Постанова

від 15.01.2025 по справі 385/588/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2025 року м. Кропивницький

справа № 385/588/24

провадження № 22-ц/4809/138/25

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

секретар судового засідання Діманова Н. І.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Гайворонська міська рада Кіровоградської області, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20 серпня 2024 року у складі головуючого судді Венгрина М. В.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви і рішення суду першої інстанції.

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гайворон Кіровоградської області безвісно відсутнім.

Зазначила, що її було запрошено для впізнання тіла сина, який проходив службу за мобілізацією з 06.05.2022. Останнім місцем служби сина була в/ч НОМЕР_2 . В морзі Гайворонської ЦРЛ службовими особами військомату їй було вручено лікарське свідоцтво про смерть, сповіщення про смерть, обкладинку від військового квитка сина.

Проте, чоловіком та донькою заявниці не було впізнано тіло сина. Під час впізнання було звернуто увагу на наявність трьох кульових поранень на тілі та одного на голові, а не одного, про що вказано в лікарському свідоцтві про смерть.

Також вказує, що посадовими особами розглядається версія самогубства.

Крім того у лікарському свідоцтві про смерть містяться розбіжності, засвідчені припискою різним почеркам вірити, - дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , а на звороті довідки про отримання травми - 22.10.2022.

05.10 доньці заявниці зателефонував незнайомець, який повідомив, що ОСОБА_2 вбитий, і він знає місце де закопане тіло, що стало підставою для звернення до правоохоронних органів та вимогою про призначення генетичної експертизи.

Вказує, що у зв`язку з невпізнанням тіла близькими родичами, наявністю більш ніж одного кульового поранення на тілі та ненадання результатів генетичної експертизи стали підставою для звернення до суду з даною заявою.

Заявниця вважає, що вказані факти свідчать про те, що ОСОБА_2 може перебувати в полоні.

Виходячи з того, що протягом року за місцем проживання ОСОБА_2 відсутні будь-які відомості про його перебування, встановити такі відомості є неможливим, а тому просить заяву задовольнити та визнати ОСОБА_2 безвісно відсутнім.

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Гайворон Кіровоградської області.

Відмовляючи в задоволенні заяви суд першої інстанції вказав, що факт смерті ОСОБА_2 підтверджено, зокрема, остаточним лікарським свідоцтвом про смерть № 10-12/3051-с/22 від 29.10.2022 за формою № 106/о, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати його безвісно відсутнім.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стріченко Димитрій Анатолійович, подала до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставлять питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення, про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Гайворон Кіровоградської області безвісно відсутнім.

В обґрунтування мотивів оскарження зазначено, що у зв`язку з неопізнанням тіла близькими родичами заявника, наявністю в наданому на опізнання тіла 3 кульових поранень, а не 1, як свідчать лікарське свідоцтво, не наданням результатів генетичної експертизи про належність тіла невстановленої особи саме сину ОСОБА_1 - ОСОБА_2 стали підставами для звернення із заявою про визнання особи безвісти відсутньою.

Апелянт вказує, що Гайворонським районним судом Кіровоградської області не було належним чином проаналізовано лікарське свідоцтво про смерть, яке містить разючі розбіжності із фактичними обставинами. Перш за все, у лікарському свідоцтві вказується про наявність лише одного кульового поранення в голову, в той час як насправді, тіло, що було передано на опізнання - мало 3 кульових поранення.

Крім того, акцентує увагу суду, що в свідоцтві про смерть зазначено дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , в той час як на зворотній стороні довідки про отримання травми зазначено 22.10.2022 із вказівкою «різним почеркам вірити».

Зазначає, що саме наявність 3, а не 1 кульового поранення, що мало стати ідентифікацією тіла сина заявниці, вказує на недостовірність решти документів, наданих на посвідчення факту смерті.

Таким чином, внаслідок не дослідження судом наданих доказів та не співставлення фактів, що були встановлені в інших доказах, було прийнято рішення про відмову у визнанні особи безвісно відсутньою.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначено, що факт смерті військовослужбовця ОСОБА_2 підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть № 10-12/3051-с/22 від 29.10.2022, яке ніким не скасовано, у зв`язку з чим відсутні правові підстави визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім.

Вказано, що в рішенні Печерського районного суду м. Києва від 19.05.2023 по справі № 757/5172/23-ц (на яке посилається ОСОБА_1 ) зазначено, що надані позивачем докази свідчать про те, що повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_4 від 20.07.2022 № 787/1 солдат ОСОБА_2 , 1984 року народження, з 06.05.2022 призваний по мобілізації. Лікарське свідоцтво про смерть № 10-12/3051- с/22 від 29.10.2022 свідчить про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Волоська Балаклія Куп`янського району Харківської області; причина смерті: ушкодження внаслідок пострілу з ручної вогнепальної зброї, про що ІНФОРМАЦІЯ_5 сповіщено позивача ОСОБА_1 (а.с.104-106 том 2).

Іншими учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу подано не було, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція апеляційного суду.

Відповідно до ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи єінші фактичнідані,якімаютьзначення длявирішеннясправи,тадоказина їхпідтвердження; якіправовідносинисторінвипливають ізвстановленихобставин; якаправованормапідлягає застосуваннюдоцихправовідносин; числід позовзадовольнити абов позовівідмовити; якрозподілитиміжсторонами судовівитрати; чиєпідставидопустити негайневиконаннясудовогорішення; чиєпідставидля скасуваннязаходів забезпеченняпозову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника заявника адвоката Стріченка Д. А., який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається зі свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 10.10.1984.

Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 10-12/3051-с/22 від 29.10.2022 (остаточне) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . В довідці про причину смерті вказано, що смерть настала внаслідок випадку ушкодження з невизначеним наміром, дата травми 22.10.2022, вогнепальна травма (а.с. 213 том 1).

З листа Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону від 12.01.2024 вбачається, що до Харківської спеціалізованої прокуратури надійшло звернення ОСОБА_4 про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022221100001070 від 28.10.2022 за ч. 1 ст. 115 КК України та на даний час досудове розслідування здійснюється слідчими СВ Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області (а.с. 10 том 1).

З листа Гайворонської міської ради від 29.11.2023 М-68 вбачається, що на лист ОСОБА_3 , йому повідомлено про поховання загиблого на виконання вимог листа СВ Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, роз`яснено, що для отримання більш детальної інформації щодо підстав поховання тіла слід звернутись до відділення № 3 СВ Куп`янського РВП (а.с. 11 том 1).

З висновку експерта № СЕ-19/121/23/4696-БД від 03.04.2023 вбачається, що в межах кримінального провадження № 12022221100001070 від 28.10.2022 слідчим відділення № 3 СВ Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській області призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, за результатами якої встановлено, що громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , може бути біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ймовірність даної події складає 99,99995 %. При цьому на експертизу скеровувались відібрані 13.12.2022 у ОСОБА_3 , жителя м. Гайворон, зразки слини, на підставі постанови прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері та відібрані 13.12.2022, у приміщенні моргу КНП Гайворонської ЦМЛ судово-медичним експертом Головком В. С. та спеціалістом-криміналістом Десяцькою В. В. біологічні зразки - фрагмент стегнової кістки. Однією з причин проведення експертизи, що описана в висновку експерта, з посиланням на постанову про призначення експертизи, є те, що рідні загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 категорично відмовляються сприймати той факт, що загиблий є їх рідним сином та проводити заховання тіла (а.с. 123-143 том 1).

Листом від 14.06.2024 відділення № 3 СВ Куп`янського РВП ГУ НП в Харківській області на запит суду надано згаданий вище висновок експерта та повідомлено, що кримінальне провадження ще перебуває в проваджені слідчого відділу(а.с. 121 том 1).

З листа від 20.03.2023 Гайворонської міської ради, адресованому начальнику відділення № 3 СВ Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області вбачається, що 18.03.2023 на міському кладовищі м. Гайворона відбулось захоронення тіла загиблого військовослужбовця в\ч НОМЕР_4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (як тимчасово невідомого захисника України) (а.с. 143 том 1).

З листа Головного слідчого управління НП України від 31.05.2023 № 24\М-2591\вс ОСОБА_5 вбачається, що розглянуто його звернення щодо прискорення проведення генетичної експертизи в кримінальному провадженні № 12022221100001070 за фактом смерті ОСОБА_2 та проінформовано заявника, що висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/121/23/4696-БД від 04.03.2023 проведеної за зразком букального епітелію заявника та фрагментами кісток тіла ОСОБА_2 , встановлено, що заявник може бути батьком особи, кісткові рештки якої досліджено - військовослужбовця ОСОБА_2 , ймовірність - 99,99995 % (а.с. 38 том 2).

З наданих матеріалів службового розслідування, які долучені заінтересованою особою - в\ч НОМЕР_1 вбачається, що військовою частиною проводилось відповідне службове розслідування в період з 28.10 по 18.03.2023, що розпочате на підставі наказу командира частини від 28.10.2022, строки якого продовжувались. Під час якого витребовувалась інформація зі слідчого відділу поліції щодо розслідування кримінального провадження № 12022221100001070 за фактом смерті ОСОБА_2 , відбирались пояснення (пояснювальні записки) в свідків - військовослужбовців. За результатами видано наказ № 170 від 23.03.2023 командира в\ч НОМЕР_1 про результати службового розслідування, в якому вказано, на підставі акту службового розслідування від 19.03.2023 № 185 що встановлено факт спроби самогубства солдата ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Волоська Бакалія Харківської області (а.с. 227-250 том 1, а.с. 1-36 том 2).

Відповідно до висновку експерта № 10-12/3051-С/22 від 29.10.2022 судово медичним експертом проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_2 , яким встановлено три вогнепальні поранення на тілі - наскрізне кульове поранення шиї і голови (тяжке тілесне ушкодження), наскрізне поверхневе поранення грудної клітини справа і наскрізне поверхневе поранення передньої черевної стінки справа (легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. Встановлено, що такі могли бути заподіяні при пострілах з автомата АКС-74У та технічно ОСОБА_2 міг сам собі заподіяти дані поранення. Вказано, що поранення мають ознаки зажиттєвого походження та утворились незадовго до настання смерті, в період часу від хвилин до десятків хвилин. Поранення в голову спричинено останнім (а.с. 215-218 том 1).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 зазначила, що є рідною сестрою ОСОБА_2 04.11.2022 її матері зателефонували та повідомили, що до моргу привезли тіло брата. Вона поїхала в морг. Там були військові, які вручили лікарське свідоцтво про смерть, сповіщення і обкладинку від військового квитка брата. Вона з батьком пішли впізнавати тіло. Їй одразу здалось, що тіло не зовсім схоже на братове, багато неспівпадінь. Зокрема, залисина на голові була трішки в іншому місці, не було слідів шрамів при переломі ключиці та операції по видаленню апендициту, волосся на грудях, якого не було в брата, форма вух, бороди, структура тіла. Також помітила три кульові поранення в живіт і одне в голову.

Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється ЦПК України.

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (пункт 3 частини другої статті 293 ЦПК України).

Згідно з положеннями статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою

або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі,

яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель

від певного нещасного випадку.

Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме (частина перша статті 307 ЦПК України).

Суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою (частина перша статті 308 ЦПК України).

Безвісна відсутність це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

За положеннями статті 43 ЦК України визначено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Зазначена норма права передбачає перш за все з`ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймала заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутнім, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.

Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.

Вказане відповідає висновками Верховного Суду у постановах: від 07 травня

2018 року в справі № 225/1297/17, від 22 листопада 2018 року в справі

№ 225/882/17, від 05 лютого 2020 року в справі № 756/17293/17, від 06 травня 2020 року в справі № 760/3112/16-ц.

Згідно зі статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, принцип змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів та в доведенні перед судом їхньої переконливості. Вказане положення є головним нормативним закріпленням принципів змагальності та диспозитивності в законодавстві України.

Загальна формула принципу змагальності та диспозитивності у цивільному судочинстві закріплена у статтях 12, 13 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно принципу диспозитивності обов`язок доказування фактичних обставин, що мають значення для справи, повною мірою покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статей 79, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гайворон Кіровоградської області безвісно відсутнім.

Як встановлено судом та не спростовано заявницею, останні відомості про ОСОБА_2 у місці постійного проживання були отримані ОСОБА_1 по справі, його матір`ю, 04.11.2022, що підтверджено заявницею в заяві про визнання особи безвісно відсутнім. Зокрема вона вказує на запрошення до впізнання тіла та вручення документів, зокрема лікарського свідоцтва про смерть. Згідно з цими відомостями ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Волоська Балаклія Куп`янського району Харківської області через ушкодження, спричинене пострілом з ручної вогнепальної зброї.

Факт смерті ОСОБА_2 підтверджено остаточним лікарським свідоцтвом про смерть № 10-12/3051-с/22 від 29.10.2022 за формою № 106/о.

Лікарське свідоцтво про смерть форми № 106/о, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та п.п. «а» п. 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, є підставною державної реєстрації смерті особи, яка проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану, тобто є підставою для офіційного визнання і підтвердження державою факту смерті фізичної особи.

Крім того, як вбачається з висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/121/23/4696-БД від 03.04.2023, в якому експерт, досліджуючи зразки відібрані від батька ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та з тіла покійного у приміщенні моргу КНП Гайворонської ЦМЛ встановив те, що ОСОБА_3 може бути батьком особи, кісткові рештки якої досліджено - з ймовірністю - 99,99995 %. Слід вказати, що експерт, був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, експертиза проводилась в рамках кримінального провадження № 12022221100001070 за фактом смерті ОСОБА_2 .

За наявними у матеріалах справи доказами, які суд першої інстанції визнав належними і допустимими, зокрема матеріалів службового розслідування, під час якого були опитані співслужбовці ОСОБА_2 , які вказали на його загибель, що відображено в офіційних документах акті службового розслідування, наказах, містяться відомості про проведення досудового розслідування за фактом загибелі ОСОБА_2 , спростовується презумпція, що ОСОБА_2 є живим і встановити його місце знаходження у цей час неможливо.

Виходячи з вищезазначеного, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про безпідставність заяви про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім, не містять для висновку про порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.

З підстав,передбачених статтеюст.375ЦПК України,апеляційна скаргапідлягає залишеннюбез задоволення,а рішення судупершої інстанції без змін.

Керуючись ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,вінтересах якоїдіє адвокатСтріченкоДимитрій Анатолійович, залишити без задоволення.

Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 20 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий С. М. Єгорова

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник