Ухвала

від 24.01.2025 по справі 711/6804/21

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/6804/21

Провадження 6/711/27/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Кошубінській Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси подання головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бельтюкової В.О. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до повного виконання зобов`язань за виконавчим листом, -

в с т а н о в и в:

Головний державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бельтюкова В.О. звернулась до Придніпровського районного суду м. Черкаси з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до повного виконання зобов`язань за виконавчим листом Придніпровського районного суду м. Черкаси №711/6804/21 про стягнення із неї на користь ДП «РЕУ ЧШК ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» боргу в сумі 26085,32 грн.

В обґрунтування подання вказує, що на виконанні Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №72709751 з виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси №711/6804/21 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ДП «РЕУ ЧШК ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» боргу в сумі 26085,32 грн.

Виконавче провадження відкрите 19.05.2022р. Постановою про відкриття виконавчого провадження боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Також, зазначає, що в ході виконання рішення суду державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено до усіх банківських установ, в результаті чого з рахунків боржниці було стягнуто 270 грн. Інших коштів на рахунках боржниці не було виявлено.

Окрім того, держаним виконавцем вжито інших заходів щодо розшуку майна та коштів боржника, шляхом направлення відповідних запитів до органів реєстрації майна та коштів. В результаті таких заходів встановлено, що боржниці не належать на праві власності об`єкти нерухомого та рухомого майна, повітряні судна, цінні папери, сільськогосподарська техніка, морські судна. Також встановлено, що боржниця не перебуває на пенсійному обліку як пенсіонер.

Разом з тим, державним виконавцем неодноразово здійснювалися виходи за адресою: АДРЕСА_1 , за якою ні саму боржницю, ні її майна не було виявлено. Натомість сусіди та комендант по гуртожитку надали інформацію, що боржниця за даною адресою не проживає, а проживає з початку 2022 року за кордоном.

Таким чином, рішення суду до даного часу не виконане, а боржниця ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного їй майна і доходів.

А тому, просить тимчасово обмежити гр. ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до повного виконання зобов`язань за виконавчим листом Придніпровського районного суду м. Черкаси №711/6804/21 про стягнення із неї на користь ДП «РЕУ ЧШК ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» боргу в сумі 26085,32 грн.

В судове засідання державний виконавець не з`явився. 24.01.2025р. до суду надійшла заява представника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Педченка В.С., який діє на підставі довіреності від 24.12.2024р., в якій останній просив розглянути подання про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України у відсутність представника державної виконавчої служби, подання задовольнити.

Дослідивши матеріали подання, суд приходить до наступного висновку.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу N 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу N 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування.

Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом від 21 січня 1994р. N3857-XII «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі - Закон).

Відповідно до пункту 5 частини 1статті 6 вищевказаного Закону, право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст.18Закону України«Про виконавчепровадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Реалізація цих прав здійснюється шляхом звернення до суду в порядку ст.441ЦПК України з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Так, відповідно до норм статті 441ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших державних органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених не неї відповідним рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання рішення суду, яка має застосовуватись після здійснення державними виконавцями всіх інших можливих заходів із такого забезпечення за наявності доказів свідомого та умисного невиконання боржником покладених на нього зобов`язань.

Словосполучення «ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням» означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні покладених на неї судовим рішенням обов`язків.

Тобто, ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні також може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», а зокрема обов`язків:

1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця;

6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження». Зокрема, державний виконавець зобов`язаний вжити заходів примусового виконання рішень, установлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

З аналізу приписів статті 76ЦПК України у системному зв`язку з пунктом 18 частини 3 статті 11Закону України«Про виконавчепровадження» вбачається, що на державного виконавця покладено обов`язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов`язків за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні встановлено, що на виконанні у Другому відділі державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №69052310 з виконання виконавчого листа Придніпровського районного суду м. Черкаси №711/6804/21 про стягнення із ОСОБА_1 на користь стягувача ДП «РЕУ ЧШК ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» боргу в сумі 26085,32 грн.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, що державними виконавцями вживалося ряд заходів для виконання вказаного рішення суду, зокрема, 19.05.2022 року та 18.03.2024 року винесені постанови про арешт коштів боржника, які направлені ряду банківських установ, здійснені запити щодо належності боржниці об`єктів нерухомого та рухомого майна, повітряних суден, цінних паперів, сільськогосподарської техніки, морських суден. В результаті таких заходів запитуваного майна не було виявлено.

Крім того, державним виконавцем 21.03.2024 року та 07.01.2025 року були здійснені виходи за місцем проживання боржниці, про що свідчать акти державного виконавця. Згідно таких актів боржниця в приміщенні гуртожитку не проживає, зі слів сусідів остання виїхала за кордон на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році та не поверталася.

З наведених обставин справи вбачається, що додані державним виконавцем до подання документи, не вказують на ухилення боржниці ОСОБА_1 від виконання покладеного на неї обов`язку судовим рішенням.

Так, надані державним виконавцем матеріали подання містять фактичні дані щодо перебігу вчинених виконавцями дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого листа №711/6804/21 від 18.01.2022 року. Разом з тим, в матеріалах подання відсутні докази отримання боржником ОСОБА_1 кореспонденції (в тому числі і ухвали про відкриття виконавчого провадження), а також докази на підтвердження вчинення нею саме умисних дій, спрямованих на приховання грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, інших цінностей, та про ухилення від виконання зобов`язань, покладених на неї державним виконавцем у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду. Окрім того, сама ухвала про відкриття виконавчого провадження та зобов`язання боржниці подати декларацію про доходи та майно була винесена державним виконавцем 19.05.2022 року, тоді як боржниця, згідно акту державного виконавця від 21.03.2024 року, проживає за кордоном з початку повномасштабного вторгнення, тому і не могла бути отриманою боржницею.

Крім того, в результаті проведення виконавчих дій з депозитних сум боржниці на рахунок державної виконавчої служби надійшло 270 грн., з яких 112,45 грн. було перераховано на рахунок стягувача.

За таких обставин подання державного виконавця не містить жодних посилань на конкретні факти навмисного чи іншого свідомого невиконання обов`язку ОСОБА_1 та доказів на підтвердження цих фактів.

Доводи заявника про те, що станом на теперішній час боржницею не вчиняються будь-які дії щодо погашення заборгованості за виконавчими документами, судом відхиляються, оскільки виконавцем не наведено в чому саме полягає факт ухилення від виконання рішення суду, а сам по собі факт наявності виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій не можуть бути належною підставою обмеження права боржника у виїзді за межі України. Крім того, доведення факту умисного ухилення боржника від виконання зобов`язання покладено саме на державного виконавця.

Відповідно до положень ст.ст. 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Враховуючи викладене вище та відсутність належних та переконливих доказів, які б свідчили про умисне ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.11.2021 року (справа №711/6804/21) про стягнення з неї заборгованості в загальній сумі 26085,32 грн., суд приходить до висновку про відмову в задоволенні подання.

Керуючись ст. ст. 3, 13, 80, 81, 441 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні подання головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бельтюкової В.О. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до повного виконання зобов`язань за виконавчим листом відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст ухвали складений 24.01.2025 року.

Головуючий: В.М. Скляренко