Рішення

від 16.01.2025 по справі 195/2037/23

ТОМАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 195/2037/23

2/195/10/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

16.01.2025 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Скрипченка Д.М., за участю секретаря судового засідання Левкович Н.М., позивача ОСОБА_1 , представника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Міссон Д.В. (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування права власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації на земельні ділянки, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування права власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації на земельні ділянки, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП Тм №004701, який було зареєстровано 23.01.1997 р. в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №393/431, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (далі по тексту - Земельна ділянка). Вищевказана земельна ділянка площею 0,25 гектарів в межах, визначених планом зовнішніх меж земельної ділянки відповідно до Державного акту, складала: ширина - 30 метрів, довжина - 84 метрів, про що відображено відповідні відомості в описі меж Державного акту.

Суміжними землекористувачами Земельної ділянки, згідно Державного акту, є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

У 2019 році позивачем було замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж Земельної ділянки в натурі для присвоєння Земельній ділянці кадастрового номеру 1225481000:02:001:0520, після чого останньому стало відомо про те, що суміжним землекористувачем Земельної ділянки ОСОБА_2 (далі по тексту - Третя особа) вже раніше було встановлено нові межові знаки між позивачем, в результаті чого земельна ділянка ОСОБА_2 з кадастровим номером 1225481000:02:001:0406 без згоди позивача та за його відсутності змінила межі, конфігурацію та розміри, що підтверджується технічною документацією із землеустрою позивача, Державним актом, технічною документацією із землеустрою Третьої особи, листом Виконавчого комітету Томаківської селищної ради №2328/0/2-20 від 30.12.2020 та доданого до нього копією рішення сесії Володимирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області №369-40/VІ від 29.01.2015.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області (справа №195/500/21; 2/195/174/21 від 10.09.2021 року) визнано недійсним рішення сесії Володимирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області №369- 40/VІ від 29.01.2015 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер земельної ділянки: 1225481000:02:001:0406 розміром 0,25 га, та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер земельної ділянки: 1225481000:02:001:0407 розміром 0,0157 га, які розташовані в АДРЕСА_2 та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельні ділянки по АДРЕСА_2 .

З метою відновлення зовнішніх меж земельної ділянки позивача відповідно до Державного акту та виготовленої технічної документації на вказану ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 1225481000:02:001:0520, позивач звернувся в Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з заявою про скасування державної реєстрації земельних ділянок №1225481000:02:001:0406, №1225481000:02:001:0407 зареєстрованих на ім`я ОСОБА_2 , розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , та внесення змін в кадастровийплан земельної ділянки №1225481000:02:001:0520 зареєстрованої на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до наданої технічної документації із землеустрою.

Однак, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (Відповідач) в проханні було відмовлено з посиланням на п.10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр"» вказавши, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується тільки за рішенням суду про скасування права власності на земельну ділянку та державної реєстрації земельної ділянки.

На підставі вищенаведеного позивач змушений звернутися до суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування права власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації на земельні ділянки.

Ухвалою суду від 08.01.2024 року позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, встановлено відповідачам 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

07.02.2024 року позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог.

13.02.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнятий судом та приєднаний до матеріалів справи. У відзиві відповідач заперечуючи позовні вимоги вказав, що позивач в позовній заяві не обґрунтував та не довів чим саме порушуються його права та інтереси та в чому виражається саме порушення, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

01.03.2024 року представником подано письмове пояснення з приводу даної позовної заяви, в якому просить у позові ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування права власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації на земельні ділянки, відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.08.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 17.09.2024 року, який в подальшому відкладено на 29.10.2024 року.

В судовому засіданні позивач підтримав позов повністю, та просить суд задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши учасників провадження, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті у їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Відповідно до ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставою подання позову є наявність факту зміни межі, конфігурацію та розміри земельних ділянок сторін по справі. Відновлення порушених прав позивача в цьому випадку можливе шляхом скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП Тм №004701, який було зареєстровано 23.01.1997 р. в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №393/431, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (далі по тексту - Земельна ділянка). Вищевказана земельна ділянка площею 0,25 гектарів в межах, визначених планом зовнішніх меж земельної ділянки відповідно до Державного акту, складала: ширина - 30 метрів, довжина - 84 метрів, про що відображено відповідні відомості в описі меж Державного акту.

Суміжними землекористувачами Земельної ділянки, згідно Державного акту, є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

У 2019 році позивачем було замовлено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж Земельної ділянки в натурі для присвоєння Земельній ділянці кадастрового номеру 1225481000:02:001:0520, після чого останньому стало відомо про те, що суміжним землекористувачем Земельної ділянки ОСОБА_2 (далі по тексту - Третя особа) вже раніше було встановлено нові межові знаки між позивачем, в результаті чого земельна ділянка ОСОБА_2 з кадастровим номером 1225481000:02:001:0406 без згоди позивача та за його відсутності змінила межі, конфігурацію та розміри, що підтверджується технічною документацією із землеустрою позивача, Державним актом, технічною документацією із землеустрою Третьої особи, листом Виконавчого комітету Томаківської селищної ради №2328/0/2-20 від 30.12.2020 та доданого до нього копією рішення сесії Володимирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області №369-40/VІ від 29.01.2015.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області (справа №195/500/21; 2/195/174/21 від 10.09.2021 року) визнано недійсним рішення сесії Володимирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області №369- 40/VІ від 29.01.2015 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)», яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер земельної ділянки: 1225481000:02:001:0406 розміром 0,25 га, та земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер земельної ділянки: 1225481000:02:001:0407 розміром 0,0157 га, які розташовані в АДРЕСА_2 та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельні ділянки по АДРЕСА_2 .

З метою відновлення зовнішніх меж земельної ділянки позивача відповідно до Державного акту та виготовленої технічної документації на вказану ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 1225481000:02:001:0520, позивач звернувся в Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з заявою про скасування державної реєстрації земельних ділянок №1225481000:02:001:0406, №1225481000:02:001:0407 зареєстрованих на ім`я ОСОБА_2 , розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , та внесення змін в кадастровийплан земельної ділянки №1225481000:02:001:0520 зареєстрованої на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до наданої технічної документації із землеустрою.

Однак, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (Відповідач) в проханні було відмовлено з посиланням на п.10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр"» вказавши, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується тільки за рішенням суду про скасування права власності на земельну ділянку та державної реєстрації земельної ділянки.

На підставі вищенаведеного позивач змушений звернутися до суду із позовною заявою про скасування права власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації на земельні ділянки.

Відповідно до приписів ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно ч.9 ст. 79-1 ЗК України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною 1 статті 153 Земельного кодексу України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» - земельній ділянці присвоюється державний кадастровий номер, який є ідентифікатором у Державному земельному кадастрі і який скасовується лише в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Формування та державна реєстрація земельних ділянок з вищевказаними кадастровими номерами була проведена незаконно, що вбачається з обставин, наведених вище.

А тому державна реєстрація спірних земельних ділянок підлягає скасуванню з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо них.

Відповідно до абз. 4 та 5 ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до п.10 ст.24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Таким чином з врахуванням положень ч. 13 ст. 79-1 ЗК України та абз. 4 та 5 ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» суд може ухвалити рішення про визнання незаконною та скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки з одночасним припиненням права власності власника на цю земельну ділянку, а тому позовні вимоги судом визнаються обґрунтованими.

Відповідно абзацу 2 п.7 Постанови Пленуму ВСУ від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно із ч. 3 ст. 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК України).

Обраний позивачем спосіб захисту до реального відновлення порушеного права на землю, що в свою чергу забезпечує реалізацію права позивача на ефективний засіб юридичного захисту, яке гарантоване статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки в подальшому позивач отримає можливість завершити процедуру відновлення зовнішніх меж земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні.

Згідно абзаців 2, 3 ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором.

Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від ч. 2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Виходячи із вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то однією із умов скасування державної реєстрації права власності, обтяження та іншого речового права (далі - державна реєстрація прав) є рішення суду, яке набрало законної сили. Так, згідно статті 26 Закону передбачено, що запис про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень держаними реєстраторами вноситься до Державного реєстру прав у разі скасування на підставі рішення суду: рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; скасування записів про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Доводи відповідача викладені у відзиві суд не приймає, оскільки вони не спростовують тих обставин на які посилався позивач у позові, та які встановлені судом, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Таким чином, дослідивши всі матеріали справи, надавши належну оцінку наданим доказам, а також виходячи із принципів справедливості, добросовісності і розумності, на підставі вищевикладеного, визначивши характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позову через його доведеність та обґрунтованість, оскільки порушене право власності позивача на земельну ділянку підлягає захисту.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, позивачем при подачі позову сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., тому він підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3,4,9,83,229,235,258-259,265,268,272 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування права власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації на земельні ділянки, третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_2 , - задовольнити.

Скасувати право власності на земельні ділянки №1225481000:02:001:0406, №1225481000:02:001:0407 зареєстровані відділом Держземагентства у Томаківському районі Дніпропетровської області на ім`я ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 . (Додаток № 6 ).

Скасувати державну реєстрацію земельних ділянок №1225481000:02:001:0406, №1225481000:02:001:0407 зареєстровані відділом Держземагентства у Томаківському районі Дніпропетровської області на ім`я ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 . (Додаток № 6 ).

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки №1225481000:02:001:0520 зареєстрованої в відділенні Держгеокадастру Томаківського району Дніпропетровської області на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , (Додаток №7 ), як таку, що не відповідає наданій для реєстрації технічній документації із землеустрою (в наявності у відповідача).

Зобов`язати Головне управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області здійснити державну реєстрацію земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно раніше наданій технічній документації із землеустрою. (В наявності у відповідача).

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39835428) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073, 60 грн.

Повний текст рішення буде складено 24.01.2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області.

Суддя: Д. М. Скрипченко