Рішення

від 30.12.2024 по справі 570/1820/24

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/1820/24

Номер провадження 2/570/803/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2024 року м.Рівне

Рівненський районнийсуд Рівненськоїобласті в особісудді Гладишевої Х.В.

за участю секретаря судового засідання Ганцева В.В.,

учасники справи:

позивач - не з`явився,

відповідач - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дядьковицької сільської ради про тлумаченнязмісту заповіту,-

в с т а н о в и в:

16 квітня 2024 року до Рівненського районного суду Рівненської області звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовною заявою до Дядьковицькоїсільської ради(далі - відповідач), в якій просить суд: провести тлумачення заповіту, що був складений від імені померлої ОСОБА_2 , посвідчений 16 травня 2018 року секретарем Малошпаківсьої сільської ради Рівненського району Рівненської області Кухарчук Р.В., за зареєстрованим №49, як про вираження волі померлої заповісти земельні ділянки площею 2,27 га (кадастровий номер 56:246:867:00:06:005:0492), площею 0,14 га (кадастровий номер (56:246:867:00:06:007:0514) та площею 0,13 га (кадастровий номер 56:246:867:00:06:007:0610) зі цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Малошпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст заяв по суті справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його бабуся ОСОБА_2 (далі- ОСОБА_2 ). За життя остання склала заповіт, який 16 травня 2018 року був посвідчений секретарем Малошпаківської сільської ради. Відповідно до вказаного заповіту спадкодавець заповіла своєму онуку - ОСОБА_1 три земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,54 га, які розташовані на території Малошпаківської сільської ради. Позивач в передбаченому законом порядку прийняв спадщину після смерті своєї бабусі, проте при зверненні до нотаріуса з питанням щодо оформлення спадщини, отримав відмову, оскільки при оформленні документів про право на спадщину виявлено, що нотаріусу наданий пакет документів, що посвідчує право власності на спадкове майно, що не відповідає змісту та предмету Заповіту, видати свідоцтво про право на спадщину за Заповітом не можливо. Позивач вказує, що на сьогодні із змісту вказаного заповіту від 16 травня 2018 року не зрозуміло, чи була включена до нього земельна ділянка площею 0,13 га (кадастровий номер 56:246:867:00:06:007:0610) із цільовим призначенням для ведення особистого селянського, право власності спадкодавця на яку підтверджує державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №232232 від 29 лютого 2012 року. Таким чином, встановлені неточності в заповіті призводять до порушення права позивача на належне оформлення спадкових прав, у зв`язку з чим виникла потреба в тлумаченні заповіту.

Відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 18 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяв.

07 травня 2024 року позивачем ОСОБА_1 до суду подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 09 травня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито загальне позовне провадження у справі, розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче засідання з участю учасників справи.

05 червня 2024 року через канцелярію суду позивачем ОСОБА_1 до суду подано заяву, просив клопотання про витребування спадкової справи розглядати за його відсутності.

05 червня 2024 року до суду надійшла заява від представника Дядьковицької територіальної громади старости Малошпанівського старостинського округу Цюх І.Л., якою клопотання про витребування спадкової справи підтримала у повному обсязі та просила розглянути за її відсутності.

У підготовче судове засідання 05 червня 2024 року сторони не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 05 червня 2024 року клопотання позивача про витребування матеріалів спадкової справи задоволено. Зобов`язано приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Дацюк С.Г. надати Рівненському районному суду Рівненської області (вул. С.Петлюри, 10, м.Рівне) належним чином завірену копію спадкової справи, заведену після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

04 липня 2024 року на виконання ухвали Рівненського районного суду Рівненської області приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Дацюк С.Г. на адресу суду скеровано копію спадкової справи, що заводилася після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У підготовче судове засідання 15 липня 2024 року сторони не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

У судове засідання 15 липня 2024 року сторони не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

У судове засідання 17 вересня 2024 року сторони не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 17 вересня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10:00 год. 14 листопада 2024 року.

14 листопада 2024 року у зв`язку з перебуванням судді у відпустці розгляд справи відкладено на 30 грудня 2024 року о 10:20 год.

У судове засідання 30 грудня 2024 року сторони не з`явилися.

При цьому, позивач подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до ч.2ст.247ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , про що Відділом Центром надання адміністративних послуг Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області зроблений актовий запис №28, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 03 квітня 2022 року.

28 вересня 2022 року приватним нотаріусомРівненського районного нотаріального округу Дацюк С.Г.було заведено спадкову справу до майна померлої ОСОБА_2 за № 225/2022.

Як вбачається, з державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №2232232 від 29 лютого 2012 року, за життя ОСОБА_2 була власником земельної ділянки площею 2,54 у межах згідно з планом, яка розташована на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, з кадастровими номерами: №1 56:246:867:00:06:005:0492; №2 56:246:867:00:06:007:0514; №3 56:246:867:00:06:007:0610.

Як вбачається з довідки, виданої Дядьковицькою сільською радою Рівненського район Рівненської області від 21 грудня 2023 року №548/02-14, за ОСОБА_2 обліковувалися земельні ділянки, у тому числі: за межами населених пунктів (земельна частка (пай)):

-2,2735 га (рілля) кадастровий №56:246:867:00:06:005:0492;

-0,1423 га (сіножаті) кадастровий №56:246:867:00:06:007:0514;

-0,1335 га (пасовища) кадастровий №56:246:867:00:06:007:0610.

За життя ОСОБА_2 залишила заповіт від 16 травня 2018 року, посвідчений секретарем Малошпаківської сільської ради Кухарчук Л.А. №49 в реєстрі, відповідно до якого зробила заповітне розпорядження:

"- державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,27 га для ведення особистого селянського господарства на території Малошпаківської сільської ради, кадастровий номер 56:246:867:00:06:005:0492;

- державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,14 га для ведення особистого селянського господарства на території Малошпаківської сільської ради, кадастровий номер 56:246:867:00:06:007:0514;

- державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,3 га для ведення особистого селянського господарства на території Малошпаківської сільської ради, кадастровий номер 56:246:867:00:06:0070610:0966; заповідаю:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Проте, вищевказаний заповіт був складений некоректно, а саме допущено помилку в написанні площі та кадастрового номеру земельної ділянки № НОМЕР_2 , у зв`язку з чим спадкування за ним майна без звернення до суду неможливе.

Так, у вказаному заповіті йдеться про земельні ділянки, які належали померлійна підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №2232232 від 29 лютого 2012 року, які ОСОБА_2 заповіла спадкоємцю, а саме позивачу, площа яких дорівнює 2,54 га, що дорівнює площі земельних ділянкок з кадастровими номерами 56:246:867:00:06:005:0492; 56:246:867:00:06:007:0514; 56:246:867:00:06:007:0610.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на земельні ділянки.

З копій матеріалів спадкової справи № 225/2022 до майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , наданої приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Дацюк С.Г., вбачається, що позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_2 .

Проте, згідно листа-роз`яснення приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Дацюк С.Г. від 07 грудня 2023 року №1950/02-14 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідчений секретарем Малошпаківської сільської ради Кухарчук Л.А. за зареєстрованим №49, а саме на земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,13га, кадастровий №56:246:867:00:06:007:0610.

Зокрема, вказано, що в наданому державному акті на право власності на земельну ділянку №3, підтверджено належність права власності на земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,13га, що не відповідає предмету заповіту. Отже, у зв`язку з тим, що нотаріусу надано документ, що посвідчує право власності на спадкове майно, що не відповідає змісту та предмету заповіту, надати свідоцтво про право на спадщину за заповітом неможливо.

Разом з тим, 31 грудня 2024 року позивачем долучено в матеріалів справи два свідоцтва про право на спадщину за заповітом, в яких приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Дацюк С.Г. посвідчено, що на підставі заповіту, посвідченого Кухарчук Л.А., секретарем виконкому Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області 16 травня 2018 року, зареєстрованому в реєстрі за №49, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 (1932 р.н.), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є її онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Зокрема, зазначено, що спадщина на яку видано ці свідоцтва, складається із:

земельної ділянки, що розташована на території Малошпіквської сільської ради, Рівненського району Рівненської області, площею 2,2735 гектарів. У свідоцтві також зазначено, що вказана земельна ділянка належала померлій на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЗ №232232 від 29 лютого 2012 року за №562468671005862, кадастровий номер №5624686700:06:005:0492;

земельної ділянки, що розташована на території Малошпіквської сільської ради, Рівненського району Рівненської області, площею 0,1423 гектарів. У свідоцтві також зазначено, що вказана земельна ділянка належала померлій на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЗ №232232 від 29 лютого 2012 року за №562468671005862, кадастровий номер №5624686700:06:007:0514.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спорута мотиви їх застосування.

Згідно із ст.2Цивільно процесуальногокодексу України (далі ЦПК України)завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК Українивстановлено принцип змагальності сторін в цивільному судочинстві, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 41 Конституції Українитаст.321Цивільного кодексуУкраїни (далі ЦК України)кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 41 Конституції Українизакріплено також, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 вказаної Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Стаття 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».

Так, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що зі змісту заповіту не зрозуміло чи була включена до нього земельна ділянка прощею 0,13 га (кадастровий номер 56:246:867:00:06:007:0610) із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, право власності спадкодавця на яку підтверджує державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №232232 від 29 лютого 2012 року.

Так, згідно зі ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України).

Заповітом, відповідно до положень ст. 1233 ЦК України, є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч. 1 ст. 1235 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути юридично розтлумачений.

Особливості тлумачення заповіту викладені у ст. 1256 ЦК України.

Згідно ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями, тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до ст. 213 ЦК України.

Статтею 213 ЦК України визначено загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні правочину, які втілюються в трьох рівнях. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення.

Системний аналіз положень ст.ст. 213, 1256 ЦК України дає підстави для висновку, що при тлумаченні змісту заповіту не допускається пошук волі заповідача, яка не знайшла відображення у тексті самого заповіту, а також не допускається внесення змін у зміст заповіту, який є особистим розпорядженням фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

Метою тлумачення правочину є з`ясування того, що в ньому дійсно виражено, а не того, що малось на увазі (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2019 року у справі № 335/4131/18).

Оскільки правочином відповідно до українського законодавства є дія особи, що спрямовується на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків, необхідність тлумачення змісту правочинів виникає у випадках нечіткого виявлення волі сторонами. У таких випадках необхідно встановити дійсні наміри сторін. Це означає, що суб`єкт тлумачення повинен встановити загальне для усіх сторін значення слів і понять (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року у справі №755/7730/16-ц). Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти собою сам заповіт.

Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача. Тлумачення заповіту являє собою інтелектуально-розумовий процес, спрямований на з`ясування змісту заповіту як одностороннього правочину, з тексту якого неможливо встановити справжню волю заповідача. Тлумачення полягає в усуненні нечітких, подвійних формулювань у заповіті і подоланні таким чином прогалин у реалізації волі заповідача. Неточне відтворення у заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов`язальних, спадкових відносин тощо. Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин заповіту і змістом заповіту у цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини. При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з`ясувати зміст окремих частин правочину, останній встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін (Постанова Верховного Суду від 05 грудня 2018 року по справі №335/9398/16-ц).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для тлумачення заповіту, оскільки через недоліки заповіту, який залишила ОСОБА_2 від 16.05.2018, що був посвідчений секретарем Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області позивач не може оформити у спадщину на майно, а саме земельну ділянку площею 0,13 га кадастровий номер 56:246:867:00:06:007:0610.

Відповідно до ст.ст. 177, 181, 182 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки. Право власності на земельні ділянки як нерухому річ підлягає державній реєстрації.

Згідно зі ст.ст. 11, 328 ЦК України, ст. 81 Земельного кодексу України (далі ЗК України) право власності на земельну ділянку громадяни набувають на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) тощо.

Відповідно до ч.1 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується Державними актами.

Таким чином, право власності на земельну ділянку виникає на підставі правопороджуючих фактів (правочинів, адміністративних актів тощо), а посвідчується таке право Державними актами. Як наслідок, до спадщини входять не документи, що посвідчують право, зокрема Державні акти про право власності на земельні ділянки, а права на самі земельні ділянки як об`єкт цивільних прав. Відсутність у заповіті прямого посилання на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, не відміняє дійсної волі заповідачки щодо настання реальних наслідків вчиненого нею правочину, що в разі її смерті позивач успадкує земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташовані в межах території Малошпіаківської сільської ради Рівненського район, Рівненської області.

Зі змісту заповіту вбачається, що ОСОБА_2 чітко вказала спадкову масу та осіб, які спадкують за заповітом ( ОСОБА_1 ), що унеможливлює різне тлумачення.

Водночас, за своїм змістом намір (волевиявлення) спадкодавиці був спрямований на те, щоб залишити позивачу у спадок земельні ділянки на які у неї на момент складання заповіту було право, посвідчене Державним актом на право власності на земельні ділянки серії ЯЗ №232232 від 29.02.2012.

Отже, відповідно до першого рівня тлумачення, зважаючи на загальноприйняте у сфері земельних правовідносин значення терміна "Державний акт" та встановлення судом, що за життя спадкодавиця мала право власності на три земельні ділянки, можна дійти висновку, що спадкодавиця розпорядилася земельними ділянками на випадок своєї смерті, назвавши їх у заповіті як "Державний акт на право власності на земельну ділянку" із зазначенням площі земельних ділянок та їх кадастрових номерів.

Такого ж висновку можна дійти, порівнюючи різні частини правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами спадкодавиці, який вона виразила при вчиненні правочину.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено докази, а саме два свідоцтва про право на спадщину за заповітом, в яких приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Дацюк С.Г. посвідчено, що на підставі заповіту, посвідченого Кухарчук Л.А., секретарем виконкому Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області 16 травня 2018 року, зареєстрованому в реєстрі за №49, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 (1932 р.н.), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 є її онук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

У вказаних свідоцтвах вказано, що спадщина на яку видано ці свідоцтва, складається із:

земельної ділянки, що розташована на території Малошпіквської сільської ради, Рівненського району Рівненської області, площею 2,2735 гектарів. У свідоцтві також зазначено, що вказана земельна ділянка належала померлій на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЗ №232232 від 29 лютого 2012 року за №562468671005862, кадастровий номер №5624686700:06:005:0492;

земельної ділянки, що розташована на території Малошпіквської сільської ради, Рівненського району Рівненської області, площею 0,1423 гектарів. У свідоцтві також зазначено, що вказана земельна ділянка належала померлій на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЗ №232232 від 29 лютого 2012 року за №562468671005862, кадастровий номер №5624686700:06:007:0514.

Тобто на дві земельні ділянки, які належали померлій ОСОБА_2 , на праві власності згідно Державного акту на право власності на земельні ділянки серії ЯЗ №232232 від 29.02.2012 та які вказані нею в заповіті , позивач вже успадкував.

Таким чином, ОСОБА_2 , яка померала, ІНФОРМАЦІЯ_2 могла заповідати своєму онуку позивачу у даній справі лише земельні ділянки які належали їй на праві власності відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯЗ №232232 від 29 лютого 2012 року.

Отже, судом встановлено, що шляхом складення заповіту 16.05.2018 ОСОБА_2 реалізувала свій намір заповісти три земельні ділянки площею 2,27 га (кадастровий номер 56:246:867:00:06:005:0492), площею 0,14 га (кадастровий номер (56:246:867:00:06:007:0514) та площею 0,13 га (кадастровий номер 56:246:867:00:06:007:0610) зі цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Малошпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд зазначає, що тлумачення заповіту, про яке просить позивач не змінює волі заповідача,яка, попри недоліки формулювання, - є зрозумілою та однозначною.

Задоволення даного позову необхідне позивачу для реалізації волі заповідача та оформлення у спадщину земельну ділянкузагальною площею 0,13 га, яка належала ОСОБА_2 та яку вона заповіла позивачу.

За таких умов, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Позивач не заявив про те, щоб понесені ним судові витрати були стягнуті з відповідача на його користь. Адже кожна із сторін має право розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. І в даному випадку позивач не бажає відшкодовувати понесені ним судові витрати. А суд не може прийняти рішення, вийшовши за межі волі позивача. Таким чином понесені позивачем судові витрати залишаються покладеними на нього.

Керуючись ст.ст.12,13,76-81,247,258,259,264,265,268,354 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Дядьковицької сільської ради про тлумачення змісту заповіту - задоволити повністю.

Провести тлумачення заповіту, що був складений від імені померлої ОСОБА_2 , посвідчений 16 травня 2018 року секретарем Малошпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області Кухарчук Р.В., за зареєстрованим №49, як про вираження волі померлої заповісти земельні ділянки площею 2,27 га (кадастровий номер 56:246:867:00:06:005:0492), площею 0,14 га (кадастровий номер (56:246:867:00:06:007:0514) та площею 0,13 га (кадастровий номер 56:246:867:00:06:007:0610) зі цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Малошпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Дядьковицька сільська рада, місце знаходження: Рівненська область, Рівненський район, с.Дядьковичі, вул. Млинівська, 33А, код ЄДРПОУ 04387208.

Суддя Гладишева Х.В.