Постанова

від 20.01.2025 по справі 922/2179/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Харків Справа № 922/2179/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Медуниця О.Є. , суддя Радіонова О.О.

за участю секретаря судового засідання Лутаєвій К.В.,

представників учасників справи:

від позивача: не з`явились

від відповідача Гребенюк І.С. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика», м. Харків та Комунального підприємства «Харківський метрополітен», м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від « 09» жовтня 2024 р. у справі №922/2179/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство

«Залізничавтоматика» , м. Харків,

до Комунального підприємства «Харківський метрополітен» , м. Харків,

про стягнення 3 497 050, 84 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково- виробниче підприємство «Залізничавтоматика» (далі- Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Харківський метрополітен» (далі - Відповідач) про стягнення 3497050,84 грн., з яких: основний борг у розмірі 1300000,00 грн., пеня у розмірі 1423629,62 грн., 3% річних у розмірі 132340,47 грн., інфляційні втрати у розмірі 641080,75 грн., а також судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.10. 2024 р. у справі №922/2179/24 позов задоволено частково: з Відповідача на користь Позивача стягнуто основний борг у розмірі 1300000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 641080,75 грн., 3% річних у розмірі 132340,47 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 24881,05 грн, в задоволенні вимог в іншій частині позову - відмовлено.

Не погодившись частково з ухваленим судом першої інстанції судовим рішенням, Позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні пені у розмірі 1423629,62 грн та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, заявник посилається на відсутність підстав для зменшення пені та просить стягнути пеню у повному обсязі.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що:

- у суду першої інстанції були відсутні підстави до зменшення пені, оскільки довідки, які підтверджують збитковість Відповідача є такими, що складені ще до введення воєнного стану і Відповідачем не надано сертифікату, який би підтверджував форс- мажорні обставини;

- суд не врахував принцип добросовісності та вдався до формального перерахунку усіх наданих Відповідачем доказів на підтвердження наявності у нього форс- мажорних обставин та не дослідив обставини не повідомлення Позивача про настання форс-мажорних обставин у Відповідача.

Відповідач, також не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою в якій просив скасувати рішення в частині у розмірі 1300000,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 641080,75 грн., 3% річних у розмірі 132340,47 грн. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 24881,05 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції зроблено помилкові висновки про доведеність та обґрунтованість позовних вимог в оскаржуваній частині, оскільки сплачені Відповідачем на користь Позивача в межах справи №922/1855/23 спірна заборгованість до сих пір не повернута Позивачем, а отриманий Відповідачем поворотний наказ ним не був наданий до виконання, ці гроші до сих пір знаходяться у Позивача, а тому повторне стягнення з Відповідача на користь Позивача основної заборгованості розмірі 1300000,00 грн. за Договором №33-02/АТЗ від 13.02.2020 та нарахованих інфляційних втрат та 3% річних є неправомірним. Також вважав, що Позивачем при поданні позову було порушено п.10 ч. 3 ст. 162 ГПК, оскільки ним було повторно подано такий же позов до того ж самого Відповідача, проте суд першої інстанції на означене не звернув увагу, що призвело до подвійного стягнення з Відповідача суми боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І ., суддя Россолов В.В ., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою апеляційного суду від 28.10.24 у справі відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача, на рішення господарського суду Харківської області від « 09» жовтня 2024 р. у справі №922/2179/24, встановлено учасникам справи відповідний строк для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи, витребувано матеріали оскарження по справі з Господарського суду Харківської області.

Ухвалою апеляційного суду від 20.11.24 у справі відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення господарського суду Харківської області від « 09» жовтня 2024 р. у справі №922/2179/24, розгляд скарг об`єднано в одне апеляційне провадження, встановлено учасникам справи відповідний строк включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 заяви про самовідвід, подані головуючим суддею Склярук О.І., суддею Хачатрян В.С. у справі №922/2179/24 задоволено, матеріали справи №922/2179/24 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 ГПК України.

Згідно протоколу проведення повторного автоматизованого розподілу від 02.12.2024р., справу №922/2179/24 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя Стойка О.В., судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2024р. прийнято до розгляду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково- виробниче підприємство «Залізничавтоматика», м. Харків та Комунального підприємства «Харківський метрополітен», м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 09.10. 2024 р. у справі №922/2179/24 і призначено їх розгляд на 18.12.2024 о 11:30 год

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу Позивача, за доводами якого вважав рішення суду законним та обґрунтованим в частині відмови у стягненні пені, звертав увагу апеляційного суду на те, що Позивачем пропущено строк позовної давності, зазначав про відсутність підстав до нарахування пені у відповідності до п. 2.7 Договору, а також про скрутне матеріальне становище підприємства та його важливу стратегічну роль у місті Харкові в частині забезпечення перевезення пасажирів на безоплатній основі.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Відповідача.

У судове засідання 18.12.2024р. з`явився Відповідач, який заперечував проти доводів апеляційної скарги Позивача з підстав, викладених у відзиві та підтримав доводи своєї апеляційної скарги.

Позивач в судове засідання не з`явився, був повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином, не повідомив суд про причини неявки, клопотань або заяв з цього приводу не надсилав, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.

Ухвалою судової колегії від 18.12.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 20.01.2025 до 12:15 з метою витребування у Позивача письмових пояснень стосовно фактичного повернення грошових коштів за поворотним наказом у справі №922/1855/23 з наданням відповідних доказів на підтвердження, щодо суми основного боргу 1 300 000 грн., інфляційних та 3 % річних у сумі 89 432,88 грн.

У судове засідання 20.01.25р. з`явився представник Відповідача, який підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити, апеляційну скаргу Позивача - залишити без задоволення.

Представник Позивача не з`явився, причини неявки не повідомив, отже колегія суддів ухвалила про можливість розгляду справи у його відсутності, оскільки він не скористався своїм правом, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, але був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Відповідача є такою, що знайшла часткове підтвердження матеріалами справи, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

-укладення 13.02.2020 між сторонами Договору про надання послуг №33-02/АТЗ, за умовами п. 1.1. якого передбачено, що в порядку та на умовах, визначених Договором, виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами і засобами, за завданням замовника надати послуги із заміни обладнання автоматизованої системи управління інженерно-технічних пристроїв на 6 станціях Холодногірсько-заводської лінії, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги на умовах Договору:

-перерахування Відповідачем на користь Позивача попередньої оплати в розмірі 1404000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1671 від 26.02.2020;

- підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 на суму 301884,12 грн. №1 від 24.12.2020 та акту вартості устаткування до Акту №1 від 24.12.2020 на суму 4378115,88 грн.;

- оплата Відповідачем на користь Позивача вартості послуг на загальну суму 1976000,00 грн. за Договором №33-02/АТЗ від 13.02.2020 згідно наступних платіжних інструкцій: №2 від 12.01.2021 на суму 600000,00 грн., №589 від 11.05.2021 на суму 200000,00 грн., №616 від 12.05.2021 на суму 200000,00 грн., №694 від 20.05.2021 на суму 100000,00 грн., №3268 від 24.05.2021 на суму 176000,00 грн., №4287 від 26.07.2021 на суму 100000,00 грн., №1068 від 03.08.2021 на суму 100000,00 грн., №1088 від 25.08.2021 на суму 100000,00 грн., №1260 від 07.09.2021 на суму 100000,00 грн., №1345 від 15.09.2021 на суму 100000,00 грн., №1513 від 30.09.2021 на суму 100000,00 грн., №1635 від 21.10.2021 на суму 100000,00 грн.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Факт неналежного виконання Відповідачем умов спірного Договору щодо своєчасної оплати наданих Позивачем послуг став підставою звернення останнього до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат, що пов`язані із простроченням виконання вищенаведеного грошового зобов`язання.

Відповідач в суді першої інстанції заперечував проти позовних вимог, зазначав, що у зв`язку з фінансовими труднощами на підприємстві, оплата за спірним Договором здійснювалася із затримкою та підтверджував залишок несплаченої суми за Договором склав 1300000,00 грн.

Крім того, зазначав, що ним було подано заяву про поворот виконання рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1855/23, але гроші до цього часу знаходяться у Позивача, тому повторне стягнення з відповідача на користь Позивача основної заборгованості розмірі 1300000,00 грн. за Договором №33-02/АТЗ від 13.02.2020 та нарахованих інфляційних втрат та 3% річних є неправомірним. Відповідач також звертав увагу, що сторони при укладенні Договору погодили пункт 2.7. та передбачили, що оплата за отримані послуги може бути затримана у разі фінансових труднощів та чітко визначили, що у разі настання такої обставини, пеня не буде нараховуватися. Наголошував на фінансових труднощах підприємства внаслідок повної зупинки перевезення пасажирів в період пандемії у 2020 році. Крім того, зазначав, що з початку повномасштабної військової агресії рф, всупереч власних фінансових та економічних інтересів Відповідач здійснював свою діяльність не отримуючи від цього прибутку, віддаючи пріоритет наданню жителям міста Харкова можливості безпечно пересуватися містом в умовах постійної небезпеки їх життю та здоров`ю через постійні обстріли з боку рф. Також просив суд застосувати спеціальний строк позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, відмовивши у цій частині позовних вимог.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність Позивачем факту невиконання Відповідачем зобов`язань зі сплати заборгованості за надані послуги, у зв`язку з чим визнав обґрунтованими вимоги про стягнення основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені через наявність у Відповідача фінансових труднощів починаючи з березня 2020 р., які тривають і на даний час, а тому дійшов висновку про відсутність підстав до її нарахування на підставі пункту 2.7. Договору.

Також, суд першої інстанції відхилив заперечення Відповідача в частині повторного стягнення на користь Позивача основної заборгованості розмірі 1300000,00 грн. за Договором №33-02/АТЗ від 13.02.2020 та нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, зазначивши, що Відповідачем реалізовано право на звернення до суду з заявою про поворот виконання рішення та ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2024, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 по справі №922/1855/23, зазначений поворотний наказ може бути поданий до виконавчої служби у будь-який час.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо доводів апеляційної скарги Позивача.

Так, умовами пункту 2.7. Договору сторонами узгоджений випадок звільнення Відповідача від сплати пені за затримку оплати за отримані послуги у разі фінансових труднощів.

При цьому визначення таких труднощів, підстави їх виникнення та можливий період затримки в оплаті сторонами в Договорі не конкретизовано.

Таким чином, визначення цієї підстави здійснюється судом на підставі встановлених обставин справи з урахуванням принципів господарського судочинства.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

З матеріалів справи убачається, що КП «Харківський метрополітен» має фінансові труднощі внаслідок повної зупинки перевезення пасажирів в період пандемії у 2020 року з 17.03.2020 по 24.05.2020 та значного зменшення пасажиропотоку після відновлення пасажирських перевезень у 2021 року (накази Департаменту інфраструктури про тимчасову заборону роботи Харківського метрополітену та обмеження кількості пасажирів в наземному пасажирському транспорті № 66 від 17.03.2020, № 74 від 27.03.2020).

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває на теперішній час.

Відповідач знаходиться в місті Харків на території якого з 24.02.2022 велися активні бойові дії та обстріли міста.

Згідно наказу Департаменту інфраструктури Виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.02.2022р. № 30/1 «Про закриття регулярних перевезень КП «Харківський метрополітен»», з 24.02.2022 припинено регулярні перевезення лініями метрополітену до особового розпорядження.

Відповідно до п.2 підпункту 9 Переліку об`єктів, що господарювання, проектування яких здійснюється з урахуванням вимог інженерно-належать суб`єктам технічних заходів цивільного захисту, затверджених Постановою КМ України від 09.01.2014р. № 6 споруди метрополітену є об`єктами подвійного призначення, тобто використовуються в особливий період для тимчасового захисту людей, майна тощо.

Отже, з 24.02.2022р. по 23.05.2022р. метрополітен, як об`єкт цивільного захисту, використовувався виключно для укриття населення від уражень під час збройної агресії рф та функціонував відповідно до Кодексу цивільного захисту та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» для забезпечення умов здійснення органами державної влади, військового командування, органами місцевого самоврядування наданих їм повноважень.

Роботу КП «Харківський метрополітен» на період з 24.02.2022р. по 23.05.2022р. було повністю зупинено, доходи підприємство не отримувало.

На виконання наказу Департаменту інфраструктури Харківської міської ради від 19.05.2022р. № 37 «Про поновлення регулярних перевезень КП «Харківський метрополітен» та п. 5 рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 08.06.2022р. № 163 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг та транспортних послуг в умовах воєнного стану», КП «Харківський метрополітен» з 24.05.2022р. відновило перевезення пасажирів лініями Харківського метрополітену на безоплатній основі до відповідного розпорядження міського голови, так як місто має продовжувати жити і метрополітен є найнебезпечнішим способом долати відстані аби забезпечувати життєдіяльність міста при постійних обстрілах, які ні на день не зупиняються, отже доходи від перевезення пасажирів з 24.02.2022 р. на підприємстві взагалі відсутні.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідач мав фінансові труднощі починаючи з березня 2020 року та має їх і на цей час, а тому на підставі пункту 2.7. Договору, відсутні підстави до нарахування пені за прострочення зобов`язання у спірному періоді.

Щодо доводів про неповідомлення Позивача про відповідну обставину, в матеріалах справи наявний лист вих. №74 від 06.04.2023, в якому Позивач просить Відповідача знайти можливість та сплатити заборгованість по Договору №33-02/АТЗ від 13.02.2020 у сумі 1300000,00 грн., що свідчить про обізнаність Позивача про наявні фінансові труднощі Відповідача та затримки у сплаті наявної заборгованості.

Судова колегія вважає помилковим твердження Позивача щодо необхідності застосування до оспорюваної ним обставини правил застосування форс мажорних обставин, оскільки відповідна обставина передбачена сторонами за Договором не у якості підстав до звільнення Відповідача від відповідальності у разі дій обставин непереборної сили (п.п.8.1-8.3 Договору), а визначена в його розділі 2, умови якого стосуються вартості Договору та порядку розрахунків.

Відтак, посилання Позивача на відповідні позиції Верховного Суду є помилковими, оскільки правовідносини у даній справі не є релевантними із правовідносинами у зазначеним ним справах.

Доводи Позивача, викладені у апеляційній скарзі щодо не врахування судом першої інстанції принципу добросовісності та формального перерахунку усіх наданих Відповідачем доказів на підтвердження спірної обставини- фінансових труднощів, то зазначені доводи спростовуються змістом мотивувальної частини судового рішення, де докладно обґрунтований відповідний висновок, з урахуванням специфіки діяльності Відповідача, як комунального транспортного підприємства, що забезпечує не тільки безкоштовне пересування населення прифронтового міста, а і його безпеку під час повітряних тривог.

Доводи з приводу неспівпадіння періоду виникнення заборгованості та періоду обмежень під карантину внаслідок епідемії ковіду, а також періоду бойових дій, то зазначені твердження також не впливають на висновок суду першої інстанції, оскільки, як вбачається з наданого Позивачем до позовної заяви розрахунку, момент порушеного права ним визначається саме на початку 2021 року, що збігається з карантинними обмеженнями, що безпосередньо зумовлює обмеження в отриманні доходів Відповідача через суттєве зменшення пасажиропотоку.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає висновок суду першої інстанції щодо відмови у стягненні пені таким, що відповідає принципам добросовісності, розумності та справедливості.

Додатково судова колегія зауважує, що у будь-якому випадку нарахування спірної пені за період с 01.07.2023 року є таким, що протирічить вимогам ч.6 ст.232 ГК України (з урахуванням продовження дії відповідного строку за умовами п.7 Прикінцевих положень ГК України на час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання коронавірусної хвороби) та відсутності в Договорі іншого періоду нарахування пені. Проте, це не впливає на правильність висновку суду першої інстанції, яким відмовлено в задоволенні вимог у стягненні пені у повному обсязі.

Щодо доводів апеляційної скарги Відповідача.

Так, Відповідач посилався на те що вже сплатив спірну заборгованість в межах виконання судових рішень в справі №922/1855/23, але через їх скасування судом касаційної інстанції ним було подано заяву про поворот виконання рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023, проте на момент повторного звернення Позивача з позовом гроші не були повернуті, поворотний наказ не був виконаний, отже повторне стягнення з Відповідача на користь Позивача основної заборгованості розмірі 1300000,00 грн. за Договором №33-02/АТЗ від 13.02.2020 та нарахованих інфляційних втрат та 3% річних є неправомірним.

Відповідач вважає, що Позивачем при поданні позову було порушено п.10 ч. 3 ст. 162 ГПК, оскільки ним було повторно подано такий же позов до того ж самого Відповідача, проте суд першої інстанції на означене не звернув увагу, що призвело до подвійного стягнення з Відповідача суми боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

Зазначені доводи судова колегія вважає частково обґрунтованими за наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, в провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа №922/1855/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» до Комунального підприємства «Харківський метрополітен» про стягнення 1300000,00 грн. основного боргу за Договором про надання послуг №33-02/АТЗ від 13.02.2020, 891657,52 грн. пені, 565509,88 грн. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 90074,00 грн. та судові витрати.

Зазначена заборгованість є ідентичною до спірної за розміром та підставами виникнення.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1855/23 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь Позивача заборгованість у розмірі 1300000,00 грн., пеню у розмірі 89087,39 грн., інфляційні втрати у розмірі 565509,44 грн., 3% річних у розмірі 89432,88 грн. та судовий збір у розмірі 42687,25 грн. В задоволенні позову в частині стягнення 3% річних у розмірі 641,12 грн. та пені у розмірі 802570,13 грн. відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі №922/1855/23 рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1855/23 скасовано в частині стягнення пені у розмірі 89087,39 грн та відмовлено в задоволенні вимог в цій частині, в решті рішення залишено без змін.

Відповідачем 18.10.2023 в межах виконавчого провадження на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1855/23 (наказ №922/1855/23 від 29.09.2023 у розмірі 1 300 000,00 грн заборгованості за договором №33- 02/АТЗ від 13.02.2020, 89 087,39 грн пені, 565 509,44 грн. інфляційних витрат, 89 432,88 грн 3% річних та 42 687,25 грн судового збору) було здійснено оплату в розмірі 2 295 957,66 грн на користь Позивача , що підтверджується платіжною інструкцією №6442 від 18.10.2023р.

Після скасування рішення господарського суду Харківської області від 28.08.2023 в частині стягнення пені у розмірі 89 087,39 грн. та звернення Відповідача з заявою про поворот виконання рішення суду в цій частині, 07.03.2024 зазначена сума йому була повернута (копія платіжної інструкції № 11532 від 07.03.2024).

Постановою Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №922/1855/23 постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1855/23 скасовано, позов залишено без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2024, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2024, за заявою

Відповідача здійснено поворот виконання рішення суду від 28.08.2023 у справ №922/1855/23 року в частині стягнення заборгованості за договором №33-02/АТЗ від 13.02.2020 року у сумі 1300000 грн., інфляційних у сумі 565509,44 грн., 3 % річних у сум 89432,88 грн. та 42687,25 грн. судового збору, виданий поворотний наказ на стягнення з Позивача на користь Відповідача заборгованості у сумі 1300000 грн., інфляційних у сумі 565509,44 грн., 3% річних у сумі 89432,88 грн. та 42687,25 грн. судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що фактично поворотне виконання рішення суду здійснено не було, поворотний наказ не наданий Відповідачем на примусове виконання, грошові кошти в цій частині не були повернуті Відповідачу та на даний час знаходяться в розпорядженні Позивача.

В рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2011 № 13-рп/2011 у справі N 1-25/2011 вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав, у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах .

Таким чином, поворот виконання судового рішення - це процесуальна дія, яка полягає у повному або частковому відновленні первісного становища відповідача. В результаті суд зобов`язує позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

Тобто, ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2024, суд повернув сторони у первісне положення, скасувавши стягнення боргу на нарахованих на нього складових з Відповідача.

Отже судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що жодного подвійного стягнення користь Позивача основної заборгованості розмірі 1300000,00 грн. за Договором №33-02/АТЗ від 13.02.2020 та нарахованих інфляційних втрат та 3% річних у даному випадку не відбулося, а доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються судом як безпідставні.

Питання щодо повернення коштів або ж відсутності підстав до такого повернення вирішується на стадії виконання рішення суду і Відповідач не позбавлений права звернутись до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Щодо порушення Позивачем п.10 ч. 3 ст. 162 ГПК, то оскільки попередньо поданий ним в межах справи №922/1855/23 аналогійний позов залишений судом без розгляду, це не позбавляє Позивача права на повторне звернення, отже порушення зазначених норм відсутнє.

Отже висновок суду в частині стягнення основної суми заборгованості у розмірі 1 300 000,00 грн. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Відповідача без задоволення.

Разом з тим, судова колегія не може погодитись з висновком суду в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання за період з 18.10.2023р. по 05.06.2024р. з огляду на наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови). Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Як вбачається з матеріалів даної справи, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 3% річних 132 340,47 грн. та інфляційних втрат у розмірі 641 080,75 грн. за період з 14.01.2021 по 05.06.2024

Разом з тим, вбачається, що 18.10.2023 Відповідачем в межах виконавчого провадження у справі №922/1855/23 було здійснено оплату в розмірі 2 295 957,66 грн. на користь Позивача відповідно до рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2023 у справі №922/1855/23 (наказ №922/1855/23 від 29.09.2023), з яких 1 300 000,00 грн заборгованості за Договором №33-02/АТЗ від 13.02.2020, 565 509,44 грн. інфляційних витрат, 89 432,88 грн 3% річних та 42 687,25 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №6442 від 18.10.2023р., які до теперішнього часу Відповідачу не повернуто.

Відповідна обставина, на яку посилався Відповідач в суді першої інстанції, Позивачем не спростована, жодних письмових пояснень з цього приводу на виконання ухвали судової колегії - Позивач не надав.

Враховуючи, що в спірний період з 18.10.2023 року спірна сума заборгованості фактично знаходиться в розпорядженні Позивача, а не Відповідача, правові підстави до нарахування та стягнення з останнього 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості в період із зазначеної дати та до теперішнього часу - відсутні.

В цій частині доводи апеляційної скарги Відповідача є обґрунтованими.

Здійснивши перерахунок наведених компенсаційних виплат шляхом виключення відповідних нарахувань за зазначений період, колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення з Відповідача підлягають три проценти річних у розмірі 107 597,26 грн та інфляційні втрати у сумі 580 103,08грн, за період з 14.01.2021р по 17.10.2023р.

Позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача решти нарахованих трьох відсотків річних та інфляційних втрат після 17.10.2023р задоволенню не підлягають через необґрунтованість їх нарахування, в цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги Відповідача частково обґрунтованими, у зв`язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2024р. підлягає зміні в частині визначення розміру нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, а також розподілу судових витрат, через неповне з`ясування судом обставин справи на підставі п.1ч.1ст.277 ГПК України.

Стосовно розподілу судових витрат судова колегія зазначає наступне. Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за підсумками розгляду справи по суті покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам, п. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наявність підстав до зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих сум, судова колегія, здійснивши перерозподіл витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно задоволеним позовним вимогам, дійшла висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача судового збору у розмірі 23 852,40грн. та 1143,55грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Витрати за апеляційну скаргу Позивача підлягають віднесенню на заявника апеляційної скарги.

Оскільки про понесення інших судових витрат сторонами не заявлено, підстави до їх розподілу- відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика», м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2024 р. у справі №922/2179/24- залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Харківський метрополітен», м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2024 р. у справі №922/2179/24- задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2024 у справі №922/2179/24 - змінити в частині стягнутого розміру 3% річних, інфляційних втрат, а також в частині розподілу судових витрат.

Викласти другий абзац резолютивної частини рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2024 року у справі № 922/2179/24 в наступній редакції: «Стягнути з Комунального підприємства «Харківський метрополітен» (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, буд. 29, код ЄДРПОУ 04805918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» (61166, м. Харків, пр-т. Науки, буд. 36, кім. 32, код ЄДРПОУ 30655683) основний борг у розмірі 1300000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 580 103,08 грн., 3% річних у розмірі 107 597,26грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 23852,40 грн.».

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2024 року у справі № 922/2179/24 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені Відповідачем в суді апеляційної інстанції підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Залізничавтоматика» (61166, м. Харків, пр-т. Науки, буд. 36, кім. 32, код ЄДРПОУ 30655683) на користь Комунального підприємства «Харківський метрополітен» (61052, м. Харків, вул. Різдвяна, буд. 29, код ЄДРПОУ 04805918) 1143,55грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 24.01.2025

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.О. Радіонова