Постанова

від 15.01.2025 по справі 333/6680/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

справа № 333/6680/23

провадження № 14999св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1

відповідачі: ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року

у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Трофимової Д. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі - Виконавчий комітет Долинської сільської ради) про повернення дітей.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона є матір`ю двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батьком дітей є ОСОБА_5 .

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року (справа № 317/611/21) діти були відібрані у батьків і з цього часу знаходяться

у опікуна ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Запорізького районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2023 року (справа № 317/2256/22) у задоволенні позовних вимог органу опіки та піклування про позбавлення її батьківських прав відмовлено.

Позивач є особою з інвалідністю другої групи безстроково, непрацездатною, проте, вона має підробіток без офіційного працевлаштування.

Вона має постійне місце проживання, в якому зробила ремонт, дітям придбала двоповерхове ліжко. На цей час у будинку, де мешкає її сім`я, створені умови для проживання, навчання та дозвілля. Діти мають достатньо одягу на всі сезони року. У дітей є іграшки за віком та місце для гри.

Вона не має шкідливих звичок, які б могли негативно вплинути на виховання дітей.

Під час перебування дітей у опікуна ОСОБА_2 позивачка багато разів намагалася зустрітися з дітьми або поговорити з ними по телефону. Однак, ОСОБА_2 заявила, щоб вона не приїжджала та не телефонувала дітям, оскільки опікун категорично заперечує проти таких зустрічей. Таким чином, ОСОБА_2 створюює позивачці перешкоди у спілкуванні з дітьми.

Після протиправної відмови ОСОБА_2 у побаченнях та спілкуванні з дітьми, вона більше року не може побачити своїх дітей. Тривала відсутність спілкування з матір`ю має суттєвий вплив на психологічний стан малолітніх дітей.

27 липня 2023 року ОСОБА_1 знову приїхала за місцем перебування дітей за адресою: АДРЕСА_1 , однак дітей в будинку не було.

ОСОБА_2 вивезла дітей у невідомому напрямку без відома органів опіки,

а Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області та Служба у справах дітей Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області, які є відповідальними за відібраних дітей, повідомили їй, що не знають, де знаходяться діти, і не мають наміру допомагати їй у забезпеченні права (та обов`язку) брати участь у житті дітей.

У зв`язку з чим вона звернулася до правоохоронних органів із відповідною заявою стосовно неправомірних дій ОСОБА_2 .

Раніше вона зверталася із заявою до органу опіки та піклування з вимогою невідкладно припинити порушення закону з боку ОСОБА_2 , усунути позивачці перешкоди у побаченнях та спілкуванні з малолітніми дітьми, однак відповіді не отримала.

Вона сумує за дітьми, бажає брати безпосередню участь у житті дітей, займатися їх вихованням, піклуватися про них. Хоча вона і є особою з інвалідністю з дитинства, з 2012 року до 2021 року органи опіки та піклування не мали до неї жодних претензій стосовно виховання та утримання дітей. А у 2021 році несподівано винайшли безліч проблем і безпідставно забрали у неї дітей. При цьому, крім невиліковної хвороби, не зазначили жодних підстав для відібрання дітей.

Посилаючись на те, що вона зможе забезпечити дітям належні умови для проживання, самостійно утримувати їх, позитивно впливати на дітей та виховувати їх на принципах поваги, любові та взаєморозуміння, як робила це до 2021 року; діти її люблять та бажають повернутися до неї і лише протиправні дії опікуна створили проблему у спілкуванні; на цей час відсутні обставини, які були підставою для відібрання у неї дітей, тому саме в інтересах дітей є повернення їх в сім`ю, до рідної матері, яка любить їх та докладе усіх зусиль для забезпечення їм гідного життя та виховання, ОСОБА_1 просила повернути їй на виховання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 03 квітня

2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що з метою усунення обставин, що стали підставою для відібрання дітей, ОСОБА_1 здійснила певні дії, а саме: намагалася створити умови для проживання у будинку, зокрема частково зробила ремонт, придбала ліжко для дітей. Вона щиро бажає повернути дітей, намагалася їх відвідувати, виконувати настанови соціальних працівників.

Однак вона повністю не усунула недоліки, які стали причиною відібрання дітей, а саме: відсутній куточок для навчально-ігрової діяльності, відсутнє місце для виконання особистих гігієнічних процедур, електропроводку у будинку не замінено та неізольовано, що створює небезпеку для проживання всієї родини. Для дистанційного навчання відсутні технічні засоби та мережа Інтернет, відсутні іграшки, навчальні засоби, розвивальні ігри для всебічного розвитку дітей;

ОСОБА_1 не довела, що її стан здоров`я на цей час є належним для виховання двох дітей. Суд звернув увагу на той факт, що батько дітей

ОСОБА_5 є особою з інвалідністю, яка потребує сторонньої допомоги, пересувається лише з допомогою позивачки. Тобто у разі неможливості виховувати дітей за станом здоров`я (хоча і тимчасово) у ОСОБА_1 відсутні будь-які особи, які хоча б частково зможуть надати їй відповідну допомогу.

На час звернення до суду з позовом у ОСОБА_1 не має можливості належно матеріально утримувати дітей, оскільки вона отримує пенсію у розмірі 2 500,00 грн, а ОСОБА_5 - 2 000,00 грн і це є єдиним доходом сім`ї, який не є достатнім для утримання дітей.

ОСОБА_1, як сім`ї, що опинилася у складних життєвих обставинах, Долинською сільською радою надавалася відповідна матеріальна допомога, однак така допомога не була достатньою. Зокрема, у 2018 році ОСОБА_1 було надано матеріальну допомогу у розмірі 500,00 грн, у 2019 році - 700,00 грн (на лікування), а ОСОБА_5 - 1 000,00 грн (у зв`язку з пожежею); у 2020 році ОСОБА_1 було надано матеріальну допомогу у розмірі 700,00 грн. Тобто за три роки

(2018-2020 роки) сім`ї ОСОБА_6 було надано 2 900,00 грн матеріальної допомоги, у тому числі 1 000,00 грн після пожежі.

Натомість ОСОБА_2 як опікун щомісячно отримує від держави по 7 000,00 грн на кожну дитину, тобто фактично вона має дохід у сумі 14 000,00 грн, який

є достатнім для належного утримання дітей.

Діти успішно адаптувалися в родині ОСОБА_2 де проживають на час розгляду справи та мають усі належні умови для проживання та навчання.

Керуючись найкращими інтересами дітей, а саме: забезпечення їх розвитку

у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, яке надає можливість для належного рівня проживання, виховання та навчання, урахувавши думку дітей, які бажають залишитися у родині ОСОБА_7 , суд дійшов висновку про відмову

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Суд роз`яснив ОСОБА_1 , що вона має право спілкуватися з дітьми та налагоджувати з ними контакт, а також зазначив, що важливим є продовження усунення недоліків, які стали підставою для відібрання дітей, та повернення дітей

у сім`ю.

Органу опіки та піклування в особі Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області та іншим уповноваженим органам суд роз`яснив необхідність перегляду їх рішень та дій на краще щодо вирішення питань матеріальної допомоги сім`ям, які опинилися у важких життєвих обставинах та забезпечення не формального, а дієвого соціального супроводу.

Постановою Верховного Суду від 25 липня 2024 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 03 квітня

2024 року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-6936св24).

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, виходив з того, що підстави, за наявності яких, суд ухвалив рішення (справа № 317/611/21) про відібрання дітей від позивачки, на час розгляду справи про повернення дітей не відпали. Крім того, ОСОБА_1 не довела, що її стан здоров`я на цей час є належним для виховання двох дітей.

Водночас апеляційний суд не врахував, що для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини, відпали.

ОСОБА_1 посилалася на те, що змінила умови для життя дітей, зокрема, вона має постійне місце проживання, в якому зробила ремонт, придбала дітям двоповерхове ліжко, створила для дітей належні умови для проживання, навчання та дозвілля. Вони мають достатньо одягу для кожного сезону, одяг та взуття будуть придбаватись також по мірі необхідності, у дітей є місце для ігор. Цим обставинам апеляційний суд не надав оцінки;

Апеляційний суд не звернув уваги на те, що лише стан здоров`я ОСОБА_1 не може виправдовувати проживання дітей з опікуном.

Суд першої інстанції встановив, що діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - виявили бажання залишитися у родині ОСОБА_10 . Апеляційний суд не надав оцінки думці дітей щодо повернення до батьків та не врахував, що в якнайкращих інтересах дітей буде збереження їх зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною. При цьому суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Крім того, суд апеляційної інстанції не надав оцінки довідкам-характеристикам ОСОБА_1 , складеним старостою Розумівського старостинського округу.

Не зазначив та не встановив обставин, які свідчать про те, що проживання дітей разом із позивачем не сприятиме їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним, а отже, дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12 січня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Повернуто ОСОБА_1 малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачка є особою з інвалідністю другої групи безстроково, непрацездатною. Вона не має шкідливих звичок, які можуть негативно вплинути на виховання дітей. Стан здоров`я матері для виховання її власних дітей не підлягає доказуванню. Закон не передбачає такої підстави для неповернення дітей матері, яка має законні батьківські права, як наявність у неї певних захворювань. Докази того, що позивачка за станом здоров`я не може виконувати батьківські обов`язки, у матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції не встановив обставин, які свідчать, що проживання дітей разом із позивачкою не сприяє розвитку дітей у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

ОСОБА_1 дійсно прагне виховувати дітей, піклуватися про них та створює для цього відповідні умови. Обставини, які були причиною відібрання дітей вона усунула, що є підставою для повернення дітей, які були відібрані за рішенням суду.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У листопаді 2024 року Виконавчий комітет Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області як орган опіки та піклування звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 14 жовтня 2024 року у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 09 вересня 2020 року у справі № 400/936/18, від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19, від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі -

ЦПК України)).

Посилається на те, що суд апеляційної інстанції належно не дослідив зібрані

у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої

статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що вирішуючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не врахував обставин, які стали підставою для відібрання дітей, які пов`язані не лише з побутовими умовами, а й з вкрай безвідповідальним ставленням батьків до виконання своїх обов`язків, а також тим, що вони є носіями соціальних небезпек.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги акти обстеження житлово-побутових умов, згідно з якими 03 жовтня 2023 року та 27 жовтня 2023 року суб`єктами соціальної роботи Долинської сільської ради було здійснено комісійний виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 , однак ОСОБА_1 не надала комісії доступу до житлового приміщення.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 01 листопада 2023 року житло складається з двох кімнат та кухні, у кімнаті, яка виконує функції коридору та житлової площі, крім ОСОБА_1 перебуває громадянин ОСОБА_5 , який

є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду. У кімнаті розташоване двоповерхове ліжко, орзміщення якого створює небезпеку для дітей, оскільки поряд знаходяться неізольована електропроводка. Для дітей відсутній куточок для навчально-ігрової діяльності, відсутнє місце для виконання особистих гігієнічних процедур, електропроводку не замінено та не ізольовано, що є небезпечним для проживання всієї родини. Відсутні іграшки, навчальні засоби, розвивальні ігри для всебічного розвитку дітей. Під час відвідування в приміщенні стояв стійкий сморід та запах тютюну. Друга кімната (без вікна) захаращена різними речами, залишками овочів. Приготування їжі здійснюється на саморобній одинарній електроплитці.

З метою недопущення належної фіксації антисанітарних та небезпечних для життя та здоров`я дітей умов проживання, ОСОБА_1 заборонила здійснювати фотозйомку.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачка створила належні умови для проживання, навчання та дозвілля дітей, зокрема: вони мають достатньо одягу для кожного сезону; у дітей є місце для ігор та стіл, за яким вони робили уроки;

є місце для зберігання іграшок та книжок; для здійснення гігієнічних процедур

є необхідне обладнання, рукомийник, тазики, відра, для купання - металева переносна ванна, є безпідставним, оскільки позивачка не надала будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин.

Апеляційний суд помилково взяв до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що вона зможе забезпечити дітям належні умови для проживання, самостійно утримувати їх, позитивно впливати на дітей та виховувати їх на принципах поваги, любові та взаєморозуміння, як вона це робила до 2021 року, оскільки зазначене не відповідає дійсності.

Діти її не люблять та не бажають повертатися до неї. Діти відвикли від неї внаслідок тривалого безвідповідального ставлення матері до батьківських обов`язків, яка взагалі не приділяла їм необхідної материнської уваги та спілкування, ставилася до них байдуже.

Той факт, що позивачка придбала ліжко та деякий одяг (з її слів) для дітей, не вирішив питань стосовно соціально-побутових та гігієнічних умов проживання дітей, а також питання їх безпеки та морального виховання.

Позивачка жодного разу за три роки не відвідувала школу, у якій навчаються діти, не спілкувалася з вчителями з приводу розвитку та поведінки дітей, не вітала їх

з днем народження та іншими святами, навіть не намагалася вчинити таких дій, що свідчить про її байдужість до долі дітей.

За весь час після відібрання дітей ОСОБА_1 вперше зателефонувала дітям після третього судового засідання, у грудні 2022 року, при цьому вона разом із батьком дітей некоректно розмовляли (застосовували нецензурну лайку, висловлювали погрози у бік опікуна). Після такої розмови діти довго плакали, тобто погіршився їх психологічний та емоційний стан. У зв`язку з чим коли вона вдруге зателефонувала дітям у січні 2023 року, ОСОБА_2 їй відмовила.

Із 27 липня 2023 року позивачка не вчиняла жодних спроб налагодити контакт з дітьми, що дає підстави для висновку про небажання матері встановити стабільний емоційний зв`язок або хоча б підтримувати стабільний зв`язок на мінімальному рівні, що негативно впливає на емоційний стан і розвиток дітей. Орган опіки та піклування жодним чином не перешкоджав матері дітей

у спілкуванні та налагодженні контакту з дітьми, однак від ОСОБА_1 жодних звернень стосовно дітей не було.

Таке ігнорування батьківських обов`язків свідчить про відсутність у матері зацікавленості у здоровому емоційному і психологічному стані дітей, а також їх поверненні до сім`ї; байдужість до потреб дітей і небажанні відновлювати з ними стосунки.

У грудні 2024 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Железняк Л. В., у якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року - без змін.

Відзив мотивовано тим, що справа вже розглядалася Верховним Судом, який, діючи в межах своїх повноважень, виклав правову позицію у постанові

від 25 липня 2024 року, яку суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував.

Після касаційного перегляду жодні обставини у справі не змінилися, а тому відсутні підстави для скасування постанови Запорізького апеляційного суду

від 16 жовтня 2024 року.

Позивач, вочевидь діючи в інтересах ОСОБА_2 , погрожує ОСОБА_1 та заявляє, що у будь-якому разі не дозволить їй опікуватися власними дітьми, оскільки вважає, що дітей має виховувати саме ОСОБА_2 . Зазначене може пояснюватися її матеріальною зацікавленістю.

Виконавчий комітет Долинської сільської ради як орган опіки та піклування

з метою залишення дітей проживати з опікуном, ганьбить та порочить

ОСОБА_1 , звинувачує у діях, яких вона не вчиняла, зокрема у вчиненні сварки за місцем проживання дітей 27 липня 2023 року.

ОСОБА_2 визнала, що вона весь час перешкоджала ОСОБА_1 спілкуватися з дітьми. Зазначене підтверджує, що вона грубо порушила права дітей, яким не дозволяла зустрічатися та спілкуватися з батьками, що призвело до відвикання дітей від рідних батьків. За вказаних обставин до пояснень дітей, які силоміць протиправно відокремлені від батьків на тривалий час, суди мають ставитися критично.

Доводи касаційної скарги про неналежні умови для проживання дітей не відповідають дійсності, оскільки позивачка мешкає у двокімнатному житловому будинку, який належить на праві власності її чоловіку ОСОБА_5 . Діти мають окрему кімнату у якій створені належні умови для навчання та дозвілля, зокрема є двоповерхове ліжко, стіл, інші меблі.

Доводи касаційної скарги щодо неналежного стану електричної проводки

у будинку є безпідставними, оскільки не підтверджуються відповідними доказами, зокрема висновком спеціаліста.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 за станом здоров`я не може виконувати батьківські обов`язки. Вона любить своїх дітей, вона зробила все можливе для забезпечення дітям нормальних умов проживання та прагне їх повернення додому. ОСОБА_1 не є антисоціальною особою, вона не притягалася до будь-якої відповідальності, не має шкідливих звичок. А тому не можна свавільно, всупереч закону та людяності відмовляти їй

у поверненні дітей.

У січні 2025 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу від Виконавчого комітету Долинської сільської ради.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 11 листопада 2024 року касаційну скаргу Виконавчого комітету Долинської сільської ради на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Виконавчого комітету Долинської сільської ради на постанову Запорізького апеляційного суду від 16 жовтня

2024 року з підстав, визначених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано із Комунарського районного суду м. Запоріжжя матеріали цивільної справи № 333/6680/23. Зупинено виконання постанови Запорізького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

У листопаді 2024 року матеріали справи № 333/6680/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 03 березня 2012 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі, у якому у них народилися двоє синів ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із 2018 року родина ОСОБА_6 перебувала під соціальним супроводом Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг Долинської сільської ради» (далі - КП «Центр надання соціальних послуг Долинської сільської ради»),

у зв`язку із складними життєвими обставинами.

17 лютого 2021 року до Служби у справах дітей Долинської сільської ради надійшло повідомлення за № 29 «Щодо загрози життю малолітніх дітей», згідно з яким за адресою: АДРЕСА_2 проживає родина ОСОБА_6 , яка опинилася в складних життєвих обставинах.

Розпорядженням Долинської сільської ради від 17 лютого 2021 року № 28 зобов`язано Службу у справах дітей Долинської сільської ради спільно із фахівцем соціальної роботи Долинської сільської ради, поліцейським офіцером Долинської громади вилучити малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із родини ОСОБА_1 та влаштувати дітей до реабілітаційного центру.

Згідно з актом прийому дитини від 17 лютого 2021 року, складеним Комунальним закладом «Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради (далі - КЗ «Запорізький обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей»), малолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прийняті до закладу через вилучення з родини ОСОБА_1 у зв`язку із загрозою їх життю та здоров`ю, згідно з розпорядженням голови Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 17 лютого 2021 року

№ 28.

25 лютого 2021 року Виконавчий комітет Долинської сільської ради як орган опіки та піклування, діючи в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей Долинської сільської ради, про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передання дітей під опіку держави.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року у справі № 317/611/21 позов Виконавчого комітету Долинської сільської ради як органу опіки та піклування в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 ,

ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей Долинської сільської ради, про відібрання дітей від батьків без позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передання дітей під опіку держави, задоволено.

Відібрано без позбавлення батьківських прав у ОСОБА_1 та ОСОБА_5 дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передано їх під опіку держави.

Стягнено з ОСОБА_5 аліменти на користь держави, осіб чи установи, на утриманні якої буду знаходитися малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у розмірі 1 197,50 грн на кожного, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 25 лютого 2021 року до досягнення дітьми повноліття.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2021 року у справі

№ 317/611/21 рішення Запорізького районного суду Запорізької області

від 13 квітня 2021 року залишено без змін.

30 червня 2021 року малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взято на первинний облік служби у справах дітей Долинської сільської ради.

Рішеннями Виконавчого комітету Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області № 76 та № 77 від 20 серпня 2021 року малолітнім

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування.

Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району від 02 грудня 2021 року № 583р встановлено опіку над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Призначено їх опікуном

ОСОБА_2 .

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2023 року у справі № 317/2256/22, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року, позов Виконавчого комітету Долинської сільської ради як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа - Служба у справах дітей Долинської сільської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено частково.

Позбавлено ОСОБА_5 батьківських прав стосовно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з актом обстеження умов проживання від 09 серпня 2023 року, складеним представниками служби у справах дітей по Комунарському району, інспектором сектору ювенальної превенції Відділу поліції № 4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області та практичним психологом відділу соціальної роботи, за адресою проживання опікуна ОСОБА_2 , житло розміщено на 1 поверсі 1 поверхового будинку, складається з 6 кімнат, кухні-вітальні, сумісного санвузла, ігрової кімнати.

Умови проживання добрі. У будинку зроблений ремонт, наявна техніка та меблі для сну, відпочинку, приготування (вживання) їжі, проведення дозвілля та навчання. Для виховання та розвитку дітей створено такі умови: є окремі місця для сну та відпочинку, для навчання та розвитку. Діти забезпечені необхідною кількістю канцелярського приладдя, іграшками, велосипедами та самокатами. Мають одяг та взуття за віком та сезоном, їжа відповідно до віку та бажання дітей. Діти виглядають доглянутими, радісними. Легко йшли на контакт. У помешканні прибрано, чисто, пахло їжею. Деякі діти гралися на подвір`ї.

З малолітніми дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була проведена бесіда практичним психологом. Діти поводили себе легко, невимушено, охоче йшли на контакт. Відповідали на запитання про їхнє життя у опікуна ОСОБА_2 , однак, коли питання стосувалися біологічної матері, реагували пригнічено, відповідали неохоче. Зі слів дітей вони не бажають проживати в родині біологічної матері, бачитися з нею та спілкуватися. При спеціалістах, зі слів інших дітей,

ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , як і інші діти, називають ОСОБА_2 мамою.

03 жовтня 2023 року та 27 жовтня 2023 року суб`єктами соціальної роботи Долинської сільської ради було здійснено комісійний виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 з метою обстеження матеріально-побутових умов проживання. Доступу до приміщення членам комісії вона не надала.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 01 листопада 2023 року будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , складається з двох кімнат та кухні. У кімнаті, яка виконує функції коридору та житлової площі, крім ОСОБА_1 перебуває ОСОБА_5 , який має інвалідність («І група Б») та потребує постійного стороннього догляду.

У кімнаті розташоване двоповерхове ліжко, розміщення якого створює небезпеку для життя дітей, оскільки поряд знаходяться незаізольована електропроводка. Для дітей відсутній куточок для навчально-ігрової діяльності, відсутнє місце для виконання особистих гігієнічних процедур, електропроводку не замінено та незаізольовано, що створює небезпеку для проживання всієї родини. Для дистанційного навчання відсутні технічні засоби та мережа Інтернет.

Відсутні іграшки, навчальні засоби, розвивальні ігри для всебічного розвитку дітей. Під час відвідування в приміщенні стояв стійкий запах смороду та тютюну ( ОСОБА_1 та ОСОБА_5 палять). Друга кімната без вікна, захаращена різними речами, залишками деяких видів овочів. Приготування їжі здійснюється на саморобній одинарній електроплитці.

ОСОБА_1 не створила умов для повернення дітей. Проводити фотозйомку заборонила.

Згідно з висновком Виконавчого комітету Долинської сільської ради як органу опіки та піклування від 20 листопада 2023 року, з`ясувавши всі обставини справи, діючи виключно в інтересах малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , орган опіки та піклування дійшов висновку про недоцільність повернення малолітніх дітей на виховання до ОСОБА_1 , яка не довела, що відпали причини, які стали підставою для відібрання дітей. Діти не можуть бути повернені одному з батьків, коли існує загроза, або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для їх життя, здоров`я і морального виховання.

Постановою Верховного Суду від 06 березня 2024 року касаційну скаргу

ОСОБА_5 задоволено.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 липня 2023 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 вересня 2023 року в частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 скасовано, ухвалити в цій частині нове рішення.

У позові Виконавчого комітету Долинської сільської ради як органу опіки та піклування до ОСОБА_5 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Долинської сільської ради, про позбавлення батьківських прав, відмовлено.

Попереджено ОСОБА_5 про необхідність змінити ставлення щодо виконання обов`язків з виховання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покласти на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом статей 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України

від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року

(заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувалися у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури

у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

ЄСПЛ, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини.

Відповідно до частини першої статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

За правилом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно з частиною третьою статті 170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до зазначеного правила для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини, відпали.

Водночас під час вирішення питання про повернення дитини на підставі зазначеної норми права судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених статтею 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей.

Дитина не може бути повернута одному з батьків, коли існує загроза їй або умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров`я і морального виховання (постанова Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 400/936/18, на яку посилається заявник у касаційній скарзі).

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставами для відібрання дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у рішенні Запорізького районного суду Запорізької області від 13 квітня 2021 року (справа № 317/611/21), залишеному без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 30 червня 2021 року, зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не приділяють достатньої уваги вихованню та утриманню своїх малолітніх дітей, не забезпечують нормальних умов для їх проживання (умови проживання не відповідають санітарним нормам, будинок потребує капітального ремонту ззовні та всередині), навчання та розвитку, при цьому відповідач ОСОБА_5 до останнього часу не мав постійного місця роботи, вживав алкогольні напої, а відповідачка ОСОБА_1 має хворобу, яка потребує постійного лікування, та яка впливає на її здатність утримувати дітей, залишення дітей з відповідачами може призвести до тяжких наслідків.

Звертаючись до суду з позовом про повернення дітей, ОСОБА_1 посилалася на те, що відпали обставини, що стали причиною відібрання у неї дітей. Зокрема, вона має постійне місце проживання, в якому зробила ремонт, дітям придбала двоповерхове ліжко. На цей час у будинку, де мешкає її сім`я, створені умови для проживання, навчання та дозвілля. Діти мають достатньо одягу на всі сезони року, одяг та взуття будуть у подальшому придбаватися за необхідності. У дітей є іграшки за віком та місце для гри. Вона не має шкідливих звичок, які можуть негативно вплинути на виховання дітей, та може забезпечити дітям належні умови для проживання, самостійно утримувати їх, позитивно впливати на дітей та виховувати їх на принципах поваги, любові та взаєморозуміння, як вона робила це до 2021 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що підстави, за яких суд ухвалив рішення про відібрання дітей від позивачки, на час розгляду справи про повернення дітей не відпали. Крім того, ОСОБА_1 довела, що її стан здоров`я на цей час є належним для виховання двох дітей.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 27 квітня

2024 року зазначив, що апеляційний суд не врахував, що для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини, відпали. Апеляційний суд не надав оцінки аргументам ОСОБА_1 про те, що вона змінила умови для життя дітей, зокрема, позивачка має постійне місце проживання, в якому зроблено ремонт, дітям придбане двоповерхове ліжко, для дітей створені умови для проживання, навчання та дозвілля, діти мають достатньо одягу для кожного сезону, одяг та взуття будуть придбаватись також по мірі необхідності, у дітей є місце для ігор; не звернув уваги на те, що лише стан здоров`я ОСОБА_1 не може виправдовувати проживання дітей з опікуном; апеляційний суд не надав оцінки думці дітей щодо повернення до батьків та не врахував, що в якнайкращих інтересах дітей буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; апеляційний суд не надав оцінки довідкам-характеристикам, складеним старостою Розумівського старостинського округу, апеляційний суд не зазначив та не встановив обставин, які свідчать, що проживання дітей разом із позивачем не сприятиме розвитку дітей у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним, а отже дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 дійсно прагне виховувати дітей, піклуватися про них, для чого створює відповідні умови, обставини, які були причиною відібрання дітей, вона усунула, а отже є можливість повернення матері дітей, які були відібрані за рішенням суду.

Обґрунтовуючи наявність підстав для повернення дітей позивачці, апеляційний суд, посилався на пояснення ОСОБА_1 , а також на акти обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї від 24 січня 2023 року та 02 серпня 2023 року, зазначивши, що з часу відібрання дітей змінилися обставини, які стали підставою для відібрання дітей, зокрема, зроблено ремонт у житловому будинку, придбано двоповерхове ліжко. Відповідачі не заперечували вказані обставини. Житлові умови поліпшилися.

У касаційній скарзі Долинська сільська рада посилається на те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги акти обстеження житлово-побутових умов, згідно з якими 03 жовтня 2023 року та 27 жовтня 2023 року суб`єктами соціальної роботи Долинської сільської ради було здійснено комісійний виїзд за місцем проживання ОСОБА_1 , однак ОСОБА_1 не надала комісії доступу до житлового приміщення. Позивачка не надала будь-яких доказів на підтвердження поліпшення житлових умов.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 01 листопада 2023 року житло складається з двох кімнат та кухні, у кімнаті, яка виконує функції коридору та житлової площі, крім ОСОБА_1 перебуває громадянин ОСОБА_5 , який

є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього догляду. У кімнаті розташоване двоповерхове ліжко, розміщення якого створює небезпеку для дітей, оскільки поряд знаходяться неізольована електропроводка. Для дітей відсутній куточок для навчально-ігрової діяльності, відсутнє місце для виконання особистих гігієнічних процедур, електропроводку не замінено та не ізольовано, що є небезпечним для проживання всієї родини. Відсутні іграшки, навчальні засоби, розвивальні ігри для всебічного розвитку дітей. Під час відвідування в приміщенні стояв стійкий сморід та запах тютюну. Друга кімната (без вікна) захаращена різними речами, залишками овочів. Приготування їжі здійснюється на саморобній одинарній електроплитці.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя та четверта статті 12 ЦПК України).

У мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику (пункт 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, пункт 3 частини першої статті 382 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази суд не взяв до уваги. Викладення у рішенні лише доводів, доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2022 року у справі № 916/2519/21).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції не зазначив, якими конкретно доказами підтверджується факт поліпшення житлових умов та в чому вони полягають, крім придбання двоповерхового ліжка для дітей, зважаючи на те, що у актах обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї від 24 січня 2023 року та від 02 серпня 2023 року, на які послався апеляційний суд, зазначено, що для дітей не створені належні умови для проживання.

За таких обставин доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції на порушення норм процесуального права належно не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм відповідної оцінки, є обґрунтованими.

Відхиляючи висновок орану опіки та піклування від 08 листопада 2023 року про недоцільність повернення малолітніх дітей ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначив, що встановлені в судовому засіданні обставини та надані позивачем докази дають підстави для висновку про те, що ОСОБА_1 дійсно прагне виховувати дітей, піклуватися про них, для чого створює відповідні умови, обставини, які були причиною відібрання дітей, вона усунула, а отже є можливість повернення матері дітей, які були відібрані за рішенням суду.

Водночас апеляційний суд такий висновок не мотивував, на порушення частини шостої статті 19 СК України не зазначив у чому полягає необґрунтованість висновку органу опіки та піклування, які надані позивачкою докази ставлять під сумнів чи спростовують обставини, викладені у висновку органу опіки та піклування.

Саме лише бажання та прагнення ОСОБА_1 повернути відібраних за рішенням суду малолітніх дітей, у розумінні частини третьої статті 170 СК України, за відсутності належних доказів, які дають підстави для висновку про усунення причин, які стали підставою для їх відібрання, не може бути підставою для повернення дітей.

Перевіряючи доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував думку дітей, які не бажають жити з ОСОБА_1 , Верховний Суд виходить з такого.

У постанові від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, Верховний Суд звернув увагу на те, що у усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Дитина є суб`єктом права і незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

При цьому під час визначення місця проживання малолітньої дитини, зважаючи на вікову категорію дитини, бесіду з останньою має проводити психолог, головним завданням якого є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.

Суд першої інстанції у судовому засіданні 08 грудня 2023 року заслухав пояснення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які пояснили, що їм подобається проживати з опікуном ОСОБА_2 , яку вони називають мамою, повертатися до ОСОБА_1 вони не хочуть.

Такі ж пояснення діти надали представникам Служби (управління) у справах дітей по Комунарському району (т. 1 а.с. 139, 140).

Посилаючись на наявність повноважень щодо ухвалення судового рішення всупереч думці дітей, суд апеляційної інстанції не зазначив, забезпечення яких найкращих інтересів дітей цього вимагає та в чому полягають такі інтереси.

У контексті наведеного доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17, є обґрунтованими.

Узагальнюючи наведене, необхідно дійти висновку про те, що суд апеляційної інстанцій, всупереч вимогам процесуального закону та вказівок Верховного Суду. викладених у постанові від 25 липня 2024 року, не надав належної оцінки доводам сторін та не дослідив зібрані у справі докази, зокрема акти обстеження умов проживання позивачки, висновку органу опіки та піклування від 08 листопада

2023 року, не навів мотивів їх прийняття чи відхилення, не надав оцінки думці дітей, тобто не здійснив повний, всебічний та об`єктивний розгляд справи, що має наслідком невстановлення фактичних обставин справи, та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті

389 цього Кодексу Оскільки повноваження апеляційного суду дозволяють виправити недоліки, допущені під час попереднього розгляду справи, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, встановити обставини, які мають значення для вирішення справи, дати належну оцінку доводам і запереченням учасників справи та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 416, 419, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області задовольнити частково .

Постанову Запорізького апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець