Постанова

від 21.01.2025 по справі 361/6452/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 361/6452/24

провадження № 22-ц/824/2917/2025

головуючий у суді І інстанції Радзівіл А.Г.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Лащевської Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін», треті особи: приватний нотаріус Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Веллфін», треті особи: приватний нотаріус Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в якому просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса № 50295 від 24 травня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення у безспірному порядку з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» заборгованість за споживчим кредитним договором № 897314 від 15 червня 2019 року, у розмірі 41 181 грн, стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн та на користь держави - 1 211,20 грн у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2024 року позов задоволено частково.

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Веллфін», треті особи: приватний нотаріус Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В., Броварський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса № 50295 від 24 травня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. про стягнення у безспірному порядку з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» заборгованості за споживчим кредитним договором № 897314 від 15 червня 2019 року, у розмірі 41 181 грн.

Стягнуто з ТОВ «Веллфін» на користь держави судовий збір в сумі 1 211 грн 20 коп. за подання позовної заяви.

Відмовлено позивачу у стягненні витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись із указаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить змінити рішення в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ТОВ «Веллфін» на користьОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн стороною позивача було надано до суду: договір про надання правової (правничої) допомоги № 184/24-Ц від 18 червня 2024 року;опис наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги № 184/24-Ц від 18 червня 2024 року;ордер адвоката Кожем`яченко В.В. Серія AI №1927236 від 21 червня 2024 року на надання правничої (правової) допомоги;свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4881/10 від 31 травня 2012 року.

Звертає увагу, що пунктом 3.5 договору передбачено за надання правової допомоги (правничої) допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату фіксовану суму гонорару у розмірі 15 000 грн. Пунктом 3.5.2. договору передбачено, що зафіксована у договорі сума гонорару адвоката не змінюється через збільшення обсягів витраченого часу адвоката. В пункті 3.7 договору сторони визначили, що гонорар сплачується клієнтам на протязі 30 діб після закінчення виконавчого провадження на підставі відповідного рішення суду про визнаний судом виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Вказує, що згідно правових висновків викладених в постанові ВС/КАС від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19, у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен.

Також вказує, що Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував на те, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться, як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

Посилається на висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, провадження №61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, провадження №61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, провадження №61-44217св18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі №640/4126/19, провадження №61-14735св20.

Щодо відсутності детального опису здійснених адвокатом витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, на виконання положень частини четвертої статті 137 ЦПК України, то за змістом цієї правової норми вона запроваджена «для визначення розміру витрат», тоді як сума гонорару адвоката встановлена сторонами у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. Винагорода адвоката за послуги згідно з договором про надання правової допомоги була визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, і вона за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Наголошує, що зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 (провадження № К/9901/27657/20).

Вказує, що адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі.

Також посилається на постанову КАС ВС від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19.

Звертає увагу, що відповідач ТОВ «ВЕЛФІН» не скористався своїм правом на справедливий розгляд справи - заперечень (відзиву) на позов та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не подав, а тому такі витрати підлягають стягненню у заявленому розмірі.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

У судове засідання сторони не з`явились, були належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну адресу, що підтверджується звітом про доставку поштової кореспонденції суду. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

21 листопада 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання від представника Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - адвоката Цахло О.А. про розгляд справи за відсутності третьої особи (а.с.146-147).

23 грудня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 - адвоката Кожемяченко В.В. про розгляд справи за відсутності позивача та його представника (а.с.154).

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, що не з`явились.

Матеріалами справи встановлено, що сторона позивача оскаржує рішення в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу з відповідача.

Апеляційний суд в силу вимог ст. 367 ЦПК України переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається.

У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц).

Рішення суду першої інстанції в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення в оскаржуваній частині зазначеним вимогам не відповідає.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла наступних висновків.

Так, відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Веллфін» витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн, суд першої інстанції виходив із того, що стороною позивача було надано суду детальний опис наданих послуг, виконаних адвокатом, але не зазначено розмір здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що чітко передбачено частиною 3 статті 137 ЦПК України, а також не долучено підтвердження сплати адвокатських послуг.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що при зверненні до суду із позовом, сторона позивача також просила стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції позивач надав: договір про надання правової (правничої) допомоги № 184/24-Ц від 18 червня 2024 року; опис наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги № 184/24-Ц від 18 червня 2024 року; ордер адвоката Кожем`яченко В.В. Серія AI №1927236 від 21 червня 2024 року на надання правничої (правової) допомоги; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4881/10 від 31 травня 2012 року.

У частині першій статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно із частиною першою статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації праві обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті1 Закону № 5076-VI).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Виходячи зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 761/14537/15-ц та від 27 січня 2021 року у справі № 659/226/19.

Матеріали справи не містять клопотання сторони відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, з урахуванням того, що відповідач отримав позовну заяву з додатками 8 серпня 2024 року (а.с. 44).

Як свідчать матеріали справи, 18 червня 2024 року між клієнтом ОСОБА_1 та адвокатом Кожем`яченком В.В. було укладено договір про надання правничої допомоги №184/24 Ц.

Згідно пункту 3.4. договору - сплата гонорару залежить від досягнення адвокатом позитивного результату.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що за надання правової допомоги (правничої) допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує адвокату фіксовану суму гонорару у розмірі 15 000 грн.

Пунктом 3.5.2. договору передбачено, що зафіксована у договорі сума гонорару адвоката не змінюється через збільшення обсягів витраченого часу адвоката.

В пункті 3.7 договору сторони визначили, що гонорар сплачується клієнтам на протязі 30 діб після закінчення виконавчого провадження на підставі відповідного рішення суду про визнаний судом виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В описі наданих послуг до договору №184/24-Ц від 18 червня 2024 року, адвокат Кожем`яченко В.В. та позивач ОСОБА_1 узгодили мінімальний об`єм наданих послуг адвокатом, зокрема: надання первинної консультації клієнту; обговорення механізмів і процедур судового захисту прав клієнта; ознайомлення з документами наданих клієнтом; перевірка та пошук інформації в електронних базах та реєстрах, щодо особи клієнта з метою формування доказової бази; формування доказової бази; підготовка позовної заяви до суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню; підготовка копій необхідних документів, які додаються до позовної заяви, та надсилання всіх документів до суду; отримання відповідного судового рішення про визнання судом виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню; підготовка та направлення до державного/приватного виконавця відповідної заяви про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»; отримання постанови державного/приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження; перевірка припинення заходів примусового виконання щодо особи клієнта.

Згідно правових висновків викладених в постанові ВС/КАС від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19, у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2023 року, у справі №152/849/21 (пр.№61-1292св22) - подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Також у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару інша сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Також, висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18 вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона, як зазначено Великою Палатою Верховного Суду, може доводити не співмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Таким чином, згідно висновків викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано узгоджений між сторонами об`єм наданих адвокатом послуг.

Проте, як свідчать матеріали справи, станом на день подання позову докази сплати позивачем представнику Кожем`яченко В.В. визначеної договором суми гонорару відсутні.

В той же час, відповідно до висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року (справа № 922/445/19) витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вже сплачено строною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За таких обставин, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Веллфін» витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн дійшов помилкового висновку про те, що стороною позивача не було зазначено розмір здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також не долучено підтвердження сплати адвокатських послуг, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення в цій частині про задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Веллфін» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2024 року в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (ЄДРПОУ 39952398) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу понесені у суді першої інстанції у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба