Постанова

від 15.01.2025 по справі 925/436/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 925/436/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Солієнко Ірини Миколаївни

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 (колегія суддів: Коробенко Г. П. - головуючий, Кравчук Г. А., Козир Т. П.)

за скаргою Фізичної особи - підприємця Солієнко Ірини Миколаївни від 28.12.2022 (вх. № 15547/22 від 28.12.2022) на дії старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Павлик Н. І. у справі

за позовом Фізичної особи - підприємця Солієнко Ірини Миколаївни

до Фізичної особи - підприємця Нечипорука Геннадія Анатолійовича

про усунення перешкод у здійсненні права користування нежитловими приміщеннями та стягнення 72 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи, що передували ухваленню оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду

1.1. У квітні 2021 року Фізична особа - підприємець Солієнко Ірина Миколаївна (далі - ФОП Солієнко І. М.) звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Нечипорука Геннадія Анатолійовича (далі - ФОП Нечипорук Г. А.), в якому просила:

- усунути перешкоди у здійсненні права користування нежитловими приміщеннями 1-го поверху загальною площею 38,9 м2, що розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Верхня Горова (Фрунзе), 1, шляхом виселення з цих нежитлових приміщень ФОП Нечипорука Г. А. та будь-яких інших осіб, які займають приміщення, та звільнити зазначені приміщення від майна;

- стягнути з ФОП Нечипорука Г. А. на користь ФОП Солієнко І. М. грошові кошти в розмірі 72 000,00 грн.

1.2. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.08.2021 у справі № 925/436/21 частково задоволено позовні вимоги ФОП Солієнко І. М. до ФОП Нечипорука Г. А. про усунення перешкод у здійсненні права користування нежитловими приміщеннями та стягнення 72 000,00 грн.

Вирішено усунути перешкоди у здійсненні права користування нежитловими приміщеннями 1-го поверху загальною площею 38,9 м2, що розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Верхня Горова (Фрунзе), 1, шляхом виселення з цих приміщень ФОП Нечипорука Г. А. Відмовлено в іншій частині позовних вимог.

1.3. У лютому 2022 року ФОП Солієнко І. М. звернулася до Господарського суду Черкаської області із скаргою (вх. № 1678/22), в якій просила:

- визнати протиправними дії начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горох В. А. щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2021 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2;

- скасувати постанову начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горох В. А. від 17.01.2022 про перевірку виконавчого провадження № НОМЕР_2;

- визнати протиправними дії Головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шкоденка С. В. щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2021, постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 11.11.2021 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 та повідомлення про повернення виконавчого документа від 17.01.2022;

- скасувати постанову Головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шкоденка С. В. від 17.01.2022 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2021, постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 11.11.2021, постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 11.11.2021 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 та повідомлення про повернення виконавчого документа від 17.01.2022;

- стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь Солієнко І. М. понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

1.4. Крім того, в лютому 2022 року ФОП Нечипорук Г. А. звернувся до Господарського суду Черкаської області із заявою (вх. № 2568/22), в якій просив:

- визнати судовий наказ від 26.10.2021 у справі № 925/436/21 таким, що не підлягає виконанню;

- зупинити виконання наказу від 26.10.2021 у справі № 925/436/21 на час розгляду заяви боржника у виконавчому провадженні.

1.5. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.12.2022 у справі № 925/436/21 задоволено скаргу (вх. № 1678/22) ФОП Солієнко І. М.

Визнано протиправними дії начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горох В. А. щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2021 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

Скасовано постанову начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Горох В. А. від 17.01.2022 про перевірку виконавчого провадження № НОМЕР_2.

Визнано протиправними дії Головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Шкоденка С. В. щодо скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2021, постанови про стягнення виконавчого збору від 11.11.2021, постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 11.11.2021 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

Скасовано постанову Головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Шкоденка С. В. від 17.01.2022 про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2021, постанову про стягнення виконавчого збору від 11.11.2021, постанову про стягнення виконавчого збору від 11.11.2021, постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 11.11.2021 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

Вирішено спонукати Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до поновлення виконавчого провадження щодо виконання рішення суду та наказу про виселення ФОП Нечипорука Г. А. із спірних приміщень.

