Рішення

від 02.01.2025 по справі 641/6063/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 641/6063/21

Провадження № 2/761/486/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії наук України, треті особи: Державне підприємство «Дослідне виробництво інститут проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України», Інститут проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України», ОСОБА_2 , Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про зупинення дії постанови Бюро Президії Національної академії наук України від 24.02.2021 №59, поновлення дії постанови Бюро Президії НАН України від 16.10.2019 №245 та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 до Національної академії наук України, треті особи: Державне підприємство «Дослідне виробництво інститут проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України», Інститут проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України», ОСОБА_2 , Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про зупинення дії постанови Бюро Президії Національної академії наук України від 24.02.2021 №59, поновлення дії постанови Бюро Президії НАН України від 16.10.2019 №245 та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог:

- визнати незаконною та скасувати постанову Бюро Президії НАН України від 24.02.2021 №59 «Про ліквідацію державного підприємства «Дослідне виробництво Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України»;

- зобов`язати НАН України відновити становище, яке існувало до порушення прав позивача, шляхом поновлення, як похідної, постанови Бюро Президії НАН України від 16.10.2019 №245 «Про припинення діяльності Державного підприємства «Дослідне виробництво Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України".

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Прийнята Відповідачем постанова Бюро Президії НАН України від 24.02.2021 № 59 «Про ліквідацію державного підприємства «Дослідне виробництво Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України» перешкоджає і унеможливлює виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08.09.2020 по справі №641/3317/20 та виконання Постанови про виконавче провадження від 09.11.2020 року, чим грубо порушуються Конституційні права (ст. 43 Конституції) позивача та пов`язані з ними інші трудові і цивільні права, які підлягають негайному відновленню з підстав, викладених у дійсній позовній заяві.

Як зазначає позивач, рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2020 року у справі № 641/3317/20 частково задоволено мої, ОСОБА_1 , позовні вимоги до Державного підприємства «Дослідне виробництво Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України»,, третя особа - ОСОБА_2 - директор Підприємства, голова комісії з припинення діяльності ДП «ДВ ІПМаш ім. А.М.Підгорного НАН України».

Зокрема, судом прийнято рішення стягнути з ДП «ДВ ІПМаш ім. А.М. Підгорного НАНУ» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 246 814,26 грн та компенсацію середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку при звільненні у розмірі 129 639,19 грн, всього 376 453,45 гривень.

Судом допущене негайне виконання рішення в частині виплати компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в межах виплати суми платежу протягом одного місяця.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08.09.2020 по справі № 641/3317/20 залишене без змін постановою Харківського апеляційного суду від 30.11.2020 року.

На виконання вказаного рішення від 08.09.2020 Комінтернівським районним судом м. Харкова 04.11.2020 було видано відповідний виконавчий лист № 641/3317/20 про стягнення з ДП «ДВ ІПМаш ім. А.М. Підгорного НАНУ» на користь ОСОБА_1 суми у розмірі всього 376 453,45 гривень.

На даний час у Московському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться виконавче провадження згідно з винесеною 09.11.2020 головним державним виконавцем зазначеної виконавчої служби Мороз О.І. Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 63529553 з виконання виконавчого листа № 641/3317/20, виданого 04.11.2020 Комінтернівським районним судом м. Харкова про стягнення з ДП «ДВ ІПМаш ім. А.М. Підгорного НАНУ» на користь ОСОБА_1 всього 376 453,45 грн., про що ОСОБА_1 та ДП «ДВ ІПМаш ім. А.М. Підгорного НАНУ» було повідомлено відповідним листом від 09.11.2020 №134412.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи 16.10.2019 № 245 «Про припинення діяльності Державного підприємства «Дослідне виробництво Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України», якою припинено діяльність підприємства шляхом його реорганізації, а саме його приєднання до Інститут проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України», як до правонаступника, 24.02.2021 року Бюро Президії НАН України постановою № 59 «Про ліквідацію державного підприємства «Дослідне виробництво Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України» скасовано постанову Бюро Президії Національної академії наук України від 16.10.2019 №245 «Про припинення діяльності Державного підприємства «Дослідне виробництво Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України» як таку, що нереалізована, проте, вказані постанови перешкоджають і унеможливлюють виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харькова від 08.09.2020, виконавчий лист від 04.11.2020 та Постанову виконавчої служби від 09.11.2020, ДП «ДВ ІПМаш ім. А.М. Підгорного НАНУ», у результаті чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представник відповідача у своєму відзиві зазначив, що не погоджується з викладеними у позові обставинами, вважає, що оскаржувана у вказані справі постанова Бюро Президії Національно академії наук України від 24.02.2021 №59 не призвела до порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки прийнята в межах компетенції та відповідно до чинного законодавства, а зобов`язання поновити дію скасованої постанови Бюро Президії Національно академії наук України від 16.10.2019 №245 є неналежним способом захисту та не призведе до захисту прав чи інтересів позивача. Крім того, як зазначає відповідач неналежне на думку позивача виконання судового рішення державним виконавцем є підставою для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16.08.2021 справу передано за підсудністю на розгляд Шевченківського районного суду м. Києва.

