Постанова

від 22.01.2025 по справі 752/22871/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 752/22871/23

провадження № 22-ц/824/2039/2025

головуючий у суді І інстанції Кордюкова Ж.І.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК", третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Клуб Датур" про захист прав споживачів та повернення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" (далі - ТОВ "ТТВК"), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Клуб Датур" (далі - ТОВ "Клуб Датур") про захист прав споживачів та повернення коштів.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 15 лютого 2022 року між ним та ТОВ "Клуб Датур", яке діяло від імені та за дорученням ТОВ "ТТВК" TM TUI UKRAINE, було укладено договір на туристичне обслуговування №5944701 від 15 лютого 2022 року, за умовами яких останнє зобов`язалось надати йому комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), надати інформаційно-консультаційні послуги, а позивач прийняти та оплатити їх.

Згідно п. 2.2. договорів бронювання здійснюється Турагентом в системі бронювання Туроператора відповідно до листа бронювання, оформленого за встановленою Туроператором формою, що наведена у Додатку № 1 і є невід`ємною частиною цих договорів.

Відповідно до додатку № 1 Договору на туристичне обслуговування №5944701 від 15 лютого 2022 року Туроператор був зобов`язаний забезпечити надання йому туристичного продукту/туру: країна Туреччина, готель Doubltree by Hilton, термін туру з 6 липня 2022 року по 12 липня 2022 року, усього на суму 51 800 грн.

На виконання умов договору позивачем 15 лютого 2022 року було сплачено суму у розмірі 51 800 грн.

Станом на час звернення до суду туристичний продукт, визначений договором на туристичне обслуговування №5944701, позивачем не отримано, повернення сплачених коштів на рахунок позивача не здійснювалося, що свідчить про невиконання умов договору зі сторони Туроператора.

Просив суд:розірвати договір на туристичне обслуговування №5944701 від 15 лютого 2022 року та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" на його користь кошти в сумі 51 800 грн основного боргу.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із указаним рішенням ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В апеляційній скарзі вказано, що під час виконання умов договору на туристичне обслуговування відповідачем допущено порушення істотних умов договору та не виконано взяті на себе зобов`язання за цим договором з надання туристичних послуг.

При цьому, відповідачем не повернуто позивачу сплачені ним грошові кошти за туристичний продукт, що свідчить про істотне порушення відповідачем - туроператором умов Закону України "Про туризм" та пункту 3.2.8 Договору на туристичне обслуговування, внаслідок чого позивач значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладені договору.

Вказує, що зацікавлена сторона повинна довести, що вона не в змозі виконувати конкретні зобов`язання і що цю неможливість зумовила саме війна. Особа має обґрунтувати наявність причинно-наслідкового зв`язку між впровадженням воєнного стану та неможливістю виконання своїх зобов`язань за договором, а також в частині повернення позивачу фактично сплачених ним грошових послуг, враховуючи, що туристичні послуги останньому надані не були.

Судом не застосовано договірні умови щодо обов`язку повернення сплачених позивачем грошових коштів, а саме згідно п. 3.2.8. Договору на туристичне обслуговування Туроператор зобов`язаний у випадку неможливості виконання Туроператором умов, що викладені у листі бронювання, Туристу повернути усі сплачені ним грошові кошти за Туристичний продукт. Під час виконання умов договору на туристичне обслуговування відповідачем не було повернуто грошові кошти, що свідчить про істотне порушення Туроператором умов Договору, внаслідок чого позивач був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.

Також вказує, що судом неправильно застосовані норми Закону України "Про туризм", що призвело до винесення неправильного рішення, а саме, фактично позбавлено його права розірвати договір, який відповідач не може виконати, що передбачено зазначеним Законом.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ТОВ "ТТВК" повідомлявся апеляційним судом на поштову адресу, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 81, 86).

В той же час, поштова кореспонденція повернулась на адресу Київського апеляційного суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 89-90).

Таким чином, відповідач ТОВ "ТТВК" був повідомлений про розгляд справи в апеляційному суді належним чином.

Крім того, на час ухвалення цього судового рішення апеляційним судом з доступних відкритих джерел встановлено, що відповідач є юридичною особою, відсутні відомості про банкрутство чи про припинення або реорганізацію юридичної особи (а.с. 93).

21 липня 2023 року набрав чинності Закон України від 29.06.2023 №3200-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (введення в дію відбулося 18.10.2023), що передбачає внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

19 жовтня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення обов`язків учасників судової справи" (набрав чинності 04.11.2023).

З урахуванням положень вказаного Закону, абзац перший частини шостої статті 14 ЦПК України викладено у наступній редакції:

"Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку."

З наведеного слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТВК"мало в обов`язковому порядку зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечило б обмін документами.

В той же час, станом на час ухвалення рішення Київським апеляційним судом ТОВ "ТТВК" не зареєструвало свій електронний кабінет в Електронному суді.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються судом апеляційної інстанції без виклику учасників справи.

Оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено порушення TOB "ТТВК" умов договору на туристичне обслуговування №5944701 від 15 лютого 2022 року.

На переконання суду першої інстанції, неможливість завершити надання відповідачем туристичних послуг в повному обсязі (незабезпечення відправлення літаком в країну, де було заброньовано відпочинок) пов`язана з форс-мажорними обставинами (подіями непереборної сили), оскільки з 05-30 год. 24 лютого 2022 року в країні запроваджено воєнний стан, який діє до цього часу.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції з урахуванням наступного.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що між сторонами склалися правовідносини за договором про надання послуг.

Частиною першою статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).

Спеціальним законом, що регламентує відносини у сфері організації/надання туристичних послуг, є Закон України "Про туризм".

За змістом статті 20 Закону України "Про туризм" за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його.

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору, зокрема вартість туристичного обслуговування і порядок оплати, форма розрахунку.

Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про туризм" порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом. Порушеннями законодавства в галузі туризму є, зокрема порушення умов договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.

У статті 25 Закону України "Про туризм" встановлено, що туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

У розглядуваній справі позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що послуги за договором на туристичне обслуговування не були надані з незалежних від нього причин, а сплачені ним в готівковій формі кошти не повернуто.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині розірвання договору та повернення сплачених грошових коштів суд першої інстанції вважав, що такі вимоги не можуть бути задоволені, оскільки позивач не довів порушення відповідачем умов договору на туристичне обслуговування №5944701 від 15.02.2022.

Такого висновку суд першої інстанції дійшов встановивши обставини, що відповідач вчинив зі свого боку дії щодо надання послуг за укладеними договором на туристичне обслуговування від 15.02.2022 №5944701, про що, на переконання суду, свідчить отримання позивачем листа бронювання/програми туристичного обслуговування на дві особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у Туреччині, в готелі Doubltree by Hilton* в період з 06.07.2022 по 12.07.2022, транспортне обслуговування МАУ, виліт 06.07.2022 об 11-10 год., повернення 12.07.2022 о 08-00 год.

Зазначена обставина не була заперечена позивачем.

Таким чином, відповідно до умов укладеного договору на туристичне обслуговування позивача ТОВ "ТТВК" повинно було розпочатись 06.07.2022 о 11-10 год., тобто в час вильоту літака міжнародного рейсу, що передбачено п.4.3. договору №5944701 від 15.02.2022.

Неможливість завершити надання відповідачем туристичних послуг в повному обсязі (незабезпечення відправлення літаком в країну, де було заброньовано відпочинок) пов`язана з форс-мажорними обставинами (подіями непереборної сили), оскільки з 05-30 год. 24.02.2022 в Україні запроваджено воєнний стан, який діє до цього часу.

Враховуючи непрогнозовані події, що відбулись і відбуваються у зв`язку із повномасштабною військовою агресією, яка триває, і наслідками, які настають в результаті військових дій, виконати умови договору №5944701 від 15.02.2022, відповідачем було об`єктивно неможливим.

При цьому суд першої інстанції надав оцінку положенням п.6.3. договору на туристичне обслуговування, яким передбачено, що туроператор не несе відповідальності і не відшкодовує витрати туриста за оплачені послуги, якими турист не скористався у період обслуговування з причин, що не залежали від туроператора.

В частині вирішення спору щодо відсутності підстав для розірвання договору колегія апеляційного суду погоджується із судом першої інстанції частково, а саме з інших підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України. Проте поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов`язання" не є тотожними.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Верховний Суд у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 12.05.2020 у справі № 911/991/19, від 14.07.2021 у справі №911/1442/19, від 21.06.2022 у справі № 911/3276/20, від 05.07.2022 у справі № 922/2469/21, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, від 14.09.2023 у справі № 910/4725/22 неодноразово викладав висновок про те, що за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Отже, встановлення обставин закінчення строку дії договору, щодо якого заявлено позов про його розірвання, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові про його розірвання, оскільки розірвання договору, строк дії якого закінчився, є неможливим як таке.

З огляду на викладене, обставини наявності/відсутності істотного порушення умов договору однією з його сторін не мають визначального характеру у вирішенні спору про розірвання договору, строк дії якого закінчився.

Як убачається із матеріалів цієї справи, судом встановлено, що 15 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Клуб Датур", яка діяла від імені та за дорученням ТОВ "ТТВК" TM TUI UKRAINE, на підставі агентського договору було укладено договір на туристичне обслуговування №5944701 від 15 лютого 2022 року, за умовами якого туроператор зобов`язався відповідно до бронювання Турагента, здійсненого за замовленням туриста (замовника) надати комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), надати інформаційно-консультаційні послуги, а Турист зобов`язався на умовах цього Договору прийняти та оплатити їх (п. 2.1. договору №5944701 від 15 лютого 2022 року).

Відповідно до п. 8.9 указаного договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до закінчення терміну Туру.

Згідно із п. 1.4 розділу 1 договору "Визначення термінів" тур - це туристична подорож (поїздка) за визначеним маршрутом та строками, забезпечена комплексом туристичних послуг, які замовлялися туристом (бронювання, розміщення, харчування, транспортні послуги, рекреація, екскурсії тощо).

Із наявного у справі доказу, а саме підтвердження №5944701, вбачається, що тур мав початок 06 липня 2022 року та мав закінчитись 12 липня 2022 року. Отже закінчення терміну туру12 липня 2022 року є датою закінчення дії договору.

Оскільки, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору лише у жовтні 2023 року, тобто після закінчення строку дії цього договору, визначеного сторонами у пункті 8.9, відтак відсутні правові підстави для його розірвання.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову в частині розірвання договору виходив з інших підстав, тому оскаржуване рішення у відповідній частині підлягає зміні щодо мотивів для відмови у позові у цій частині.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо вирішення спору про повернення грошових коштів колегія апеляційного суду визнала їх обґрунтованими з урахуванням наступного.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновку про відсутність підстав для повернення сплачених позивачем грошових коштів, оскільки доказів порушення відповідачем обов`язків, зазначених в листі бронювання, суду не надано і про таке порушення позивач не вказує.

Такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки судом не було враховано, що наведені форс-мажорні обставини унеможливили виконання зобов`язання взагалі. При цьому судом першої інстанції не встановлено підстав для покладення тягаря за неможливість виконання туристичного договору саме на замовника послуг.

Так, сторона позивача у позові не вимагає зобов`язання відповідача виконати послуги, чи покласти на відповідача відповідальність за невиконання договірних зобов`язань, а просить повернути суму коштів, яка була сплачена позивачем, однак наперед оплачена послуга не була надана.

Зокрема, пунктом 3.2.8. договору на туристичне обслуговування №5944701 від 15.02.2022 передбачений обов`язок туроператора повернути усі сплачені туристом грошові кошти за туристичний продукт у випадку неможливості виконання умов, що викладені в листі бронювання.

Такому обов`язку туроператора кореспондується обов`язок туриста відповідно до умов п. 3.4.8 договору оплатити фактично понесені туроператором витрати у випадку відмови від даного договору до та після початку поїздки згідно умов бронювання, які зазначаються в листі бронювання.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору на туристичне обслуговування позивачем 15 лютого 2022 року здійснено оплату туру в розмірі 51 800 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 33465039 від 15 лютого 2022 року.

Доказів, що неможливість виконання умов туристичного договору відбулася саме внаслідок відмови туриста від даного договору, матеріали справи не містять.

Пунктом 5.11 договору №5944701 від 15.02.2022 передбачено, що у випадку невиконання умов цього договору з боку туроператора, турист має право вимагати повернення оплачених коштів за ненадані послуги у документально підтвердженому розмірі відповідно до законодавства.

Пунктом 6.3 договору №5944701 від 15.02.2022 передбачено, що туроператор не несе відповідальності і не відшкодовує витрати туриста за оплачені послуги, якими турист не скористався у період обслуговування з причин, що не залежать від туроператора.

Матеріалами справи не встановлено, що відповідач мав можливість надати послугу, однак цього не зробив саме з вини сторони позивача.

Таким чином, як положеннями спеціального Закону, так і умовами договору прямо передбачено обов`язок виконавця послуг повернути грошові кошти, які були сплачені замовнику за послугу, яка не була надана.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про туризм" туроператор (турагент) зобов`язаний не пізніш як через один день з дня, коли йому стало відомо про зміну обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору на туристичне обслуговування, та не пізніш як за три дні до початку туристичної подорожі повідомити туриста про таку зміну обставин з метою надання йому можливості відмовитися від виконання договору без відшкодування шкоди туроператору (турагенту) або внести зміни до договору, змінивши ціну туристичного обслуговування.

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо:

невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста;

невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь;

невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

При цьому слід розрізняти відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, яке сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, не могли передбачити, та повернення коштів, які були авансовані замовником послуг, однак послуги виконавцем надані не були.

Згідно ст. 25 Закону України "Про туризм", туристи і екскурсанти, серед іншого, мають право на отримання туристичних послуг, передбачених договором, та на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи № 918/631/19 у постанові від 22.09.2020 року, виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17, та від 3 квітня 2024 року № 910/21315/21).

Тобто, закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

Так, навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання. А тому можливим є виконання як позивачем, так і відповідачем зобов`язань за договором.

З урахуванням встановлених обставин та норм матеріального і договірного права, що регулюють спірні правовідносини, слід дійти висновку, що право вимоги позивача до відповідача щодо повернення сплачених ним коштів є доведеним.

Відсутні підстави також для зменшення заявленого до стягнення розміру, оскільки жодних доказів, що виконавцем послуг були понесені будь-які затрати на виконання умов туристичного договору, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки заявленим позивачем у позові обставинам, що ним були сплачені наперед грошові кошти (аванс) за послуги, які мав надати відповідач, який відповідно послуги не надав.

Суд першої інстанції покладаючи тягар фінансових затрат на сторону позивача, який є споживачем послуг та звернувся за захистом свого порушеного права, не встановив порушень зі сторони позивача.

Встановивши відсутність вини за невиконання зобов`язань зі сторони відповідача суд не встановив понесення витрат, який здійснив відповідач за договором, не встановив наявність вини позивача, у зв`язку з чим таке рішення не можна визнати справедливим.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги позивача, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача підлягають судові витрати у виді судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій в розмірі 2 684 грн (1 073,60 грн+1 610,40 грн) в дохід держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України "Про захист прав споживачів".

Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року в частині відмови у задоволенні вимог про розірвання договору на туристичне обслуговування №5944701 від 15 лютого 2022 року змінити в частині мотивів для відмови.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 17 червня 2024 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" коштів за неотримані послуги згідно договору на туристичне обслуговування №5944701 від 15 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині про задоволення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" (код ЄРДПОУ 36285831) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти за неотримані послуги згідно договору на туристичне обслуговування № 5944701 від 15 лютого 2022 року у розмірі 51 800 (п`ятдесят одну тисячу вісімсот) грн .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" в дохід держави судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба