Ухвала

від 24.01.2025 по справі 307/163/25

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/163/25

Провадження № 1-кс/307/34/25

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу

24 січня 2025 року м. Тячів

Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 та підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тячів клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП України у Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, судимості не має,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст. 332 КК України,

В С Т А Н О В И В:

слідчий СВ Тячівського РВП ГУНП України у Закарпатській області ОСОБА_4 , за погодженням із прокурором Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання посилається на те, що в провадженні СВ Тячівського РВП ГУНП України у Закарпатській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені 14 січня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120250711600000020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України.

Вказує на те, що 13 січня 2025 року, ОСОБА_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та невстановленою органом досудового розслідування групою осіб, під час дії воєнного стану, який постановлено ввести в Україні указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (з подальшим його продовженням, який діяв у період скоєння кримінального правопорушення), достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, взяв участь у організації незаконного переправлення громадян України ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , через державний кордон України з Румунією, за грошову винагороду.

Так, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, ОСОБА_5 , будучи обізнаний з раніше розробленим планом, про те, що 13 січня 2025 року, близько 11 години, ОСОБА_7 , разом з невстановленою органом досудового розслідування особою, приїхав на власному автомобілі марки "Opel Zafira", номерний знак НОМЕР_1 , в село Вишків Калуського району Івано-Франківської області, яке межує з селом Торунь Міжгірського району Закарпатської області, достовірно знаючи про те, що у цей час на них очікували ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , транспортування яких до вказаного місця здійснила невстановлена органом досудового розслідування особа, з яким останні приїхали з м. Київ, та якому за вказівкою невстановленої органом досудового розслідуванням особи передали грошові кошти в сумі 2 500 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 105 710 гривень 25 копійок. У подальшому ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 можуть бути виявлені працівниками правоохоронних органів, надав вказівку невстановленій органом досудового розслідування особі провести останніх лісовим масивом, в обхід блок-посту, з метою уникнення викриття працівниками правоохоронних органів, пройти до села Торунь Міжгірського району Закарпатської області, де, в невстановленому місці, їх вже очікував ОСОБА_7 на автомобілі марки "Opel Zafira", номерний знак НОМЕР_1 , після чого, сівши до автомобіля, поїхали в напрямок с-ще Буштино Тячівського району Закарпатської області для подальшої організації незаконного переправлення останніх через Державний кордон України, де їх мали зустріти інші співучасники групи, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_6 .

У подальшому прибувши в с-ще Буштино Тячівського району Закарпатської області та перебуваючи біля ресторану «Трембіта», що по вулиці Головна, 1, Тячівського району Закарпатської області, під`їхав автомобіль марки Mercedes-Benz GLK 320CDI, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з пасажиром ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до якого пересіли ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , останні поїхали в с. Руське Поле Тячівського району Закарпатської області, до лісового масиву, з метою уникнення викриття працівниками правоохоронних органів, зокрема для обходу контрольного посту ДПСУ, розташованого перед в`їздом в м. Тячів, при цьому, їхавши у автомобілі, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надавав вказівки останнім щодо способу подолання перешкод та дій, які вони мають зробити у подальшому для безперешкодного перетину Державного кордону України, а ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , провів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пішки до с. Тячівка Тячівського району Закарпатської області, де в цей час їх очікував ОСОБА_5 , на транспортному засобі марки ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_3 , а саме у с. Тячівка, по вулиці Олекси Довбуша, Тячівського району Закарпатської області, при цьому ОСОБА_5 надав вказівку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 сісти до автомобіля та відвіз останніх до с. Грушово, Тячівського району Закарпатської області, а саме на вулицю Монастирська, №11, де ОСОБА_5 розмістив їх в приміщенні дерев`яного сараю та роз`яснив, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , необхідно очікувати подальших вказівок та вказав їм особу, яка буде здійснювати їх супровід при перетині Державного кордону України. При цьому, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за вказівкою невстановленої органом досудового розслідуванням особи передали грошові кошти в сумі 1500 доларів США ОСОБА_5 за їх транспортування з с-ща Буштино до с. Грушово, у обхід прикордонних пунктів здійснене, ним, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 .

В подальшому, цього ж дня, близько 16 години, ОСОБА_5 після отриманих коштів від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , поїхав до села Тячівка Тячівського району Закарпатської області, де в цей час його очікував ОСОБА_10 , організацію перевезення якого з м. Хуст Закарпатської області до раніше вказаного місця здійснили ОСОБА_6 та ОСОБА_6 , якого ОСОБА_5 на автомобілі ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_3 , відвіз до вище зазначеного сараю, за адресою: АДРЕСА_2 та наказав останньому перебувати разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вказаному сараї.

В подальшому, близько 21 години, до сараю, за адресою: АДРЕСА_2 , прийшла невстановлена органом досудового розслідування особа, яка принесла три гідрокостюми, для ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , та за вказівкою якого останні прямували слідом за ним до місця перетину державного кордону України з Румунією, у с. Грушово Тячівського району Закарпатської області, де останні були затримані працівниками прикордонної служби, при спробі незаконного перетину Державного кордону України.

Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприянню їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, щодо кількох осіб, вчинене з корисливих мотивів.

24 січня 2025 року о 06 год. 40 хв. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України.

Підставою для внесення даного клопотання стало те, що в діях ОСОБА_5 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України, тобто є підстави вважати, що він вчинив тяжкий злочин, який, відповідно до даної норми закону, карається позбавленням волі на строк від 7 до 9 років. Окрім того, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення; може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні; може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, ОСОБА_5 , строком на шістдесят днів.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали та зазначили, що є достатні підстави щодо підозри ОСОБА_5 у вчинені інкримінованого злочину.

Підозрюваний ОСОБА_5 просив обрати запоюбіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 4, ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України, який, відповідно до даної норми закону, карається позбавленням волі на строк від 7 до 9 років.

За матеріалами справи підозра ОСОБА_5 обґрунтовано підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Таким чином вважаю, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, і за який кримінальним законодавством України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, і в разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу може ухилятися від органів досудового розслідування, суду, може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні та може вчинити інше кримінальне правопорушення. Тобто, докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п.2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Суд також враховує рішення ЄСПЛ у справі "Мангурас проти Іспанії" від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.

Таким чином, вказана сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активів та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, тобто, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Ураховуючи наведене, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, суд з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов`язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує майновий та сімейний стан підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, характер кримінального правопорушення, зокрема злочин, передбачений ч.3 ст. 332 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, спосіб вчиненого злочину: за попередньою змовою групою осіб, вчинений з корисливих мотивів, в період війни, оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваного, а тому слідчий суддя приходить до висновку, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; крім того, беручи до уваги, що досудове слідство триває, не всі докази зібрані, не всі фігуранти кримінального правопорушення ідентифіковані, тому виправданим є необхідність визначити підозрюваному заставу у розмірі - 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400? (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп., оскільки саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.

Такий розмір зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється завідомо непомірним для нього. Визначений розмір застави є співмірним та буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, відповідно до норм ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне у разі внесення застави покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи, носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_5 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176-205, 395, 492 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів, із визначенням розміру застави.

Строк тримання під вартою рахувати з 24 січня 2025 року.

Строк дії ухвали до 24 березня 2025 року, включно.

Розмір застави визначити у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: одержувач ТУ ДСА України в Закарпатській області, код 26213408, Банк одержувача ДКСУ, м. Київ, рахунок UA198201720355209001000018501, код банку отримувача - 820172, призначення платежу застава.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА в Закарпатській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Тячівського районного суду Закарпатської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, строк дії яких встановити протягом 60 днів з моменту внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 .

Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_5 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1