Постанова

від 23.01.2025 по справі 576/639/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року м.Суми

Справа №576/639/24

Номер провадження 22-ц/816/201/25

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач Державний навчальний заклад «Глухівське вище професійне училище»,

відповідачка ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Державного навчального закладу «Глухівське вище професійне училище» на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 23 квітня 2024 року в складі судді Сапона О.В., ухваленого в м. Глухів,

в с т а н о в и в :

13 березня 2024 року Державний навчальний заклад «Глухівське вище професійне училище» (далі ДНЗ «Глухівське ВПУ») звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 1512,54 грн та виселення з кімнат № 409-411 учнівського гуртожитку без права надання іншого житлового приміщення із зняттям її з реєстрації.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 січня 2019 року між сторонами було укладено договір «Про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку Глухівського вищого професійного училища» № 17-2019, за умовами якого відповідачка зобов`язалась своєчасно здійснювати оплату за користування послугами, а саме: за проживання, опалення, водопостачання та електропостачання житлових кімнат №409-411, площею 52,2 кв.м. З 2021 року почала діяти нова редакція договору, згідно якої плата за надані житлово-комунальні послуги вносяться мешканцями щомісячно в повному обсязі не пізніше 10 днів від розрахункового місяця за тарифами, затвердженими місцевими органами виконавчої влади. Однак, відповідачка відмовилась укладати договір в новій редакції, який передбачав зміну тарифів за житлово-комунальні послуги. Таким чином, ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 1512,54 грн. Також позивачем повідомлено відповідача про закінчення строку дії договору 31 грудня 2023 року, а ОСОБА_1 не є фактичним користувачем житла, проте кімната відповідачкою не звільнена і знаходиться в її незаконному безоплатному користуванні.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 23 квітня 2024 року позов ДНЗ «Глухівське ВПУ» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДНЗ «Глухівське ВПУ» заборгованість у розмірі 1512,54 грн, а також 3028 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ДНЗ «Глухівське ВПУ» просить рішення суду в частині незадоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення про їх задоволення. При цьому вказує, що з 22 серпня 2018 року відповідачка не працює в навчальному закладі, її повнолітній син ОСОБА_2 ,1996 року народження, не проживає у гуртожитку ще з 2014 року. Замість сина у гуртожитку без належних на те підстав, тобто без ордеру, проживав чоловік відповідачки ОСОБА_1 . Місцевому суду неодноразово повідомлялось, що відповідачці та її чоловіку належить трикімнатна квартира, державна реєстрація якої відбулась 09 жовтня 2021 року, тобто гуртожиток не є єдиним житлом відповідачки.

В частині задоволених вимог рішення суду не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив, проте відповідачці достеменно відомо про подану позивачем апеляційну скаргу, про що нею зазначено у клопотанні про закриття апеляційного провадження від 11 грудня 2024 року. Таким чином, відповідачка не скористалась правом на подання відзиву.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

З приводу заявленого 11 грудня 2024 року ОСОБА_1 клопотання про закриття апеляційного провадження через подання позовної заяви директором ДНЗ «Глухівське ВПУ» Новиковим В.В., який не мав на це повноважень колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

В обґрунтування поданого клопотання про закриття апеляційного провадження відповідачкою подано докази, якими підтверджується, що у період з 01 березня 2024 року по 10 квітня 2024 року обов`язки директора ДНЗ «Глухівське ВПУ» виконувала заступник директора з навчально-виробничої роботи Головко Г.О.

Відтак, апеляційний суд не має повноважень закривати апеляційне провадження через подання позову неповноважною особою, а апеляційна скарга подана і підписана повноважною особою, тому у задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження суд відмовляє.

До того ж, до 06 вересня 2024 року директор ДНЗ «Глухівське ВПУ» Новиков В.В. мав право подавати через електронну підсистему «Електронний суд» позовну заяву, відповідь на відзив, додаткові пояснення, інші клопотання від імені юридичної особи без довіреності, що підтверджується виписками з відповідного державного реєстру, які додані до кожного поданого процесуального документу.

Сторони повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи. ДНЗ «Глухівське ВПУ» надіслав заяву про розгляд справи без участі представника позивача. Відповідачка ОСОБА_1 повідомлялась про час та місце розгляду справи за встановленою судом першої інстанції адресою місяця проживання. Крім того, відповідачка неодноразово зазначала у надісланих як на адресу місцевого суду, так і на адресу апеляційного суду місце свого проживання у гуртожитку. Іншої адреси місця проживання чи перебування відповідачка суду не повідомляла. Як зазначалось вище, про розгляд апеляційним судом апеляційної скарги ДНЗ «Глухівське ВПУ» відповідачці ОСОБА_1 відомо, про що вона також повідомила апеляційний суд телефоном, проте жодних заяв щодо відкладення розгляду справи суду не надсилала.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 01 червня 1999 року по 21 серпня 2018 року ОСОБА_1 (згідно свідоцтва про зміну імені змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 (а.с. 48)) працювала на посаді бібліотекаря в ДНЗ «Глухівське ВПУ» (а.с. 47, 49).

10 січня 2007 року, 15 жовтня 2012 року та 08 квітня 2014 року ДНЗ «Глухівське ВПУ» видало ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_2 , 1996 року народження, ордери на житлову площу у гуртожитку по АДРЕСА_1 , кімнати № НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , загальною площею 52,2 кв.м (а.с. 51-53).

01 січня 2019 року між сторонами було укладено договір «Про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку Глухівського вищого професійного училища» № 17-2019, за умовами якого позивач зобов`язався надавати житлово-комунальні послуги, а відповідачка - своєчасно здійснювати оплату за користування послугами на умовах договору. Предметом договору є послуги проживання, опалення, водопостачання та електропостачання. Згідно з договором та ордерами на вселення мешканцями гуртожитку є дві особи (позивачка та її син), житлова площа кімнат № 409-411 складає 52,2 кв.м (а.с. 33).

З 04 січня 2021 року почала діяти нова редакція Договору «Про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку Глухівського вищого професійного училища» № 16-2021, який відповідачка відмовилась підписувати (а.с. 35-36, 84, 85).

ОСОБА_1 відповідними заявами повідомляла позивача, що не проживає у гуртожитку з 01 червня 2022 року по 31 серпня 2022 року, з 01 серпня 2023 року по 31 серпня 2023 року та з 01 листопада 2023 року по 01 травня 2024 року (а.с. 54, 55, 56).

Позивачем у додаткових поясненнях у справі від 03 квітня 2024 року, у відповіді на відзив на позов від 08 квітня 2024 року повідомлено суд першої інстанції та надано відповідну інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що 09 жовтня 2021 року за ОСОБА_1 на підстав договору дарування від 08 жовтня 2021 року зареєстроване право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 (а.с. 97-98).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка з сином вселилася у кімнати гуртожитку на законних підставах у зв`язку із перебуванням у трудових відносинах із навчальним закладом, тривалий час проживають, кімнати є єдиним постійним місцем проживання відповідачки, іншого житла вона не має. Крім того, суд вважав, що наявність невеликої заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, як підстава для виселення, є вочевидь непропорційним втручанням у її право на житло.

Проте, з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про виселення та зняття з реєстрації колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Згідно з ч. 2 ст. 128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Відповідно до ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою про вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ЖК України порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 34 ЖК України передбачено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановленому Радою Міністрів Української РСР в Українською республіканською радою професійних спілок. Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідачка ОСОБА_1 не перебуває на обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до змісту ст. 40 ЖК України громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другої цієї статті.

Громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках:

1) поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення;

1-1) одноразового одержання за їх бажанням від органів державної влади або органів місцевого самоврядування грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення у встановленому порядку;

3) припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією особи, яка перебуває на обліку за місцем роботи, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими актами законодавства України;

4) засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців;

5) подання відомостей, що не відповідають дійсності, які стали підставою для взяття на облік, або неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про взяття на облік.

Крім того, механізм надання жилої площі в ДНЗ «Глухівське ВПУ», поселення на надану жилу площу, користування нею та виселення з гуртожитків здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 331 «Про затвердження Порядку забезпечення гуртожитками осіб, які здобувають освіту в закладах професійної (професійно-технічної) освіти» (додаємо). Положення про гуртожиток та Правила внутрішнього розпорядку гуртожитку було розроблено також у відповідності до вказаної Постанови Уряду № 331.

Так, відповідно до п. 4.5 Положення за несвоєчасну оплату проживання або інших послуг мешканець може бути виселений з гуртожитку протягом місяця. Згідно п. 5.2 Положення особи, які проживають у гуртожитку, зобов`язані своєчасно сплачувати за проживання у гуртожитку в строки, встановлені договором найму жилого приміщення.

