Справа № 442/7804/24 Головуючий у 1 інстанції Грицай М.М.
Провадження № 22-з/811/367/24 Доповідач в 2-й інстанції Ніткевич А. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Зеліско-Чемерис К.Р.
з участю заявниці ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові заяву ОСОБА_1 про стягнення понесених судових витрат у цивільній справі за апеляційною скаргою Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 вересня 2024 року в складі судді Грицай М.М. у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії органу примусового виконання щодо проведення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 06.09.2024,-
встановив:
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області зі скаргою на дії органу примусового виконання щодо проведення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 06.09.2024.
Просила визнати неправомірними дії державного виконавця в особі заступника начальника Дрогобицького відділу ДВС у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кушінр С.Т. при складанні розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 06.09.2024 у ВП №25780960.
Ухвалою Дрогобицького міськрайоного суду Львівської області від 26 вересня 2024 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано неправомірними дії заступника начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, пов`язані з проведенням розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 06.09.2024 у ВП №25780960.
Скасовано розрахунок заборгованості по сплаті аліментів від 06.09.2024 у ВП №25780960.
Зобов`язано заступника начальника Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_2 усунути порушення, пов`язані з датою конвертації валют, шляхом проведення повторного розрахунку заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні №25780960 з урахуванням вимог законодавства.
Ухвалу суду оскаржив Дрогобицький відділ державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в особі начальника ОСОБА_3 , просила скасувати ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 вересня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постановою Львівського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року апеляційну скаргу Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - залишено без задоволення, а ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 вересня 2024 року - без змін.
24.12.2024 на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про стягнення понесених судових витрат, пов`язаних з розглядом справи № 442/7804/24, оскільки апеляційний суд залишив оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, стороні на користь якої ухвалено судове рішення, сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Якщо сторона, на користь якої постановлено рішення, не працює і не має самостійного доходу, вона має право одержати компенсацію за відрив від звичайних занять пропорційно від розміру мінімальної зарплати.
Відривом від звичайних занять є та обставина, за якої сторона, третя особа, її представник змушені протягом певного часу зазнавати незручностей, пов`язаних з необхідністю з`являтися у визначений час в судове засідання, що перешкоджає виконанню ними громадських, сімейних обов`язків тощо.
Таким чином, компенсації підлягають лише ті витрати за відрив від звичайних сторони у справі занять, що пов`язані із явкою до суду.
Зазначає, що доказування відриву від звичайних занять законом не передбачено, оскільки очевидні факти не потребують доказуванню.
Покликаючись на постанову КМУ «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», наводить свій розрахунок потраченого часу на судові засідання 26.09.2024 та 17.12.2024 та його гривневий еквівалент, відтак сукупний розмір компенсації становить 146,40 грн.
Просить задовольнити заяву та стягнути з Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції компенсацію у розмірі 146,40 грн. за відрив від звичайних занять у зв`язку з розглядом справи № 442/7804/24.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення заявниці ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла таких висновків.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до приписів частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно ізп.п.3ч.1ст.270ЦПК України,суд,що ухваливрішення,може зазаявою учасниківсправи чиз власноїініціативи ухвалитидодаткове рішення,якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частинами 3, 4 вказаної статті унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Зважаючи на те, що розгляд апеляційної скарги у даній справі проводився з повідомленням учасників справи, розгляд заяви ОСОБА_1 проводиться також у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
З врахуванням наведеного питання судових витрат, які були понесені учасником справи під час розгляду його скарги на дії державного чи приватного виконавця належить до прерогативи суду першої інстанції, який розглядав відповідну скаргу, відтак враховуючи положення цієї статті з врахуванням ст. 270 ЦПК України, питання судових витрат за відповідну інстанцію у межах здійснення судового контролю за виконанням судових рішень у цивільних справах, є дискреційними повноваженнями тих судів, які здійснюють такі провадження.
Іншими словами, ключовим питанням у межах даного провадження № 22-з/811/367/24 є оцінка підставності заяви про стягнення судових витрат, які були понесені ОСОБА_1 при розгляді апеляційної скарги Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 вересня 2024 року,тобто виключнов апеляційнійінстанції,зокрема зпогляду їхспівмірності,реальності,необхідності таскладності спірнихправовідносин.
Таким чином, доводи заяви ОСОБА_1 про стягнення компенсації за відрив від звичайних занять у загальний розмір яких останньою включено розрахунок такої компенсації і за участь у судовому засіданні 26.09.2024, коли суд першої інстанції постановив ухвалу про задоволення її скарги, не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом у контексті розгляду заяви про стягнення витрат, понесених під час розгляду скарги на стадії апеляційного перегляду судового рішення.
Разом з тим, колегія суддів виходить з того, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1ст. 133 ЦПК України).
Відповідно доп. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПКУкраїна витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду є складовою судових витрат.
Оскільки постановою апеляційного суду залишено без задоволення апеляційну скаргу Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, а оскаржуване рішення залишено без змін, вимоги про ухвалення додаткового рішення та стягнення на судових витрат, на перший погляд, є підставними.
Згідно із п. 8 ч. 3ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Аналіз норм ст. ст. 126, 134, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.
Як зазначалося вище, постанову Львівський апеляційний суд ухвалив у даній справі 17 грудня 2024 року, у судовому засіданні цього ж дня ОСОБА_1 просила суд про розподіл судових витрат у випадку залишення апеляційної скарги без задоволення, однак із заявою про стягнення понесених судових витрат ОСОБА_1 звернулася лише 24.12.2024, тобто на сьомий день після винесення судом постанови (а.с. 148).
Іншими словами, подавши заяву про ухвалення додаткового рішення, заявник пропустила п`ятиденний строк, відтак не у повній мірі дотрималася порядку визначеного процесуальним законом, оскільки зробивши до закінчення судових дебатів відповідну заяву, докази (обгрунтування) на підтвердження понесених витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, не подала.
Як зазначив Верховний Суд у складіОб`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 березня 2020 року у справі №520/8309/18, законодавцем визначено процесуальний наслідок не заявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з моменту винесення рішення у справі. В такому випадку суд залишає заяву сторони про винесення додаткового судового рішення без розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-цта в ухвалах Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі №750/14822/21, від 24 травня 2023 року у справі№446/2455/21.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (ч. 1 ст. 126 ЦПК України).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Незважаючи на те, що чинним ЦПК України не передбачено можливість поновлення п`ятиденного терміну подання доказів розміру витрат на правову допомогу, будь яких обґрунтувань поважності причин не подання відповідних доказів суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, заява ОСОБА_1 не містить.
Вимога ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються у спрощеному провадженні, де судових дебатів немає, про що йдеться у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №817/1889/17.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом частини першої статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Таким чином, не надаючи правової оцінки наданим ОСОБА_1 доказам на підтвердження доводів про понесені судові витрати, колегія суддів приходить переконання, що подання заяви (із відповідним обгрунтуванням) з пропуском п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду, свідчить про необхідність залишення такої без розгляду.
Керуючись ст.ст. 270, 382, 383 ЦПК України, суд,-
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про стягнення понесених судових витрат у цивільній справі за апеляційною скаргою Дрогобицького відділу державної виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 вересня 2024 року в складі судді Грицай М.М. у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії органу примусового виконання щодо проведення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 06.09.2024 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст додаткової постанови складений 22 січня 2025 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк
Суд | Львівський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 21.01.2025 |
Оприлюднено | 27.01.2025 |
Номер документу | 124668951 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про стягнення аліментів |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Цивільне
Львівський апеляційний суд
Ніткевич А. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні