Ухвала

від 24.01.2025 по справі 522/19714/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 січня 2025 року

м. Київ

справа № 522/19714/20

провадження № 61-164ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу»

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2023 року

та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року у справі

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ситнікової Юлії Дмитрівни, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавель Миколи Володимировича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Атаманчук Оксана Геронівна, про визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства

з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу» (далі - ТОВ «Мані Флоу»), приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ситнікової Ю. Д., приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавель М. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С., треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О. Г.,

про визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У лютому 2023 року ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги та просила витребувати з незаконного володіння ТОВ «МАНІ ФЛОУ» нерухоме майно - квартиру.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Мані Флоу», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ситнікової Ю. Д., приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Журавель М. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С., треті особи:

ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О. Г., про визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задоволено частково.

Визнано протиправним та скасованов Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію про право власності

за № 54608020 від 16 жовтня 2020 року за ТОВ «МАНІ ФЛОУ» на чотирикімнатну квартиру

АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 93484551101) прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавель М. В., що є підставою для припинення права власності за ТОВ «МАНІ ФЛОУ», код ЄДРПОУ 42739750 та поновити запис про право власності за ОСОБА_1 на чотирикімнатну квартиру

АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 93484551101).

Витребувано з незаконного володіння ТОВ «МАНІ ФЛОУ» (код за ЄДРПОУ 42739750) у власність ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нерухоме майно - квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що в цілому складається з чотирьох кімнат, житловою площею

69,7 кв.м, загальною площею 92,1 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 93484551101.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У січні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «МАНІ ФЛОУ» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду

від 07 листопада 2024 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Касаційна скарга містить квитанцію про часткову сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 5 044,80 грн.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 102 грн.

Відповідно до підпункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Згідно з підпунктом 9 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судове рішення, яке оскаржує заявник, свідчить про існування трьох вимог немайнового характеру (за які судовий збір сплачено) та однієї вимоги майнового характеру (щодо витребування майна з незаконного володіння спірної кватири).

Судовий збір за таку майнову вимогу визначається з урахуванням вартості спірного майна.

Ураховуючи, що зі змісту поданої касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень неможливо встановити ціну позову (вартість спірної квартири), заявник зобов`язаний самостійно встановити й обґрунтувати розмір судового збору щодо вимоги майнового характеру з наданням відповідних доказів.

Отже, заявнику необхідно самостійно визначити і доплатити судовий збір за подання касаційної скарги з урахуванням вимоги майнового характеру.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Також касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У касаційній скарзі наведені узагальнені посилання на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права та згадується судова практика Верховного Суду, проте не зазначено конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Саме по собі цитування у змісті касаційної скарги змісту постанов Верховного Суду та норм законодавства України без формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням конкретної норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах, не є належним виконанням вимог закону, оскільки не дозволяє чітко встановити підстави касаційного оскарження заявником судових рішень.

Отже, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мані Флоу»

на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 квітня 2023 року

та постанову Одеського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець