Постанова від 29.05.2025 по справі 346/2756/22

Справа № 346/2756/22

Провадження № 22-ц/4808/492/25

Головуючий у 1 інстанції КРИЛЮК М. І.

Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2025 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Василишин Л.В., Луганської В.М.,

секретар Гудяк Х.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2025 року, ухвалене в складі головуючого судді Крилюк М.І. у м. Косові, у справі за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області, Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

18 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОКП «Коломийське МБТІ», Косівської міської ради Косівського району Івано-Франківської області , Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Мотивував вимоги тим, що він з 06 травня 2005 року на підставі ордеру № 6 вселився в квартиру АДРЕСА_1 та проживає в ній по даний час. 18 квітня 2019 року він звернувся до виконавчого комітету Косівської міської ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Косівської міської ради від 24.04.2019р. за № 30-1 йому було відмовлено в наданні дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Вказане рішення виконавчого комітету Косівської міської ради він оскаржив в судовому порядку. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 01.06.2020р., залишеною без змін постановою Верховного Суду від 15.12.2021р. в справі № 347/1370/19, визнано незаконним рішення виконавчого комітету Косівської міської ради від 24.04.2019р. № 30-1 про відмову у наданні йому дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ним право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Дане судове рішення разом з іншими документами ним було подано до виконання до ОКП «Коломийське МБТІ», оскільки на підставі рішення виконавчого комітету Косівської міської ради від 26.01.2022р. № 9 функції органу приватизації житлового фонду Косівської міської ради доручено ОКП «Коломийське МБТІ».

02 червня 2022 року ОКП «Коломийське МБТІ» повідомило його, що до вирішення певних питань ОКП «Коломийське МБТІ» не має можливості провести процес приватизації квартири згідно чинного законодавства, виходячи із наступного: наявна невідповідність кількості членів сім`ї в довідці про склад сім`ї наймача ізольованої квартири, займаних ними приміщень за № 303 від 17.02.2022р. та ордером на житлове приміщення від 06.05.2005р.; необхідність в приведенні у відповідність до чинного законодавства ордеру на житлове приміщення № 6, виданого виконавчим комітетом Косівської міської ради народних депутатів 06.05.2005р. на підставі рішення цього ж виконкому № 50 від 27.07.2005р., оскільки на ордері вказано, що квартира службова і необхідно надати копію договору найму жилої площі.

Позивач вважає, що Коломийським МБТІ порушено його законні права та інтереси в зв`язку з чим вимушений був звернутися до суду з даною позовною заявою.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2025 року позовзадоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність Обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» щодо відмови в приватизації ОСОБА_1 , квартири АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Обласне комунальне підприємство «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» як орган приватизації провести приватизацію ОСОБА_1 - квартири АДРЕСА_1 згідно зЗаконом України «Про приватизацію державного житлового фонду»та Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яке затвердженеНаказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009р. №396.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Обласне комунальне підприємство «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» подало апеляційну скаргу. Вважає оскаржене рішення незаконним, необ`єктивним, необґрунтованим, передчасним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального прав. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не вивчив належним чином всі матеріли справи, не надав належну оцінку доказам.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірною бездіяльності та про зобов`язання вчинити дії ОКП «Коломийське МБТІ», оскільки вважав, що йому незаконно відмовлено в приватизації квартири. Однак ОКП «Коломийське МБТІ» не є власником житлового фонду міста Косів. ОКП «Коломийське МБТІ» здійснює функції органу приватизації житлового фонду Косівської міської ради, оскільки має на це делеговані повноваження від цієї ради на підставі рішення виконавчого комітету Косівської міської ради від 26.01.2022р. № 9. Тому ОСОБА_1 звернувся до ОКП «Коломийське МБТ» із заявою про проведення приватизації квартири. Оскільки ним до заяви не було додано всіх належно оформлених документів, які необхідні для проведення приватизації квартири, та які передбачені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положенням про порядок передачі квартири (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яке затверджене Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009р., №396, бюро йому надало письмову відповідь, в якій роз`яснено, що до вирішення певних питань відсутня можливості провести процес приватизації згідно з чинним законодавством.

Апелянт вказує, що вищезазначеним листом ОКП «Коломийське МБТІ» позивачу не відмовило у приватизації квартири, а роз?яснило, які необхідно додати документи та привести їх у відповідність до вимог чинного законодавства України про приватизацію житлового фонду, щоб законно провести процес приватизації квартири. Адже позивач надав до органу приватизації копію ордеру № 6 від 06.05.2005 року, в якому була зроблена відмітка «службовий», та в якому до складу сім?ї входили ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_3 дочка, яка була неповнолітня. Однак ОСОБА_1 у перелік осіб, які беруть участь у приватизації вказаної квартири, цих членів своєї сім?ї не включив, мотивуючи тим, що вони вже не є членами його сім?ї. Право власності на квартиру АДРЕСА_1 він планував оформити тільки на себе. Свої дії він мотивував тим, що з дружиною шлюб розірвано й вона з дочкою проживають окремо. Однак, подати до органу приватизації оновлений документ, який би засвідчив факт, що наймачем квартири є тільки він одноосібно, відмовлявся.

Таким чином, суд першої інстанції не вирішив справу по суті, не вказав наймачу квартири ОСОБА_1 на необхідність привести документи у відповідність до законодавства України про приватизацію житлового фонду, а виніс рішення, що потягне подальшу переписку та ймовірні судові процеси. За таких обставин суд першої інстанції в оскарженому рішенні безпідставно визнав неправомірною бездіяльність ОКП «Коломийське МБТІ», оскільки бюро зобов?язане здійснювати приватизацію в правому полі і згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартири (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, і вимагати у осіб, які бажають приватизувати об?єкти державного житлового фонду, перелік документів, який передбачено законодавством України про приватизацію. В постанові Івано-Франківського апеляційного суду, яка підтверджена Верховним Судом, за ОСОБА_1 визнано право на приватизацію квартири, однак в даних рішеннях не вказано, що позивач має право приватизувати вищезгадану квартиру без надання всіх необхідних для приватизації житлового фонду документів, або тільки при наявних у нього документів. ОКП «Коломийське МБТІ» ніяким чином не обмежує таке його право. Однак приватизація квартири повинна бути проведена при наявності всіх необхідних для цього документів, щоб не порушувати чинне законодавство України і ніяким чином не обмежити права інших членів його сім`ї, щодо яких немає інформації.

Таким чином просить рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2025 року скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3ст. 360 ЦПК Українине перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача Косівської міської ради в судове засідання не явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Статтею 372 ЦПК Українипередбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, представників відповідача ОКП «Коломийське МБТІ» - Марціновську Д.М., Чорну І.Л., які підтримали доводи апеляційної скарги, представника відповідача Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області Щадея А.В., який погодився із апеляційною скаргою, позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Леб`юка Б.Б., які заперечували проти апеляційної скарги, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як встановлено судом, позивач в справі ОСОБА_1 на підставі ордеру № 6 від 06.05.2005 року (а.с.34 т.1) вселився в квартиру АДРЕСА_1 та проживає в ній по даний час.

Позивач 18 квітня 2019 року звернувся до виконавчого комітету Косівської міської ради із заявою, в якій просив надати дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Косівської міської ради від 24.04.2019р. за № 30-1 йому було відмовлено в наданні дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Вказане рішення виконавчого комітету Косівської міської ради він оскаржив в судовому порядку.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 01.06.2020р. (а.с.10-14 т.1), залишеного без змін постановою Верховного Суду від 15.12.2021р. в справі № 347/1370/19 (а.с.16-32) визнано незаконним рішення виконавчого комітету Косівської міської ради від 24.04.2019р. № 30-1 про відмову у наданні йому дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Визнано за позивачем право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Як вбачається із Рішення виконавчого комітету Косівської міської ради №9 від 26.01.2022 року (а.с.33 т.1), розглянувши заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на передачу в приватну власність квартири АДРЕСА_1 , враховуючи постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 01.06.2020р. (а.с.10-14 т.1), залишеного без змін постановою Верховного Суду від 15.12.2021р. в справі № 347/1370/19, вирішено на підставі Закону України Про приватизацію державного і комунального майна не заперечувати щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 , загальною площею, 46,8 кв.м, житловою площею, 31,2 кв.м. Відповідно до статей 3, 5, 6 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» 17.78 кв. м. загальної площі квартири передати у власність безоплатно та відповідно до наказу Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 оплатити 29,02 кв. м. надлишкової загальної площі квартири. Доручити виконання функції органу приватизації житлового фонду Косівської міської ради Косівського радону Івано-Франківської області ОКП «Коломийське МБТІ»

Рішенням виконавчого комітету Косівської міської ради №32-2 (а.с.35 т.1) внесено зміни у рішення виконавчого комітету Косівської міської ради № 9 від 26.01.2022 року, а саме пункт 1 викладено в такій редакції: «І.На підставі Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна не заперечувати гром. ОСОБА_1 щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 46,8 кв.м, житловою площею, 31,2 кв.м.».

Вказані судові рішення разом з іншими документами в тому числі і рішення виконавчого комітету Косівської міської ради від 26.01.2022р. № 9 позивачем подано до виконання до ОКП «Коломийське МБТІ».

02 червня 2022 року за вих. № 27 (а.с.42 т.1) в.о. начальника ОКП «Коломийське МБТІ» Н. Коваль надано відповідь ОСОБА_1 на його заяву від 11.04.2022р. щодо проведення приватизації квартири: повідомлено, що до вирішення певних питань ОКП «Коломийське МБТІ» не може провести процес приватизації квартири згідно з чинним законодавством, виходячи з того, що наявна невідповідність кількості членів сім`ї в довідці про склад сім`ї наймача ізольованої квартири та займаних ними приміщень за № 303 від 17.02.2022р. та ордером на житлове приміщення від 06.05.2005р.; необхідність в приведенні у відповідність до чинного законодавства ордеру на житлове приміщення № 6, виданого виконавчим комітетом Косівської міської ради народних депутатів 06.05.2005р. на підставі рішення цього ж виконкому № 50 від 27.07.2005р. оскільки на ордері вказано, що квартира службова і необхідно надати копію договору найму жилої площі. До вирішення даних питань ОКП «Коломийське МБТІ» не має можливості провести процес приватизації квартири згідно до чинного законодавства.

Частиною 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 01.06.2020р. (а.с.10-14 т.1), залишеної без змін постановою Верховного Суду від 15.12.2021р. в справі № 347/1370/19 (а.с.16-32), судом визнано незаконним рішення виконавчого комітету Косівської міської ради від 24.04.2019р. № 30-1 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на приватизацію квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ним право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

Зокрема, Постановою Верховного суду в справі № 347/1370/19 від 15.12.2021 року (а.с. 32 т.1 ) встановлено, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що спірна квартира у встановленому порядку не була віднесена до числа службових, є відомчим житлом, та враховуючи те, що позивач використав житлові чеки лише частково, він має право на приватизацію квартири. А відтак твердження представника відповідача в цій справі ОКП «Коломийського МБТІ» на про надання таких документів є хибним.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що ОКП «Коломийським МБТІ» допущено неправомірну бездіяльність щодо задоволення заяви позивача ОСОБА_1 про приватизацію квартири, оскільки така відмова в проведенні приватизації суперечить рішенню Івано-Франківського апеляційного суду від 01.06.2020р., залишеного без змін постановою Верховного Суду від 15.12.2021р. в справі № 347/1370/19.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками.

Згідност. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідност. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно дост. 9 ЖК Українигромадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1ст. 345 ЦК Українифізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Згідно із преамбулоюЗакону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, цей Закон регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, сфера дії цьогоЗаконупоширюється на громадян, у тому числі військовослужбовців і працівників Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, осіб рядового і начальницького складу та працівників Міністерства внутрішніх справ України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, рятувальників та членів їхніх сімей, які не мають власного житла, більше п`яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

Відповідно дост. 4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, громадяни, на яких поширюється дія цьогоЗакону, мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону. Приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно доЗакону України «Про приватизацію державного житлового фонду»з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Отже, спеціальний закон, який регулює правовідносини в сфері приватизації жилих приміщень у гуртожитках, в частині здійснення приватизації таких приміщень відсилає до загальногоЗакону України «Про приватизацію державного житлового фонду», який і було застосовано судом першої інстанції.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначеніЗаконом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України

Частиною четвертою статті 5Закону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають у цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

У частині десятій статті 8Закону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Перелік таких випадків визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Схожий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц, а також постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 755/17528/17, від 24 травня 2021 року у справі № 296/2566/18, від 31 серпня 2022 року у справі № 758/9406/19, від 19 червня 2023 року у справі № 295/2637/20.

За змістом статей 3,8Закону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.

Наказом Міністерстваз питаньжитлово-комунальногогосподарства Українивід 16грудня 2009року №396 затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків, жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

У пункті 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, визначено, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Відповідно до пункту 18 Положення про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, передбачено, що громадянин подає до органів приватизації такі документи:

-заяву на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

-копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним;

-копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

-копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо);

- довідку про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі;

-технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок;

-копію ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку;

-документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду;

-копію документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності);

-заява-згоду тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Прийняті документи реєструються органом приватизації в окремому журналі.

Право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленою заявою, яка підлягає розгляду названим органом у строк, передбачений чинним законодавством.

У постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року в справі № 296/4642/19 (провадження № 61-2708св20) вказано, що «у частині десятійстатті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина другастатті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четвертастатті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина другастатті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»). Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженогонаказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. Пунктом 18 Положення № 396 затверджено перелік документів, які подаються громадянином до органу приватизації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18)».

Статтею 19 Конституції Українивизначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Таким чином, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, а рішення про приватизацію приймає уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, а передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації.

Згідно з частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Виходячи з зазначеної норми, підставою для звернення позивача з позовом до суду є порушені, невизнані або оспорювані його права, свободи чи законні інтереси будь-якою іншою особою.

Виходячи з предмета та підстав позову, на позивача у цій справі згідно з вимогами процесуального права покладено обов`язок доведення факту порушення його законного права неправомірними діями відповідача щодо приватизації квартири.

У справі, яка переглядається, листом від 02 червня 2022 року за вих. №27 в.о. начальника ОКП «Коломийське МБТІ» Н. Коваль надано відповідь ОСОБА_1 на його заяву від 11.04.2022р. щодо проведення приватизації квартири згідно якої його повідомлено, що до вирішення певних питань ОКП «Коломийське МБТІ» не взмозі провести процес приватизації квартири згідно чинного законодавства, виходячи із наступного: наявна невідповідність кількості членів сім`ї в довідці про склад сім`ї наймача ізольованої квартири та займані ними приміщення за №303 від 17.02.2022р. та ордером на житлове приміщення від 06.05.2005р.; необхідність в приведенні у відповідність до чинного законодавства ордеру на житлове приміщення №6 виданого виконавчим комітетом Косівської міської ради народних депутатів 06.05.2005р. на підставі рішення цього ж виконкому №50 від 27.07.2005р. оскільки на ордері вказано, що квартира службова і необхідно надати копію договору найму жилої площі. До вирішення даних питань ОКП «Коломийське МБТІ» не взмозі провести процес приватизації квартири згідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Зазначена норма є загальною, оскільки відсилає до спеціального законодавства.

Правові основи приватизації державного житлового фонду, його подальшого використання й утримання визначені Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», зокрема відповідно до ч. 4 ст. 5 цього Закону право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитку з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які на законних підставах проживають у них.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз (ч. 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

Частиною 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно із ч. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Відтак, неможливо не погодитися із рішенням суду першої інстанції про те, що ОКП «Коломийським МБТІ» допущено неправомірну бездіяльність щодо відмови в задоволенні заяви позивача в справі ОСОБА_1 про приватизацію квартири, оскільки право на приватизацію спірного житла встановлено за позивачем судом.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач фактично не порушував права позивача, оскільки не відмовляв йому у проведенні приватизації, а тільки вимагав надання усіх необхідних документів, які б відповідали Положенню про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яким визначено порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, не є слушними. Так, представник позивача вказувала на невідповідності в ордері №6 від 06.05.2005 року, в якому була зроблена відмітка «службовий», та в якому до складу сім?ї входили ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_3 дочка, яка була неповнолітня. Між тим, під час розгляду справи представник відповідача погодилася із тим, що внесення змін в ордер законом не передбачено. Що стосується колишніх членів родини ОСОБА_1 , то він надав відомості, що вони не зареєстровані у спірній квартирі принаймні з 2016 року. За вказаний період ані ОСОБА_2 , ані ОСОБА_3 , яка на даний час є повнолітньою, не претендували на спірне житло, і відповідачем такі обставини не спростовані.

Крім того, представник ОКП «Коломийське МБТІ» посилається на те, що спірна квартира була закріплена з правом володіння і користування за Косівським РВ СБУ, і Косівською міською радою не приймалося рішення про взяття її на баланс. Крім того, договір найму житла між ОСОБА_4 та Косівською міською радою не укладався, а такий договір є одною з умов можливості приватизації житла згідно з Положенням про порядок передачі квартир (будинків) жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян.

Колегія суддів не може прийняти такі доводи як підставу для скасування рішення і відмови в позовних вимогах, оскільки попередніми судовими рішеннями встановлено, що рішенням від 27.03.1996 року №38 виконавчий комітет Косівської міської ради визнав відомчою та закріпив з правом володіння і користування за Косівським РВ СБУ квартиру АДРЕСА_2 . Виконавчий комітет Косівської міської ради у листі від 16.05.2019 року надав інформацію, що житловий будинок АДРЕСА_3 є власністю територіальної громади міста в особі Косівської міської ради. (т.1 а.с.25). В результаті розгляду спору між ОСОБА_4 та Косівською міською радою і Управлінням СБУ в Івано-Франківській області про визнання права на приватизацію квартири визнано за позивачем право на приватизацію спірного житла. Як пояснив представник Управлінням СБУ в Івано-Франківській області, згідно з рішенням суду від 15.12.2021 року спірна квартира була знята з обліку як така, на яку Управління має право володіння та користування. Отже, квартира знову набула статусу власності територіальної громади в особі Косівської міської ради. В грудні 2022 року Управління СБУ в Івано-Франківській області письмово повідомило ОСОБА_1 про відсутність повноважень надавати дозвіл на приватизацію квартири, яка не є службовою (т.1 а.с.143). Більш того, рішенням №9 від 26.01.2022 року Виконавчий Комітет Косівської міської ради не заперечував щодо приватизації спірної квартири позивачем, зазначивши про необхідність оплатити надлишкову загальну площу квартири, доручив виконання функції органу приватизації Коломийському МБТІ (т.1 а.с.33,35). Відтак, посилання апеляційної скарги на те, що міська рада не заперечувала проти приватизації позивачем житла, що не знаходиться в її оперативному управлінні, є безпідставними.

Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 правильно звернувся із заявою до органу приватизації ОКП «Коломийське МБТІ» про передачу йому у власність спірної квартири.

Вимоги ОКП «Коломийське МБТІ» до позивача стосовно надання договору найму спірного житла, який не укладався позивачем, не мають під собою правового обґрунтування за умови, що рішенням суду вже встановлено право позивача на приватизацію квартири. Адже приватизація квартири на підставі рішення суду можлива у випадках, коли є суперечка щодо права на приватизацію, або коли є обставини, які заважають процедурі, встановленій законом.Рішення суду може бути використане для виправлення ситуації, коли закон не застосовується або коли є інші правові проблеми, такі як недоліки у документах або суперечки щодо права власності.

До того ж судом першої інстанції встановлено, що позивач вселився до спірної квартири на підставі ордеру, зареєстрований і постійно проживає в ній з 2005 року,законність його проживання оспорювалася, але вимоги про усунення перешкод у користуванні спірним житлом ОСОБА_1 судом не були задоволені.

Зі справи вбачається, що суд належно дослідив і проаналізував надані письмові докази, і зробив висновок, який повністю відповідає обставинам справи. В апеляційній скарзі відповідач не спростував висновок суду, а по суті виразив незгоду із рішенням без будь-якого правового обґрунтування, посилаючись на власні заперечення проти позову, які, в свою чергу, були предметом перевірки суду першої інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскарженого рішення. При вирішенні даної справи судом повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржене рішення вимогам щодо обґрунтованості відповідає в достатній мірі.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Оскільки апеляційнаскарга непідлягає задоволенню,то судовівитрати відносятьсяна рахунокапелянта.

Керуючись ст.ст.367,368, 374, 375, 382-383 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» залишити без задоволення.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 червня 2025 року.

Судді Є.Є. Мальцева

Л.В. Василишин

В.М.Луганська