У вересні 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2021 матеріали позову передані на розгляд судді Мальцева Д.О.

23.09.2021 ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. позовну заяву залишено без руху та наданий строк позивачу для усунення недоліків.

16.11.2021 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.

16.11.2021 року ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва Мальцева Д.О. відкрито провадження у справі, прийнято рішення про розгляд справи за правилами позовного провадження в спрощеному порядку, без повідомлення сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, розглянувши заяву та додані матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступного висновку.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України (далі-ЦПК), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши матеріали справи доказами, суд встановив, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2020 року у справі № 641/3317/20 на користь Позивача стягнуто з Державного підприємства «Дослідне виробництво Інституту проблем машинобудування ім. А. М. Підгорного Національної академії наук України» компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 246 814,26 грн, компенсацію середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку при звільнені у розмірі 129 639,19 грн., всього 376 453,45 грн.

Крім того, рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10.06.2021 у справі 641/2138/21, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 30.08.2022, гіозов ОСОБА_1 (Позивача у даній справі) задоволено частково, стягнуто на користь Позивача з ДП «Дослідне виробництво Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України» середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 08.09.2020 по 10.06.2021 у розмірі 155114,14 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено, а саме відмовлено в таких вимогах:

- визнати субсидіарну відповідальність Національної академії наук України, як органу до сфери управління якого входить ДП «Дослідне виробництво інституту проблем машинобудування 'ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України», за зобов`язаннями ДП «Дослідне виробництво інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України» у зв`язку із недостатністю коштів та майна, що перебувають у його розпорядженні;

- визнати субсидіарну відповідальність Інституту проблем машинобудування ім.А.М.Підгорного Національної академії наук України, як правонаступника ДП «Дослідне виробництво інституту проблем машинобудування ім.А.М.Підгорного Національної академії наук України», за зобов`язаннями ДП «Дослідне виробництво інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України» у зв`язку із недостатністю коштів та майна, що перебувають у його розпорядженні;

- стягнути на його користь з Національної академії наук України та Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.09.2020 по день ухвалення рішення;

зобов`язати ДП «Дослідне виробництво інституту проблем машинобудування ім.А.М.Підгорного Національної академії наук України» провести по бухгалтерському обліку підприємства кредиторську заборгованість перед ОСОБА_1 в загальній сумі 376453,45 грн., в тому числі: компенсація за невикористану відпустку у розмірі 246814,26 грн., компенсація середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку при звільненні у розмірі 129639,19 грн. та кредиторську заборгованість за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.09.2020 по день ухвалення рішення.

Постановою Бюро Президії Національної академії наук України від 16.10.2019 № 245 ухвалено рішення про припинення діяльності Державного підприємства «Дослідне виробництво Інституту проблем машинобудування ім.А.М.Підгорного Національної академії наук України» шляхом його реорганізації, а саме приєднання до Інституту проблем машинобудування ім.А.М.Підгорного Національної академії наук України.

Московським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (постанова від 09.11.2020) відкрито виконавче провадження ВП № 63529553 на виконання зазначеного рішення суду.

Постановою Бюро Президії Національної академії наук України від 24.02.2021 №59 зазначену постанову Бюро Президії Національної академії наук України від 16.10.2019 № 245 скасовано як таку, що нереалізована, та вирішено припинити Державне підприємство «Дослідне виробництво інституту проблем машинобудування ім.А.М.Підгорного Національної академії наук України» шляхом ліквідації.

Разом з тим, на думку позивача Постанова Бюро Президії Національної академії наук України від 24.02.2021 №59:

- прийнята НАНУ з використанням делегованих їй державою прав щодо управління державним майном всупереч меті, з якою були надані зазначені повноваження,

- прийнята НАН України з метою приховати власні незаконні дії і незаконні дії третіх осіб та їх зловживання процесуальними правами;

- має на меті пряме сприяння ухиленню третіх осіб від сплати Позивачу визначеного судом боргу із заробітної плати;

- містить ознаки службової підробки офіційного документа (внесення завідомо неправдивих відомостей);

- грубо порушує законні права кредиторів (в даному конкретному випадку Позивача), так як видана з перевищенням повноважень, наданих НАН України.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» Національна академія наук України є вищою науковою самоврядною організацією України. Національна академія наук України заснована на державній власності і є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа.

Національна академія наук України має у своїй структурі Президію, апарат Президії, секції, відділення, які і координують діяльність науково-дослідних інститутів та інших наукових установ, організацій, підприємств (обсерваторій, ботанічних садів, дендропарків, заповідників, бібліотек, музеїв тощо), об`єктів соціальної сфери, що забезпечують діяльність і перебувають у віданні Національної академії наук України (частина 3 статті 17 Закону України «Про наукову і науково- технічну діяльність»).

Згідно з частиною 4 статті 17 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» Національна академія наук України наділена правом управління своєю діяльністю, володіє, користується і розпоряджається майном, що перебуває у державній власності та належить їй на правах господарського відання, відповідно до законодавства і Статуту Національної академії наук України. Державне майно передається Національній академії наук України у безстрокове безоплатне користування без права зміни його форми власності та використовується відповідно до законодавства і Статуту Національної академії наук України.

Частиною 5 статті 17 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» встановлено, що утворення, злиття, приєднання, поділ, перетворення та ліквідація державних наукових установ (організацій, підприємств), що перебувають у віданні Національної академії наук України, здійснюються з урахуванням норм Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу».

Згідно з пунктом 1 частиною 7 статті 17 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» самоврядність Національної академії наук України полягає, зокрема, у самостійному визначенні тематики фундаментальних і прикладних наукових досліджену і науково-технічних (експериментальних) розробок, форм організації та проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок, формуванні своєї структури, вирішенні науково-організаційних, господарських, кадрових питань, здійсненні міжнародних наукових зв`язків у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс національних галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об`єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних національних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за національними галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом.

Частиною 2 статі 3 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» визначено, що Національна академія наук України, зокрема, створює, реорганізовує, ліквідовує організації, що перебувають у віданні Національної академії наук України, виступає засновником підприємств із змішаною формою власності, дає дозвіл організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України, на створення підприємств, до статутних фондів яких передаються належні їм майнові права.

Відповідно до абзацу 10 частини 1 статті 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» НАН України віднесено до суб`єктів управління об`єктами державної власності.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» встановлено, що об`єкти державної власності за рішенням Кабінету Міністрів України передаються Національній академії наук України, галузевим академіям наук у безстрокове безоплатне користування.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» Національна академія наук України, галузеві академії наук, яким державне майно передано в безстрокове безоплатне користування, виконують щодо цього майна функції, передбачені пунктами 1,3-11, 14, 15, 18-38 статті 6 цього Закону, за винятком повноважень, що стосуються утворення господарських структур.

Пунктом 1 частини 1 статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності.

Відповідно до пункту 1.12 Статуту НАН України, ухваленого Загальними зборами НАН України 14.04.2016 (постанова № 2) та зареєстрованого Міністерством юстиції України 27.07.2016 (наказ № 2331/5) (тут і далі за текстом в редакції Статуту, чинній на час прийняття спірних постанов Бюро Президії НАН України), НАН України наділена правом управління своєю діяльністю, відповідно до законодавства і цього Статуту володіє, користується і розпоряджається майном, що перебуває у державній власності та належить їй на правах господарського відання.

Згідно з підпунктом 2.2.18 пункту 2.2 Статуту НАН України здійснює відповідно до законодавства та цього Статуту повноваження з управління об`єктами майнового комплексу НАН України.

Відповідно до підпункту 8.17.1 пункту 8.17 Статуту НАН України Президія НАН України, здійснюючи передбачені законом повноваження з управління об`єктами майнового комплексу, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, пов`язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб, зокрема веде облік об`єктів майнового комплексу НАН України, здійснює управління ними і контроль за ефективністю їх використання та збереження.

Згідно з підпунктом 7.14.9 пункту 7.14 Статуту НАН України Президія НАН України в установленому законодавством та цим Статутом порядку приймає рішення про створення, реорганізацію чи ліквідацію наукових установ, організацій, підприємств, що перебувають у віданні НАН України, визначає їх завдання, затверджує основні наукові напрями діяльності наукових установ.

Відповідно до п. 7.12 Статуту НАН України для оперативного розгляду та вирішення окремих питань діяльності НАН України, попереднього обговорення проектів рішень Президії НАН України Президією НАН України створюється Бюро Президії НАН України у складі президента НАН України, першого віце-президента, віце-президентів НАН України та головного вченого секретаря НАН України. Повноваження Бюро Президії НАН України визначаються Президією НАН України в межах її повноважень.

Підпунктом 1.5 пункту 1 постанови Президії НАН України від 29.03.2017 № 85 встановлено, що до повноважень Бюро Президії НАН України належать розгляд та прийняття рішень стосовно діяльності державних підприємств НАН України, їх розміщення, реорганізації або ліквідації, створення та підтримки наукового флоту НАН України.

Таким чином, оскаржувана постанова Бюро Президії Національно академії наук України від 24.02.2021 №59 щодо ліквідації Державного підприємства «Дослідне виробництво інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України» прийнята в межах компетенції з дотриманням вимог чинного законодавства.

Крім того, неналежне виконання судових рішень про стягнення грошових сум врегульовано Законом України «Про виконавче провадження» і саме на державних виконавців покладається обов`язок забезпечити примусове виконання цих рішень, а тому неналежне виконання Московським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) своїх обов`язків може слугувати підставою звернення Позивача до суду із відповідною скаргою.

Отже, прийнята в межах компетенції з дотриманням вимог чинного законодавства, оскаржувана у даній справі постанова Бюро Президії Національної академії наук України від 24.02.2021 № 59 не призвела до порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, а зобов`язання поновити дію скасованої постанови Бюро Президії Національної академії наук України від 16.10.2019 № 245 є неналежним способом захисту та не призведе до захисту прав чи інтересів Позивача.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статей 77, 78, 81 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч.3, 4ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З врахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що доводи позивача щодо наявності підстав для визнання незаконною та скасувати постанову Бюро Президії НАН України від 24.02.2021 №59 «Про ліквідацію державного підприємства «Дослідне виробництво Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України» та зобов`язання НАН України відновити становище, яке існувало до порушення прав позивача, шляхом поновлення, як похідної, постанови Бюро Президії НАН України від 16.10.2019 №245 «Про припинення діяльності Державного підприємства «Дослідне виробництво Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України" є безпідставними та необґрунтованими, не підтверджуються належними та достатніми доказами, а тому суд не має підстав вважати позовні вимоги доведеними, у зв`язку із чим в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 6, 8 ЗУ «Про управління об`єктами державної власності» ст.17 ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність», ст. 2 ЗУ «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», ст.ст. 4, 5,12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 275, 279, 352-355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Національної академії наук України, треті особи: Державне підприємство «Дослідне виробництво інститут проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України», Інститут проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного Національної академії наук України», ОСОБА_2 , Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про зупинення дії постанови Бюро Президії Національної академії наук України від 24.02.2021 №59, поновлення дії постанови Бюро Президії НАН України від 16.10.2019 №245 та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: