Ухвала

від 23.01.2025 по справі 918/679/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 918/679/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Жайворонок Т.Є., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи:

позивача - приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" - адвоката Герасименко І.В., дов. від 09.01.2025 № 87,

відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Натурм`ясо" - не з`явились,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - Компанія)

на рішення Господарського суду Рівненської області від 11.09.2024 (суддя Мовчун А.І.) та

постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 (головуючий суддя Юрчук М.І., судді: Миханюк М.В. і Тимошенко О.М.)

у справі № 918/679/24

за позовом Компанії

до товариства з обмеженою відповідальністю "Натурм`ясо" (далі - Товариство)

про стягнення 3 756 909,00 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

Компанія звернулася до суду з позовом до Товариства про стягнення 3 756 909,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог законодавства відповідачем завищено обсяги та вартість виконаних будівельних робіт, що підтверджується аудиторським звітом, складеним за результатами проведення позапланового аудиту оцінки діяльності позивача щодо ефективності вжиття заходів стосовно виконання умов договору від 01.12.2006 та процесу управління бюджетними коштами за 2019-2023 роки, чим завдано позивачеві збитків на суму 3 756 909,00 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.09.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024, в позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено як наявності збитків, так і складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків. Посилання позивача на результати перевірки та висновки у аудиторському звіті, як на підставу для задоволення позовних вимог є необґрунтованим, оскільки виявлені порушення не впливають на умови укладеного між сторонами правочину та не можуть ніяким чином їх змінювати, а є лише підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому законом порядку. Укладені сторонами договір від 26.12.2018 № 261Д (далі - Договір) та додаткові угоди до нього в частині визначення договірної ціни не визнано недійсними повністю або частково з підстав її завищення, в зв`язку з чим, в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність цих правочинів в цілому, в тому числі і в частині такої істотної умови як ціна договору. Чинне законодавство України не покладає на виконавця робіт обов`язку повернути відповідну суму завищення після прийняття замовником цих робіт без зауважень та заперечень, у разі виявлення в процесі перевірки контролюючим органом завищення вартості робіт.

Не погоджуючись з рішенням і постановою судів попередніх інстанцій, Компанія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 22, 883, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та порушення норм процесуального права, а саме: статей 74, 86, 209, 210, 236, 237 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 01.03.2021 у справі № 927/375/19, від 27.08.2020 у справі № 916/477/18, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20, від 04.09.2018 у справі № 923/1315/16, від 04.04.2018 у справі № 910/2018/17, від 07.05.2020 у справі № 910/5100/19, від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, від 27.08.2019 у справі № 914/1619/18, від 24.02.2021 у справі № 904/982/19, від 18.02.2020 у справі № 910/1784/16.

Скаржник зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо недоведеності у діях відповідача складу цивільного правопорушення внаслідок необґрунтованого відхилення судами належного та допустимого доказу - аудиторського звіту, у якому співставлено обсяги виконаних робіт та встановлено завищення їх вартості.

Просить скасувати рішення і постанову судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Від Товариства відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника скаржника, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.12.2018 Компанія (замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Натеко енерго монтаж" (генпідрядник; нове найменування - Товариство) уклали Договір, за яким, замовник зобов`язується прийняти і оплатити, а генпідрядник зобов`язується на власний ризик, власними та/або залученими силами, виконати і здати у встановлений цим договором строк будівельні роботи по об`єкту "Реконструкція дюкерних переходів через р. Дніпро" (1, 2, 5 пускові комплекси), ДСТУ Б.Д.1.1.-1:2013 (45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт ДК 021:2015).

У подальшому сторони уклали низку додаткових угод до Договору, які є невід`ємними його частинами, а саме: № 1 від 05.02.2019; № 2 від 25.04.2019; № 3 від 23.09.2019; № 4 від 05.11.2019; № 5 від 15.11.2019; № 6 від 20.05.2020; № 7 від 21.08.2020; № 8 від 01.12.2020; № 9 від 15.12.2020; № 10 від 30.12.2020; № 11 від 09.04.2021; № 12 від 16.06.2021; № 13 від 24.12.2021; № 14 від 30.12.2021, якими, зокрема, вносились зміни в частині договірної ціни та календарного плану фінансування робіт, а також графіку виконання робіт за Договором та строку дії Договору.