Згідно п. 6.2 Положення у випадку порушення умов Договору з боку мешканця він виселяється із гуртожитку, повністю відшкодовує заподіяні збитки.

ОСОБА_1 порушила умови укладеного між сторонами договору «Про надання житлово-комунальних послуг мешканцям гуртожитку Глухівського вищого професійного училища» № 17-2019 від 01 січня 2019 року щодо взятого на себе зобов`язання з оплати вартості за надані позивачем послуги, внаслідок чого станом на день подання позову 13 березня 2024 року утворився борг у розмірі 1512,54 грн, який відповідачка не сплачує.

Згідно з п. 3.3 вказаного вище Договору №17-2019 від 01 січня 2019 року при непогашенні заборгованості договір про надання житлово-комунальних послуг припиняється до повного погашення заборгованості. Якщо на протязі трьох місяців заборгованість не буде погашена «Споживач» підлягає виселенню з гуртожитку.

Позивач 24 липня 2023 року повідомив відповідачку, що з 01 січня 2024 року закінчився строк дії укладеного між сторонами договору, тобто припинилась правова підстава для проживання у гуртожитку.

Крім того, як зазначалось вище, ОСОБА_1 тривалі періоди часу не проживала у гуртожитку (з 01 червня 2022 року по 31 серпня 2022 року, з 01 серпня 2023 року по 31 серпня 2023 року та з 01 листопада 2023 року по 01 травня 2024 року), що також підтверджено її заявами.

Зазначених вище обставин суд першої інстанції не врахував, а також залишив без оцінки письмовий доказ, яким підтверджується обставина набуття відповідачкою 08 жовтня 2021 року у власність 1/2 частини квартири АДРЕСА_4 , загальною площею 61,7 кв.м, житловою площею 47,8 кв.м. Відтак, висновки суду про те, що кімнати у гуртожитку є єдиним постійним місцем проживання ОСОБА_1 і що іншого житла вона не має не відповідають встановленим у справі обставинам. До того, ж житлова площа набутої відповідачкою частини житлової площі квартири (23,9 кв.м) перевищує встановлену норму житла на одну особу (13 кв.м), що ще раз підтверджує обставину того, що ОСОБА_1 не є особою, яка потребує поліпшення житлових умов.

Отже, ураховуючи наведені вище норми матеріального права та встановлені фактичні обставин справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що відповідачка після припинення трудових відносин з позивачем 21 серпня 2018 року, набуття у власність іншого житла 08 жовтня 201 року, а також після закінчення строку дії договору на її проживання у гуртожитку, у тому числі і у зв`язку з тривалим не проживанням у гуртожитку та несплату послуг, втратила правові підстави для проживання в гуртожитку.

Щодо непропорційного втручання у право відповідачки на житло, про яке зазначав суд першої інстанції.

У п. 2 ст. 8 Конвенції визначено підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у пункті 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у пункті 2 статті 8 Конвенції.

Зміст «трискладового тесту» для оцінки відповідності втручання у право особи європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність вручання (згідно із законом); 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою, тобто необхідність у демократичному суспільстві.

У спірних правовідносинах суд першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, дійшов помилкового висновку про порушення балансу інтересів сторін спору через непропорційне втручання у право відповідачки на користування кімнатами у гуртожитку. Виселення відповідачки з гуртожитку із зняттям її з реєстрації є законним та має легітимну мету.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову на підставі п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог про виселення відповідачки з гуртожитку та зняття її з реєстрації.

На підставі ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат підлягає зміні.

Оскільки немайнові вимоги позову задовольняються, тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 3028 грн судового збору за подання позову та 4542 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 376, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державного навчального закладу «Глухівське вище професійне училище» задовольнити.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 23 квітня 2024 року в частині відмови у задоволенні вимог про виселення ОСОБА_1 з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення та зняття її з реєстрації скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення цих вимог.

Виселити ОСОБА_1 з кімнат № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 учнівського гуртожитку Державного навчального закладу «Глухівське вище професійне училище» за адресою: м. Глухів, вул. Есманський шлях, 17-А, без права надання іншого житлового приміщення.

Зняти ОСОБА_1 з реєстрації у кімнатах № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 учнівського гуртожитку Державного навчального закладу «Глухівське вище професійне училище» за адресою: м. Глухів, вул. Есманський шлях, 17-А.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Державного навчального закладу «Глухівське вище професійне училище» (ЄДРПОУ 02547317) 3028 грн судового збору за подання позовної заяви та 4542 грн за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов