Рішення

від 21.01.2025 по справі 346/2756/22

НЕ ВКАЗАНО

Справа № 346/2756/22

Провадження № 2/347/11/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді: Крилюк М.І.,

секретаря: Лазорик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Коломийське міжнародне бюро технічної інвентаризації», співвідповідачів Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області, Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Обласного комунального підприємства «Коломийське міжнародне бюро технічної інвентаризації» , співвідповідачів Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області , Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, мотивуючи свої вимоги тим, що він з 06 травня 2005 року на підставі ордеру № 6 вселився в квартиру АДРЕСА_1 та проживає в ній по даний час. 18 квітня 2019 року він звернувся до виконавчого комітету Косівської міської ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Косівської міської ради від 24.04.2019р. за № 30-1 йому було відмовлено в наданні дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Вказане рішення виконавчого комітету Косівської міської ради він оскаржив в судовому порядку та згідно постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 01.06.2020р., залишеного без змін постановою Верховного Суду від 15.12.2021р. в справі № 347/1370/19, судом визнано: Незаконним рішення виконавчого комітету Косівської міської ради від 24.04.2019р. № 30-1 про відмову у наданні йому дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ним право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Дане судове рішення разом з іншими документами ним було подано до виконання до ОКП «Коломийське МБТІ», оскільки на підставі рішення виконавчого комітету Косівської міської ради від 26.01.2022р. № 9 функції органу приватизації житлового фонду Косівської міської ради доручено ОКП «Коломийське МБТІ».

02 червня 2022 року в.о. начальника ОКП «Коломийське МБТІ» Н. Коваль надано відповідь на його заяву від 11.04.2022р. щодо проведення приватизації квартири згідно якої його повідомлено, що до вирішення певних питань ОКП «Коломийське МБТІ» не взмозі провести процес приватизації квартири згідно чинного законодавства виходячи із наступного : наявна невідповідність кількості членів сім`ї в довідці про склад сім`ї наймача ізольованої квартири та займані ними приміщення за № 303 від 17.02.2022р. та ордером на житлове приміщення від 06.05.2005р.; необхідність в приведенні у відповідність до чинного законодавства ордеру на житлове приміщення № 6 виданого виконавчим комітетом Косівської міської ради народних депутатів 06.05.2005р. на підставі рішення цього ж виконкому № 50 від 27.07.2005р. оскільки на ордері вказано, що квартира службова і необхідно надати копію договору найму жилої площі.

Позивач вважає, що зі сторони відповідача, Коломийського МБТІ. порушено його законні права та інтереси в зв`язку з чим вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою, яку просить задоволити.

Представником відповідача Обласного комунального підприємтства «Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації» 01.08.2022 року подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.51-53 т.1) а також 09.11.2022 року подано відзив (а.с.73-75 т.1) мотивуючи тим, що позивач звертався з заявою до керівника органу приватизації голови Косівської ОТГ про передачу в приватну власність квартири 29.03.2022 року, однак при вказанні в яких частках вказує: Прошу внести зміни до рішення виконавчого комітету Косівської міської ради за №9 від 26.01.2022 року. До цієї заяви додає копію ордера № 6 від 06.05.2005 року з відміткою службовий в якому зазначено склад сімї: ОСОБА_2 -дружина, ОСОБА_3 -дочка. Також додає довідку про склад сімї наймача № 303 від 17.02.2021 р згідно якої ОСОБА_1 значиться один. Згідно з копією паспорта громадянина України, аркуші 10) міститься запис про зареєстроване одруження 20 грудня 2013 року з ОСОБА_4 . Однак копій документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо) не надано. Крім того наявні розбіжності щодо кількості членів сімї в довідці про склад сімї та ордері з відміткою службовий, які слід привести у відповідність, адже на вищевказаному ордері вказано, що дана квартира службова, або надати копію договору найму жилої площі та щодо приватизації квартири на нього самого чи на трьох осіб.

Крім того документів, що підтверджують невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заяваа-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; громадяни, які проживають у гуртожитку, крім документів, визначених у цьому пункті, до заяви також додають: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у власності житла; копію юговору найму жилого приміщення та/або копію договору оренди житла; форму первинної облікової документації № 028/о "Консультаційний висновок спеціаліста" з відміткою про відсутність захворювання на туберкульоз, позивач взагалі не надає. Враховуючи наведене просить в позові до ОКП «Коломийського МБТІ» відмовити.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Лейб`юк Б.Б. вимоги позову підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві, яку просив задоволити.

В ході розгляду справи по суті представник відповідача ОКП «Коломийського МБТІ», адвокат Марціновська Д.М. вимоги позову заперечила, суду пояснила, згідно наданих позивачем документів ОКП «Коломийське МБТІ» не взмозі провести процес приватизації квартири згідно чинного законодавства виходячи із наявністю невідповідності кількості членів сім`ї в довідці про склад сім`ї наймача ізольованої квартири та займані ними приміщення за № 303 від 17.02.2022р. та ордером на житлове приміщення від 06.05.2005р.. Позивач в справі повинен привести у відповідність до чинного законодавства ордер на житлове приміщення, оскільки в такому вказано, що квартира службова і необхідно надати копію договору найму жилої площі. До вирішення даних питань зокрема надання чіткого переліку необхідних для приватизації документів ОКП «Коломийське МБТІ» не взмозі провести процес приватизації квартири згідно до чинного законодавства.

Представник співвідповідача Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області Щадей А.В. пояснив, що вказана квартира АДРЕСА_1 , на приватизацію якої претендує позивач в справі ОСОБА_1 належала територіальній громаді Косівській міській раді, та в подальшому була визначена як службова і передавалась для проживання працівників СБУ , яким являвся позивач ОСОБА_1 . Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 01.06.2020р., залишеного без змін постановою Верховного Суду від 15.12.2021р. в справі № 347/1370/19, судом визнано: Незаконним рішення виконавчого комітету Косівської міської ради від 24.04.2019р. № 30-1 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ним право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Оскільки вказана квартира не належить до житлового фонду Управління Служби безпеки України то підстав для заперечення вимог позивача, щодо її приватизації враховуючи попередні рішення судів, в них немає.

Представник співвідповідача Косівської міської ради в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, причина неявки суду невідома.

Суд, вислухавши представників сторін у справі, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як встановлено в судовому засіданні позивач в справі ОСОБА_1 на підставі ордеру № 6 від 06.05.2005 року (а.с.34 т.1) вселився в квартиру АДРЕСА_1 та проживає в ній по даний час.

Позивач в поданій позовній заяві вказує, що 18 квітня 2019 року він звернувся до виконавчого комітету Косівської міської ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Косівської міської ради від 24.04.2019р. за № 30-1 йому було відмовлено в наданні дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Вказане рішення виконавчого комітету Косівської міської ради він оскаржив в судовому порядку.

Із долучених до матеріалів справи постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 01.06.2020р. (а.с.10-14 т.1), залишеного без змін постановою Верховного Суду від 15.12.2021р. в справі № 347/1370/19 (а.с.16-32), судом визнано: Незаконним рішення виконавчого комітету Косівської міської ради від 24.04.2019р. № 30-1 про відмову у наданні йому дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ним право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Як вбачається із Рішення виконавчого комітету Косівської міської ради №9 від 26.01.2022 року (а.с.33 т.1) розглянувши заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на передачу в приватну власність квартири АДРЕСА_1 враховуючи постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01.06.2020р. (а.с.10-14 т.1), залишеного без змін постановою Верховного Суду від 15.12.2021р. в справі № 347/1370/19 вирішено на підставі Закону України Про приватизацію державного і комунального майна не заперечувати щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 , загальною площею, 46,8 кв.м, житловою площею, 31,2 кв.м. Відповідно до статей 3, 5, 6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» 17.78 кв. м. загальної площі квартири передати у власність безоплатно та відповідно до наказу Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 оплатити 29,02 кв. м. надлишкової загальної площі квартири. Доручити виконання функції органу приватизації житлового фонду Косівської міської ради Косівського радону Івано-Франківської області ОКП «Коломийське МБТІ»

Рішенням виконавчого комітету Косівської міської ради №32-2 (а.с.35 т.1) внесено зміни у рішення виконавчого комітету Косівської міської ради № 9 від 26.01.2022 року, а саме пункт 1 викладено в такій редакції: «І.На підставі Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна не заперечувати гром. ОСОБА_1 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 46,8 кв.м, житловою площею, 31,2 кв.м.».

Вказані судові рішення разом з іншими документами в тому числі і рішення виконавчого комітету Косівської міської ради від 26.01.2022р. № 9 позивачем подано до виконання до ОКП «Коломийське МБТІ».

02 червня 2022 року за вих. № 27 (а.с.42 т.1) в.о. начальника ОКП «Коломийське МБТІ» Н. Коваль надано відповідь ОСОБА_1 на його заяву від 11.04.2022р. щодо проведення приватизації квартири згідно якої його повідомлено, що до вирішення певних питань ОКП «Коломийське МБТІ» не взмозі провести процес приватизації квартири згідно чинного законодавства виходячи із наступного : наявна невідповідність кількості членів сім`ї в довідці про склад сім`ї наймача ізольованої квартири та займані ними приміщення за № 303 від 17.02.2022р. та ордером на житлове приміщення від 06.05.2005р.; необхідність в приведенні у відповідність до чинного законодавства ордеру на житлове приміщення № 6 виданого виконавчим комітетом Косівської міської ради народних депутатів 06.05.2005р. на підставі рішення цього ж виконкому № 50 від 27.07.2005р. оскільки на ордері вказано, що квартира службова і необхідно надати копію договору найму жилої площі. До вирішення даних питань ОКП «Коломийське МБТІ» не взмозі провести процес приватизації квартири згідно до чинного законодавства.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи копій постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 01.06.2020р. (а.с.10-14 т.1), залишеного без змін постановою Верховного Суду від 15.12.2021р. в справі № 347/1370/19 (а.с.16-32), судом визнано: Незаконним рішення виконавчого комітету Косівської міської ради від 24.04.2019р. № 30-1 про відмову у наданні йому дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ним право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Зокрема Постановою Верховного суду в справі № 347/1370/19 від 15.12.2021 року (а.с. 32 т.1 ) встановлено, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що спірна квартира у встановленому порядку не була віднесена до числа службових, є відомчим житлом та враховуючи те, що позивач використав житлові чеки лише частково, він має право на приватизацію квартири. А відтак твердження представника відповідача в цій справі ОКП «Коломийського МБТІ» на про надання таких документів є хибним.

Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Частиною третьою статті 9 ЖК Української РСР передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Відповідно до статті 1 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду (далі - Закон) приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ .

Частинами першою, третьою статті 8 Закону визначено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд .

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Виходячи з положень зазначеної норми, підставою для звернення позивача з позовом до суду є порушені, невизнані або оспорювані його права, свободи чи законні інтереси будь-якою іншою особою.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, а рішення про приватизацію приймає уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, а передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації .

У справі, що переглядалася Верховним Судом, в постноаві суду від від 15.12.2021 року зазначено, що Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області звертаючись до суду із позовом виселення посилалося на те, що ОСОБА_5 самоправно зайняв квартиру АДРЕСА_1 , проживає в ній без договору найму, а тому підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення на підставі частини третьої статті 116 ЖК Української РСР.

Однак, на відміну від справ, на які посилався заявник як приклад неоднакового застосування норм права у подібних правовідносинах, у цій справи суд встановив, що ОСОБА_1 вселився у квартиру АДРЕСА_1 на підставі відповідного ордера на житлове приміщення та набув право користування спірною квартирою у зв`язку з військовою службою в органах Служби безпеки України.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло; ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з частиною четвертою статті 9 та статтею 109 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, передбаченому законом.

Частиною третьою статті 116 ЖК Української РСР передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідного ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

Встановивши, що ОСОБА_1 вселився у 2005 році у квартиру АДРЕСА_1 на підставі відповідного ордера на житлове приміщення, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що він самовільно зайняв цю квартиру саме у 2005 році та не підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення.

У частині першій статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено, зокрема, право кожної особи на повагу до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Житло має самостійне поняття, яке не залежить від класифікації за національним законодавством. Питання про те, чи є конкретне приміщення житлом , яке захищається пунктом 1 статті 8 Конвенції, залежатиме від фактичних обставин, а саме - існування достатнього та тривалого зв`язку з певним місцем. Суд також повторює, що стаття 8 Конвенції лише захищає право особи на повагу до її існуючого житла (GLOBA v. UKRAINE, № 15729/07, § 37, ЄСПЛ, від 05 липня 2012 року).

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція житла має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, 44, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).

Вирішуючи спори про виселення, з урахуванням обставин справи надають оцінку правам, гарантованим статтею 8 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, пропорційності втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло з метою захисту права власності.

Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ від 17 травня 2018 року у справі Садов`як проти України зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене згідно із законом . Вислів згідно із законом не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.

Принцип пропорційності у розумінні ЄСПЛ полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами особи, пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазнає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар.

Цей захід міг переслідувати легітимну мету у розумінні пункту 2 статті 8 Конвенції, а саме захист інтересів військовослужбовців, які потребують тимчасового житла у зв`язку з проходженням служби за умови, що рішення ґрунтується на законних підставах і тоді воно буде необхідним у демократичному суспільстві.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», зокрема відповідно до ч. 4 ст. 5 цього Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (ч. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Частиною 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч. З ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно із ч. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Відтак встановлено, що ОКП «Коломийським МБТІ» допущено неправомірну бездіяльність щодо відмови в задоволенні заяви позивача в справі ОСОБА_1 про приватизацію квартири, оскільки така відмова в проведенні приватизації суперечить рішенню Івано-Франківського апеляційного суду від 01.06.2020р., залишеного без змін постановою Верховного Суду від 15.12.2021р. в справі № 347/1370/19.

За наведених підстав суд вважає підставними та доведеними позовні вимоги позивача в справі і такими, що підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, ст.ст. 15, 16, 345 ЦК України, керуючись ст.ст. 258-259, 263-268 ЦПК України , суд , -

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Визнати неправомірною бездіяльність Обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» щодо відмови в приватизації ОСОБА_1 , квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Обласне комунальне підприємство «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», як орган приватизації, провести приватизацію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителю АДРЕСА_2 - квартири АДРЕСА_1 згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яке затверджене Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009р. №396.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя:М.І. Крилюк