Так, за умовами Договору:

- загальна вартість договору згідно з договірною ціною (додаток №1), яка є невід`ємною частиною даного договору, визначається динамічною ціною та становить 369 932 013,92 грн, в тому числі ПДВ 20% - 61 655 335,65 грн (пункт 2.1);

- розрахунки за виконані роботи проводяться замовником виключно за бюджетні кошти, після отримання цільових бюджетних коштів на свій рахунок та на підставі акта приймання виконаних будівельних робіт по формі № КБ-2в, довідок про вартість виконаних робіт по формі № КБ-3. Строк розрахунків - протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання цільових бюджетних коштів (пункт 2.4);

- строки виконання робіт визначаються сторонами у додатку № 2 до даного договору "Графік виконання робіт", який є його невід`ємною частиною (пункт 3.1);

- акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт надаються генпідрядником на розгляд замовнику в паперовому та електронному вигляді з усіма необхідними підтверджуючими документи в строки визначені замовником. У разі виникнення необхідності у замовника отримання додаткових документів, генпідрядник зобов`язаний надати такі документи (пункт 4.2);

- акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за відповідний звітний період підписуються замовником, за умови відсутності у замовника зауважень до них протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з моменту їх отримання на розгляд (пункт 4.3);

- датою прийняття замовником виконаних генпідрядником робіт за звітний період є дата підписання сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (пункт 4.4);

- договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2022, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (в т.ч. гарантійних) та умов даного Договору (пункт 11.1 в редакції Додаткової угоди № 11 від 09.04.2021).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток товариств.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору:

- за серпень 2020 року генпідрядником виконано будівельні роботи на загальну суму 381 233,59 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2020 року: № 1 на суму 120 076,97 грн; № 2 на суму 198 58,37 грн; № 3 на суму 75 810,44 грн; № 4 на суму 98 985,80 грн; № 5 на суму 53 307,77 грн; № 6 на суму 13 194,24 грн. Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2020 року вартість робіт становила 381 233,59 грн;

- за вересень 2020 року генпідрядником виконано будівельні роботи на загальну суму 4 087 055,38 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року: № 1 на суму 876 199,04 грн; № 2 на суму 392 170,55 грн; № 3 на суму 269 944,61 грн; № 4 на суму 1 279 865,57 грн; № 5 на суму 592 178,94 грн; № 6 на суму 601 510,75 грн; № 7 на суму 75 185,92 грн. Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2020 року вартість робіт становила 4 087 055,38 грн;

- за жовтень 2020 року генпідрядником виконано будівельні роботи на загальну суму 4 834 720,81 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2020 року: № 1 на суму 1 835 443,67 грн; № 1 на суму 181 533,24 грн; № 2 на суму 922 761,60 грн; № 3 на суму 257 728,80 грн; № 2 на суму 630 133,20 грн; № 1 на суму 1 007 120,30 грн. Відповідно до довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2020 року вартість робіт становила 4 834 720,81 грн;

- за листопад 2020 року генпідрядником виконано будівельні роботи на суму 6 125 078, 40 грн, згідно акта № 1 приймання виконаних будівельних робіт. Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2020 року вартість робіт становила 6 125 078,40 грн;

- за грудень 2020 року генпідрядником виконано будівельні роботи на загальну суму 12 835 118,60 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року: № 1 на суму 775 323,68 грн; № 2 на суму 242 078,57 грн; № 3 на суму 16 925 165 грн; № 4 на суму 217 567,40 грн; № 5 на суму 2 108 584, 48 грн; № 6 на суму 1 151 519,88 грн; № 7 на суму 8 017 354,64 грн; № 8 на суму 71 039,29 грн; № 9 на суму 82 399,01 грн. Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2020 року вартість робіт становила 12 835 118,60 грн;

- за квітень 2021 року генпідрядником виконано будівельні роботи на загальну суму 4 824 972,32 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2021 року: № 1 на суму 48 995,17 грн; № 2 на суму 1 055 952,54 грн; № 3 на суму 402 169,88 грн; № 4 на суму 2945 676,71 грн; № 5 на суму 162 674,92 грн; № 6 на суму 209 503,10 грн. Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за квітень 2021 року вартість робіт становила 4 824 972,32 грн;

- за травень 2021 року генпідрядником виконано будівельні роботи на загальну суму 12 540 125,25 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за травень 2021 року: № 1 на суму 2 075 387,68 грн; № 2 на суму 2 197 920,05 грн; № 3 на суму 97 317,16 грн; № 4 на суму 150 088,40 грн; № 5 на суму 389 648,64 грн; № 6 на суму 815 928,59 грн; № 7 на суму 60 599,42 грн; № 8 на суму 45 368,30 грн; № 9 на суму 18 513,13 грн; № 10 на суму 250 231,34 грн; №1 1 на суму 714 648,53 грн; № 12 на суму 422 787,23 грн; № 13 на суму 2 230 247,81 грн; № 14 на суму 1 808 051,06 грн; № 15 на суму 1 263 387,91 грн. Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за травень 2021 року вартість робіт становила 12 540 125, 25 грн;

- за червень 2021 року генпідрядником виконано будівельні роботи на загальну суму 8 711 619,37 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за червень 2021 року: № 1 на суму 156 825,82 грн; № 2 на суму 19 145,10 грн; № 3 на суму 507 458,84 грн; № 4 на суму 203 500,02 грн; № 5 на суму 1 238 982,90 грн; № 6 на суму 2 755 324,50 грн; № 7 на суму 129 650,94 грн; № 8 на суму 465 432,54 грн; № 9 на суму 1 158 460,60 грн; № 10 на суму 808 535,90 грн; № 11 на суму 23 060,69 грн; № 12 на суму 1 245 241,52 грн. Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2021 року вартість робіт становила 8 711 619,37 грн;

- за серпень 2021 року генпідрядником виконано будівельні роботи на загальну суму 1 294 497,71 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2021 року: № 1 на суму 179 167,61 грн; № 2 на суму 29 317,99 грн; № 3 на суму 14 556,95 грн; № 4 на суму 1 071 455,16 грн. Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2021 року вартість робіт становила 1 294 497,71 грн;

- за вересень 2021 року генпідрядником виконано будівельні роботи на суму 800 453,90 грн, згідно акта № 1 приймання виконаних будівельних робіт. Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за вересень 2021 року вартість робіт становила 800 453,90 грн;

- за жовтень 2021 року генпідрядником виконано будівельні роботи на суму 208 597,51 грн, згідно акта №1 приймання виконаних будівельних робіт. Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за жовтень 2021 року вартість робіт становила 208 597,51 грн;

- за листопад 2021 року генпідрядником виконано будівельні роботи на загальну суму 499 392,00 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року: № 1 на суму 177 116,40 грн; № 2 на суму 90 219,60 грн; № 3 на суму 65 630,40 грн; № 4 на суму 86 434,80 грн; № 5 на суму 79 990,80 грн. Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2021 року вартість робіт становила 499 392,00 грн.

Всі зазначені акти підписані уповноваженими представниками генпідрядника (Товариство) та замовника робіт (Компанія), а також скріплені печатками сторін. Згідно актів зауваження до виконаних робіт відсутні.

До матеріалів справи долучені платіжні доручення, які підтверджують здійснення Компанією оплати за виконані Товариством будівельні роботи.

У подальшому, Департаментом внутрішнього фінансового контролю та аудиту Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за результатами проведення позапланового аудиту оцінки діяльності Компанії щодо ефективності вжиття заходів стосовно виконання умов договору від 01.12.2006 та процесу управління бюджетними коштами за 2019-2023 роки складено аудиторський звіт (далі - Аудиторський звіт).

У Аудиторському звіті зазначено, що за результати перевірки встановлено завищення обсягів та вартості виконаних будівельних робіт на суму 3 183 701,00 грн, що призвело до втрат фінансових ресурсів на відповідну суму в т.ч.: завищення вартості обсягів робіт (таблиця № 20 Аудиторського звіту); завищення вартості, пов`язане з неправильним застосуванням РЕКН; завищення кількості матеріалів; завищення вартості експлуатації машин і механізмів; завищення транспортної складової у вартості матеріалів; завищення вартості, пов`язаної з ненаданням довідки Гідрометцентру України на зимове подорожчання; завищення вартості, пов`язаної з неправильним застосуванням середньомісячної тривалості робочого часу; неефективне витрачання коштів у сумі 378 276,00 грн внаслідок неналежного проведення Компанією аналізу поточних цін на ринку будівельних матеріалів, виробів та конструкцій під час визначення вартості прямих витрат при складанні кошторисної документації та укладанні договорів з підрядною організацією (таблиця № 21 Аудиторського звіту); виконання будівельних робіт "поза проєктом" у сумі 194 932,00 грн, які не були передбачені умовами Договору.

12.01.2024 відбулась зміна найменування юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Натеко енерго монтаж" на товариство з обмеженою відповідальністю "Натурм`ясо", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Також змінено місцезнаходження юридичної особи - 33013, Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, пр. Миру, будинок 6.

Компанія 24.04.2024 звернулася до Товариства з листом № 93/30/30/02-24, у якому вимагала повернути на рахунок надмірно сплачені за Договором кошти у розмірі 3 797 038,58 грн.

Зазначений лист повернувся Компанії поштовим зв`язком, з відміткою "За закінченням терміну зберігання", що підтверджується наявними матеріалами справи. Відповідно вимога Компанії залишилася без відповіді та виконання, що слугувало підставою для звернення Компанії до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Компанії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні правовідносини, враховуючи предмет Договору, виникли з договору будівельного підряду.

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків. Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу (стаття 840 ЦК України).

Відповідно до статті 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За приписами частини першої статті 843, частин першої, другої статті 844 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина перша статті 853 ЦК України).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною (частина четверта статті 882 ЦК України).

За приписами частин першої, другої статті 883 ЦК України, підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Відповідно до пунктів 98, 99 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об`єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання. Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов`язаний оплатити виконані роботи.

Судами з`ясовано, що Товариством (генпідрядником) були виконані будівельні роботи за Договором, про що складені акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, які підписані представниками виконавця робіт та їх замовником без зауважень, а також скріплені печатками сторін. Обставини їх підписання сторонами не заперечуються, що свідчить про те, що Компанія підтвердила належне виконання робіт.

Таким чином Компанія прийняла виконані роботи, не заявивши при цьому про допущення Товариством будь-яких відступів від умов Договору чи наявність інших недоліків.

За частинами першою, другою статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору і її зміна у відповідності до частини третьої статті 632 ЦК України, після виконання договору не допускається.

Договір та додаткові угоди до нього в частині визначення договірної ціни не були визнані (повністю або частково) недійсними в судовому порядку, у зв`язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність цих правочинів в цілому, в тому числі і в частині такої істотної умови як ціна договору.

У цьому випадку правовідносини з оплати підрядних робіт виникли з Договору і оплата робіт проведена в межах узгодженої ціни на основі визначеної сторонами вартості робіт з урахуванням вимог діючого законодавства.

Посилання ж Компанії на результати перевірки та висновки у Аудиторському звіті, як на підставу для задоволення позовних вимог є необґрунтованим, оскільки виявлені порушення не впливають на умови укладеного між сторонами правочину та не можуть ніяким чином їх змінювати, а є лише підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому законом порядку.

Чинне законодавство України не покладає на виконавця робіт обов`язку повернути відповідну суму завищення після прийняття замовником цих робіт без зауважень та заперечень, у разі виявлення в процесі перевірки контролюючим органом завищення вартості робіт.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин, аудиторський звіт має оцінюватись у сукупності з іншими доказами. Сам по собі аудиторський звіт та висновок, виконаний на замовлення контролюючого органу не є підставою для безспірного і безумовного визначення наявності порушення в діях відповідача і підставою для стягнення коштів отриманих на виконання договірних відносин.

Виходячи із предмету даного спору, враховуючи правові позиції Верховного Суду, викладені зокрема, у постанові від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17, постанові від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, у постанові від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, постанові від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17, у постанові від 26.03.2019 у справі № 910/26948/15, суди зазначили, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Таким чином, Аудиторський звіт не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть його змінювати. Зазначений договір не визнавався судами недійсним, а господарський спір щодо неналежного виконання робіт відсутній.

У контексті спірних правовідносин, які склалися між сторонами, та виходячи із законодавчо визначеного змісту терміну "збитки" заявлена до стягнення з відповідача сума перерахована йому як виконавцю робіт за Договором та не може бути кваліфікована у якості збитків у розумінні статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України.

Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судовому рішенні Великої Палати Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить у першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Водночас, Верховний Суд у силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові судів попередніх інстанцій чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Обґрунтовуючи наявність передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження судових рішень, Компанія посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 224, 225 ГК України та статей 22, 883, 1166 ЦК України, а також на порушення норм процесуального права, а саме: статей 74, 86, 209, 210, 236, 237 ГПК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 01.03.2021 у справі № 927/375/19, від 27.08.2020 у справі № 916/477/18, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20, від 04.09.2018 у справі № 923/1315/16, від 04.04.2018 у справі № 910/2018/17, від 07.05.2020 у справі № 910/5100/19, від 04.12.2018 у справі № 910/21493/17, від 27.08.2019 у справі № 914/1619/18, від 24.02.2021 у справі № 904/982/19, від 18.02.2020 у справі № 910/1784/16.

Так, у справі № 904/1448/20 товариство звернулося з позовом до залізниці та іншого товариства про визнання протиправними дій залізниці щодо прийняття розпоряджень № Ц-1/2-2/156 та № Ц-1/2-2/157 від 15.03.2017 в частині встановлення заборони на переміщення залізничного рухомого складу (приватних вагонів) у порожньому стані через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей у напрямку з територій, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, на іншу частину території України; солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача 21 654 288 грн збитків, завданих внаслідок втрати 48 напіввагонів.

У справі № 923/1315/16 товариство, від імені якого діє учасник товариства, компанія, звернулося з позовом до фізичної особи про відшкодування збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою, в сумі 500 000 грн.

У справі № 910/2018/17 товариство звернулося з позовом до фізичної особи про стягнення 1 574 784,23 грн збитків, завданих господарському товариству його посадовою особою (відповідачем).

У справі № 910/5100/19 підприємство як засновник товариства з розміром частки в статутному капіталі 90% звернулося з позовом до фізичної особи про стягнення 1 049 000,00 грн збитків, заподіяних юридичній особі (товариству) її посадовою особою.

У справі № 910/21493/17 товариство з іноземними інвестиціями звернулося з позовом до фізичної особи про стягнення збитків у розмірі 960 549,71 грн, обґрунтованим тим, що відповідач у період виконання ним обов`язків генерального директора позивача уклав додаткову угоду № 3 від 21.12.2012 до генерального договору поставки нафтопродуктів № 195/34/12 від 01.11.2012. Укладення додаткової угоди на умовах відстрочення платежу не мало на меті здійснення реальної господарської операції та отримання прибутку, у зв`язку з чим позивачу завдано реальних збитків.

У справі № 914/1619/18 фізична особа-засновник в інтересах товариства звернулася з позовом до фізичної особи про стягнення збитків, заподіяних останнім під час перебування на посаді директора у період з 06.05.2014 по 20.12.2016 у розмірі 1 270 893,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач своєю бездіяльністю завдав збитки товариству, так як не забезпечив наявності первинних документів, внаслідок чого у товариства виникла заборгованість перед державою у вигляді несплати податків в зазначеній сумі.

У справі № 904/982/19 товариство-учасник в інтересах іншого товариства звернулося з позовом до фізичної особи про відшкодування збитків у розмірі 1 406 689,28 грн.

Позов обґрунтований тим, що у період з грудня 2016 року по серпень 2017 року відповідач, займаючи посаду директора товариства, безпідставно провів податкові платежі в рахунок виконання податкових зобов`язань фізичних осіб-власників земельних ділянок перед бюджетом за рахунок коштів цього товариства, хоча умовами договорів оренди, укладеними товариством з фізичними особами-власниками земельних ділянок, не було передбачено обов`язку орендаря сплачувати замість орендодавців суми земельного податку.

Однак, касаційним судом відхиляються посилання скаржника на зазначену судову практику Верховного Суду, з огляду на неподібність спірних правовідносин у вказаних справах за змістовним, суб`єктним та об`єктним критеріями. Висновки Верховного Суду, викладені у цих постановах є нерелевантними до спірних правовідносин, у тому числі з огляду на те, що доведення понесення збитків в кожному конкретному випадку покладається на позивача.

У справі № 927/375/19 заступник керівника Чернігівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області звернувся з позовом до підприємства про стягнення 3 701,35 грн збитків.

Позов обґрунтовано завищенням відповідачем вартості виконаних ним робіт за договором підряду на реконструкцію від 08.10.2012 № 55 на спірну суму, які обумовлені підписаним сторонами актом № 1 виконаних будівельних робіт за жовтень 2016 року форми КБ-2в. Ці обставини встановлені у висновку від 29.03.2019 № 2, зробленому за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи експертом Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України при співставленні обсягів виконаних будівельних робіт і використаних під час їх проведення матеріалів, виробів і конструкцій в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018270220000130. Тому прокурор наголосив на невідповідності між вартістю виконаних обсягів робіт та їх реальною вартістю і вважає, що державі в особі позивача завдано збитків у заявленому розмірі.

У межах розгляду цієї справи Верховним Судом визнано належним доказом наданий прокурором у господарській справі висновок експерта, зроблений у межах кримінального провадження, в якому експертом співставлено обсяги виконаних будівельних робіт та використаних під час їх проведення матеріалів, виробів і конструкцій, і встановлено завищення їх вартості на 3 701,35 грн. При цьому сторонами не висловлено заперечень щодо розміру визначеної в експертному висновку суми вартості виконаних робіт.

Подібна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 916/477/18, у якій військовий прокурор Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління звернувся з позовом до товариства про стягнення збитків в сумі 275 983,68 грн.

У зазначеній справі висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову про стягнення вартості безпідставно завищених обсягів виконаних робіт за договором генерального підряду, що призвело до матеріальної шкоди (збитків), завданих державі в особі позивача-2, з яким погодився Верховний Суд, був обумовлений наявністю висновку судово-будівельної експертизи, який підтверджував обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором генерального підряду відповідно до домовленості сторін, унормованої у пункті 17.7 договору генерального підряду на капітальний ремонт будівлі.

Верховний Суд зазначає, що правовідносини у цієї справи, що розглядається № 918/679/24, та наведених справах № 927/375/19, № 916/477/18 є подібними за об`єктним критеріями, однак встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначеній справі і у справі, яка переглядається, є різними. На відміну від цієї справи, що розглядається, у справах № 927/375/19, № 916/477/18 задоволення позовів обґрунтовувались із посиланнями на висновки проведених судових експертиз, а не актів ревізії чи інших перевірок контролюючих органів. Тобто, у зазначених справах суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, тобто, дійшли певних конкретних висновків з урахуванням наданих сторонами усіх доказів, що виключає подібність правовідносин у вказаних справах за змістовним критерієм. При цьому, з`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

У цьому контексті судами попередніх інстанцій враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17 та від 26.03.2019 у справі № 910/26948/15, про те, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.

Компанія також посилається на неврахування судами висновків щодо застосування наведених норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/1784/16, зокрема, про те, що акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення законодавства суб`єктами господарювання.

Однак у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутнє відповідне рішення Верховного Суду. У межах справи № 910/1784/16 ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2016 прийнято відмову позивача від позову та припинено провадження у справі.

У касаційній скарзі Компанія фактично не погоджується з відхиленням судами Аудиторського звіту, однак, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій оцінили подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності, що відповідає приписам частини другої статті 86 ГПК України. Порушення норм процесуального права, про які стверджує скаржник - не вбачається.

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Верховний Суд зазначає, що з огляду на принцип диспозитивності саме скаржником визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги Компанії на рішення Господарського суду Рівненської області від 11.09.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норми права, викладених у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах, про які зазначає скаржник, не підтвердилися, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою Компанії підлягає закриттю.

Керуючись статтею 234 та пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду Рівненської області від 11.09.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі № 918/679/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Жайворонок

Суддя І. Колос