Відмовлено в задоволенні заяв ФОП Нечипорука Г. А. про визнання судового наказу від 26.10.2021 у справі № 925/436/21 таким, що не підлягає виконанню та про зупинення виконання наказу від 26.10.2021 та рішення суду у справі № 925/436/21.

1.6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 залишено без змін ухвалу Господарського суду Черкаської області від 22.12.2022 у справі № 925/436/21.

1.7. До Господарського суду Черкаської області звернулася ФОП Солієнко І. М. із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі № 925/436/21, в якій просила стягнути з ФОП Нечипорука Г. А. на користь ФОП Солієнко І. М. 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

1.8. Крім того, ФОП Солієнко І. М. подала до Господарського суду Черкаської області заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 925/436/21, в якій просила стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ФОП Солієнко І. М. 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

1.9. У грудні 2022 року ФОП Солієнко І. М. звернулася до Господарського суду Черкаської області зі скаргою (вх. № 15547/22), в якій просила:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Павлик Н. І. з винесення повідомлення від 21.11.2022 про повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Черкаської області від 18.10.2022 у справі № 925/436/21) стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження";

- зобов`язати старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Павлик Н. І. прийняти до виконання наказ Господарського суду Черкаської області від 18.10.2022 у справі № 925/436/21 та винести постанову про відкриття виконавчого провадження;

- стягнути з Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на користь ФОП Солієнко І. М. 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.01.2023 у справі № 925/436/21 задоволено скаргу ФОП Солієнко І. М. від 28.12.2022 (від 28.12.2022 вх. № 5547/22).

Вирішено визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Павлик Н. І. з винесення повідомлення від 21.11.2022 про повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Черкаської області від 18.10.2022 у справі № 925/436/21) стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Зобов`язано старшого державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Павлик Н. І. прийняти до виконання наказ Господарського суду Черкаської області від 18.10.2022 у справі № 925/436/21 та винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Стягнуто з Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) на користь ФОП Солієнко І. М. 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 частково задоволено апеляційну скаргу Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ). Змінено ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.01.2023 у справі № 925/436/21 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, пункт 1.3 резолютивної частини ухвали викладено у такій редакції:

"Стягнути з Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Черкаси, пр. Хіміків, 50, код ЄДРПОУ 34998092, номер рахунку в банку невідомий) на користь Фізичної особи - підприємця Солієнко Ірини Миколаївни, ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; номер рахунку в банку невідомий) 3000,00 грн (три тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу".

В іншій частині ухвалу господарського суду першої інстанції залишено без змін.

2.3. Апеляційний господарський суд погодився з висновками господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги (вх. № 15547/22) ФОП Солієнко І. М.

2.4. Водночас апеляційний господарський суд з урахуванням детального опису наданих адвокатом послуг, а також з огляду на принципи пропорційності та розумності, дійшов висновку про те, що обґрунтованим розміром витрат на правничу допомогу, які понесені в суді першої інстанції та підлягають стягненню з Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), є 3000,00 грн.

2.5. При цьому, ухвалюючи зазначену постанову, апеляційний господарський суд із посиланням на положення статті 126 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду заяви ФОП Солієнко І. М. про розподіл судових витрат, оскільки, за висновком суду, до відзиву на апеляційну скаргу додано договір про надання послуг адвоката від 01.05.2023, натомість доказів понесення витрат (акта виконаних робіт, розрахунку чи кошторису витрат) не додано.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 925/436/21 в частині результату розгляду заяви ФОП Солієнко І. М. про стягнення з Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в апеляційному господарському суді, до Верховного Суду звернулася ФОП Солієнко І. М. з касаційною скаргою, в якій просить скасувати в наведеній частині постанову апеляційного господарського суду та в цій частині передати справу на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ФОП Солієнко І. М. зазначає, що постанова апеляційного господарського суду в оскаржуваній частині ухвалена з порушенням положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Скаржниця наголошує на тому, що сторони договору про надання послуг адвоката, користуючись своїм правом, визначили в наведеному договорі фіксований гонорар адвоката, який складає 6000,00 грн. Крім того, ФОП Солієнко І. М. зазначає, що Центральний відділ державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не подавав до апеляційного господарського суду жодних клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу або про відмову в задоволенні заяви ФОП Солієнко І. М. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в апеляційному господарському суді. За доводами скаржниці, апеляційний господарський суд помилково не врахував того, що договором про надання послуг адвоката не передбачено складання акта виконаних робіт, розрахунку, кошторису витрат.

3.4. Скаржниця також вважає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не врахував висновки щодо застосування положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, викладені в постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

3.5. Крім того, скаржниця зазначає, що на дату подання касаційної скарги судові витрати ФОП Солієнко І. М. на професійну правничу допомогу складають 6000,00 грн. Тому скаржниця у прохальній частині касаційної скарги просить стягнути з Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ФОП Солієнко І. М. 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. На підставі протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 04.09.2023 касаційну скаргу ФОП Солієнко І. М. передано колегії суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Солієнко І. М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 925/436/21 та вирішено здійснити її перегляд у письмовому провадженні.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24.11.2023 № 29.2-02/3350 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 925/436/21 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2023 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Чумак Ю. Я.

На підставі протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 24.11.2023 касаційну скаргу ФОП Солієнко І. М. передано колегії суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Зуєв В. А., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 27.11.2023 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Солієнко І. М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 925/436/21 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 921/357/20.

Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2024 справу № 921/357/20 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

18.12.2024 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 921/357/20, яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 25.12.2024.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 13.01.2025 № 32.2-01/32 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 925/436/21 у зв`язку з відпусткою судді Зуєва В. А.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

На підставі протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 13.01.2025 касаційну скаргу ФОП Солієнко І. М. передано колегії суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.

Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2025 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Солієнко І. М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 925/436/21.

4.2. Колегія суддів установила, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 16.08.2024 вирішила передати справу № 921/357/20, до закінчення розгляду якої зупинялося касаційне провадження в цій справі, на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

4.3. Велика Палата Верховного Суду 18.12.2024 ухвалила постанову у справі № 921/357/20, в якій зазначила, що чинне законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасниками справи під час звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного (приватного) виконавця.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.12.2024 у справі № 921/357/20 виснувала, що приписи статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України є універсальними у правовідносинах при вирішенні питання про розподіл витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи.

4.4. Оскільки касаційне провадження в цій справі зупинялося до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 921/357/20, яка в подальшому була передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, то колегія суддів враховує висновки, які викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.12.2024 у справі № 921/357/20.

4.5. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

4.6. Переглянувши постанову апеляційного господарського суду в оскаржуваній частині, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі ФОП Солієнко І. М., перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

4.7. Апеляційний господарський суд за результатами розгляду апеляційної скарги Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) постановою від 04.07.2023 частково задовольнив апеляційну скаргу Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).

Вирішив змінити ухвалу Господарського суду Черкаської області від 17.01.2023 у справі № 925/436/21 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, пункт 1.3 резолютивної частини ухвали виклав у такій редакції:

"Стягнути з Придніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Черкаси, пр. Хіміків, 50, код ЄДРПОУ 34998092, номер рахунку в банку невідомий) на користь Фізичної особи - підприємця Солієнко Ірини Миколаївни, ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; номер рахунку в банку невідомий) 3000,00 грн (три тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу".

В іншій частині ухвалу господарського суду першої інстанції залишено без змін.

4.8. Апеляційний господарський суд погодився з висновками господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення скарги ФОП Солієнко І. М. (від 28.12.2022 вх. № 5547/22).

4.9. Водночас апеляційний господарський суд з урахуванням детального опису наданих адвокатом послуг, а також з огляду на принципи пропорційності та розумності, дійшов висновку про те, що обґрунтованим розміром витрат на правничу допомогу, які понесені в суді першої інстанції та підлягають стягненню з Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), є 3000,00 грн.

4.10. При цьому, ухвалюючи зазначену постанову, апеляційний господарський суд з посиланням на положення статті 126 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду заяви ФОП Солієнко І. М. про розподіл судових витрат, оскільки, за висновком суду, до відзиву на апеляційну скаргу додано договір про надання послуг адвоката від 01.05.2023, натомість доказів понесення витрат (акта виконаних робіт, розрахунку чи кошторису витрат) не додано.

4.11. ФОП Солієнко І. М. не погоджуються з висновками апеляційного господарського суду в частині результату розгляду заяви ФОП Солієнко І. М. про стягнення з Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у апеляційному господарському суді, а тому звернулася з касаційною скаргою на постанову.

4.12. На думку ФОП Солієнко І. М., апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не врахував висновки щодо застосування приписів статті 126 Господарського процесуального кодексу України, викладені в постановах від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

4.13. Колегія суддів установила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 викладено висновок, який, на думку скаржниці, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"14. Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

15. За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

16. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

17. Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

18. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

19. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

…38. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

39. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

40. Однак матеріали справи не містять клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених позивачем обставин відсутні".

4.14. Верховний Суд також установив, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 викладено висновок, який, на думку скаржниці, не було враховано апеляційним господарським судом під час ухвалення оскаржуваної постанови:

"123. Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

124. Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

125. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

126. Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

128. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

129. Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

130. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

131. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

132. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

134. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

…141. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

142. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

143. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

144. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

146. Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

…Щодо відступу від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

164. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, від якої вважає за необхідне відступити Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду, предметом касаційного перегляду була ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначену ухвалу залишив без змін.

165. У зазначеній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

166. Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

167. Натомість у цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

168. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

169. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

170. Враховуючи наведені вище висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від зазначених висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18".

4.15. Із посиланням на наведені висновки скаржниця зазначає, що сторони договору про надання послуг адвоката, користуючись своїм правом, визначили в наведеному договорі фіксований гонорар адвоката, який складає 6000,00 грн. Крім того, ФОП Солієнко І. М. зазначає, що Придніпровський відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не подавав до апеляційного господарського суду жодних клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу або про відмову в задоволенні заяви ФОП Солієнко І. М. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених в апеляційному господарському суді. За доводами скаржниці, апеляційний господарський суд помилково не врахував того, що договором про надання послуг адвоката не передбачено складання акта виконаних робіт, розрахунку, кошторису витрат.

4.16. Верховний Суд, проаналізувавши наведені висновки, на які посилається скаржниця, перевіривши та надавши оцінку доводам ФОП Солієнко І. М., зазначає, що згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

4.17. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

4.18. Приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

4.19. Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

4.20. Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

4.21. Колегія суддів зазначає, що впровадження наведеного принципу має на меті забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Верховного Суду від 13.08.2024 у справі № 910/15012/22, від 14.05.2024 у справі № 909/130/23, від 13.02.2024 у справі № 926/2551/23.

4.22. Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

4.23. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частин 1- 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4.24. Як наголосила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4.25. Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

4.26. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи його, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

4.27. Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

4.28. Отже, виходячи із системного аналізу приписів частини 3 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови в задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 906/743/21, від 11.12.2024 у справі № 904/141/20, від 10.12.2024 у справі № 910/17633/23, від 03.12.2024 у справі № 916/5139/23, від 10.09.2024 у справі № 902/99/24.

4.29. Таким чином, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи повинен подати суду, зокрема, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також інші докази, що підтверджують такі витрати.

4.30. Разом з тим, як установив апеляційний господарський суд, до відзиву ФОП Солієнко І. М. на апеляційну скаргу Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було додано договір про надання послуг адвоката від 01.05.2023, натомість не додано доказів понесення витрат (акта виконаних робіт, розрахунку чи кошторису витрат).

4.31. Колегія суддів, перевіривши наведені висновки апеляційного господарського суду, встановила, що до відзиву ФОП Солієнко І. М. на апеляційну скаргу Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було додано договір про надання послуг адвоката від 01.05.2023 та квитанцію до прибуткового касового ордера від 02.05.2023.

4.32. За таких обставин апеляційний господарський суд, установивши, що ФОП Солієнко І. М. до відзиву на апеляційну скаргу Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не додала належних доказів понесення витрат, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для розгляду заяви ФОП Солієнко І. М. про розподіл судових витрат.

4.33. При цьому апеляційний господарський суд, дійшовши висновків про відсутність правових підстав для розгляду заяви ФОП Солієнко І. М. про розподіл судових витрат, фактично надав заявниці можливість подати відповідні докази понесення судових витрат у встановлений законодавством строк, а тому не порушив права ФОП Солієнко І. М. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

4.34. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги ФОП Солієнко І. М. не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

4.35. Водночас колегія суддів не може взяти до уваги посилання скаржниці на неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, оскільки такі висновки стосуються випадків, коли сторони договору про надання професійної правничої допомоги визначили в такому договорі фіксований розмір гонорару адвоката та не навели в детальному описі робіт (наданих послуг), поданому суду, витрат часу на надання професійної правничої допомоги. З огляду на такі обставини Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначила, що саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про фіксований розмір обчислення гонорару).

4.36. При цьому в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, на яку посилається скаржниця, Велика Палата Верховного Суду встановила, що заявники подали, крім договору про правову допомогу, також докази понесення втрат на професійну правничу допомогу (акти приймання-передачі наданих послуг з додатками, в яких наведено детальний опис робіт, платіжні документи).

4.37. Проте, як установив апеляційний господарський суд, ФОП Солієнко І. М. на апеляційну скаргу Придніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції додала договір про надання послуг адвоката від 01.05.2023. Водночас установлені обставини свідчать, що скаржниця всупереч вимогам частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України не подала детального опису робіт, виконаних адвокатом, та інших доказів таких витрат (зокрема, акта приймання-передачі послуг). За таких обставин колегія суддів констатує, що висновки, викладені в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, на які посилається скаржниця.

4.38. Крім того, колегія суддів не може взяти до уваги посилання скаржниці на неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, оскільки такі висновки стосуються підстав зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зокрема, в разі подання іншим учасником справи до суду клопотання або заяви про таке зменшення..

4.39. Проте, за встановленими апеляційним господарським судом обставинами справи, учасники справи не подавали клопотань або заяв про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, а апеляційний господарський суд самостійно не вирішував такого питання.

4.40. Крім того, в постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, на яку посилається скаржниця, Велика Палата Верховного Суду встановила, що заявник на підтвердження наданих послуг надав акт надання послуг, рахунок на оплату, платіжне доручення.

4.41. З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що висновки, викладені в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, на які посилається скаржниця.

4.42. Верховний Суд також не може взяти до уваги доводи скаржниці про порушення апеляційним господарським судом приписів статті 237 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оскаржуваною постановою судові витрати за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.

4.43. Отже, за результатами перегляду постанови апеляційного господарського суду в оскаржуваній частині в касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин апеляційним господарським судом із правильним застосуванням норм процесуального права. Тому в цьому випадку відсутні правові підстави для скасування чи зміни постанови, що оскаржується.

4.44. Крім того, деякі доводи скаржниці зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені апеляційним господарським судом при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками суду.

4.45. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судом, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду в оскаржуваній частині - без змін.

6. Судові витрати

Оскільки Верховний Суд залишає без задоволення касаційну скаргу ФОП Солієнко І. М. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 925/436/21, то не підлягає задоволенню заява ФОП Солієнко І. М. про стягнення з Центрального відділу державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Солієнко Ірини Миколаївни залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 у справі № 925/436/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак