Вирок

від 24.01.2025 по справі 209/8018/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 209/8018/24

Провадження № 1-кп/209/149/25

В И Р О К

Іменем України

24 січня 2025 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючогосудді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам`янське Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12024041790000671, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.08.2024 року, щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпрпоетровської області, громадянина України, має вищу освіту, розлученого, на утриманні малолітніх дітей не має, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 24.01.2024 року Дніпровським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.ст.75,76 КК України звільненій від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки;

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361, ч. 4ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25.02.2024 року у денний час доби, але не пізніше 11:47 год, (більш точний час у ході досудового розслідування встановити не надалось можливим), ОСОБА_4 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , де проживає разом з батьками, взявши з дозволу своєї матері належний їй мобільний телефон, марку та модель якого встановити у ході досудового розслідування не надалось за можливе, під приводом нагальної необхідності скористатися мережею Інтернет, використовуючи вище вказаний мобільний телефон, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, здійснив несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи «Приват24», яка призначена для дистанційного керування банківськими рахунками клієнтами АТ «КБ «Приватбанк» та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є автоматизованою системою, а саме самочинно, без дозволу власника свого батька ОСОБА_6 , в порушення вимог ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 21 Закону України «Про інформацію», ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних», достовірно знаючи пароль, через мобільний додаток «Приват24» здійснив вхід до особистого електронного кабінету інтернет-банкінгу «Приват24» свого батька ОСОБА_6 , та отримав доступ до інформації щодо стану рахунку останнього, що відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», є банківською таємницею, та отримав можливість керування банківською карткою АТ «КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , відкритою за банківським рахунком НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 .

Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснив несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи «Приват24», яка належить АТ КБ «Приватбанк».

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 361 КК України, а саме у несанкціонованому втручанні в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

Крім цього, 25.02.2024 року у період часу з 11.47 год до 12.57 год (більш точний час не встановлено) ОСОБА_4 перебував у квартирі АДРЕСА_2 , де проживає разом з батьками.

Реалізуючи свійзлочинний умисел,спрямований натаємне викраденнягрошових коштівз банківськогорахунку свогобатька ОСОБА_6 ,перебуваючи возначеному місці, ОСОБА_4 із використанняммобільного телефонусвоєї матері,марку тамодель якоговстановити уході досудовогорозслідування ненадалось заможливе,та мобільногододатку «Приват24»,до якогоприв`язана банківськакартка АТКБ «Приватбанк»№ НОМЕР_1 з банківськимрахунком НОМЕР_2 ,відкритим наім`я батька ОСОБА_4 -потерпілого ОСОБА_6 ,отримавши ранішеможливість керуванняозначеною банківськоюкарткою ОСОБА_6 ,будучи обізнанимпро те,що УказомПрезидента Українивід №64/2022від 24.02.2022«Про введеннявоєнного станув Україні»у зв`язкузі збройноюагресією РФта повномасштабнимвторгненням натериторію Українивведено режимвоєнного стану,діючи повторно,шляхом вільногодоступу,керуючись корисливиммотивом,цілковито усвідомлюючипротиправний характерсвоїх дійта розуміючи,що своїмидіями здійснюєбезоплатне незаконневилучення чужогомайна позаволею власника,протягом періодучасу з11.47год до12.57год (більшточний часне встановлено)таємно викравналежні ОСОБА_6 грошові коштиу загальнійсумі 8510гривень 56копійок,наявні нарозрахунковому рахункубанківської карткиАТ КБ«Приватбанк» № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ),шляхом здійсненняпереказу грошовихкоштів черезмобільний додаток«Приват24»на іншірахунки,а самездійснив наступнітранзакції зпереказу грошовихкоштів:- на банківську картку № НОМЕР_3 , що належить АТ «Універсал Банк»», належну ОСОБА_7 , здійснено переказ грошових коштів трьома транзакціями по 305 гривень, всього на суму 915 грн; - на банківську картку № НОМЕР_4 АТ «А-Банк», належну ОСОБА_8 , здійснено переказ грошових коштів однією транзакцією на суму 505 гривень; - на банківську картку № НОМЕР_5 АТ КБ «Приватбанк» належну ОСОБА_9 , здійснено переказ грошових коштів однією транзакцією 1 022 гривень; - на банківську картку № НОМЕР_6 АТ «ПУМБ» належну ОСОБА_10 , здійснено переказ грошових коштів двома транзакціями по 2 567 гривень 78 копійок, всього на суму 5135 грн 56 коп.; - оплата за інтернет-розваги на сайті: «PIN-UP.ua» на суму 500 грн.; - оплата за інтернет-розваги на сайті: «777.ua» на суму 433 грн.

ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду загальною сумою 8 510 гривень 56 копійок.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав в повному обсязі та детально відтворив фактичні обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, вказаних в обвинувальному акті. Під час судового провадження ще раз попросив вибачення у свого батька потерпілого. Повідомив, що має намір стати військовослужбовцем ЗСУ, що у нього народилась дитина, яку він не бачив. Просив суворо його не карати, врахувати його щире каяття та отримане вибачення від потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив, що його син дійсно просив неодноразово у нього вибачення, повідомив, що вибачив обвинуваченого. Просив сину призначити більш м`яке покарання. Матеріальних претензій до обвинуваченого не має.

Покази обвинуваченого є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, сторона захисту не оспорює фактичні обставини справи, та, як встановлено судом, в тому числі, обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думки прокурора та потерпілого, роз`яснивши учасникам судового провадження вимоги ст. 349 КПК України, а саме те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставиниу апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

Оцінюючи зазначене, суд вважає встановленим, що своїми умисними діями:

- які виразились у несанкціонованому втручанні в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 361 КК України;

- які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Згідно ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд враховує суспільну небезпеку вчинених обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, наявність як обставини, яка пом`якшує його покарання, так і обставини, яка його обтяжує.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України, які згідно з ст. 12 КК України, є тяжким злочином та відповідно кримінальним проступком.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий, в період іспитового строку, встановленого вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24.01.2024 року, вчинив, в тому числі, тяжкий злочин, розлучений, не працює, в реєстрі у лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання на обвинуваченого скарг не надходило, потерпілий не має до обвинуваченого претензій матеріального характеру.

До обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд, на підставі ч. 1 ст.66 КК України, відносить щире каяття та повідомлений в судовому засіданні факт отримання прощення від потерпілого.

До обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд, на підставі ч. 1 ст. 67 КК України, відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку; вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

На підставі вищевикладеного, враховуючи особу винного та конкретні обставини справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкцій ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, строком на 5 років, та ч. 1 ст. 361 КК України у виді обмеження волі, строком на 2 роки, з застосуванням правил, передбачених ст. 70 КК України, та відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, строком на 5 років 1 місяць, оскільки саме таке покарання відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України та принципу пропорційності, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, та буде відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, не ставитиме особистий і надмірний тягар для обвинуваченого, що є складовим елементом принципу верховенства права відповідно до практики Європейського суду з прав людини (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року, справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Обвинуваченому ОСОБА_4 на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09.12.2024 року продовжений строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 06 лютого 2025 року та одночасно визначений розмір застави в сумі 90840 грн., який має бути залишений без змін до набрання вироком законної сили, оскільки такий запобіжний захід відповідає іє співрозмірнимтяжкості іхарактеру діянь,які інкримінуютьсяостанньому,в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.349,368,370,371,374 КПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

- за ч. 1 ст. 361 КК України - у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставіч.1ст.70КК Україниза сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставіч.1ст.71КК України,за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24.01.2024 року, та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та 1 (один) місяць позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 21.10.2024 року до 24.01.2025 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один позбавлення волі.

Строк відбуття призначеного покарання ОСОБА_4 відраховувати з дня його затримання, тобто з 21.10.2024 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, продовжений щодо ОСОБА_4 на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 349 КПК України.

Копію вирокунегайно післяйого проголошеннявручити обвинуваченомута прокурору.

Суддя ОСОБА_1