Рішення

від 24.01.2025 по справі 910/13895/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.01.2025Справа № 910/13895/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва"

до Фізичної особи-підприємця Калайди Дениса Сергійовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація

про стягнення 179 638,31 грн.,

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (далі - позивач, Компанія) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Калайди Дениса Сергійовича (далі - відповідач, Підприємець) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 179 638,31 грн., з яких: 117 700,42 грн. - основний борг за договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва від 06.06.2023 року № 684/1 (далі - Договір), 50 176,90 грн. - пеня, 4 424,23 грн. - 3 % річних, 7 336,76 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою від 15.11.2024 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням строку та способу усунення її недоліків.

22.11.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява Компанії від 18.11.2024 року про усунення недоліків позовної заяви.

Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 25.11.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/13895/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Крім того, цією ухвалою суд залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За умовами частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Зважаючи на відсутність у Підприємця електронного кабінету, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України копія ухвали від 25.11.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/13895/24 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на зареєстровану адресу місця проживання Підприємця, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01103, місто Київ, вулиця Товарна, будинок 49, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0610211341761.

Проте, вищевказане відправлення з трек-номером 0610211341761 підприємством поштового зв`язку вручене відповідачу не було та повернулося на адресу суду.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2024 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.06.2023 року між Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець, Адміністрація), Підприємцем (орендар) та Компанією (балансоутримувач) укладено Договір, за умовами якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 259,20 м2 за адресою: місто Київ, вулиця Райдужна, будинок 23, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього Договору, залишкова балансова вартість якого становить 186 313 ,37 грн. без ПДВ.

Означена угода підписана уповноваженими представниками орендодавця та балансоутримувача, а також Підприємцем, і скріплена відбитками печаток позивача та третьої особи.

За змістом пункту 2.1 Незмінюваних умов Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно із підписанням цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що Компанія та Адміністрація за відповідним актом приймання-передачі нерухомого майна від 06.06.2023 року передали, а відповідач прийняв у орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 259,20 м2 за адресою: місто Київ, вулиця Райдужна, будинок 23.

За умовами пункту 3.1 Незмінюваних умов Договору орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов (місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону, складає 15 000,00 грн. без ПДВ). Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Незмінюваних умов Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу.

Згідно з пунктом 3.5 Незмінюваних умов Договору в день укладення цього Договору або до цієї дати орендар сплачує орендну плату за кількість місяців, зазначену в пункті 10 Умов (авансовий внесок з орендної плати), на підставі документів, визначених у пункті 3.6 цього Договору.

У пункті 16 Змінюваних умов Договору його сторони погодили співвідношення розподілу орендної плати, за яким 100 % суми орендної плати підлягає перерахуванню балансоутримувачу.

Пунктом 3.8 Незмінюваних умов Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується балансоутримувачем. Балансоутримувач може звернутися із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим Договором, за якими в орендаря є заборгованість.

Надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла балансоутримувачу, підлягає в установленому порядку зарахуванню в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого зарахування у зв`язку з припиненням орендних відносин - поверненню орендарю. Сума орендної плати, сплаченої авансом відповідно до пункту 3.5 цього Договору, підлягає зарахуванню в рахунок сплати орендної плати за перші місяці оренди після підписання акта приймання-передачі майна (пункт 3.10 Незмінюваних умов Договору).

За умовами пункту 12 Змінюваних умов Договору строк його дії: п`ять років з дати набрання чинності цим Договором.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення балансоутримувачем своїх зобов`язань за цією угодою.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що всупереч умовам Договору відповідач протягом липня 2023 року - серпня 2024 року неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки зі своєчасної та повної оплати орендних платежів, перерахувавши позивачеві у червні 2023 року грошові кошти в сумі лише 18 000,00 грн. (зараховані позивачем в оплату орендних платежів за червень і липень 2023 року, а також частково за серпень в розмірі 1 428,00 грн.), внаслідок чого за Підприємцем утворилася заборгованість у загальному розмірі 117 700,42 грн. (у тому числі за користування орендованим майном у серпні 2023 року на суму 7 589,57 грн. (враховуючи наявну на початок цього місяця переплату в розмірі 1 428,00 грн.), у вересні 2023 року - на суму 8 891,33 грн., у жовтні 2023 року - на суму 8 935,78 грн., у листопаді 2023 року - на суму 9 007,26 грн., у грудні 2023 року - на суму 9 052,30 грн., у січні 2024 року - на суму 9 115,67 грн., у лютому 2024 року - на суму 9 152,12 грн., у березні 2024 року - на суму 9 179,59 грн., у квітні 2024 року - на суму 9 225,48 грн., у травні 2024 року - на суму 9 243,94 грн., у червні 2024 року - на суму 9 299,40 грн., у липні 2024 року - на суму 9 503,99 грн., у серпні 2024 року - на суму 9 503,99 грн.).

У той же час, за змістом пунктів 4.2, 4.3 Незмінюваних умов Договору майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна.

Протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього Договору балансоутримувач зобов`язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим Договором.

Судом встановлено, що за актом повернення орендованого майна від 31.08.2024 року Підприємець передав, а позивач з відома орендодавця прийняв із строкового платного користування нерухоме майно загальною площею 259,20 м2 за адресою: місто Київ, вулиця Райдужна, будинок 23.

У наведеному акті сторони Договору також погодили, що його складено внаслідок припинення Договору, а датою припинення означеної угоди є 31.08.2024 року. Разом із тим, станом на 31.08.2024 року за орендарем рахується заборгованість з орендної плати в сумі 117 700,42 грн.

Вказаний акт підписаний, зокрема, Підприємцем без жодних зауважень чи заперечень.

З урахуванням наведених обставин, а також зважаючи на несплату орендарем наявної в нього заборгованості з орендної плати за Договором у добровільному порядку, Компанія звернулася до господарського суду міста Києва з означеним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За змістом статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частин 1 та 2 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи не спростований Підприємцем факт неналежного виконання ним обов`язків з оплати позивачу орендних платежів за Договором, а також зважаючи на те, що загальна сума основного боргу відповідача, яка складає 117 700,42 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про відсутність чи погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Компанії до Підприємця про стягнення вказаної суми боргу.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань за Договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 50 176,90 грн. пені, нарахованої на загальну суму основного боргу за Договором у розмірі 117 700,42 грн. у період з 01.06.2023 року по 31.08.2024 року.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до пункту 3.9 Незмінюваних умов Договору на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 50 176,90 грн., суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу в силу допущених методологічних помилок при визначенні бази нарахування, початкових і кінцевих дат періодів прострочення, а також тривалості періоду нарахування пені, що призвело до заявлення суми вказаної штрафної санкції у завищеному розмірі.

Так, згідно з частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Крім того, суд зауважує, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання (у даному випадку такі строки передбачені Графіком платежів), прострочення боржника починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають, штрафні санкції підлягають нарахуванню та обчисленню окремо стосовно кожного з таких строків.

Суд також звертає увагу на імперативні положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як було зазначено вище, за умовами Договору орендар сплачує орендну плату балансоутримувачу незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що прострочення відповідачем оплати орендних платежів протягом спірних місяців фактично виникало після 15 числа відповідного місяця, а нарахування пені за кожен такий місяць окремо повинно було здійснюватися протягом шести місяців з дати настання відповідного прострочення. Отже, нарахування Компанією штрафних санкцій з 01.06.2023 року на повну суму заборгованості відповідача у розмірі 117 700,00 грн. є необґрунтованим.

Враховуючи вищенаведене, обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказаний останнім період, є 13 108,90 грн., з яких: 1 348,27 грн. - пеня, нарахована у період з 16.08.2023 року по 16.02.2024 року за прострочення внесення орендної плати за серпень 2023 року в сумі 7 589,57 грн.; 1 459,10 грн. - пеня, нарахована у період з 16.09.2023 року по 16.03.2024 року за прострочення внесення орендної плати за вересень 2023 року в сумі 8 891,33 грн.; 1 389,39 грн. - пеня, нарахована у період з 17.10.2023 року по 17.04.2024 року за прострочення внесення орендної плати за жовтень 2023 року в сумі 8 935,78 грн.; 1 340,49 грн. - пеня, нарахована у період з 16.11.2023 року по 16.05.2024 року за прострочення внесення орендної плати за листопад 2023 року в сумі 9 007,26 грн.; 1 315,88 грн. - пеня, нарахована у період з 16.12.2023 року по 16.06.2024 року за прострочення внесення орендної плати за грудень 2023 року в сумі 9 052,30 грн.; 1 287,40 грн. - пеня, нарахована у період з 16.01.2024 року по 16.07.2024 року за прострочення внесення орендної плати за січень 2024 року в сумі 9 115,67 грн.; 1 261,54 грн. - пеня, нарахована у період з 16.02.2024 року по 16.08.2024 року за прострочення внесення орендної плати за лютий 2024 року в сумі 9 152,12 грн.; 1 145,19 грн. - пеня, нарахована у період з 16.03.2024 року по 31.08.2024 року (зазначена позивачем кінцева дата нарахування пені) за прострочення внесення орендної плати за березень 2024 року в сумі 9 179,59 грн.; 924,31 грн. - пеня, нарахована у період з 16.04.2024 року по 31.08.2024 року за прострочення внесення орендної плати за квітень 2024 року в сумі 9 225,48 грн.; 716,53 грн. - пеня, нарахована у період з 16.05.2024 року по 31.08.2024 року за прострочення внесення орендної плати за травень 2024 року в сумі 9 243,94 грн.; 495,46 грн. - пеня, нарахована у період з 18.06.2024 року по 31.08.2024 року за прострочення внесення орендної плати за червень 2024 року в сумі 9 299,40 грн.; 317,32 грн. - пеня, нарахована у період з 16.07.2024 року по 31.08.2024 року за прострочення внесення орендної плати за липень 2024 року в сумі 9 503,99 грн.; 108,02 грн. - пеня, нарахована у період з 16.08.2024 року по 31.08.2024 року за прострочення внесення орендної плати за серпень 2024 року в сумі 9 503,99 грн.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Компанії підлягає пеня у розмірі 13 108,90 грн., тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з Підприємця 37 068,00 грн. цієї штрафної санкції слід відмовити.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за Договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 4 424,23 грн. 3 % річних, нарахованих на загальну суму основного боргу за Договором у розмірі 117 700,00 грн. у період з 01.06.2023 року по 31.08.2024 року, а також 7 336,76 грн. інфляційних втрат, нарахованих на цю суму боргу протягом означеного періоду згідно з наданим позивачем розрахунком.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

У той же час, судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок компенсаційних виплат також не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущених аналогічних методологічних помилок при визначенні бази нарахування, початкових і кінцевих дат періодів прострочення та відповідно кількості днів прострочення, що призвело до заявлення сум вказаних компенсаційних виплат у завищених розмірах.

Зважаючи на викладене, обґрунтованою сумою 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за вказаний останнім період (в межах зазначених Компанією позовних вимог), за обрахунком суду, є 1 874,80 грн., а дійсною сумою інфляційних втрат є 4 502,24 грн.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь Компанії підлягає 1 874,80 грн. 3 % річних та 4 502,24 грн. інфляційних втрат, тоді як у задоволенні вимог позивача про стягнення з Підприємця 2 549,43 грн. 3 % річних та 2 834,52 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повної та вчасної сплати спірних сум заборгованості за Договором.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наведеного.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Калайди Дениса Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва" (02002, місто Київ, вулиця Челябінська, будинок 9-Г; код ЄДРПОУ 39606435) 117 700 (сто сімнадцять тисяч сімсот) грн. 42 коп. заборгованості з орендної плати, 13 108 (тринадцять тисяч сто вісім) грн. 90 коп. пені, 1 874 (одну тисячу вісімсот сімдесят чотири) грн. 80 коп. 3 % річних, 4 502 (чотири тисячі п`ятсот дві) грн. 24 коп. інфляційних втрат, а також 2 312 (дві тисячі триста дванадцять) грн. 43 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 24.01.2025 року.

Суддя В.С. Ломака