Рішення
від 23.01.2025 по справі 904/2813/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2025м. ДніпроСправа № 904/2813/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від прокуратури: Міщук Н.П.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Маглиш А.С.;

від третьої особи-1: не з`явився;

від третьої особи-2: не з`явився;

від третьої особи-3: Міссон Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області (м.Нікополь Дніпропетровської області) в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (м. Дніпро)

до Покровської міської ради Дніпропетровської області (м. Покров Нікопольського району Дніпропетровської області)

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (м.Київ)

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації (м. Дніпро)

та за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (м.Дніпро)

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - позивач) з позовною заявою, в якій просить суд:

- усунути перешкоди у здійсненні Дніпропетровською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 25,1989 га, з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 25,1989 га, кадастровий номер 1222987000:02:001:0024, проведену на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Покровської міської ради Нестреляй О.М. від 22.12.2020 (номер відомостей про речове право: 39982792, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2262443912121);

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 25,1989 га з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 у Державному земельному кадастрі.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- основна частина земельної ділянки з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 є залісненою, фактично не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та може перебувати виключно у державній власності, тому реєстрацію права комунальної власності здійснено незаконно. Прокурор зазначає, що відповідно до інформації ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" від 23.03.2023 за № 118 земельна ділянка площею 25,1989 га з кадастровим номером 1222987000:02:001:024 частково знаходиться в межах державного лісового фонду кв. 14 виділ 1, 4, 7-13 Нікопольського лісництва ДП "Марганецький лісгосп", орієнтовна площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 1222987000:02:001:024 з межами кв. 14 виділ 1, 4, 7-13 становить 24,5140 га із загальної площі ділянки 25,1989 га, тобто земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:024 більше ніж на 97% складається з земель лісового фонду. Факт часткового знаходження спірної земельної ділянки в межах державного лісового фонду підтверджується також інформацією та матеріалами лісовпорядкування наданих листом філії "Дніпровське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" від 05.06.2024 за № 334/27.1-2024, відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024, розташована на землях Державного лісового фонду, а саме: на території кварталу 14 виділи 1, 4, 7-13 Нікопольського лісництва філії "Дніпровське лісове господарство" ДП "Ліси України". Підприємство не погоджувало вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024. До Дніпровського лісового господарства не надходила землевпорядна документація на погодження по вказаній земельній ділянці. Вказана інформація підтверджується листом Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 24.05.2024 № 2-1857/0/261-24, якою зокрема зазначено, що, починаючи з 2018 року та станом на 22.05.2024, листів, звернень, заяв, тощо щодо вилучення з постійного користування чи зміни цільового призначення спірної земельної ділянки не ідентифіковано. Викладене свідчить, що 97% земельної ділянки з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 знаходиться на землях державного лісового фонду, наданих в постійне користування ДСГП "Ліси України";

- факт перетину спірної ділянки площею 25,1989 га з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 з земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні ДСГП "Ліси України" повністю підтверджується інформацією і картографічними матеріалами ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція", інформацією філії "Дніпровське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", інформацією Дніпропетровської обласної державної адміністрації, даними Національної кадастрової системи. Як наслідок, прийняття рішення Покровської міської ради від 17.12.2020 № 11 та подальша реєстрація права комунальної власності за міською радою, призвела до фактичного припинення права постійного користування ДСГП "Ліси України" частиною земельної ділянки площею 24,5140 га, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 сільськогосподарського призначення, змінено її цільове призначення із земель лісогосподарського на сільськогосподарське призначення та форму власності з державної на комунальну, чим порушено вимоги статей 20, 83, 122, 141, 142, 149, пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Також, у позовній заяві прокурором вказано про підстави звернення із вказаним позовом до суду, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 площею 25,1989 га, має лісогосподарське призначення та розташована у кварталі 14 виділ 1, 4, 7-13 ДСГП "Ліси України", таким чином, відбулась незаконна зміна цільового призначення землі, відповідно, порушення вимог земельного та лісового законодавства при вилученні із державної власності, зміні цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення для нелісогосподарських цілей безумовно становить суспільний інтерес. Органом уповноваженим здійснювати функції власника спірної земельної ділянки є Дніпропетровська обласна державна адміністрація, з урахуванням чого, питання усунення перешкод у здійсненні користування та розпорядження земельною ділянкою, пов`язанні із потребою в охороні і збереженні територій лісового фонду Дніпропетровської області та забезпеченням на загальнодержавному рівні екологічної безпеки України. Так, у статтях 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. У даному випадку порушення інтересів держави відбулося через порушення норм законодавства під час передачі земельної ділянки лісогосподарського призначення у комунальну власність органу місцевого самоврядування як земельної ділянки сільськогосподарського призначення, та полягає у вибутті із власності держави земельної ділянки лісогосподарського призначення, зміни її цільового призначення всупереч встановленого законом порядку. Щодо бездіяльності уповноваженого органу прокурор зазначає, що на території Дніпропетровської області, повноваження щодо вилучення та розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення здійснюються Дніпропетровською обласною державною адміністрацією. Вилучення з порушенням земельного законодавства земель лісового фонду, зміна їх цільового призначення та передача у власність, порушує права та інтереси держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, яка позбавлена можливості використовувати чи розпоряджатися спірною земельною ділянкою. Нікопольською окружною прокуратурою 10.05.2024 за № 61-2234ВИХ-24 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації направлено запит про надання інформації про вжиті заходи щодо відновлення порушених інтересів держави при передачі у комунальну власність земельної ділянки, кадастровий номер 1222987000:02:001:0024 площею 25,1989, розташованої за межами населеного пункту Покровської міської ради Дніпропетровської області. На вказаний запит Дніпропетровська обласна державна адміністрація листом від 24.05.2024 №2-1857/0/261-24 повідомила, що заходи з метою усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою в судовому порядку не вживались, у зв`язку з необізнаністю облдержадміністрації про факт передачі земельної ділянки з державної у комунальну власність. Нікопольською окружною прокуратурою скеровано до Дніпропетровської обласної державної адміністрації лист від 20.06.2024 за № 61-2830вих-24 щодо наявності достатніх підстав для пред`явлення позовної заяви в інтересах зазначеного органу до Покровської міської ради Дніпропетровської області про скасування державної реєстрації права власності та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 25,1989 га. На вказаний лист юридичний департамент Дніпропетровської обласної держаної адміністрації листом № 06-418/0/139-24 від 25.06.2024 повідомив, що інформацію про наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі облдержадміністрації до Покровської міської ради Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 25,1989 га кадастровий номер 1222987000:02:001:0024 шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку та скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі взято до відома. Таким чином, невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення права власності держави у спірних правовідносинах свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Також прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь прокуратури сплачений судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 (суддя Бондарєв Е.М.) позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.05.2024.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 33961/24 від 16.07.2024), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- за твердженнями прокурора, вирішуючи цей спір, суд має керуватися пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, відповідно до якого до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01.01.2027, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Не заперечуючи в цілому проти застосування вказаної норми права, відповідач вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до вимог статті 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища;

- прокурором не надано жодних доказів існування рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо передачі третій особі - ДСГП "Ліси України" спірної земельної ділянки у постійне користування. При цьому прокурор посилається на правові висновки Верховного Суду, які містяться у постановах від 04.03.2020 у справі № 617/683/15-ц, від 15.09.2021 у справі № 373/462/19, від 18.05.2022 у справі № 369/12149/16-ц, якими нібито висловлена позиція щодо "прирівнювання матеріалів лісовпорядкування до правовстановлюючих документів". Однак, в тексті зазначених рішень подібні висновки відсутні. Крім того, у наведеній прокурором постанові Верховного суду від 15.09.2021 у справі № 373/462/19 фактично наведена позиція, яка повністю співпадає з доводами відповідача у даній справі;

- із долучених прокурором картографічних матеріалів вбачається, що вони виготовлені ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" у 2013 році. Однак, як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо третьої особи - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від 12.01.2024, останнє зареєстровано лише 26.10.2022. Будь-якого взаємозв`язку між виготовленими у 2014 році картографічними матеріалами та створеним у 2022 році підприємством у наданих доказах не міститься. Як убачається з вказаного витягу щодо третьої особи - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", в розділі "Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" ДП "Марганецький лісгосп" відсутнє. З вказаного витягу випливає, що ДП "Марганецький лісгосп" припинено. Правонаступником є юридична особа Державне підприємство "Дніпровське лісове господарство". В свою чергу, з витягу від 16.01.2024 щодо юридичної особи Державне підприємство "Дніпровське лісове господарство" вбачається, що це підприємство знаходиться в стані припинення. Ця юридична особа є правонаступником юридичної особи Державне підприємство "Марганецьке лісове господарство". При цьому пунктом 1 Наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 за № 988 визначено припинити Державне підприємство "Дніпровське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме: приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Пунктом 6 Наказу визначено термін припинення Державного підприємства "Дніпровське лісове господарство" до 20.01.2023. Пунктом 7 Наказу доручено генеральному директору Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" забезпечити вирішення відповідно до законодавства питання щодо надання у постійне користування земельних ділянок Державного підприємства "Дніпровське лісове господарство" до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та оформлення речових прав на зазначені земельні ділянки. Отже, з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що момент переходу прав та обов`язків в порядку правонаступництва до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" від Державного підприємства "Дніпровське лісове господарство Марганецький Лісгосп, про що помилково стверджує прокурор. Крім того, відсутні будь-які докази виконання вимог пункту 7 цього Наказу щодо оформлення права постійного користування земельними ділянками за третьою особою. При цьому до позовної заяви долучені в якості доказів відповіді на запити прокурора від юридичної особи ФІілія "Дніпровське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", яке до спірних правовідносин не має ніякого стосунку. Таким чином, навіть якщо припустити (хоча рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях), що якимись рішеннями органів державної влади юридичній особі Державне підприємство "Марганецьке лісове господарство" й передавалися в постійне користування землі в межах спірної земельної ділянки, то на даний час правонаступники щодо таких прав відсутні. При цьому відсутні й самі рішення щодо передачі земель в постійне користування цьому підприємству. Відповідач також звертає увагу, що юридична особа Державне підприємство "Марганецьке лісове господарство" була зареєстрована 16.03.1998, при цьому відомості про юридичних осіб, правонаступником яких було це підприємство, відсутні. Отже, якщо рішення про передачу земель в постійне користування й існує, воно має стосуватися виключно цього підприємства, й прийняття цього рішення мало відповідати статті 17 Лісового кодексу України, що набув чинності у 1994 році;

- приписами частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (аналогічна позиція міститься у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 922/392/18, від 07.02.2019 у справі № 922/3639/17 та багатьох інших). Таким чином, прокурор, стверджуючи, що на праві постійного користування Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" знаходяться землі лісового фонду, наявність яких підтверджується картографічними матеріалами, не взяв до уваги, що такі землі не можуть бути об`єктом цивільних прав. Тобто, погоджуючись з вимогами пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, відповідач зауважує, що картографічні матеріали, які підтверджують права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, мають містити дані про сформовані земельні ділянки лісового фонду, як об`єктів цивільних прав (з наявним кадастровим номером та державною реєстрацією самої ділянки у Державному земельному кадастрі). Тільки за таких умов можливо стверджувати про наявність порушення прав землекористувача з боку інших осіб та, відповідно, підстав судового захисту таких прав;

- на підставі викладеного Покровська міська рада Дніпропетровської області просить відмовити Керівнику Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області у задоволенні позовних вимог до Покровської міської ради Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі.

Від прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. 34850/24 від 22.07.2024), в якій прокурор просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону;

- згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у розділі 1, 2 постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 щодо цільового призначення земельної ділянки);

- позиція щодо прирівнювання матеріалів лісовпорядкування до правовстановлюючих документів підкріплюється постановами Верховного суду від 04.03.2020 у справі №617/683/15-ц, від 15.09.2021 у справі № 373/462/19, від 18.05.2022 у справі № 369/12149/16-ц, тощо. Земельна ділянка площею 25,1989 га з кадастровим номером 1222987000:02:001:024 сформована за результатами інвентаризації за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДСГП "Ліси України" та використовується для ведення лісового господарства. Так, відповідно до інформації ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" від 23.03.2023 за № 118 земельна ділянка площею 25,1989 га з кадастровим номером 1222987000:02:001:024 частково знаходиться в межах державного лісового фонду кв. 14 виділ 1, 4, 7-13 Нікопольського лісництва ДП "Марганецький лісгосп", орієнтовна площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 1222987000:02:001:024 з межами кв. 14 виділ 1, 4, 7-13 становить 24,5140 га із загальної площі ділянки 25,1989 га. Тобто, земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:024 більше ніж на 97 % складається з земель лісового фонду. Факт часткового знаходження спірної земельної ділянки в межах державного лісового фонду підтверджується також інформацією та матеріалами лісовпорядкування наданих листом філії "Дніпровське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" від 05.06.2024 за № 334/27.1-2024, відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024, розташована на землях Державного лісового фонду, а саме: на території кварталу 14 виділи 1, 4, 7-13 Нікопольського лісництва філії "Дніпровське лісове господарство" ДП "Ліси України". Підприємство не погоджувало вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024. До Дніпровського лісового господарства не надходила землевпорядна документація на погодження по вказаній земельній ділянці. Крім того, вказана інформація підтверджується листом Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 24.05.2024 №2-1857/0/261-24, якою зокрема зазначено, що, починаючи з 2018 року та станом на 22.05.2024, листів, звернень, заяв, тощо вилучення з постійного користування чи зміни цільового призначення спірної земельної ділянки не ідентифіковано. Викладене свідчить, що 97% земельної ділянки з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 знаходиться на землях державного лісового фонду, наданих в постійне користування ДСГП "Ліси України". Отже, зібраними письмовими доказами встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення. Крім того, оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14). Відповідно до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. Таким чином, земельні ділянки, що охоплені матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, можуть перебувати лише у державній власності, відтак їх передача до земель комунальної власності є неправомірною. Крім того, позиція щодо прирівнювання матеріалів лісовпорядкування до правовстановлюючих документів підкріплюється постановами від 04.03.2020 у справі № 617/683/15-ц, від 15.09.2021 у справі № 373/462/19, від 18.05.2022 у справі № 369/12149/16-ц, тощо;

- прокурор вказує на безпідставність доводів представника відповідача про те, що ДСГП "Ліси України" не є правонаступником ДП "Марганецький лісгосп" з огляду на те, що пунктом 1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України "Про припинення ДП "Марганецьке лісове господарство" від 27.09.2021 за № 585 припинено ДП "Марганецьке лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме: приєднання до ДП "Дніпровське лісове господарство". Відповідно до пункту 7 наказу Державного агентства лісових ресурсів України "Про припинення ДП "Марганецьке лісове господарство" від 27.09.2021 за № 585 визначено, що ДП "Дніпровське лісове господарство" є правонаступником прав та обов`язків ДП "Марганецьке лісове господарство". В подальшому, відповідно до пункту 1 наказу Державного агентства лісових ресурсів "Про припинення ДП "Дніпровське лісове господарство" від 04.11.2022 за № 988 припинено ДП "Дніпровське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме: приєднання до державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Пунктом 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів "Про припинення ДП "Дніпровське лісове господарство" від 04.11.2022 за № 988 визначено, що державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків ДП "Дніпровське лісове господарство". Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету міністрів України від 07.09.2022 за № 1003 "Деякі питання реформування управління лісової галузі" установлено, що державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником: майна, прав та обов`язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються; права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування, затверджених розрахункових лісосік, затверджених поділів лісів на категорії, виділених особливо захисних лісових ділянок спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються. Таким чином, відбувся повний перехід прав та обов`язків від ДП "Марганецьке лісове господарство" до державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Від третьої особи-1 за допомогою системи "Електронний суд" надійшли пояснення у справі (вх. суду № 36932/24 від 05.08.2024, вх. суду № 37064/24 від 05.08.2024), в яких Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- відповідно до положень Лісового кодексу України в 2014 році Державним підприємством "Харківська державна лісовпорядна експедиція" на замовлення Державного підприємства "Марганецьке лісове господарство" проведено обстеження та складено матеріали лісовпорядкування земель лісового фонду, які перебувають в постійному користування вказаного лісового господарства. Вказаний проєкт матеріалів лісовпорядкування направлено на адресу Міністерства екології та природних ресурсів України, яким погоджено проект організації та розвитку лісового господарства для державних підприємств Дніпропетровського обласного управління лісового та мисливського господарства. В свою чергу, 15.02.2016 Дніпропетровське обласне управління лісового та мисливського господарства, відповідно до положень пункту 4.30 Положення про обласне управління лісового та мисливського господарства своїм наказом № 8 "Про затвердження матеріалів лісовпорядкування" затвердило вказані матеріали лісовпорядкування. Зважаючи на те, що Інвентаризація земельних ділянок лісогосподарського призначення проводиться в рамках базового лісовпорядкування, у відповідності до статті 47 Лісового кодексу України, з періодичністю один раз на 10 років, вищевказані матеріали лісовпорядкування на теперішній час є чинними;

- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 "Деякі питання реформування управління лісової галузі", пункту 1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 № 585 "Про припинення ДП "Марганецьке лісове господарство" припинено ДП "Марганецьке лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме: приєднання до ДП "Дніпровське лісове господарство". Пунктом 7 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 № 585 "Про припинення ДП "Марганецьке лісове господарство" визначено, що ДП "Дніпровське лісове господарство" є правонаступником прав та обов`язків ДП "Марганецьке лісове господарство". Реформування лісової галузі на цьому не зупинилось. Відповідно до пункту 1 наказу Державного агентства лісових ресурсів "Про припинення ДП "Дніпровське лісове господарство" від 04.11.2022 за №988 припинено ДП "Дніпровське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме: приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Пунктом 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів "Про припинення ДП "Дніпровське лісове господарство" від 04.11.2022 за № 988 визначено, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків ДП "Дніпровське лісове господарство". З 01.01.2023 усі функції та завдання, обумовлені засновницькими, статутними документами здійснюються правонаступником та у зв`язку з реорганізацією все майно, права та функції Державного підприємства "Дніпровське лісове господарство" за передавальним актом від 06.02.2023 № 200 були передані Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України". Станом на сьогодні Державне підприємство "Дніпровське лісове господарство" ще перебуває у стані припинення, тобто не є припиненим. Однак, зважаючи на те, що положеннями статей 104, 107 Цивільного кодексу України не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється в зв`язку з реорганізацією, вважається, що такий момент не може пов`язуватися виключно з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи (такого ж висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 06.12.2022 у справі № 917/436/21). Таким чином правонаступництво відбулось, оскільки за передавальним актом від 06.02.2023 відбулось передавання майна, прав та обов`язків від Державного підприємства "Дніпровське лісове господарство" до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Таким чином, матеріали лісовпорядкування Державного підприємства "Марганецьке лісове господарство" 2014 року, з відповідними змінами та доповненнями 2019 року, є чинною лісовпорядкувальною документацією вказаного лісового господарства та свідчать про перебування земель лісового фонду Нікопольського лісництва в постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України";

- разом з тим, третя особа-1 зазначає, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 07.12.2020 № 37-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" Покровській міській територіальній громаді встановлено про передачу у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 836,3024 га. Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га зазначена у пункті 9 акту приймання-передачі. У подальшому, рішенням сесії Покровської міської ради від 17.12.2020 № 11 прийнято до комунальної власності землі сільськогосподарського призначення загальною площею 836,3024 га, у кількості 22 земельних ділянок, які розташовані на території Покровської міської територіальної громади за межами населених пунктів. Отже, до комунальної власності також увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га. У подальшому, державним реєстратором виконавчого комітету Покровської міської ради 22.12.2020 прийнято рішення про реєстрацію за Покровською міською радою права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га. Отже, прийняття вказаної земельної ділянки до комунальної власності Покровської міської ради, як ділянки сільськогосподарського призначення, проведено неправомірно, оскільки фактично ця ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні філії "Східний лісовий офіс" ДП "Ліси України", Нікопольське лісництво Дніпровського лісового відділення (квартал 14 виділи 1, 4, 7-13);

- Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" вказує на те, що спірна земельна ділянка з державної у комунальну власність не вилучалась, не передавалась, отже вибула з державної власності з порушенням вимог земельного та лісового законодавства України. Так, відповідно до інформації ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" № 118 від 23.03.2023, за результатами інвентаризації 2014 року земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 має частковий перетин з межами державного лісового фонду - квартал 14 виділ 1, 4, 7-13 Нікопольського лісництва ДП "Марганецький лісгосп", площа перетину становить 24,5140 га із загальної площі ділянки 25,1989 га. При цьому відповідно до частини 1 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії (зміна цільового призначення земельних ділянок) здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Разом з тим зазначена земельна ділянка, яка перебуває у державній власності та має лісогосподарське призначення, у постійного землекористувача - ДП "Ліси України" у встановленому порядку (статті 149-151 Земельного кодексу України) повноважним органом не вилучалась та зміна її цільового призначення не здійснювалась. Наведене свідчить, що вилучення спірної земельної ділянки із земель лісового фонду здійснено з порушенням вищевказаних вимог закону. Отже, спірна земельна ділянка вибула з державної власності з порушенням вимог земельного, лісового та природоохоронного законодавства України. Внаслідок такої передачі відбулась незаконна зміна цільового призначення землі. Факт належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення підтверджується картографічними матеріалами Проекту організації та розвитку лісового господарства та таксаційним описом земельних ділянок лісового фонду, що містить детальну характеристику кожного таксаційного виділу, а також узагальнену характеристику особливостей лісових насаджень та інших категорій земель лісового кварталу в цілому. Відповідно до таксаційного опису кварталу 14 виділи 1, 4, 7-13 Нікопольського лісництва на земельній ділянці розміщені дерева.

У подальшому, розпорядженням керівника апарату суду № 431 від 11.09.2024 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу матеріалів справи", у зв`язку із тимчасовим відстороненням судді Бондарєва Е.М. від здійснення правосуддя, проведено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 904/2813/24.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024, справу № 904/2813/24 передано судді Фещенко Ю.В. для розгляду.

Отже, ухвалою суду від 12.09.2024 справу було прийнято до провадження; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 01.10.2024.

У підготовче засідання 01.10.2024 з`явилися прокурор та представник позивача; представники відповідача та третьої особи у вказане засідання не з`явились, при цьому відповідач та третя особа були повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 12.09.2024 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 12.09.2024 доставлена до Електронних кабінетів відповідача та третьої особи - 12.09.2024 о 19:58 год. (а.с. 192-193 у томі 1).

Судом було відзначено, що ухвалою суду від 12.09.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

З урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 13.09.2024 відповідач отримав ухвалу суду від 12.09.2024, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а.с. 192 у томі 1).

Враховуючи дату отримання ухвали суду відповідачем - 13.09.2024, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 30.09.2024 включно.

У той же час, суд звертав увагу на положення, встановлені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, відповідно до яких нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

З огляду на викладене, суд вважав за доцільне надати відповідачу час для подачі відзиву на позовну заяву.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 01.10.2024 підготовче засідання було відкладено на 15.10.2024.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №46156/24 від 02.10.2024), в якій він просить суд надати можливість представнику відповідача прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

За відомостями Відділу інформаційно-технічного забезпечення суду у Господарському суді Дніпропетровської області була наявна технічна можливість для проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 04.10.2024 заяву відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було задоволено судом.

У підготовче засідання 15.10.2024 з`явилися прокурор, а також представники позивача та відповідача; представник третьої особи у вказане засідання не з`явився, при цьому третя особа була повідомлена про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 01.10.2024 до її Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена Довідка про доставку електронного листа, згідно з якою ухвала суду від 01.10.2024 доставлена до Електронного кабінету Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" - 04.10.2024 (а.с. 210 у томі 1).

У вказаному засіданні представником позивача було заявлене та обґрунтоване подане позивачем під час розгляду справи попереднім складом суду клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Так, у поданому клопотанні позивач зазначав, що предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 25,1989 га шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку та скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі. Водночас, враховуючи специфіку організації та діяльності обласних державних адміністрацій, питання вирішення предмету спору невід`ємно пов`язано з врегулюванням статусу, приналежності та обмежень у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, що потребує відповідного залучення структурного підрозділу відповідального за напрям регулювання земельних відносин. Згідно із статтею 42 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій здійснюють керівництво галузями управління, несуть відповідальність за їх розвиток. Відповідно до Положення про Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації у новій редакції, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 20.07.2022 № Р-143/0/3-22, основним завданням Департаменту є забезпечення реалізації державної політики, здійснення управління та регулювання y сферах охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, земельних відносин, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), оцінки впливу на довкілля, стратегічної екологічної оцінки, моніторингу стану навколишнього природного середовища, заповідної справи, формування, організація, збереження та використання природно-заповідного фонду та екологічної мережі, забезпечення в межах своєї компетенції екологічної безпеки. Водночас, згідно з пунктом 21 Положення департамент утворений як юридична особа публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки. Тобто, забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин у межах своїх повноважень, у структурі облдержадміністрації покладено на Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Крім того, посадові особи департаменту екології та природних ресурсів уповноважені на здійснення дій з земельними ділянками державної форми власності, розпорядником яких є Дніпропетровська обласна державна адміністрація. Таким чином, результати розгляду даної справи можуть вплинути на права та обов`язки Департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації.

З приводу вказаного клопотання судом було зазначено наступне.

Відповідно до статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку. Під час розгляду справи суд зобов`язаний забезпечити повне, всебічне та об`єктивне з`ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, суд вважав за необхідне залучити Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.

Також, у вказаному засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про надання йому можливості прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказане клопотання було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 15.10.2024 було залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації; підготовче засідання було відкладено на 05.11.2024.

Від прокуратури за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №48947/24 від 22.10.2024), до якої долучені докази надсилання позовної заяви з додаткам на адресу третьої особи.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №51176/24 від 05.11.2024), в якій він просить суд провести підготовче засідання 05.11.2024 без участі представника позивача.

У підготовче засідання 05.11.2024 з`явилися прокурор та представник відповідача; представники позивача та третіх осіб-1,2 у вказане засідання не з`явились, при цьому судом враховано наявність заяви позивача про проведення засідання без участі його представника, яку було задоволено судом.

Судом також відзначено, що треті особи-1,2 повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 15.10.2024 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 15.10.2024 доставлена до Електронних кабінетів третіх осіб-1,2 - 19.10.2024 (а.с. 23-24 у томі 2).

У вказаному засіданні судом було відзначено, що матеріали справи не містять пояснень третьої особи-2 щодо заявлених позовних вимог, отже з метою надання часу залученій третій особі для висловлення власної правової позиції щодо позовних вимог прокурора, суд вважав за доцільне відкласти підготовче засідання.

Разом з тим, судом було зауважено, що у відповідності до частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Враховуючи, що встановлений Господарським процесуальним кодексом шістдесятиденний строк проведення підготовчого провадження закінчувався 11.11.2024, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, а також для належної підготовки справи для розгляду по суті, суд вважав за необхідне продовжити строк проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 05.11.2024 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, а саме: по 11.12.2024 включно; підготовче засідання було відкладено на 26.11.2024.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача (вх. суду № 51620/24 від 07.11.2024), в якій він просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що оскільки у позовній заяві позивач фактично ставить під сумнів законність прийнятого Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказу від 07.12.2020 № 37-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", яким Покровській міській територіальній громаді передано у комунальну власність за Актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 836,3024 га, відповідно є необхідним залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

У підготовче засідання 26.11.2024 з`явилися прокурор, а також представники позивача та відповідача; представники третіх осіб-1,2 у вказане засідання не з`явились, при цьому треті особи-1,2 були повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 05.11.2024 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 05.11.2024 доставлена до їх Електронних кабінетів - 08.11.2024 (а.с. 41-42 у томі 2).

У вказаному засіданні представник позивача повідомив, що у зв`язку з технічними перебоями у роботі Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, він не зміг завантажити та подати до суду свої пояснення по справі.

З урахуванням вказаного, прокурором було заявлене усне клопотання про надання часу для ознайомлення із поданими позивачем поясненнями у справі.

Крім того, у підготовчому засіданні розглянуто клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, з приводу якого судом було зазначено наступне.

Враховуючи викладене, з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, суд вважав за необхідне залучити Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 26.11.2024 підготовче засідання було відкладено на 17.12.2024. Крім того, вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Від прокуратури за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №56431/24 від 04.12.2024), в якій він просить суд долучити до матеріалів справи доказ направлення копії позовної заяви з додатками на адресу третьої особи-3.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення по справі (вх. суду № 56936/24 від 09.12.2024), в яких він просить суд під час розгляду справи врахувати наступне:

- частиною 1 статті 57 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Відповідно до пункту 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Відповідно до положень частини 9 статті 149 Земельного кодексу України (у редакції на час передачі земельних ділянок із державної до комунальної власності), Кабінет Міністрів України вилучав земельні ділянки державної власності, які перебували у постійному користуванні, у тому числі, ліси для не лісогосподарських потреб. Однак, згідно з частиною п`ятою статті 122 Земельного кодексу України (у редакції від 27.05.2021) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. У зв`язку з внесенням Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" змін до Земельного кодексу України, відповідно до підпункту "а" пункту 24 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук). Таким чином, відповідно до наведених приписів законодавства, розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення належить до повноважень облдержадміністрації;

- зі змісту листа прокуратури вбачається, що за інформацією ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція", вказана земельна ділянка має частковий перетин з межами кварталу 14, виділи 1, 4, 7-13 Нікопольського лісництва ДП "Марганецький лісгосп", який становить 24,5140 га, із загальної площі ділянки 25,1989 га. Тоді як, згідно з доступними відомостями з Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024, розташована на території Покровської міської ради Нікопольського району, обліковується як землі запасу сільськогосподарського призначення, суб`єкт права власності на земельну ділянку - Покровська міська рада (номер запису про право 39982792 від 22.12.2020). Також, Департаментом екології облдержадміністрації, який є відповідальним за напрям земельних відносин в структурі облдержадміністрації, у листі № 2-1857/0/261-24 від 24.05.2024 зазначено, що за результатами опрацювання даних геопорталу Національної інфраструктури геопросторових даних та наявних в департаменті картографічних матеріалів встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 розташована в межах території ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Базавлуцький прибережно-річковий комплекс", який оголошений Указом Президента України від 11.04.2019 № 139/2019 "Про території та об`єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення". У свою чергу, за даними системи електронного документообігу "ДОК ПРОФ", починаючи з 2018 року та станом на 22.05.2024 вхідної кореспонденції (листів, звернень, заяв тощо) щодо вилучення з постійного користування чи зміни цільового призначення земельної ділянки площею 25,1989 га - не ідентифіковано. З огляду на зазначене та враховуючи необізнаність облдержадміністрації про факти передачі земельної ділянки з державної у комунальну власність, з незалежних від неї причин, заходи з метою усунення перешкод у користуванні шляхом її повернення у власність держави в судовому порядку не вживались. Разом з цим, щодо повернення у власність держави вказаної земельної ділянки, за даними прокуратури, вона має частковий перетин з межами кварталу 14, виділи 1, 4, 7-13 Нікопольського лісництва ДП "Марганецький лісгосп".

- ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Разом з тим, з метою якнайшвидшого усунення можливих порушень інтересів держави (в частині, що порушує право постійного користування) облдержадміністрація не заперечує та вважає, що є підстави для здійснення органами прокуратури представництва в суді законних інтересів держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та з урахуванням вищевказаних норм та обставин справи.

Від третьої особи-2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшли пояснення (вх. суду № 57899/24 від 16.12.2024), в яких Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації просить суд під час розгляду справи врахувати наступне:

- відповідно до пункту п`ятого розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 01.01.2027, державними лісогосподарськими підприємствами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. За інформацією ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція", вказана земельна ділянка має частковий перетин з межами кварталу 14, виділи 1, 4, 7-13 Нікопольського лісництва ДП "Марганецький лісгосп", який становить 24,5140 га, із загальної площі ділянки 25,1989 га. Разом з тим, згідно з доступними відомостями з Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024, розташована на території Покровської міської ради Нікопольського району, обліковується як землі запасу сільськогосподарського призначення, суб`єкт права власності на земельну ділянку - Покровська міська рада (номер запису про право 39982792 від 22.12.2020). За результатами опрацювання даних геопорталу Національної інфраструктури геопросторових даних та наявних в департаменті картографічних матеріалів встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 розташована в межах території ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Базавлуцький прибережно-річковий комплекс", який оголошений Указом Президента України від 11.04.2019 № 139/2019 "Про території та об`єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення". У свою чергу, за даними системи електронного документообігу "ДОК ПРОФ", починаючи з 2018 року та станом на 22.05.2024 вхідної кореспонденції (листів, звернень, заяв тощо) щодо вилучення з постійного користування чи зміни цільового призначення земельної ділянки площею 25,1989 га - не ідентифіковано. Відповідно до положень частини дев`ятої статті 149 Земельного кодексу України (у редакції чинній до 27.05.2021), Кабінет Міністрів України вилучав земельні ділянки державної власності, які перебували у постійному користуванні, у тому числі, ліси для не лісогосподарських потреб;

- щодо повернення у власність держави вказаної земельної ділянки, за інформацією, яка міститься в позовній заяві, зазначена земельна ділянка має частковий перетин з межами кварталу 14, виділи 1, 4, 7-13 Нікопольського лісництва ДП "Марганецький лісгосп";

- згідно з частиною 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

У підготовче засідання 17.12.2024 з`явилися прокурор, а також представники позивача, відповідача та третьої особи-2, представники третіх осіб-1,3 у вказане засідання не з`явились, при цьому треті особи-1,3 повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 26.11.2024 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 26.11.2024 доставлена до їх Електронних кабінетів - 29.11.2024 (а.с. 64, 66 у томі 2).

У вказаному засіданні прокурор, а також представники позивача, відповідача та третьої особи-2 зазначили, що ними повідомлені суду всі обставини справи, які їм відомі; надані всі докази, на які вони посилаються; матеріали справи не містять нерозглянутих заяв чи клопотань, а також позивачем та відповідачем подані всі заяви по суті справи, передбачені частиною 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим прокурор, представники позивача, відповідача та третьої особи-2 підтвердили доцільність закриття підготовчого провадження.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 17.12.2024 судом, відповідно до вимог статті 182 Господарського процесуального кодексу України, були здійснені всі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 17.12.2024 підготовче провадження було закрите та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.01.2025.

Від третьої особи-2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшли пояснення у справі (вх. суду № 523/25 від 07.01.2025), в яких Департамент екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації просить суд під час розгляду справи врахувати наступне:

- за інформацією ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція", спірна земельна ділянка має частковий перетин з межами кварталу 14, виділи 1, 4, 7-13 Нікопольського лісництва ДП "Марганецький лісгосп", який становить 24,5140 га, із загальної площі ділянки 25,1989 га. Разом з тим, згідно з доступними відомостями з Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024, розташована на території Покровської міської ради Нікопольського району, обліковується як землі запасу сільськогосподарського призначення, суб`єкт права власності на земельну ділянку - Покровська міська рада (номер запису про право 39982792 від 22.12.2020). За результатами опрацювання даних геопорталу Національної інфраструктури геопросторових даних та наявних в департаменті картографічних матеріалів земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 розташована в межах території ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Базавлуцький прибережно-річковий комплекс", який оголошений Указом Президента України від 11.04.2019 № 139/2019 "Про території та об`єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення". У свою чергу, за даними системи електронного документообігу "ДОК Проф", починаючи з 2018 року та станом на 22.05.2024 вхідної кореспонденції (листів, звернень, заяв тощо) щодо вилучення з постійного користування чи зміни цільового призначення земельної ділянки площею 25,1989 га - не ідентифіковано. Також, відповідно до положень частини 9 статті 149 Земельного кодексу України (у редакції чинній до 27.05.2021), Кабінет Міністрів України вилучав земельні ділянки державної власності, які перебували у постійному користуванні, у тому числі ліси, для не лісогосподарських потреб;

- щодо повернення у власність держави спірної земельної ділянки, Департамент зазначає, що за інформацією, яка міститься в позовній заяві, зазначена земельна ділянка має частковий перетин з межами кварталу 14, виділи 1, 4, 7-13 Нікопольського лісництва ДП "Марганецький лісгосп". Згідно з частиною 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Від третьої особи-2 за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи (вх. суду № 559/25 від 07.01.2025), в якій вона просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника третьої особи-2 з урахуванням поданих нею письмових пояснень.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи без участі (вх. суду № 717/25 від 08.01.2025), в якій він просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача з урахуванням наданих пояснень та даної заяви у відповідності до чинного законодавства України за наявними матеріалами справи.

У судове засідання 14.01.2025 з`явився прокурор та представник відповідача; представники позивача та третіх осіб-1,2,3 у вказане засідання не з`явились, при цьому судом враховані подані позивачем та третьою особою-2 документи, з яких вбачається, що останні повідомлені про день, час та місце даного судового засідання належним чином.

Щодо третьої особи-1 та третьої особи-2, то останні також повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 17.12.2024 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 17.12.2024 доставлена до їх Електронних кабінетів - 18.12.2024 (а.с. 112, 114 у томі 2).

У судовому засіданні 14.01.2025 прокурор просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на викладені у його заявах по суті справи обставини.

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву.

Перед стадією "Дослідження доказів" суд вважав за доцільне оголосити перерву у судовому засіданні.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 14.01.2025 у судовому засіданні було оголошено перерву до 23.01.2025.

Від третьої особи-3 за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №1824/25 від 15.01.2025), в якій Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області просить суд надати можливість його представнику прийняти участь у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 15.01.2025 заяву третьої особи-3 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів було задоволено судом.

Від третьої особи-3 за допомогою системи "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі (вх. суду № 1891/25 від 15.01.2025), в яких Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області зазначає, що факт перетину спірної ділянки площею 25,1989 га з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 з земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні ДСГП "Ліси України", прокурор вважає повністю підтвердженим інформацією і картографічними матеріалами ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція", інформацією філії "Дніпровське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", інформацією Дніпропетровської обласної державної адміністрації, даними Національної кадастрової системи. Як наслідок, прийняття рішення Покровської міської ради від 17.12.2020 № 11 та подальша реєстрація права комунальної власності за міською радою, призвела до фактичного припинення права постійного користування ДСГП "Ліси України" частиною земельної ділянки площею 24,5140 га, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 сільськогосподарського призначення, змінено її цільове призначення із земель лісогосподарського на сільськогосподарське призначення та форму власності з державної на комунальну, чим порушено вимоги статей 20, 83, 122, 141, 142, 149, пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України. У той же час, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області вказує на необґрунтованість позовних вимог та невідповідність способу захисту та вказує на те, що прокуратурою заявлено позовні вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, які прокуратура вважає негаторним позовом. Заявлення прокуратурою позовної вимоги про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки обґрунтовано обставинами протиправності проведеної державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, разом з тим управління звертає увагу на висновки Верховного суду щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах та практику ЄСПЛ, зокрема, також в частині відсутності у суду підстав для задоволення позову в умовах неефективності заявленого позивачем способу захисту своїх прав. Вирішуючи питання про належні способи захисту прав власника земельної ділянки лісогосподарського призначення, Велика Палата Верховного суду у пункті 56 Постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності. Такий висновок випливає з постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), на яку посилається Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, постанов Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, розділ 1.5.4). Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2019 у справі № 372/1684/14-ц). Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (провадження N 12-80гс20, пункт 6.13)). Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (buchbesitz (нім. - книжкове володіння) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження N 14-67цс20, пункт 70)). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. (пункт 63 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021, справа № 359/3373/16-ц). Разом з тим, Велика Палата Верховного суду також зазначила, що відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). Як вбачається з матеріалів справи № 904/2813/24, право власності на спірну земельну ділянку зареєстроване за Покровською міською радою. А отже, в умовах наявності зареєстрованого права власності на об`єкт нерухомого майна, застосування статті 391 Цивільного кодексу України в зазначеному випадку не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного суду та є неналежним способом захисту порушеного права;

- Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області посилається на положення Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), згідно з якими в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19). Отже, з урахуванням наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду позов у справі № 904/2813/24 позовні вимоги, заявлені прокуратурою в порядку негаторного позову не є ефективним способом захисту та не підлягають задоволенню судом. Разом з тим, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звертає увагу суду також на висновки Верховного суду, які нещодавно були зроблені колегією суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 260/1681/23 (провадження № К/990/5230/24), викладені у постанові від 29.11.2024, оприлюдненої в Єдиному державному реєстрі судових рішень 02.12.2024;

- Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області зазначає, що Верховний суд виснував, що питання про організацію та встановлення меж територій природно-заповідного фонду невід`ємно пов`язане із підготовкою та затвердженням проектів землеустрою. Відтак, винесенню меж певного об`єкту природно-заповідного фонду на місцевість передує діяльність щодо розробки проекту землеустрою, оскільки рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій. Водночас, землеустрій щодо організації раціонального використання та охорони земель та встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні (саме такими є землі природнозаповідного фонду) проводиться в обов`язковому порядку (пункт 84. Постанови Верховного Суду України від 29.11.2024 у справі № 260/1681/23). Наведені висновки Верховного суду безпосередньо впливають на справу № 904/2813/24, оскільки підставами позову у цій справі є саме набуття спірною земельною ділянки статусу земель лісогосподарського призначення, що зазначає прокурор у заявленому позові, посилаючись при цьому на встановлення меж охоронюваних Законодавством земель лісового фонду виключно на картографічні матеріали Державного лісового фонду, а саме: на території кварталу 14 виділи 1, 4, 7-13 Нікопольського лісництва філії "Дніпровське лісове господарство" ДП "Ліси України". Разом з тим, межі лісового фонду згідно з фактичними обставинами у цій справі не встановлювались в натурі (на місцевості), технічна документація щодо вставлення меж не розроблялась, не затверджувалась, до Державного земельного кадастру не вносилась;

- з урахуванням вказаного, управління вказує, що без фактичного встановлення в натурі (на місцевості) меж земель лісового фонду, без розроблення, погодження та внесення до Державного земельного кадастру технічної документації з землеустрою земельної ділянки лісового фонду юридичний факт перебування спірної у даній справі земельної ділянки в межах земель лісового фонду - не є встановленим та доведеним відповідно до змісту Висновків Верховного Суду України, викладених у Постанові від 29.11.2024 по справі №260/1681/23.

У судове засідання 23.01.2025 з`явився прокурор, а також представники відповідача та третьої особи-3; представники позивача та третіх осіб-1,2 у вказане засідання не з`явились, при цьому судом враховане раніше подане позивачем клопотання про подальший розгляд справи без участі його представника (а.с.125-126 у томі 2).

Щодо третьої особи-1 та третьої особи-2 судом встановлено, що вказані особи були повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 14.01.2025 до їх Електронних кабінетів в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвала суду від 14.01.2025 доставлена до їх Електронних кабінетів - 14.01.2025 (а.с. 148-149 у томі 2).

З приводу вказаних обставин суд зазначає також таке.

Відповідно до частин 5, 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 14.01.2025 вважається врученою позивачу та третім осоам-1,2 - 15.01.2025.

За змістом частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи вказане, судом встановлено, що позивач та треті особи-1,2 були повідомлені про день, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Крім того, суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 922/1200/18, від 04.06.2020 у справі № 914/6968/16.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

У судовому засідання 23.01.2025 прокурор просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засідання 23.01.2025 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи-3 у судовому засідання 23.01.2025 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, наведені у поясненнях.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 23.01.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора, представників відповідача та третьої особи-3,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає таке.

Ліси - унікальне національне багатство України, стратегічний ресурс держави, екологічне і соціальне значення якого переважає суто економічне.

Світовим співтовариством ліс визнаний найважливішим чинником у запобіганні кліматичних змін, покращенні екологічних умов життя людей, пом`якшенні негативної дії природних факторів.

Таким чином, порушення вимог земельного та лісового законодавства при вилученні із державної власності, зміні цільового призначення земель лісогосподарського призначення для не лісогосподарських цілей безумовно має значний суспільний інтерес.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного Суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур реалізації прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

У той же час, незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та їх подальше передання до комунальної власності, не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права в країні.

Відповідно до Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення, їх подальша передача у комунальну власність для ведення, в тому числі, товарного сільськогосподарського виробництва грубо порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову.

У справі "Hamer проти Бельгії" Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 27.11.2007 вперше зазначив, що навколишнє середовище, не будучи безпосередньо зазначеним у Конвенції, тим не менш являє собою цінність, у збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада і економічні імперативи та навіть деякі основні права, включаючи право власності, не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду при розгляді справ № 488/5027/14-ц, №488/6211/14-ц, № 183/1617/16, № 367/2022/15-ц у подібних правовідносинах дійшла висновку, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку фізичних чи юридичних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, не погіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина 3 статті 13, частина 7 статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини 1 статті 91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України).

За таких обставин, "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора до суду з вимогою про повернення спірної земельної ділянки є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель лісового фонду та передачі її в приватну власність, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. "Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення державі спірних земель та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні ними державою.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Поряд з цим, статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцеві державні адміністрації розпоряджаються землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом "а" частини 1 статті 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 31 Лісового кодексу України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території, приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст обласного значення.

У зв`язку з внесенням Законом України № 1423-ІХ від 28.04.2021 змін до Земельного кодексу України, відповідно до пункту "а" пункту 24 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України, у редакції з 27.05.2021, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

При цьому частина 1 статті 149 Земельного кодексу України у редакції з 27.05.2021 визначає, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Отже, органом уповноваженим здійснювати функції власника спірної земельної ділянки є Дніпропетровська обласна державна адміністрація.

З урахуванням вказаного, прокурор вказує на те, що питання усунення перешкод у здійсненні користування та розпорядження земельною ділянкою, пов`язанні із потребою в охороні і збереженні територій лісового фонду Дніпропетровської області та забезпеченням на загальнодержавному рівні екологічної безпеки України.

Прокурор зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 площею 25,1989 га, має лісогосподарське призначення та розташована у кварталі 14 виділ 1, 4, 7-13 ДСГП "Ліси України", отже відбулась незаконна зміна цільового призначення землі.

Порушення вимог земельного та лісового законодавства при вилученні із державної власності, зміні цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення для нелісогосподарських цілей безумовно становить суспільний інтерес.

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Прийняття органами державної влади або місцевого самоврядування рішення про передачу земель державної власності лісогосподарського призначення у власність для інших цілей ніж визначені законом, позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) прав власника землі в тому обсязі який дозволяє її статус як землі відповідно державної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права користування на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Також, згідно з частинами 2, 3 статті 1, частиною 1 та 2 статті 7 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

У даному випадку порушення інтересів держави відбулося через порушення норм законодавства під час передачі земельної ділянки лісогосподарського призначення у комунальну власність органу місцевого самоврядування як земельної ділянки сільськогосподарського призначення, та полягає у вибутті із власності держави земельної ділянки лісогосподарського призначення, зміни її цільового призначення всупереч встановленого законом порядку.

Щодо бездіяльності уповноваженого органу, а також додержання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" слід зазначити таке.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції). Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Аналіз положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Поняття "інтереси держави" на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, згідно з яким поняття "інтереси держави" є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, пунктом 3 вказаного рішення суд в загальному, не пов`язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, отже, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.

"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у пункті 70 постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження №14-104цс19).

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Отже, на території Дніпропетровської області повноваження щодо вилучення та розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення здійснюються Дніпропетровською обласною державною адміністрацією.

Вилучення з порушенням земельного законодавства земель лісового фонду, зміна їх цільового призначення та передача у власність, порушує права та інтереси держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, яка позбавлена можливості використовувати чи розпоряджатися спірною земельною ділянкою.

Нікопольською окружною прокуратурою 10.05.2024 за № 61-2234ВИХ-24 до Дніпропетровської обласної державної адміністрації направлено запит про надання інформації про вжиті заходи щодо відновлення порушених інтересів держави при передачі у комунальну власність земельної ділянки, кадастровий номер 1222987000:02:001:0024 площею 25,1989 розташованої за межами населеного пункту Покровської міської ради Дніпропетровської області.

На вказаний запит Дніпропетровська обласна державна адміністрація листом від 24.05.2024 № 2-1857/0/261-24 повідомила, що заходи з метою усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою в судовому порядку не вживались, у зв`язку з необізнаністю облдержадміністрації про факт передачі земельної ділянки з державної у комунальну власність. З метою якнайшвидшого усунення можливих порушень інтересів держави є підстави для здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі облдержадміністрації.

У той же час, вказаним уповноваженим органом своєчасних заходів щодо усунення перешкод у використанні власником земельної ділянки лісогосподарського призначення не вжито, що є підставою для звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави.

Окрім того, у вказаному листі Дніпропетровська обласна державна адміністрація підтвердила, що є всі підстави для здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У зв`язку з викладеним, Нікопольською окружною прокуратурою скеровано до Дніпропетровської обласної державної адміністрації лист від 20.06.2024 за № 61-2830вих-24 щодо наявності достатніх підстав для пред`явлення позовної заяви в інтересах зазначеного органу до Покровської міської ради Дніпропетровської області про скасування державної реєстрації права власності та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 25,1989 га.

На вказаний лист юридичний департамент Дніпропетровської обласної держаної адміністрації листом № 06-418/0/139-24 від 25.06.2024 повідомив, що інформацію про наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі облдержадміністрації до Покровської міської ради Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 25,1989 га кадастровий номер 1222987000:02:001:0024 шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку та скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі взято до відома.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 10.08.2021 по справі № 923/833/20 щодо належного виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та оцінки бездіяльності органу зауважив, що суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази, щодо обставин які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва, передбачені абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

Верховний Суд зазначає, що за встановлених обставин щодо попереднього інформування про виявлені порушення та відповіді щодо обізнаності про порушення із зазначенням причин тривалого незвернення до суду, вимога про надання відповідному органу "розумного строку" для самостійного реагування на порушення, розрахованого саме від останнього повідомлення прокурора, з огляду на встановлення факту тривалої обізнаності такого органу про порушення інтересів держави та нереагування на нього (незалежно від його причин) і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд проголосив, що засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Звернення керівника Нікопольської окружної прокуратури до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб`єктом, що має процесуальну можливість в даному випадку оскарження незаконного правочину та відновлення права користування державою земельною ділянкою лісогосподарського призначення.

Крім того, є категорія справ, де Європейський Суд з прав людини зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" суд у рішенні висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Відповідно до статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Отже, при наявності загрози інтересам держави та нездійсненні їх захисту органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме представництво органами прокуратури інтересів держави в особі уповноваженого органу.

Отже, суд приходить до висновку, що керівником Нікопольської окружної прокуратури належним чином обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури у порядку статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Правовідносини учасників даної справи виникли у сфері земельних відносин, що регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина 1 статті 3 Земельного кодексу України).

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина 2 статті 3 Земельного кодексу України).

Так, з матеріалів справи вбачається, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 07.12.2020 № 37-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", Покровській міській територіальній громаді передано у комунальну власність за Актом приймання-передачі земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 836,3024 га (а.с.36-38 у томі 1).

У вказаному наказі зазначено, що право власності на земельні ділянки, які зазначені в Акті приймання-передачі, виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га, зазначена у пункті 9 Акту приймання-передачі.

У подальшому, рішенням сесії Покровської міської ради від 17.12.2020 № 11 прийнято до комунальної власності землі сільськогосподарського призначення загальною площею 836,3024 га, у кількості 22 земельних ділянок, які розташовані на території Покровської міської територіальної громади за межами населених пунктів. У загальний масив земельних ділянок, які перейшли до комунальної власності, також увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га.

На підставі вищевказаних рішень, державним реєстратором виконавчого комітету Покровської міської ради Нестреляй О.М. 22.12.2020 прийнято рішення за номером 39982792 про реєстрацію за Покровською міською радою права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024, загальною площею 25,1989 га.

Згідно з відомостями Державного земельного кадастру про земельну ділянку спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га, яка розташована на території Покровської міської ради Дніпропетровської області, зареєстрована в Державному земельному кадастрі за результатами проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення 04.12.2019. Визначена форма власності - комунальна, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

Таким чином, на даний час земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 обліковуються як земля комунальної власності сільськогосподарського призначення та зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою в особі Покровської міської ради Дніпропетровської області.

Однак, прокурор посилається на те, що основна частина земельної ділянки з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 є залісненою, фактично не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та може перебувати виключно у державній власності, тому реєстрацію права комунальної власності здійснено незаконно.

Так, відповідно до інформації ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" від 23.03.2023 за № 118 земельна ділянка площею 25,1989 га з кадастровим номером 1222987000:02:001:024 частково знаходиться в межах державного лісового фонду кв. 14 виділ 1, 4, 7-13 Нікопольського лісництва ДП "Марганецький лісгосп", орієнтовна площа перетину меж земельної ділянки з кадастровим номером 1222987000:02:001:024 з межами кв. 14 виділ 1, 4, 7-13 становить 24,5140 га із загальної площі ділянки 25,1989 га.

Тобто, земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:024 більше ніж на 97% складається з земель лісового фонду.

Факт часткового знаходження спірної земельної ділянки в межах державного лісового фонду підтверджується також інформацією та матеріалами лісовпорядкування наданих листом філії "Дніпровське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" від 05.06.2024 за №334/27.1-2024, відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024, розташована на землях Державного лісового фонду, а саме: на території кварталу 14 виділи 1, 4, 7-13 Нікопольського лісництва філії "Дніпровське лісове господарство" ДП "Ліси України". Підприємство не погоджувало вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024. До Дніпровського лісового господарства не надходила землевпорядна документація на погодження по вказаній земельній ділянці.

Крім того, вказана інформація підтверджується листом Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 24.05.2024 № 2-1857/0/261-24, в якому, зокрема, зазначено, що, починаючи з 2018 року та станом на 22.05.2024, листів, звернень, заяв, тощо вилучення з постійного користування чи зміни цільового призначення спірної земельної ділянки не ідентифіковано.

Викладене свідчить, що 97% земельної ділянки з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 знаходиться на землях державного лісового фонду, наданих в постійне користування ДСГП "Ліси України".

Відповідно до частини 1 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

При цьому об`єктом цивільних прав земельна ділянка стає після її формування.

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 загальною площею 25,1989 га є сформованою.

Зазначена земельна ділянка перебувала в постійному користуванні Нікопольського лісництва ДП "Марганецьке лісове господарство", яке на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 585 від 27.09.2021 "Про припинення ДП "Марганецьке лісове господарство" приєднано до ДП "Дніпровське лісове господарство", а в подальшому, наказом Державного агентства лісових ресурсів "Про припинення ДП "Дніпровське лісове господарство" від 04.11.2022 за № 988 припинено ДП "Дніпровське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Окрім того, відповідно до таксаційного опису кварталу 14 виділи 1, 4, 7-13 Нікопольського лісництва, на який частково накладається земельна ділянка з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024, на земельній ділянці розміщенні дерева.

Також, відповідно до даних Національної кадастрової системи, із застосуванням шару "ліси" спірна земельна ділянка перебуває в межах земель лісогосподарського призначення. Крім того, з даних Національної кадастрової системи вбачається, що спірна земельна ділянка вкрита лісовими насадженнями - деревами.

Таким чином, факт перетину спірної ділянки площею 25,1989 га з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 з земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яка перебуває у постійному користуванні ДСГП "Ліси України" повністю підтверджується інформацією і картографічними матеріалами ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція", інформацією філії "Дніпровське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", інформацією Дніпропетровської обласної державної адміністрації, даними Національної кадастрової системи.

Прокурор посилається на те, що прийняття рішення Покровської міської ради від 17.12.2020 № 11 та подальша реєстрація права комунальної власності за міською радою, призвела до фактичного припинення права постійного користування ДСГП "Ліси України" частиною земельної ділянки площею 24,5140 га, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 сільськогосподарського призначення, змінено її цільове призначення із земель лісогосподарського на сільськогосподарське призначення та форму власності з державної на комунальну, чим порушено вимоги статті 20, 83, 122, 141, 142, 149, пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Щодо статусу земель лісового фонду, які перебувають під особливою охороною держави, а також порядку розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, слід зазначити таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Водночас, у статті 5 Лісового кодексу України зазначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.

Згідно з частиною 1 статті 57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 9 Лісового кодексу України, у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Згідно із статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України, облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо цільового призначення земельної ділянки, яка викладена у пунктах 33-43 розділу 1.2 постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, а саме: "Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина 2 статті 1 Лісового кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються Земельним кодексом України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина 2 статті 3 Земельного кодексу України). У відповідності до основного цільового призначенням Земельного кодексу України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт "е" частини 1 статті 19 Земельного кодексу України). Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 Лісового кодексу України). До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 Лісового кодексу України). Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини 1 статті 164 Земельного кодексу України). Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14). Відповідно до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування".

Таким чином, земельні ділянки, що охоплені матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, можуть перебувати лише у державній власності, відтак їх передача до земель комунальної власності є неправомірною.

Крім того, позиція щодо прирівнювання матеріалів лісовпорядкування до правовстановлюючих документів підкріплюється постановами Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 617/683/15-ц, від 15.09.2021 у справі № 373/462/19, від 18.05.2022 у справі № 369/12149/16-ц, тощо.

Щодо незаконності внесення відомостей про земельні ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як земель комунальної власності суд зазначає таке.

Із норм статті 20 Земельного кодексу України вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до частин 4, 8 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент винесення Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказу від 07.12.2020 № 37-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність") центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з частиною 9 статті 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент винесення вищезазначеного наказу) Кабінет Міністрів України, зокрема, вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні.

Прокурор зазначає, що з урахуванням викладеного, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Відповідно до листа секретаріату Кабінету Міністрів України № 25923/0/2-23 від 06.10.2023 Кабінетом Міністрів України рішень про погодження зміни цільового призначення, вилучення із державної власності спірної земельної ділянки не приймалось.

Також, відповідно до відомостей, наданих філією "Дніпровське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", будь-яких погоджень щодо вилучення із постійного користування земельної ділянки - не надавалось.

Відтак, частину спірної земельної ділянки неправомірно віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Покровській сільській раді.

Відповідно до статей 162, 163 Земельного кодексу України, охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

Однак, в порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель здійснено зміну цільового призначення та вилучення земель лісогосподарського призначення за відсутності на те повноважень, визначених чинним законодавством, а в подальшому спірну земельну ділянку передано Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області до земель комунальної власності.

Зважаючи на те, що у Державному земельному кадастрі невірно визначено категорію землі та її цільове призначення, що обумовило фактичне її вилучення із земель лісогосподарського призначення та подальшу передачу до земель комунальної власності, а також реєстрації права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку статті 16 Цивільного кодексу України, усунувши перешкоди у користуванні зазначеною земельною ділянкою її власником - Дніпропетровською обласною державною адміністрацією.

На час подання позовної заяви, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка площею 25,1989 га з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 зареєстрована на праві власності за Покровською міською радою Дніпропетровської області.

Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22.12.2020, номер відомостей про речове право 39982792 із зазначенням форми власності: комунальна. Власником земельної ділянки є територіальна громада в особі Покровської міської ради Дніпропетровської області.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Із відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.

Великою Палатою Верховного Суду було зауважено, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).

Згідно зі статтями 18, 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, які мають особливий правовий режим.

Частинами 1, 2, 4 статті 84 Земельного кодексу України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до статей 16, 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до частини 3 статті 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

В свою чергу, відповідно до частин 1, 2 статті 149 Земельного кодексу України, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини першої статті 164 Земельного кодексу України).

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4 статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Відповідно до вимог статті 57 Лісового кодексу України, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

В силу положень статей 19, 55, 57, 84 Земельного кодексу України та статті 5 Лісового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Згідно зі статтею 57 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Відповідно до частини 3 статті 178 Цивільного кодексу України, види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюється законом.

Жодне із вказаних виключень щодо спірної ділянки не застосовується, тому виходячи із її розташування поза межами населених пунктів та норм статті 84 Земельного кодексу України, вона у законний спосіб може перебувати виключно у державній власності.

Отже, вказаними законодавчими нормами закріплено особливий статус земель лісогосподарського призначення зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання, а відтак земельні ділянки вказаної категорії відносяться до речей, що обмежені у цивільному обороті.

Таким чином, враховуючи місце розташування та перебування її у користуванні ДСГП "Ліси України", з огляду на вимоги частини 2 статті 56 Земельного кодексу України, земельна ділянка, площею 25,1989 га, кадастровий номер 1222987000:02:001:0024, за визначенням статті 178 Цивільного кодексу України належить до речей, що обмежені у цивільному обороті.

Крім того, прокурор звертає увагу, що Законом України від 28.04.2021 № 1423-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" розділ Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, яким до земель комунальної власності територіальних громад віднесено всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад (за винятком окремих категорій земель).

Крім того, цією нормою законодавець визначив категорії земель державної власності поза межами населених пунктів, які не можуть бути передані у комунальну власність. До них, зокрема, віднесено землі, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та землі водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук), землі лісогосподарського призначення та інші.

Спірна земельна ділянка перебуває за межами населеного пункту, що підтверджується рішенням Покровської міської ради від 17.12.2020 № 11, тому на неї розповсюджуються вищевказані норми чинного законодавства України.

Щодо належного способу захисту суд зазначає таке.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України визначено способи судового захисту.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальних характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб`єктивних прав.

Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, частина 3 статті 16 Цивільного кодексу України). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 373 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 152 Земельного кодексу України).

Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном про повернення його з чужого незаконного володіння.

Разом з цим, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Враховуючи, що уповноваженим органом державної виконавчої влади рішення про вилучення спірної земельної ділянки та передачу її у комунальну власність не приймалось, відтак право постійного користування та дійсного володільця земельною ділянкою до цього часу у законний спосіб не припинено, що вказує на те, що право комунальної власності на спірну ділянку у відповідача не виникло, тому ефективним способом захисту, спрямованим на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - є негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного власника відповідних земельних ділянок.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісогосподарського призначення всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Перебування земельної ділянки у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 56 Земельного кодексу України, статті 12 Лісового кодексу України.

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові.

Враховуючи вказане, вбачається, що володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість, право володіння, як складова права власності, неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння, як складова права власності, на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння, як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.

Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі №916/1608/18, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 та інших.

У свою чергу, наявність зареєстрованого права власності перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном державної власності.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 8 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на момент внесення запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно), державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Прокурор зазначає, що з урахуванням викладеного, рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2262443912121) прийняте з відсутністю належних правових підстав, порушує встановлений законодавством порядок проведення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна та підлягає скасуванню.

Прокурор зауважує, що з метою усунення перешкод Дніпропетровській обласній державній адміністрації та ДСГП "Ліси України" у вільному використанні або розпорядженні своїм майном у вигляді земельної ділянки з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024, наявні підстави для скасування державної реєстрації права комунальної власності на зазначену земельну ділянку, зареєстрованого за Покровською міською радою Дніпропетровської області.

Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.02.2020 у справі №911/3311/17, а також у справах № 911/3574/17, №911/3897/17, № 911/3449/17 дійшов висновку, що зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням положень Земельного та Лісового кодексів України треба розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, не пов`язане з позбавленням правомочності володіння. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначав, що власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування та вимагаючи повернути таку ділянку, тому повернення земельної ділянки лісогосподарського призначення державі слід розглядати як негаторний, а не віндикаційний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.

Зазначена позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком по суті попри його неналежне обґрунтування у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. У зазначеному висновку йдеться не про державну реєстрацію права власності за порушником (яке і розглядається як фактичне заволодіння), а про вчинення фізичних дій щодо земельної ділянки - її зайняття (яке не є заволодінням). Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Водночас використання у першому реченні слів "тимчасовим володільцем" може справляти хибне враження, ніби зайняття земельної ділянки може означати заволодіння (хоч би і тимчасове) цією ділянкою порушником, за яким не зареєстроване право власності, що не відповідало би принципу реєстраційного посвідчення володіння; тому зазначені слова є зайвими. Крім того, за змістом статті 391 Цивільного кодексу України, негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень); тому слово "права" у першому реченні є зайвим. З метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду відступає від наведеного висновку шляхом уточнення, виклавши його перше речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.

Висновки Великої Палати Верховного Суду свідчать про те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб (у разі їх подальшого передання з комунальної у приватну власність), може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина 3 статті 13, частина 7 статті 41, частина 1 статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини 1 статті 91 Земельного кодексу України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Також, прокурор зазначає, що крім скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, ефективним способом захисту порушеного права держави у даному випадку є також скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Так, відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Статтею 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності) (абзац 5 частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

З огляду на викладене, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є відповідне судове рішення разом із скасуванням рішення органу державної виконавчої влади, яким затверджено документацію, на підставі якої сформовано відповідну земельну ділянку.

Верховним Судом 20.12.2023 у постанові № 916/1517/22 зазначено, що визнання незаконними і скасування спірних наказів, визнання недійсними результатів земельних торгів та договору оренди, а також скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі спірної земельної ділянки призведе до припинення прав відповідачів на цю земельну ділянку та поновить права ДСГП "Ліси України" на користування землями державного лісового фонду.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 363/2877/18, від 16.02.2022 у справі № 363/669/17, від 18.01.2023 у справі №369/10847/19, зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладання, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цим майном. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.

Отже, у разі коли незаконно сформована земельна ділянка частково накладається на землі державного лісового фонду, лише частина спірної земельної ділянки є власністю держави, а інша належить до земель комунальної власності.

За таких обставин повернення усієї земельної ділянки у власність держави порушуватиме право комунальної власності на іншу частину земельної ділянки, а часткове повернення неможливе у зв`язку з її сформованістю як єдиного об`єкта цивільних прав.

Відповідно, зобов`язати відповідача повернути незаконно сформовану земельну ділянку на користь держави у такому випадку буде неправомірним, при цьому здійснити її поділ неможливо.

Тому, заявлення прокурором негаторного позову, у складі позовних вимог якого є вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, є ефективним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву у даній справі було подано до суду через систему "Електронний суд", судовий збір, який підлягав сплаті прокурором, становив 4 844 грн. 80 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягають 4 844 грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Керівника Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації до Покровської міської ради Дніпропетровської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та скасування її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі - задовольнити у повному обсязі.

Покровській міській раді Дніпропетровської області (53300, Дніпропетровська область, Нікопольський район, м. Покров, вул. Центральна, буд. 48, ідентифікаційний код 34081234) усунути перешкоди у здійсненні Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (проспект Олександра поля, будинок 1, м. Дніпро, 49004; ідентифікаційний код 00022467) права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 25,1989 га, з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 25,1989 га, кадастровий номер 1222987000:02:001:0024, проведену на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Покровської міської ради Нестреляй О.М. від 22.12.2020 (номер відомостей про речове право: 39982792, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2262443912121).

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 25,1989 га з кадастровим номером 1222987000:02:001:0024 у Державному земельному кадастрі.

Стягнути з Покровської міської ради Дніпропетровської області (вулиця Центральна, будинок 48, м. Покров, Нікопольський район, Дніпропетровська область, 53300; ідентифікаційний код 34081234) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (проспект Дмитра Яворницького, будинок 38, м. Дніпро, 49044, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800; ідентифікаційний код 02909938) - 4 844 грн. 80 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 23.01.2025.

Суддя Ю.В. Фещенко


Суд	Господарський суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення	23.01.2025
Оприлюднено	27.01.2025
Номер документу	124658357
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Фещенко Юлія Віталіївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 23.01.2025 по справі 904/2813/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —904/2813/24

Рішення від 23.01.2025

Рішення
від 23.01.2025 по справі 904/2813/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