Рішення

від 22.01.2025 по справі 753/1051/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 753/1051/24

провадження № 2/753/4232/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Лавринчук А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донечки»</a>, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Овчаренко Тамара Миколаївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ушивець Ольга Юріївна, Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання договорів позики недійсними та визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у січні 2024 року звернулась до суду з позовом до ТОВ «Донечки», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Овчаренко Т.М., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ушивець О.Ю., Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання договорів позики недійсними та визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню.

Позов мотивований тим, що 20.12.2023 року їй стало відомо про те, що державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Коломойцем К.В. здійснюються виконавчі провадження № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчих написів № 1286 від 01.12.2022 року, № 1314 від 14.12.2022 року та № 1359 від 23.12.2022 року, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Овчаренко Т.М., про стягнення з неї ( ОСОБА_1 ) на користь ТОВ «Донечки» боргу за кожним виконавчим документом по 24 824 800 грн., що вцілому становить 74 474 400 грн. 00 коп., в яких винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень та накладення арешту на майно позивачки.

Однак, відповідно до відповіді приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Овчаренко Т.М. від 26.12.2023 року № 11901-16 нотаріус повідомила, що жодних виконавчих написів про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Донечки» нею не вчинялось.

Зі змісту вказаних виконавчих написів вбачається, що підставою для вчинення таких виконавчих написів були договори позики № 386/12-п від 15.12.2021 року, № 391/12-п від 20.12.2021 року та № 398/12-п від 23.12.2021 року, посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ушивець О.Ю., однак вона ніколи не вчиняла жодної нотаріальної дії у приватного нотаріуса Ушивець О.Ю. , у тому числі, вказаних договорів позики, адже не перебувала у вказані дати у м.Харкові та не розписувалась у жодному документів цього нотаріуса, в тому числі, зазначених договорах позики та реєстраційній книзі приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ушивець О.Ю., вона не виїздила за межі м.Києва, де постійно проживала у вказаний період.

Оскільки вона не мала жодних договірних відносин з ТОВ «Донечки», вважає постанови державного виконавця спрямовані на шахрайське заволодіння організованою злочинною групою її грошовими коштами, які розміщені на належних їй банківських рахунках, тобто на вчиння злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Вказані обставини у їх сукупності, а також документи, на підставі яких були зареєстровані договори позики, вчинені виконавчі написи, та здійснювані виконавчі провадження є підробленими, такими, що не несуть за собою будь-яких правових наслідків, окрім їх нікчемності.

Вона обґрунтовано вважає, що до складу організованої злочинної групи входять державний виконавець Індустріального відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Коломоєць К.В., службові особи та власники ТОВ «Донечки», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Овчаренко Т.М., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ушивець О.Ю.

Повідомленням про початок досудового розслідування від 25.12.2023 року у кримінальному провадженні № 12323100100005338 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.5 ст.190 КК України, її повідомлено СВ Шевченківського УП ГУ НП у м.Києві.

Відповідно до відповіді приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ушивець О.Ю. від 29.12.2023 року № 6/01-16, вбачається, що згідно інформації, яка ведеться приватним нотаріусом для складання статистичного річного звіту 15.12.2021 року, 20.12.2021 року та 23.13.2021 року, вона не посвідчувала ніякі договори позики за участю юридичної особи, у тому числі, ТОВ «Донечки».

Вказана відповідь приватного нотаріуса міститься у матеріалах кримінального провадження.

Вона ніколи не мала та не має жодного відношення до адреси: АДРЕСА_1 , зазначеної у цих виконавчих написах та постановах виконавчих проваджень № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4.

Зважаючи на територіальнісь вчинення виконавчих проваджень, державний виконавець Індустріального відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Коломоєць К.В. не мав права відкривати виконавчі провадження № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, а повинен був повернути виконавчі документи стягувачу відповідно до п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». Дії вказаного державного виконавця вказують на протиправність, з очевидним порушення правил територіальності виконавчих дій, адже вона має зареєстроване місця проживання у м.Києві.

Вказані виконавчі провадження були відкриті за заявою стягувача ТОВ «Донечки», яке має чіткі ознаки фіктивного підприємства.

Так, відповідно до відомостей ЄДРПОУ вбачається, що товариство було зареєстровано 14.12.2023 року, тобто за 1 день до укладення та нотаріального посвідчення договору козики № 386/12-п від 15.12.2021 року, відповідно, за 5 та 8 днів до укладення послідуючих двох договорів позик.

Як вбачається із матеріалів виконавчих проваджень виконавчі написи не були викладені на спеціальних бланках та не були прикріплені до оригіналів договорів позики, які були посвідчені приватним нотаріусом Ушивець О.Ю., за даних обставин державний виконавець не мав права відкривати виконавчі вказані виконавчі провадження.

З огляду на протиправність дій державного виконавця, вона звернулась до виконавця та просила не вчиняти будь-яких дій, спрямованих на примусове стягнення з неї надуманого грошового боргу за вказаними виконавчими провадженнями, вподальшому нею через представника була подана скарга на дії державного виконавця, заяву про вжиття заході до передачі виконавчих проваджень за територіальністю до державної виконавчої служби за місцем її проживання (боржника), вимогу про повернення виконавчих документів стягувачу, за наслідками розгляду яких вона отримала відповідь від начальника Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 27.12.2023 року про те, що станом на 27.12.2023 року, за результатами проведеної перевірки вказаних виконавчих проваджень зобов`язано державного виконавця скасувати всі вжиті заходи з примусового виконання виконавчих проваджень № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4, й такі заходи наразі скасовано.

Вона стверджує, що у відповідача відсутні первинні документи, які підтверджували б перерахування коштів в розмірі 74 474 400 грн. з рахунку відповідача на рахунок позивачки.

За таких обставин виконавчі написи № 1286 від 01.12.2022 року, № 1314 від 14.12.2022 року та № 1359 від 23.12.2022 року, вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Овчаренко Т.М., про стягнення з неї на користь ТОВ «Донечки» бору за кожним виконавчим документом у розмірі 24 824 800 грн., загалом 74 474 400 грн. 00 коп., вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягають визнанню такими, що не підлягають виконанню.

Також вона стверджує, що не підрисувала договори прозики № 386/12-п від 15.12.2021 року, № 391/12-п від 20.12.3021 року та № 398/12-п від 23.12.2021 року, які ніби- то, посвідчені приватни нотаріусом Ушивець О.Ю, отже такі договори суперечать вимогам статті 203 ЦК України та підлягають визнанню недійсними.

Вважає, що непідписання нею, як стороною правочинів, який вчиняється у письмовій формі, свідчить про відсутність її волевиявлень на укладення цих правочинів, та є підставою для визнання їх недійсними на підставі ч.3 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача Андрушко І.П. , діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 24.12.2023 року (а.с.58), позовні вимоги підтримав з тих же підстав та просив їх задовольнити:

визнати недійсним договір позики № 386/12-п від 15.12.2021 року, сторонами якого вказані ТОВ «Донечки» (код ЄДРПОУ 44529515) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який був посвідчений 15.12.2021 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ушивець О.Ю.;

визнати недійсним договір позики № 391/12-п від 20.12.2021, сторонами якого вказані ТОВ «Донечки» (код ЄДРПОУ 44529515) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який був посвідчений 20.12.2021 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ушивець О.Ю.;

визнати недійсним договір позики № 398/12-п від 23.12.2021 року, сторонами якого вказані ТОВ «Донечки» (код ЄДРПОУ 44529515) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який був посвідчений 23.12.2021 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ушивець О.Ю.;

визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 01.12.2022, зареєстрований в реєстрі за № 1286, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Овчаренко Т.М., про звернення стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Донечки» (код ЄДРГІОУ 44529515) заборгованості в розмірі 24 824 800,00 грн.,

визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 14.12.2022 року, зареєстрований в реєстрі за № 1314, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Овчаренко Т.М., про звернення стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Донечки» (код ЄДРПОУ 44529515) заборгованості в розмірі 24 824 800,00 грн.

визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 23.12.2022 року, зареєстрований в реєстрі за № 1359, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Овчаренко Т.М., про звернення стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Донечки» (код ЄДРПОУ 44529515) заборгованості в розмірі 24 824 800,00 грн.

Представник відповідача Андрушко І.П. підтвердив, що на даний час, та з 27.12.2023 року, тобто до звернення позивача із цим позовом, всі вжиті в процесі примусового виконання рішення за виконавчими провадженнями № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчих написів № 1286 від 01.12.2022 року, № 1314 від 14.12.2022 року та № 1359 від 23.12.2022 року, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Овчаренко Т.М., про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Донечки» боргу за кожним виконавчим документом по 24 824 800 грн., загалом 74 474 400 грн. 00 коп., державним виконавцем скасовані, кошти з ОСОБА_1 , у межах виконання яких, не стягувались (не списувались).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явивився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади України (суду).

Відзив на позов відповідачем не поданий.

Треті особи в судове засідання повторно не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судової влади України (суду).

Матеріли справи містять заяви третіх осіб про розгляд справи за їх відсутності, неможливість прибути до суду у зв`язку із задіяністю на виконня службових обов`язків тощо.

Індустріальним відділом державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повідомлено суд про те, що станом на 27.12.2023 року всі вжиті в процесі примусового виконання рішення за виконавчими провадженнями № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчих написів № 1286 від 01.12.2022 року, № 1314 від 14.12.2022 року та № 1359 від 23.12.2022 року, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Овчаренко Т.М., про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Донечки» боргу за кожним виконавчим документом по 24 824 800 грн., загалом 74 474 400 грн. 00 коп., державним виконавцем скасовані, кошти з ОСОБА_1 не списувались (а.с.147-149).

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно положень п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місця проживання, а відтак за матеріалами справи відповідач вважається належно повідомленим про час розгляду.

За таких підстав судом відповідно до положень статті 280 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та за погодженням позивача.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

А відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Наведені обставини свідчать, що сторони, треті особи завчасно повідомлені про розгляд справи судом.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - загального позовного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до неї, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив тощо, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів (доказів) та ухвалити рішення за відсутності відповідача, третіх осіб за погодженням позивача.

Вислухавши пояснення представника позивачки Андрушко І.П., його доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають відмові у задоволенні з таких підстав.

Справа розглядалась у порядку загального позовного провадження із проведеним за участі представника позивача підготовчим судовим засіданням 09.07.2024 року.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Засіб захисту, що визначається ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має бути «ефективним» як у законі, так й на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєва проти України» від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Судом встановлено, що відповідно до повідомлення від 27.12.2023 року Індустріального відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на запит адвоката Андрушко І.П. (а.с.49-50), станом на 27.12.2023 року всі вжиті в процесі примусового виконання рішення за виконавчими провадженнями № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчих написів № 1286 від 01.12.2022 року, № 1314 від 14.12.2022 року та № 1359 від 23.12.2022 року, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Овчаренко Т.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Донечки» боргу за кожним виконавчим документом у розмірі 24 824 800 грн., загалом 74 474 400 грн. 00 коп., державним виконавцем скасовані, кошти з ОСОБА_1 не списувались, виконавчі документи повернуті без виконання (а.с.147-149).

Тобто, станом на час звернення позивача до суду із цим позовом, права такого позивача, зважаючи на повернуті постановою державного виконавця від 27.12.2023 року без виконня оспорювані виконавчі документи, не порушені, адже принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права, а правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України), що є підставою для відмови у позові.

Окрім того, зважаючи на надані докази у справі, позивачем не доведено належними й допустимими доказами про недійсність оспорюваних договорів позики, посилання позивача на письмові повідомлення (пояснення) третьої особи - нотаріуса про невчинення нотаріальної дії, які не є доказами, відповідно до ст.76 ЦПК України, суд не враховує, вважає, що недійсність оспорюваних договорів позики мали бути підтверджені висновком експерта за наслідком проведення експертизи, в судовому засідання позивач не клопотав про її призначення, з підстави відсутності у третьої особи первинних документів (договорів позики): № 386/12-п від 15.12.2021 року, № 391/12-п від 20.12.2021 року, № 398/12-п від 23.12.2021 року, сторонами якого є ТОВ «Донечки», код ЄДРПОУ - 44529515, та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , які були посвідчені 15.12.2021 року, 20.12.2021 року та 23.12.2021 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ушивець О.Ю., які витребувувались у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ушивець О.Ю. ухвалою Дарницького районного суду м.Києва від 30.04.2024 року в межах проведення підготовчого судового засідання (а.с.182-184).

У порядку виконання ухвали Дарницького районного суду м.Києва від 30.04.2024 року про витребування доказів, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ушивець О.Ю. листом від 08.05.2024 року повідомила про те, що 15.12.2021 року, 20.12.2021 року, 23.12.2021 року нотаріус не посвідчувала договори позики № 386/12-п від 15.12.2021 року, № 391/12-п від 20.12.2021 року, № 398/12-п від 23.12.2021 року, сторонами якого є ТОВ «Донечки», код ЄДРПОУ - 44529515, та ОСОБА_1 , у зв`язку з невчиненням таких нотаріальних дій, у такого нотаріуса відсутні можливості виконати ухвалу суду (а.с.236).

Суд вважає, що повідомленням третьої особи, з огляду на положення ст.76 ЦПК України, не є доказом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними, відповідно до ст.78 ЦПК України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними, відповідно до ст.79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст..80 ЦПК України).

Відповідно доч.ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Тобто слід відрізняти правочин як вольову дію суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів, від письмового тексту правочину як форми вчинення правочину та способу зовнішнього прояву та фіксації волевиявлення особи.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.

Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил статей 229-233 ЦК України про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину. Тож внаслідок правочину учасники набувають права і обов`язки, що натомість не спричиняють для них правових наслідків.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у виді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна із сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

За змістом статей 76, 102 ЦПК України висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

У цій справі, що розглядається, позивач звернулась з вимогами про визнання недійсними договорів позики, визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, мотивуючи їх тим, не підписувала договорів позики та підтверджує указану нею обставину тим, що фізично не підписувала договорів, не перебувала у м.Харкові у день їх укладання, приватний нотаріус не посвідчував жодних договорів позики, вона не має жодної заборгованості перед відповідачем, приватний нотаріус Овчаренко Т.М. не вчиняла виконавчих написів, відповідачем не було надано приватному нотаріусу Овчаренко Т.М. для вчинення виконавчого напису документів, що підтверджують безспірність заборгованості перед відповідачем, а станом на 27.12.2023 року всі вжиті в процесі примусового виконання рішення за виконавчими провадженнями № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчих написів № 1286 від 01.12.2022 року, № 1314 від 14.12.2022 року та № 1359 від 23.12.2022 року, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Овчаренко Т.М., про стягнення з неї ( ОСОБА_1 ) на користь ТОВ «Донечки» боргу за кожним виконавчим документом по 24 824 800 грн., загалом - 74 474 400 грн. 00 коп., державним виконавцем скасовані, кошти з неї не списувались, виконавчі документи повернуті без виконання (а.с.147-149).

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України оформлення договорів позики можливо саме на підставі письмового, або за бажанням сторін нотаріально-посвідченого договору.

Так, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, досягнення угоди між сторонами щодо укладення договору позики має бути підтверджено письмовим договором у простій письмовій формі на бланку встановленої форми, або нотаріально посвідченим договором за бажанням.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Позов не може містити вимогу, у якій йдеться про предмет спору, що відсутній (не існує).

У випадку заперечення самого факту укладення правочину, як і його виконання, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача.

Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.

Такий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).

Тобто, у даній справі суд застосовує вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21), та важає, оскільки судом встановлено, що на час, як звернання позивача до суду із цим позовом, так й на час його розгляду, що ним визнається й не заперечується, вчинення конкретних дій, які порушують право позивача, існуванням оспорюваного письмового тексту правочину, немає, тому відсутні підстави для задоволення позову вцілому.

Доводи представника позивача в судовому засіданні про існування порушеного права позивача наявністю оспорюваних договорів позики у відповідача, спростовуються вказаним Висновком, адже порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивача щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують право позивача, а таке право позивача не порушене.

Враховуючи наведене, за таких правових підстав, наданих позивачем доказів, суд вважає, що вимогипозивача не доведені, обставини, викладені в позовній заяві не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, відтак законні підстави для задоволення позову судом не встановлені, адже кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст. 141 та ч.2 ст. 141 ЦПК України, й судові витрати (судовий збір) покласти на позивача.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.6, 13, 15, 16, 202, 203, 215, 230, 1047 ЦК Укараїни, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 258, 262, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донечки»</a>, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Овчаренко Тамара Миколаївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Ушивець Ольга Юріївна, Індустріальний відділ державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про визнання договорів позики недійсними та визнання виконавчих написів нотаріуса такими, що не підлягають виконанню, - відмовити.

Понесені позивачем судові витрати покласти на такого позивача.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Київського апеляційного суду.

СУДДЯ: