Постанова

від 21.01.2025 по справі 902/411/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року Справа № 902/411/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Верещук А.В.

за участю представників сторін:

позивача: Балтака Д.О., представника за довіреністю від 20.08.2024

відповідача : Рудика В.Р., адвоката, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АМ №1109849 від 20.01.2025

прокурора: Конончука В.В., посвідчення №077387

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою "Трейд Лайнс Рітейл" та Міністерства оборони України на рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 16.09.24р. суддею Міліціановим Романом Валерійовичем о 12:38 у м.Вінниці, повний текст складено 26.09.24р. та апеляційну скаргу Міністерства оборони України на додаткове рішення господарського суду Вінницької області, ухваленого 09.10.24р. у справі №902/411/24

за позовом: Міністерства оборони України

до: Товариства з обмеженою "Трейд Лайнс Рітейл"

за участю Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону

про стягнення 82 583 773,10 грн

ВСТАНОВИВ:

10.04.2024 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (б/н від 09.04.2024) (вх.канц. № 419/24 від 10.04.2024) Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою "Трейд Лайнс Рітейл" про стягнення 82 583 773,10 грн заборгованості, з яких 30 679 631,70 грн пені, 11 984 941,40 грн штрафу, 39 919 200,00 грн коштів (за односторонню відмову) за Договором № 286/3/23/104 від 23.02.2023.

Позивач, в якості підстави заявлених позовних вимог, посилається на укладення між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою "Трейд Лайнс Рітейл" Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/23/104 від 23.02.2023.

В зв`язку з неналежним виконанням Товариством з обмеженою "Трейд Лайнс Рітейл" умов Договору № 286/3/23/104 від 23.02.2023, утворилась заборгованість.

З метою захисту своїх прав Міністерство оборони України звернулось з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою "Трейд Лайнс Рітейл" 30 679 631,70 грн пені, 11 984 941,40 грн штрафу, 39 919 200,00 грн штрафу (за односторонню відмову) за Договором № 286/3/23/104 від 23.02.2023.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.09.2024 у справі № 902/411/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою "Трейд Лайнс Рітейл" на користь Міністерства оборони України 21 567 290,89 грн пені, нарахованої за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за Договором № 286/3/23/104 від 23.02.2023 за період з 24.08.2023 по 01.01.2024; 11 653 811,64 грн - штрафу, нарахованого за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару понад 30 днів.

Відмовлено у задоволенні позову в частині вимог Міністерства оборони України про стягнення з Товариства з обмеженою "Трейд Лайнс Рітейл" 9 112 340,81 грн пені, 331 129,76 грн штрафу, нарахованого за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару понад 30 днів, 39 919 200,00 грн штрафу, нарахованого за односторонню відмову від виконання зобов`язань.

Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача юридичну особу Республіки Туреччина - DEXXON ENERJI SANAYI VE TICARET A.S (adress: Esentepe Mahallesi Oto Caddesi Loft2, e-mail: info@dexxon.com).

Рішення господарського суду Вінницької області від 16.09.2024 у справі №902/411/24 в частині задоволених позовних вимог змінити. Зменшити розмір пені та штрафу (штрафу у розмірі 7% вартості товару, поставка якого прострочена на понад 30 днів): - на 99 % - за несвоєчасну поставку товару, який хоч і з прострочкою, але все ж був поставлений, а також товару, який вилучено у ході обшуку та передано на зберігання до військової частини; - на 90 % - за не поставку товару, який фактично не був поставлений.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені та штрафу за прострочку поставки товару на строк понад 30 днів (тобто в частині, у якій позов задоволено) прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що:

- в силу вимог законодавства, яке регулює здійснення військових закупівель, а також з огляду на існування тривалого співробітництва між сторонами спору за іншими договорами поставки позивач не міг не знати, що відповідач не є виробником товару. Отже, позивач мав дані щодо країни походження товару, його виробника, а тому при укладенні відповідного договору закупівлі усвідомлював усі можливі ризики, що можуть виникнути у ході виконання контракту;

- позивачем не надано доказів здійснення оплати за вже поставлений товар за цим договором, а від проведення взаємозвірки розрахунків за цим та іншими укладеними між сторонами спору правочинами позивач ухилився. Борг позивача перед відповідачем за поставлений товар за укладеними між сторонами спору контрактами становить понад 150 млн.грн. Отже, при оцінці доводів щодо можливості зменшення пені та штрафу суд не враховував вкрай тяжкий майновий стан відповідача та неналежну поведінку позивача;

- велика партія товару позивачем ввезена на територію митних постів в Україну, але на митних постах вилучена слідчим та у подальшому передана на зберігання до військової частини, засновником якої є позивач. Отже, у розпорядженні позивача є ще принаймні 40078 шт. штанів з 162080 шт. штанів, про непоставку яких вказав позивач;

- з наявного у матеріалах справи листа ДБР слідує, що товар тривалий час перебував на складі у військовій частині і його ніхто не використовував (інакше яким чином відбирались зразки для проведення трьох експертиз і принаймні перше відібрання зразків відбулось не раніше початку досудового розслідування у кримінальному провадженні у жовтні 2023 року), що спростовує будь-які доводи позивача щодо підриву обороноздатності Держави;

- у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що хоч одна з військових частин зверталась до позивача або іншого уповноваженого суб`єкти з питань видачі їм речового майна, яке не поставив відповідач, для потреб військової частини. Вказане також спростовує доводи щодо підриву обороноздатності через невиконання контракту;

- судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача юридичну особу Республіки Туреччина - DEXXON ENERJI SANAYI VE TICARET A.S (adress: Esentepe Mahallesi Oto Caddesi Loft2, e-mail: info@dexxon.com), як виробника продукції, який міг би надати докази неможливості своєчасного виконання договору.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку щодо неможливості більш істотного зменшення розміру штрафу та пені.

Крім того, не погодившись із винесеним рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу, рішення господарського суду Вінницької області від 16 вересня 2024 р. у справі № 902/411/24 змінити, виклавши його резолютивну частину у редакції: "Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" на користь Міністерства оборони України штрафні санкцій за порушення умов Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби №286/3/23/104 від 23.02.2023 у розмірі 82 583 773,10 грн, з яких 30 679 631,70 грн - пені, 11 984 941,40 грн - штрафу (за прострочення понад 30 днів) та 39 919 200,00 грн - штраф за односторонню відмову від виконання договору".

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване судове рішення в частині відмови у стягненні штрафу, нарахованого за односторонню відмову від виконання зобов`язання, обґрунтовано тим, що суд виходив із буквального розуміння п. 7.3.8. Договору, який передбачає штрафну санкцію у розмірі 20% від усієї суми Договору (п. 1.3.) за односторонню відмову від виконання зобов`язань з поставки товару. Проте, позивач зазначає, з урахуванням включення до умов договору відповідальності прострочення поставки товару, зокрема частини товару, то зміст п. 7.3.8. Договору свідчить про наявності підстав для нарахування 20% штрафу у випадку повного невиконання умов договору та відмови від поставки товару повністю. Крім того, як зазначив суд факт односторонньої відмови від виконання зобов`язання має підтверджуватись вчиненням одностороннього правочину або бездіяльністю.

Позивач зазначає, що як встановлено судом відповідач взяте на себе зобов`язання із поставки товару у кількості 200 000 шт. виконав частково, тобто товарів речової служби за Договором про закупівлю для державних потреб № 286/3/23/104 від 23.02.2023 лишилось не поставленим у кількості 162 080 шт. Таким чином, позивач вважає, що застосування Позивачем штрафних санкцій на підставі пункту 7.3.8. Договору за односторонню відмову від виконання своїх зобов`язань за вказаним договором є цілком правомірним.

З приводу відмови суду у стягненні пені нарахованої після 31.12.2023, то представник апелянта зазначає, що згідно частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено Законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язанням мало бути виконано.

Скаржник зауважує, що господарське зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору, тому відмова суду першої інстанції у стягненні пені у розмірі 9 112 340,81 є неправомірною.

Позивач зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо неправомірності стягнення пені, нарахованої за межами строку дії договору, також суперечать приписам частини 6 статті 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано і зазначений строк (6 місяців) жодною нормою ЦК та ГК не обмежується строком дії договору.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою "Трейд Лайнс Рітейл" позивач наводить свої міркування на спростування доводів скаржника. Просить апеляційну скаргу ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл" на рішення господарського суду Вінницької області від 16 вересня 2024 року у справі № 902/411/24 залишити без задоволення.

Крім того, додатковим рішенням господарського суду Вінницької області від 09.10.2024 у справі №902/411/224 стягнуто з Товариства з обмеженою "Трейд Лайнс Рітейл" на користь Міністерства оборони України 348 292,67 грн -судових витрат зі сплати судового збору. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 499 547,33 грн - залишено за позивачем.

04.12.2024 від Міністерства оборони України надійшла апеляційна скарга вх.№5748/24 у якій останній просить задовольнити апеляційну скаргу, рішення господарського суду Вінницької області від 16 вересня 2024 р. у справі № 902/411/24 змінити, виклавши його резолютивну частину у редакції: „Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" на користь Міністерства оборони України штрафні санкцій за порушення умов Договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби №286/3/23/104 від 23.02.2023 у розмірі 82 583 773,10 грн, з яких 30 679 631,70 грн - пені, 11 984 941,40 грн - штрафу (за прострочення понад 30 днів) та 39 919 200,00 грн - штраф за односторонню відмову від виконання договору; додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 09 жовтня 2024 р. у справі № 902/411/24 змінити, виклавши його резолютивну частину у редакції: „Стягнути з товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" на користь Міністерства оборони України судовий збір у розмірі 847 840,00 (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок гривень 00 коп.) грн.

Вказане додаткове рішення позивач оскаржує, оскільки воно є невід`ємною частиною рішення у справі.

В судовому засіданні представник Товариства з обмеженою "Трейд Лайнс Рітейл" підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просив її задоволити.

Крім того, представник відповідача заявив, що відпала необхідність підтримувати клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні відповідача юридичну особу Республіки Туреччина - DEXXON ENERJI SANAYI VE TICARET A.S (adress: Esentepe Mahallesi Oto Caddesi Loft2, e-mail: info@dexxon.com) з підстав його неактуальності.

Таким чином, колегією суддів вказане клопотання відповідача залишається без розгляду.

Представник Міністерства оборони України заперечив проти задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою "Трейд Лайнс Рітейл" з підстав викладених у відзиві. Просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача. Крім того, підтримав доводи викладені в своїй апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Також просить скасувати додаткове рішення, та стягнути з відповідача на його користь судовий збір в повному обсязі.

Прокурор підтримав доводи Міністерства оборони України та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить апеляційні скарги Міністерства оборони України задоволити.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні та додатковому рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення та додаткового рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

23.02.2023 між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою "ТРЕЙД ЛАЙНС РІТЕЙЛ" укладено Договір про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/23/104.

Відповідно п. 1.1 Договору предмет договору "Індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Штани з костюму літнього польового і тканини тип 4, клас 7) (товар).

Постачальник зобов`язується у 2023 році поставити Замовнику товар в асортимент комплектності, кількості та у строки (терміни), вказані у цьому Договорі, а Замовник забезпечити приймання та оплату товару (п. 1.1.2 Договору).

За змістом п. 1.3 Договору у Специфікації сторонами погоджено номенклатуру Товару, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, а саме: Індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Штани з костюму літнього польового і тканини тип 4, клас 7), термін постачання до 31.05.2023 року (включно), загальна кількість 200 000 шт., ціна за одиницю 831,65 грн, загальна вартість 166 330 000,00 грн та ПДВ 33 266 000,00 грн разом 199 596 000,00 грн.

Замовник оплачує поставлені товари за договірною ціною, встановленою сторонами (п. 4.1 Договору).

Розрахунки за фактично поставлений товар проводяться шляхом поетапної оплати замовником поставлених йому партій товарів протягом 30 банківських днів після пред`явлення постачальником рахунку на їх оплату (рахунок) (п. 4.2 Договору).

Відповідно п. 4.4 Договору до рахунку додаються: видаткова накладна Постачальника; акт приймального контролю (якості) товару, що підтверджує одержання Товару відповідної якості, що відповідає вимогам Договору та який оформлений та підписаний відповідно до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що затверджений наказом Міністерства оборони України 19 липня 2017 року № 375, відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт І розділу 11), що затверджений наказом Міністерства оборони України 19 липня 2017 року № 375 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за № 1461/31329 оформлені та підписані: Оголошення. Повідомлення та Посвідчення, що підписані Одержувачем товару та вказано фактичну кількість товару, що прийнятий на облік Одержувачем товару; повідомлення-підтвердження, яке оформлюється Одержувачем товару відповідно до Порядку розподілу та доведення до військ виділених асигнувань, здійснення централізованої оплати товарів, робіт і послуг у Міністерстві оборони України, що затверджений Наказом Міністерства оборони України 31 і рудня 2016 року № 757.

Товар постачається на умовах DDP - склад Замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" у редакції 2020 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує збереження під час транспортування, вантажо-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів установлених діючими стандартами тощо (п. 5.1 Договору).

Строк поставки товару визначений у специфікації до договору (п. 1.3) (п. 5.2 Договору).

Згідно п. 5.3 Договору місцем поставки товару (партій товару) є одержувачі Замовника (Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України), що зазначені у рознарядці та ростовці Міністерства оборони України, які є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №1 та Додаток 2), згідно з розрахунком поставки та обов`язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту. кількості. адреси одержувачів Замовника та черговості відвантажень.

Товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, які є невід`ємними частинами цього Договору. При формуванні кожної партії товару, допускається не витримувати пропорційність за розмірами встановленими Ростовкою Міністерства оборони України, але з гарантованим подальшим дотриманням ростовки за розмірами сумарно за усіма партіями (п. 5.5 Договору).

Постачальник не пізніше ніж за 24 години до початку відвантаження товару (партії товару) повідомляє Замовника та Представника Центрального управління про готовність Товару (партії товару) до постачання до місця поставки (5.7 Договору).

Розвантаження товару в місці приймання здійснюється одержувачем Замовника (п. 5.8 Договору).

Датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем товару у Посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до Додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речовою майна, то постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу II), що затверджений наказом Міністерства оборони України 19 липня 2017 року № 375 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за № 1461/31329 (п. 5.9 Договору)

Згідно п. 6.1.1 Договору Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати товар відповідно до Розділу IV цього договору.

Постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки (терміни) встановлені договором (п. 6.3.1 Договору).

За порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості товару з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості невчасно постаченого товару (п. 7.3.2 Договору).

У разі односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх зобов`язань по Договору, Постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від суми Договору (п. 7.3.8. Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 11.1 Договору).

До укладеного договору сторонами підписано Додаткові угоди № 1 від 24.05.2023, № 2 від 15.05.2023, № 3 від 13.09.2023, за змістом яких сторонами внесено зміни до п. 14.2 Договору щодо місцезнаходження та банківських реквізитів сторін.

Висновком Вінницької Торгово-промислової палати від 15.12.2023 №23/12/534 було підтверджено настання обставин, які є підставою для продовження строків постачання товару щонайменше на 84 календарних днів.

На підставі пункту 121. розділу ХІ. "Додаткові умови" Договору, висновку Вінницької Торгово-промислової палати від 15.12.2023 №23/12/534 про виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин та зміну істотних умов Договору, листа ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл" від 19.12.2023 №2023/12/19-4 та листа Центрального управління речового забезпечення Тилу Командування Сил логістики Збройних Сил України від 21.12.2023 сторони підписали Додаткову угоду № 4 від 27.12.2023, за змістом якої продовжено строк поставки товару в кількості 200 000 шт. на загальну суму 166 333 000,00 грн та ПДВ 33 266 000,00 грн, разом 199 596 000,00 грн до 23.08.2023.

ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл" на виконання умов укладено договору частково поставлено товар з простроченням термінів поставки, а саме: 29.08.2023 поставлено 23 970 шт. на суму 23 921 580,60 грн; 21.09.2023 поставлено 4 470 шт. на суму 4 460 970,60 грн; 17.10.2023 поставлено 9 480 шт. на суму 9 460 850,40 грн.

Поставка товару підтверджена наданими позивачем видатковими накладними, актами приймального контролю товару за якістю, повідомленнями-підтвердженнями про отримання товару поставки .

Іншу частину товару в кількості 162 080 шт. поставлено не було.

Відповідач звернувся до позивача з листом від 02.01.2024 , яким повідомив про бажання поставити в 2024 році іншу частину товару у випадку надання Міноборони згоди.

Листом від 04.01.2024 за №220/14/46 ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл" було повідомлено про зацікавленість оборонного відомства в допоставці товару за Договором.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 08.01.2024 за №220/14/82 про добровільне погашення нарахованих штрафних санкцій за Договором.

Проте, відповідачем вищевказана претензія залишена без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області із даним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина перша статті 611 Цивільного кодексу України унормовує, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. За частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі спірного договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби від 23.02.2023 № 286/3/23/104, предмет договору товар "Індивідуальне обмундирування (35810000-5) (Штани з костюму літнього польового і тканини тип 4, клас 7)).

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій у порядку, передбаченому законодавством та договором. При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

За приписами частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів відзначає, що відповідачем не заперечується сам факт прострочення поставки частини товару.

На виконання умов укладеного договору відповідачем частково поставлено товар з простроченням термінів поставки, а саме: 29.08.2023 поставлено 23 970 шт. на суму 23 921 580,60 грн; 21.09.2023 поставлено 4 470 шт. на суму 4 460 970,60 грн; 17.10.2023 поставлено 9 480 шт. на суму 9 460 850,40 грн, всього у кількості 37920шт. на суму 37843401,60 грн.

Поставка товару підтверджена наданими позивачем видатковими накладними, актами приймального контролю товару за якістю, повідомленнями-підтвердженнями про отримання товару поставки.

Іншу частину товару в кількості 162 080 шт. на загальну суму 161752598,40 грн поставлено не було.

Доказів поставки Міністерству оборони України всього обсягу товару, у строки передачі якого узгоджено Додатковою угодою №4 від 27.12.2023 матеріали справи не містять.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся.

Разом, з тим колегія суддів відзначає, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання особа повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками. Для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 21.03.2024 у справі №910/6185/23.

Підставою для звільнення від відповідальності за порушення умов Договору визначено виникнення обставин непереборної сили, що не існували на час укладення Договору (п. 8.1. Договору).

Якщо сторона не в змозі виконувати зобов`язання за Договором унаслідок дії відповідних обставин, повинна не пізніше 5 - ти робочих днів з моменту їх виникнення проінформувати про це іншу сторону, а у разі пропущення відповідного строку сторона позбавляється права посилатися на відповідні обставини, навіть при наявності сертифікату ТПП, які є єдиним доказом підтвердження відповідних обставин (п.п. 8.2. 8.2.1., 8.3. Договору).

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Отже, у будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" шляхом видачі сертифіката, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 22.06.2022 у справі №904/5328/21 та від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.

При цьому колегією суддів враховується, що таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Відтак сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Колегія суддів відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що обставини існування форс-мажорних обставин та їх впливу на договірні відносини сторін підтверджено та визнано обома сторонами, що відображено у висновку Вінницької Торгово-промислової палати від 15.12.2023 №23/12/534 та Додатковій угоді № 4 від 27.12.2023, за змістом якої продовжено строк поставки товару до 23.08.2023.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що існування обставин непереборної сили після 23.08.2023 відповідачем належними та допустимими доказами не доведено. Нарахування позивачем штрафних санкцій не охоплено періодом підтвердження дії форс-мажорних обставин, тому не впливає на предмет спору, а також не спростовує можливість їх нарахування після 23.08.2023.

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язанням (неналежне виконання).

Водночас із частин першої, другої статті 614 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до положень абзацу 1 частини першої статті 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язанням несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язанням виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З урахуванням наведених приписів закону та зважаючи на встановлені і не спростовані відповідачем обставини справи (відповідачем було фактично поставлено МОУ лише 37920 шт.) суд першої інстанції обґрунтовано виснував про порушення постачальником умов договору в частині термінів постачання товару, що є підставою для застосування відповідальності, обумовленої договором та законом, зокрема статтею 611 Цивільного кодексу України.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.2ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Усхожій формі вжите поняття пені та здійснюється її обчислення в абзаці третьому частини другої статті 231 ГК України, яким визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно п. 7.3.2 Договору за порушення строків виконання зобов`язання Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості товару з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів з Постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості невчасно постаченого товару.

За умовами Специфікації в редакції додаткової угоди №4 від 27.12.2023 до договору №286/3/23/104 від 23.02.2023 строк поставки визначено до 23.08.2023 включно. Отже, з 24.08.2023 зобов`язання відповідача щодо поставки товару є простроченим.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач нарахував пеню за прострочення поставки товару на 5 днів в кількості 23 970 шт. на суму 23 921 580,60 грн, яка склала 119607,90 грн, пеню за прострочення поставки товару на 28 днів в кількості 4 470 шт. на суму 4 460 970,60 грн, яка склала 124907,18 грн., пеню за прострочення поставки товару на 54 дня в кількості 9 480 шт. на суму 9 460 850,40грн, яка склала 510885,92 грн та пеню за прострочення поставки товару на 185 днів (6 місяців) в кількості 162 080 шт. на суму 161 752 598,40 грн склала 29 924 230,70 грн. На загальну суму 30 679 631,70 грн.

Здійснивши перерахунок пені, заявлений позивачем за період прострочення з 24.08.2023 до 24.02.2024 суд апеляційної інстанції вважає, що нарахована позивачем пеня в загальному розмірі 30 679 631,70 грн нарахована за вірний період з 24.08.2023 до 24.02.2024, в межах шестимісячного строку від дня, коли зобов`язання мало бути виконане, а тому вказаний розмір пені є обґрунтований та підлягає задоволенню.

При цьому, відповідач заперечуючи розмір пені покликався на необхідність її обмеження строком дії договору.

Проте, суд першої інстанції пославшись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 04.05.2018 у справі №927/333/17 дійшов висновку, що правомірним нарахування пені буде лише у межах строку дії договору та основного зобов`язання з поставки товару з 24.08.2023 по 01.01.2024. Так, здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми пені, судом першої інстанції визначено: з 24/08/2023 до 01/01/2024 - 161752598,40 x 0.1 x 132 : 100 =21189590,39 грн. Одночасно, суд першої інстанції дійшов висновку, що є протиправною вимога про нарахування пені в сумі 8734640,31 грн. (9 112 340, 81 грн в резолютивній частині рішення).

Однак, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком та розрахунком пені суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначає: З огляду на положення законодавства строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині оплати поставленого товару, а тому немає підстав для нарахування продавцем пені поза межами строку дії договору купівлі-продажу за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, яке сталося під час дії цього договору (відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 04.05.2018 у справі №927/333/17).

Проте колегія суддів звертає увагу, що постанова Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №927/333/17 не містить висновку про те, що немає підстав для нарахування продавцем пені поза межами строку дії договору купівлі-продажу за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, яке сталося під час дії цього договору.

В свою чергу, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив:

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання

Частиною 2 статті 231 ГК передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи наведені положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині оплати поставленого товару, тому помилковим є твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування продавцем пені поза межами строку дії договору №187В за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, яке мало місце під час дії цього договору….

…. Крім того, доводи скаржника про неправомірність стягнення пені, нарахованої поза строком дії договору, також суперечать приписам частини 6 статті 232 ГК, згідно якої нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, і зазначений строк (6 місяців) жодною нормою ЦК та ГК не обмежується терміном дії договору….

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №910/2153/17 зазначив:

39. Частиною 4статті 631 ЦК передбачено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

40.Главою 50 ЦК визначено підстави припинення зобов`язання, серед яких відсутня така підстава як закінчення строку дії договору.

41. Відповідно до статті 599 ЦК зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

42. Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони договору №286/1/16/36 домовились про поставку продукції до 25.12.2016, визначивши строк дії договору до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

43. Враховуючи наведені положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором, зокрема, в частині поставки продукції, тому помилковими висновки суду другої інстанції про відсутність підстав для нарахування замовником штрафних санкцій поза межами строку дії договору №286/1/16/36 за прострочення виконання зобов`язання з поставки продукції, яке мало місце під час дії цього договору.…

…. 48. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з постачання продукції за договором №286/1/16/36 належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.

49. Колегія суддів відхиляє посилання апеляційного господарського суду про безпідставно нараховані позивачем після закінчення строку дії договору №286/1/16/36, а саме за період з 01.01.2017 по 31.01.2017 включно, оскільки, з урахуванням положень статті 599 та частини 4 статті 631 ЦК, суд першої інстанції правильно зазначив, що закінчення строку дії цього договору не є підставою припинення зобов`язань постачальника щодо поставки продукції у строк, що настав до 31.12.2016, так само як відповідач не може бути звільнений від відповідальності у вигляді штрафних санкцій, застосованих кредитором за порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, з урахуванням наведеного та правових висновків Верховного Суду, помилковим є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування позивачем пені поза межами строку дії договору за невиконання зобов`язання з поставки товару, яке мало місце під час дії договору.

Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду Вінницької області від 16.09.2024 у справі №902/411/24 в частині відмови у задоволенні позову в частині вимог Міністерства оборони України про стягнення з Товариства з обмеженою "Трейд Лайнс Рітейл" 8734640,31 грн (9 112 340,81 грн згідно резолютивної частини) пені ухвалено з порушенням матеріального права, оскільки позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 30 679 631,70 грн.

Щодо порядку нарахування позивачем штрафу на підставі пункту 7.3.2 договору №286/3/23/104 від 23.02.2023, колегія суддів зазначає наступне.

Як було вказано вище та з урахуванням вимог приписів абз.3 ч.2 ст.231 ГК України, пунктом 7.3.2 договору №286/3/23/104 від 23.02.2023 передбачено, що за прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості невчасно поставленого Товару.

Пунктом 3 частини 1ст. 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що, відповідно до статті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, можливість нарахування стороною господарського договору штрафних санкцій саме від вартості невчасно поставленого товару, підтверджується сталою судовою практикою.

За таких обставин, позивач правомірно нараховує суму штрафу на підставі підпункту 7.3.2 договору №286/3/23/104 від 23.02.2023 від вартості невчасно поставленого товару, оскільки матеріалами справи підтверджено прострочення відповідачем зобов`язання з поставки товару на понад 30 календарних днів. При цьому, відповідач не заперечує порядок і розмір нарахованого штрафу - 7%.

Перевіривши розрахунок штрафу на підставі підпункту 7.3.2 договору №286/3/23/104 від 23.02.2023, суд апеляційної інстанції встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства 11 984 941,40 грн .

У постанові від 02.04.2019 у справі №917/194/18 Верховний Суд зазначив, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

А отже, вимоги позивача про стягнення штрафу за порушення строків поставки у розмірі 11 984 941,40 грн є обґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 11 984 941,40 грн- штрафу, нарахованого за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару понад 30 днів.

Щодо позовної вимоги про стягнення 39919 200 грн - 20% штрафу нарахованого за односторонню відмову від виконання зобов`язань, колегія суддів зазначає наступне.

У разі односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань по Договору, Постачальник зобов`язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20% від суми Договору (п. 7.3.8. договору №286/3/23/104 від 23.02.2023).

Таким чином, п. 7.3.8. договору №286/3/23/104 від 23.02.2023, передбачає штрафну санкцію у розмірі 20% від усієї суми Договору (п. 1.3.) за односторонню відмову від виконання зобов`язань з поставки товару.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням включення до умов договору відповідальності прострочення поставки товару, зокрема частини товару, то зміст п. 7.3.8. договору №286/3/23/104 від 23.02.2023 свідчить про наявність підстав для нарахування 20% штрафу у випадку повного невиконання умов договору та відмови від поставки товару повністю.

На підставі підпункту 7.3.8 договору №286/3/23/104 від 23.02.2023 позивач нарахував відповідачу до сплати штраф за односторонню відмову від виконання зобов`язання у розмірі 39919200 грн.

З аналізу вказаного пункту договору вбачається, що для застосування відповідальності постачальника, передбаченої таким пунктом, необхідно встановити факт відмови останнього від виконання своїх зобов`язань по договору, а саме поставки товару.

З матеріалів справи вбачається, що 02.01.2024 відповідач звернувся до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України з листом №2024/01/02-1 в якому повідомив про обставини непереборної сили та просив надати згоду на можливість поставки товару у 2024 році.

Центральне управління речового забезпечення тилу командування сил логістики Збройних Сил України листом №370/6/4/25 від 04.01.2024 повідомило Департамент ресурсного забезпечення Міністерства оборони України, що враховуючи наявні запаси та потребу Збройних Сил України у предметах речового майна, Центральне управління зацікавлене у допостачанні предметів речового майна за укладеними договорами у 2023 році із врахуванням вимог чинного законодавства.

04 січня 2024 року Департамент ресурсного забезпечення Міністерства оборони України повідомив відповідача листом №220/14/46 щодо здійснення постачання за договором від 23.02.2023 № 286/3/23/104 Індивідуальне обмундирування (35810000-5) Штани костюму літнього польового з тканини тип 4, клас 7; за договором від 23.02.2023 № 286/3/23/105 Індивідуальне обмундирування (35810000-5) Костюм літній польовий з тканини тип 4, клас 7 (без нарукавних знаків Державний Прапор України до польової форми? захисних кольорів 30х45 мм; за договором від 23.02.2023 № 286/3/23/107 Індивідуальне обмундирування (35810000-5) Сорочка бойова тип 4, клас 3; за договором від 23.02.2023 № 286/3/23/108 Спідня білизна (18310000-5) Сорочка та кальсони демісезонні, вид 2. Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.01.2024 № 370/6/4/25, Центральне управління зацікавлене у допостачанні предметів речового майна за укладеними договорами у 2023 році із врахуванням вимог чинного законодавства.

Колегія суддів зауважує, що порушення постачальником строків поставки товару, саме по собі не тотожне відмові від поставки товару.

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 ЦК). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782 ЦК). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (такий самий правовий висновок викладений в постановах постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №727/898/19, від 24.05.2023 у справі №756/420/17, від 13 грудня 2023 року у справі №922/193/23).

Матеріали справи не містять доказів відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань по договору з поставки товару, зокрема, розірвання договору з ініціативи постачальника.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджено часткову поставку товару в кількості 37920шт., вчинення дій з поставки іншої партії товару у листопаді 2023 року, що доводить відсутність дій зі сторони відповідача, спрямованих на односторонню відмову повну відмову від виконання своїх зобов`язань по Договору, як підставу нарахування штрафу у розмірі 20% від ціни договору.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на вищевказані листи, зокрема відповідача від 02.01.2024 №2024/01/02-1 до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України, Центрального управління речового забезпечення тилу командування сил логістики Збройних Сил України №370/6/4/25 від 04.01.2024 до Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України та Департаменту ресурсного забезпечення Міністерства оборони України №220/14/46 від 04.01.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл", які в свою чергу своїм змістом спростовують твердження позивача про односторонню відмову постачальника від виконання зобов`язань за договором №286/3/23/108 від 23.02.2023.

За таких обставин, у даному випадку відсутні підстави для застосування до постачальника (Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл") відповідальності, передбаченої п.п. 7.3.8 договору №286/3/23/104 від 23.02.2023, щодо стягнення 20% штрафу в сумі 39919200 грн за односторонню відмову постачальника від виконання зобов`язань.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 20% штрафу в сумі 39919200 грн, нарахованого на підставі п. 7.3.8. договору №286/3/23/104 від 23.02.2023 за односторонню відмову постачальника від виконання зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 30 679 631,70 грн пені, нарахованої за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за договором №286/3/23/104 від 23.02.2023 за період з 24.08.2023 по 24.02.2024 та 11 984 941,40 грн штрафу, нарахованого за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару понад 30 днів.

Крім того, колегія суддів відзначає, що нарахування пені та штрафу (30 679 631,70 грн та 11 984 941,40 грн) за прострочення товару вартістю 199 596 000 грн складає приблизно 21,38% суми основного зобов`язання.

Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд першої інстанції у разі, якщо суд вважатиме, що наявні підстави для задоволення позову, зменшити розмір штрафних санкцій на 99%.

Поряд з цим, відповідач у апеляційній скарзі просить зменшити розмір пені та штрафу (штрафу у розмірі 7% вартості товару, поставка якого прострочена на понад 30 днів) на 99% за несвоєчасну поставку товару, який хоч і з прострочкою, але все ж був поставлений, а також товару, який вилучено у ході обшуку та передано на зберігання до військової частини на 90% за не поставку товару, який фактично не був поставлений.

Колегія суддів, досліджуючи наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій зокрема пені, зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схожі норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем у статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18).

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 серпня 2021 року у справі № 911/378/17 (911/2223/20).

При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду також належить брати до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов`язання (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №910/11733/18, від 04 червня 2019 року у справі №904/3551/18).

Також суду необхідно зважати на співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 920/1013/18, від 26 березня 2020 року у справі № 904/2847/19).

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

У постанові Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року у справі №911/2269/22 звернуто увагу, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 916/878/20).

Законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

У питаннях визначення підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11 липня 2023 року у справі № 914/3231/16, від 10 серпня 2023 року у справі № 910/8725/22, від 26 вересня 2023 року у справі № 910/22026/21, від 02 листопада 2023 року у справі №910/13000/22, від 07 листопада 2023 року у справі № 924/215/23, від 09 листопада 2023 року у справі № 902/919/22).

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права. Постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі №911/952/22.

В обґрунтування доводів клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99% відповідач посилається на те, що неповне виконання контрактів із МОУ зумовлено повним блокуванням діяльності товариства з боку правоохоронних органів, а також невиконанням своїх зобов`язань контрагентом виробником товарів.

Так, відповідач в обґрунтування вказаного посилається на наступні обставини:

Слідчими Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023000000000876 від 12.10.2023. У рамках вказаного досудового розслідування проводились слідчі (процесуальні) дії, які стосуються вилучення та накладення арешту на товар, який проходив процедуру розмитнення і на сьогодні частково переданий на відповідальне зберігання позивачу.

20 листопада 2023 року представник відповідача адвокат Лапка І.С. звертався із адвокатським запитом №20-11/23 в інтересах відповідача до Київської митниці ДМС України щодо непроведення митного оформлення товару, який був ввезений для подальшої передачі до МОУ на виконання контракту №21032023TD укладеного між ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл" із та DEXXON ENERJI SANAYI VE TICARET A.S (Компанія Республіки Туреччини).

24 листопада 2023 року Київська митниця листом №7.8-6/7.8-28.13-/8.19/21218 на запит представника відповідача адвоката Лапки І. надано інформацію, що на виконання ухвали слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 09.11.2023 у справі №463/10030/23-к представниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, з 15 по 17 листопада 2023 року в зоні митного контролю відділу митного оформлення №1 митного поста Чайки Київської митниці проведено обшук. В ході проведення обшуку були виявлені та вилучені товари (одяг для чоловіків), заявлені за митними деклараціями від 24.10.2023 №23UA100380615328U3, від 24.10.2023 №23UA100380615337Г9, від 09.11.2023 №23UA100380616474Г0, від 13.11.2023 №23UA100380616623U3. Згідно постанови слідчого ТУ ДБР про визнання речовими доказом та визначення місця зберігання речових доказів від 17.11.2023 вищезазначені товари були визнані речовими доказами та приєднані до матеріалів кримінального провадження. Крім того, місцем зберігання вищезазначених речових доказів визначено склад митного органу, що знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський р-н, с.Чайки, вул. Антонова, 1А та транспортні засоби: НОМЕР_1 - НОМЕР_2 , НОМЕР_3 - НОМЕР_4 , НОМЕР_5 - НОМЕР_6 , НОМЕР_7 - НОМЕР_8 , які перебувають в зоні митного контролю відділу митного оформлення №1 митного поста Чайки Київської митниці за адресою: Київська область, Бучанський р-н, с.Чайки, вул.Антонова, 1А. Враховуючи вищевикладене, виконання митних формальностей за митними деклараціями від 24.10.2023 №23UA100380615328U3, від 24.10.2023 №23UA100380615337Г9, від 09.11.2023 №23UA100380616474Г0, від 13.11.2023 №23UA100380616623U3 на даний час не може бути завершеним у зв`язку з вилученням вищезазначених товарів та визнанням їх речовими доказами у кримінальному провадженні.

Окрім того, на адвокатський запит адвоката Лукінчук Р.А. від 26.02.2024 №2024-02/02 командир військової частини НОМЕР_9 листом від 02.03.2024 повідомив представника відповідача листом №960/1368, що вилучене у межах кримінального провадження майно передане на зберігання цієї військової частини зокрема: одяг трикотажний для чоловіків з бавовни: Сорочка бойова тип 4, вид 3 41944 шт; Одяг трикотажний для чоловіків з бавовни: комплект спідньої білизни (сорочка та кальсони), демісезонний 95377 к-тів; Штани костюму літнього польового, тип 4, клас 7 40078 шт.; Одяг трикотажний для чоловіків з бавовни: фуфайка з коротким рукавом 14320 шт.; Комплекти текстильні для чоловіків з бавовни: SUMMER SET (JACKETPAINTS)/Костюм літній польовий тип 4, клас 7 4999 к-тів, що в свою чергу спростовує твердження представника позивача про необізнаність де знаходиться вилучений вищевказаний товар.

16 травня 2024 року представник відповідача адвокат Парфило І.В. спрямував до Чернівецької митниці адвокатські запити щодо майна, яке ввозилось відповідачем у цій справі, та яке було арештовано слідчими на підставі ухвали суду. Згідно інформації, наданої митницею на адвокатські запити, 20.03.2024 ГСУ ДБР у межах вже згаданого кримінального провадження проведено обшук та передано на відповідальне зберігання майно, власником якого є відповідач. Знову ж таки не зрозуміло яка кількість майна вилучена у ході цього обшуку .

Крім того, у адвокатському запиті адвоката Парфило І.В. до Чернівецької митниці вказував, що у відповіді Чернівецької митниці від 22.05.2024 на адвокатський запит адвоката Парфила І.В. вказано, що 20.03.2024 Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань на підставі відповідної ухвали суду, у зв`язку із розслідуванням кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.10.2023 за № 6202300000000876, проведено обшук на території складу митного органу і на підставі протоколу обшуку Товари та відповідні документи вилучено зі складу митного органу в якості речових доказів у кримінальному провадженні. В подальшому Товари (за виключенням екземплярів, відібраних слідчими для проведення експертизи) прийнято митницею на відповідальне зберігання. Просить надати копії документів, на підставі яких товари, оформлені ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл" були тимчасово вилучені та було обмежено право власності особи, а саме: копію ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку в рамках кримінального провадження № 6202300000000876 від 12.10.2023, на підставі якої було проведено обшук на території складу митного органу 20.03.2024; копію протоколу обшуку, яким фіксувався хід проведення обшуку від 20.03.2024 на території складу митного органу; копії документів, що підтверджують передання товарів, переміщення через митний кордон яких здійснювалось на підставі попередніх повідомлень, попередніх митних декларацій, оформлених ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл", на відповідальне зберігання Чернівецької митниці.

Таким чином, відповідач вважає, що у його діях відсутня недобросовісна поведінка та вина, оскільки вчасна поставка товару позивачу не залежала напряму від волі відповідача. Відповідач зазначає, що повідомляв позивача про виникнення обставин непереборної сили (форс - мажорні обставини) відповідні докази надав сам позивач, які зумовили прострочення виконання поставки товарів та в подальшому звернувся до Торгово-промислової палати за отриманням документу про засвідчення існування заявлених обставин. Також повідомляв про випадок, який стався під час проходження митного контролю, що призвело до затримки товару, а в подальшому до вилучення такого товару на підставі ухвали слідчого судді.

Отже, відповідач зазначає, що вчиняв усі можливі дії для належного виконання зобов`язання, однак виникли обставини, які зумовили прострочення виконання поставки товарів, що підтверджується вищевикладеними письмовими доказами.

Відповідач звертає увагу на те, що продукцію, яку відповідач поставляє позивачу, він отримував на підставі Контракту купівлі-продажу від 21.03.2023 за №21032023TD, укладеного між ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл" та DEXXON ENERJI SANAYI VE TICARET A.S (Компанія Республіки Туреччини). Вказаний контракт діючий, однак товар за специфікацією № 2, № 3, №5 продавцем у повному обсязі покупцю непоставлений. Відповідач зазнав значних збитків через непоставлений товар, оскільки за Контрактом оплачено аванс продавцю у розмірі 2 662 390 доларів США. ТОВ "Трейд Лайнс Рітейл" звернулось із вимогою до DEXXON ENERJI SANAYI VE TICARET A.S про повернення авансу, проте продавець не відповідає.

Щодо посилання відповідача на арешт товару в рамках кримінального провадження та блокування господарської діяльності товариства, колегія суддів зазначає наступне.

У матеріалах справи містяться листи Державного бюро розслідувань, за змістом яких зазначено, що згідно висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.12.2023 №27727/23-53/27728/23-34/27729/27730/23-71, наданого за результатами проведення комплексної судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, товарознавчої та економічної експертизи у кримінальному провадженні №62023000000000876, вироби, поставлені за умовами укладених договорів від 23.02.2023 № 286/3/23/104, №286/3/23/106, №286/3/23/107, №286/3/23/108 не можуть використовуватися за своїм цільовим призначенням, оскільки не відповідають вимогам, які наведені у відповідних технічних умовах.

Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.05.2024 року№2801/24-34, наданого за результатами проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів у зазначеному кримінальному провадженні, товарно-матеріальні цінності, поставлені Міністерству оборони України, з-поміж інших, за договорами від 23.02.2023 №286/3/23/104 та №286/3/23/108, не відповідають вимогам відповідних технічних умов (технічних специфікацій).

Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 14.06.2024 №3316/24-53, наданого за результатами проведення судової товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 62023000000000876, надані на дослідження вироби, поставлені, з-поміж інших, за договорами від 23.02.2023 №286/3/23/104 та №286/3/23/108, не можуть використовуватися за своїм цільовим призначенням, оскільки не відповідають вимогам, які наведені у відповідних технічних умовах.

Згідно Акту перевірки закупівель від 03.06.2024 № 000800-21/27, складеного Держаудитслужбою за результатами перевірки закупівель Міністерства оборони України, незважаючи, що поставлений товар, який згідно з висновками експертів від 21.12.2023 №27727/23-53/27728/23-34/27729/27730/23-71, від 22.12.2023 року №28366/23-53/28367/23-71/28368/23-34 та від 27.05.2024 №2801/24-34 не відповідає технічним умовам та технічній специфікації за договорами від 23.02.2023 №286/3/23/101, №286/3/23/102, №286/3/23/103, №286/3/23/104, №286/3/23/105, №286/3/23/106, №286/3/23/107, №286/3/23/108, що є порушеннями частини першої, другої статті 193 Господарського кодексу України, частини першої статті 526, частини першої статті 629 Цивільного кодексу України, умов п.п. 1.3, 2.1 цих 8 договорів. МОУ оплатило 257 913 090,60 грн, чим нанесено збитків (шкоди) Державному бюджету України на вказану суму .

Водночас, колегія суддів враховує, що згідно ч.6 ст.75 ГПК України лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, власне факт проведення досудового розслідування у межах кримінального провадження не може мати для суду преюдиційного значення під час оцінки доказів у господарській справі.

Таким чином, оцінивши встановлені обставини і наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зменшення розміру пені з урахуванням наступних обставин:

- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі;

- 04 січня 2024 року Центральне управління речового забезпечення тилу командування сил логістики Збройних Сил України листом №370/6/4/25 від 04.01.2024 повідомлено Департамент ресурсного забезпечення Міністерства оборони України, що враховуючи наявні запаси та потребу Збройних Сил України у предметах речового майна, Центральне управління зацікавлене у допостачанні предметів речового майна за укладеними договорами у 2023 році із врахуванням вимог чинного законодавства. Листом №220/14/46 від 04.01.2024 Департамент ресурсного забезпечення Міністерства оборони України повідомив відповідача щодо здійснення постачання зокрема за договором від 23.02.2023 № 286/3/23/104 Індивідуальне обмундирування (35810000-5) Штани костюму літнього польового з тканини тип 4, клас 7;

- з матеріалів справи, які стосуються кримінального провадження №62023000000000876 від 12.10.2023 вбачається, що вироби поставлені відповідачем за умовами укладеного договору від 23.02.2023 №286/3/23/104 надходили на територію країни після 24.08.2023 з метою виконання умов вказаного договору та підлягали митному оформленню, проте під час проходження митного контролю були вилучені та арештовані в межах вказаного кримінального провадження, що в свою чергу підтверджує посилання відповідача про намагання виконати умови договору №286/3/23/104 належним чином. Зокрема, командир військової частини НОМЕР_9 листом №960/1368 від 02.03.2024 повідомив представника відповідача, що вилучене у межах кримінального провадження майно передане на зберігання цієї військової частини зокрема: одяг трикотажний для чоловіків з бавовни: Сорочка бойова тип 4, вид 3 41944 шт; Одяг трикотажний для чоловіків з бавовни: комплект спідньої білизни (сорочка та кальсони), демісезонний 95377 к-тів; Штани костюму літнього польового, тип 4, клас 7 40078 шт.; Одяг трикотажний для чоловіків з бавовни: фуфайка з коротким рукавом 14320 шт.; Комплекти текстильні для чоловіків з бабовни: SUMMER SET (JACKETPAINTS)/Костюм літній польовий тип 4, клас 7 4999 к-тів .

- позивачем не здійснювалась попередня оплата за договором від 23.02.2023 №286/3/23/104 в силу положень п.4.2 договору, а тому несвоєчасна поставка відповідачем товару, який не був оплачений, жодним чином не вплинула на його майновий стан;

- позивачем не було понесено збитків (доказів понесення збитків і причинний зв`язок не було доведено позивачем в межах розгляду цієї справи).

Враховуючи вищевказані обставини та письмові докази в їх обґрунтування, колегія суддів, користуючись правом, наданим положеннями господарського та цивільного законодавства, дійшла висновку про наявність правових підстав для зменшення належних до стягнення сум штрафних санкцій, зокрема пені на 30% (з 30679631,7 грн до 21475 742,19 грн), що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України, які регулюють питання щодо зменшення штрафних санкцій, та є засобом недопущення використання неустойки (в даному випадку пені) ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції у цій справі реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України та оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини і подані докази в сукупності, виснував про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій на 99% з огляду на наявність належних, допустимих та достатніх доказів, що підтверджували наявність обставин, які є підставою для реалізації судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема пені на 30%.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції про зменшення 7 % штрафу, нарахованого за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару понад 30 днів на 50%, оскільки ним було враховано наступне.

- повне виконання відповідачем основного зобов`язання з поставки товару в частині 37 920 шт., що підтверджено позивачем у позові та наданими доказами;

- нетривалий термін прострочення поставки у цій частині, який складав від 5 до 54 днів;

- нарахування інших санкцій у значному розмірі за договором.

Отже, за відповідний період до стягнення з відповідача слід визначити 331 129,76 грн (7% штрафу) відмови у стягненні аналогічних сум за відповідний період прострочення.

Відтак з урахуванням зменшення в зазначеній сумі частково 7% штрафу, в загальному до стягнення підлягає 11 653811,64 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 21475 742,19 грн пені, нарахованої за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за Договором №286/3/23/104 від 23.02.2023 за період з 24.08.2023 по 24.02.2024; 11653811,64 грн - штрафу, нарахованого за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару понад 30 днів та відмови у задоволенні позову в частині вимог Міністерства оборони України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл" 9203 889,51 грн пені, 331 129,76 грн 7% штрафу та 39919200 грн штрафу, нарахованого за односторонню відмову від виконання зобов`язань.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції керується висновками, які зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Лайнс Рітейл"та Міністерства оборони України на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.09.2024 у справі №902/411/24 підлягають частковому задоволенню, а оскаржене рішення скасуванню в частині стягнення пені.

Щодо оскарження Міністерством оборони України додаткового рішення Господарського суду Вінницької області від 09.10.2024 у справі №902/476/24, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.09.2024 у справі № 902/411/24 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою "Трейд Лайнс Рітейл" на користь Міністерства оборони України 21 567 290,89 грн пені, нарахованої за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за Договором № 286/3/23/104 від 23.02.2023 за період з 24.08.2023 по 01.01.2024; 11 653 811,64 грн - штрафу, нарахованого за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару понад 30 днів.

Відмовлено у задоволенні позову в частині вимог Міністерства оборони України про стягнення з Товариства з обмеженою "Трейд Лайнс Рітейл" 9 112 340,81 грн пені, 331 129,76 грн штрафу, нарахованого за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару понад 30 днів, 39 919 200,00 грн штрафу, нарахованого за односторонню відмову від виконання зобов`язань.

Додатковим рішенням господарського суду Вінницької області від 09.10.2024 у справі №902/411/224 стягнуто з Товариства з обмеженою "Трейд Лайнс Рітейл" на користь Міністерства оборони України 348 292,67 грн -судових витрат зі сплати судового збору. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 499 547,33 грн - залишено за позивачем.

Проте, враховуючи, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення Господарського суду Вінницької області від 16.09.2024 у справі № 902/411/24 в частині стягнення пені. Зокрема, суд прийшов до висновку про задоволення позовної вимоги Міністерства оборони України про стягнення пені в розмірі 30679631,70 грн в повному обсязі та її зменшення на 30% до суми 21475 742,19 грн, у зв`язку із цим додаткове рішення підлягає зміні.

При розподілі витрат зі сплати судового збору судом враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини третьоїстатті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір становить в розмірі 847 840 грн.

Згідно платіжної інструкції №14/3/84 (внутрішній номер 337986065) від 03.04.2024 позивачем сплачено 847840 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Витрати зі сплати судового збору у іншій частині підлягають віднесенню на відповідача, відповідно до ст. 129 ГПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Оскільки, судом апеляційної інстанції визнано правомірним нарахування пені в розмірі 30679631,70 грн та штрафу в розмірі 11984941,40 грн, що становить 51,66% задоволених вимог від ціни позову.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції визнано протиправним лише нарахування 39 919 200 грн штрафу за односторонню відмову від виконання зобов`язань, що складає 48,34% ціни позову.

Таким чином, судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 409845,86 грн слід залишити за позивачем.

В свою чергу, з відповідача підлягають стягненню 437 994,14 грн - судових витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу Міністерства оборони України в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду Вінницької області від 09.10.2024 у справі №902/411/24 задовольнити частково. Додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 09.10.2024 у справі №902/411/24 змінити, виклавши пункти 1-2 резолютивної частини у редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою "Трейд Лайнс Рітейл" на рішення господарського суду Вінницької області від 16.09.24р. у справі №902/411/24 задоволити частково.

2. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення господарського суду Вінницької області від 16.09.24р. та на додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 09.10.24р. у справі №902/411/24 задоволити частково.

3. Рішення господарського суду Вінницької області від 16.09.24р. у справі №902/411/24 скасувати частково в частині стягнення пені. Прийняти в цій частині нове рішення.

«Позов задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою "Трейд Лайнс Рітейл" (вул. Волошкова, буд. 51а, м. Вінниця, 21034, код - 44755072) на користь Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код - 00034022) 21 475 742,19 грн пені, нарахованої за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за Договором № 286/3/23/104 від 23.02.2023.

Відмовити в задоволенні позову в частині вимог Міністерства оборони України про стягнення з Товариства з обмеженою "Трейд Лайнс Рітейл" 9 203 889,51 грн пені. Видати наказ.»

4. Рішення господарського суду Вінницької області від 16.09.24 у справі №902/411/24 в частині стягнення 11 653 811,64 грн штрафу нарахованого за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару понад 30 днів та відмови в стягненні 331 129,76 грн штрафу, відмови в стягненні 39 919 200 грн штрафу нарахованого за односторонню відмову від виконання зобов`язань залишити без змін.

5. Додаткове рішення господарського суду Вінницької області від 09.10.24р. у справі №902/411/24 змінити, виклавши пункти 1-2 резолютивної частини в редакції даної постанови:

« 1. Стягнути з Товариства з обмеженою "Трейд Лайнс Рітейл" (вул. Волошкова, буд. 51а, м. Вінниця, 21034, код - 44755072) на користь Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код - 00034022) 437 994,14 грн судового збору за подачу позову.

2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 409 845,86 грн залишити за позивачем».

6. Видачу судових наказів доручити Господарському суду Вінницької області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, встановленому ст. 286-291 ГПК України.

8. Справу № 902/411/24 повернути до Господарського суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "24" січня 2025 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.