 та лікуючий лікар ОСОБА_10 звернулись до місцевого суду із заявою про зміну застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом ОСОБА_7 на надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку, за ознаками суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.

Згідно вказаної заяви 23.03.2022 ОСОБА_7 евакуйовано з м. Харкова до КНП Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» на лікування, до якого змінено примусові заходи медичного характеру з лікування в психіатричній лікарні з посиленим наглядом на лікування в психіатричній лікарні зі звичайним наглядом ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 12.04.2017 та востаннє продовжені ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 22.12.2023.

09.05.2024 ОСОБА_7 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів, яка дійшла до висновку, щовін страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді параноїдної шизофренії, безперервний тип перебігу з вираженим емоційно-вольовим дефектом, стан ремісії. Психічний стан пацієнта значно покращився. Відсутня психопродуктивна симптоматика, емоційний фон вирівнявся, поведінка впорядкувалась. Відновлена критика до свого захворювання. У зв`язку із вищенаведеним застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації у психіатричний заклад із звичайним наглядом не потребує. Потребує зміни примусових заходів медичного характеру на надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку (висновок № 113 від 09.05.2024).

Водночас, у судовому засіданні місцевого суду 22.10.2024, тобто через п`ять місяців з часу проведення огляду ОСОБА_7 комісією лікарів-психіатрів та складення ними зазначеного вище висновку № 113 від 09.05.2024, як лікар-психіатр ОСОБА_10 , так і голова лікарсько-психіатричної комісії ОСОБА_9 заперечили щодо можливості зміни ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру, з огляду на те, що стан ОСОБА_7 з часу проведення огляду погіршився.

Так, у судовому засіданні місцевого суду лікар-психіатр ОСОБА_10 пояснила, що у ОСОБА_7 була критика до вчиненого, розлади не проглядались і комісія дійшла до висновку, що останній може бути переведений на амбулаторне лікування. Зазначила, що ОСОБА_7 оглядався комісією лікарів 09.05.2024, проте вже 2 місяці ОСОБА_10 не спостерігає за пацієнтом, на час спостереження стан ОСОБА_7 був задовільний. З огляду на те, що на теперішній час психічний стан пацієнта суттєво погіршився, вона просила відмовити в задоволенні заяви про зміни примусових заходів медичного характеру на амбулаторне лікування та продовжити примусові заходи медичного характеру щодо ОСОБА_7 у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Голова лікарсько-психіатричної комісії КНП Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» лікар-психіатр ОСОБА_9 у судовому засіданні місцевого суду пояснив, що дійсно 09.05.2024 у ОСОБА_7 стан був задовільний, однак з 01.10.2024 ОСОБА_7 був переведений до 23 відділення і вже 02.10.2024 психічний стан змінився в гіршу сторону. ОСОБА_7 почав проявляти антисоціальні тенденції, було змінено лікування. Заперечив щодо зміни виду нагляду на амбулаторний, оскільки є можливість, що після припинення вживання ліків він вчинить черговий злочин. Просив продовжити ОСОБА_7 застосування примусових заходів медичного характеру із звичайним наглядом.

Колегія суддів враховує, що згідно ст. 92 КК України та роз`яснення, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» від 3 червня 2005 року № 7, метою застосування примусових заходів медичного характеру є не лише лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого КК України, а також й запобігання вчинення нею суспільно небезпечних діянь.

При цьому, для зміни виду примусового заходу медичного характеру на м`якший (у даному випадку надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку) необхідне таке покращення психічного стану особи, при якому вона не становитиме очевидної небезпеки для себе або інших осіб.

На переконання колегії суддів, місцевий суд обґрунтовано взяв до уваги надані у судовому засіданні показання лікаря-психіатра ОСОБА_10 та голови лікарсько-психіатричної комісії ОСОБА_9 , які у судовому засіданні заперечили можливість на час постановлення оскаржуваної ухвали зміни ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру з огляду на погіршення стану останнього з часу проведення його огляду комісією лікарів-психіатрів.

Також слід враховувати, що згідно матеріалів справи ОСОБА_7 страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді параноїдної шизофренії, безперервний тип перебігу з вираженим емоційно-вольовим дефектом, і з часу проведення огляду ОСОБА_7 комісією лікарів-психіатрів та складення ними висновку № 113 від 09.05.2024 на день постановлення оскаржуваної ухвали минуло п`ять місяців.

У матеріалах справи відсутні достатні дані, які б переконливо свідчили про те, що ОСОБА_7 , як на час постановлення оскаржуваної ухвали, так і на час апеляційного розгляду перестав бути суспільно небезпечним.

Відтак висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви КНП Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» про зміну примусових заходів медичного характеру з госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом на надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку відносно ОСОБА_7 є правильними та обґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що подана у справі апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали, а тому таку слід залишити без задоволення як необґрунтовану.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст.376 , 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 22 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий:

Судді :