Постанова

від 24.01.2025 по справі 754/3503/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

22-ц/824/4775/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 754/3503/24

24 січня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги позивача - керівника Деснянської окружної прокуратури м. Києва Єфімова Антона Анатолійовича на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 року, постановлену під головуванням судді Буша Н.Д. у цивільній справі за позовом Керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІГЛ-ОАВ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками природно-заповідного та водного фондів, -

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року керівник Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ТОВ "СТІГЛ-ОАВ", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками природно-заповідного та водного фондів, у якому просить: усунути перешкод власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельними ділянками з кадастровими номерами: 8000000000:62:206:0003, 8000000000:62:206:0044, 8000000000:62:206:0045, 8000000000-62:206:0052, 8000000000:62:206:0056, 8000000000:62:206:0054 шляхом зобов`язання ТОВ "СТІГЛ-ОАВ" знести об`єкти самочинного будівництва: нежитлові приміщення закладу громадського харчування загальною площею 456 кв.м., до яких відносяться № 1 - господарське приміщення площею 29 кв.м., № 2 будівля площею 94 кв.м., № 3 вбиральня площею 15 кв.м., №4 фундамент площею 316 кв.м., АДРЕСА_1 , 1-К на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:62:206:0045 та 8000000000:62:206:0056; шляхом зобов`язання ОСОБА_2

знести об`єкти самочинного будівництва: нежилі будівлі закладу громадського харчування загальною площею 199 кв.м., до яких відноситься № 6 - альтанка площею 39 кв.м. та АДРЕСА_2 , 1-К на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:62:206:0003 та 8000000000:62:206:0052; шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва: нежилу будівлю - заклад громадського харчування, загальною площею 121 кв.м, до якого відноситься приміщення № 12 площею 121 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , 1-К, на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:62:206:0044 та 8000000000:62:206:0052; шляхом зобов`язання ТОВ "СТІГЛ-ОАВ", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 знести об`єкти самочинного будівництва: 13 альтанок, загальною площею 325 кв.м., до яких відносяться альтанки № 8-11, 13-21, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:206:0052. Також, шляхом зобов`язання ТОВ "СТІГЛ-ОАВ", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 повернути Київській міській раді земельні ділянки загальною площею 1,3360 га, до яких відноситься: земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:206:0003, площею 0,1531 га, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:206:0045, площею 0,1811 га, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:206:0044, площею 0,0350 га, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:206:0056, площею 0,1071 га, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:206:0054, площею 0,1053 га, земельна ділянка з кадастровим номером 000000000:62:206:0052, площею 0,7356 га, з приведенням їх у придатний для використання стан шляхом звільнення від приміщень закладу громадського харчування, що складається з капітальних будівель, фундаменту та альтанок.

Позовні вимоги прокурора в цій частині обґрунтовані незаконністю набуття ТОВ "СТІГЛ-ОАВ", ОСОБА_2 , ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно у зв`язку з їх самочинним будівництвом на земельних ділянках комунальної власності, природно-заповідного та водного фондів, які ні відповідачам, ні будь-яким іншим особам в користування або у власність не надавались. Крім того, з часу первинної реєстрації права власності площі нерухомості значно змінились, наразі на спірних земельних ділянках розміщено загальною площею будівель, приміщень, альтанок в 1101 кв.м., до яких відноситься 7 будівель/приміщень, в тому числі фундамент, загальною площею 737 кв.м. та 13 альтанок, загальною площею 364 кв.м.

Отже, на даний час на земельних ділянках в парку та острові Муромець фактично розміщено інше майно, ніж те, на яке зареєстровано право власності ТОВ "СТІГЛ-ОАВ", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в державному реєстрі речових прав.

У вересні 2024 року від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІГЛ-ОАВ» - адвоката Піліпенко Д.О. до суду надійшла заява про зупинення провадження у справі.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що у провадженні Конституційного Суду перебуває справа № 16/59 від 22.02.2024 року за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу першого, частини третьої, абзаців першого-третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII.

З огляду на вище викладене просив суд зупинити провадження у даній справі.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 року клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІГЛ-ОАВ» - адвоката Піліпенка Д.О. про зупинення провадження по цивільній справі за позовом Керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІГЛ-ОАВ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками природно-заповідного та водного фондів - задоволено.

Зупинено провадження у вказаній цивільній справі № 754/3503/24 до вирішення Конституційним Судом України справи №16/59 від 22.02.2004 року за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 26 листопада 2024 року позивач - керівник Деснянської окружної прокуратури м. Києва Єфімов Антон Анатолійович подав апеляційні скарги, які за своїм змістом є тотожними, в яких просив ухвалу першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до першої інстанції.

Апеляційні скарги обгрунтовує тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процессуального права.

Зазначає, що ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі не містить аргументованих та переконливих мотивів доцільності зупинення провадження у справі, як щодо об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення Конституційним судом України справи за конституційною скаргою ТОВ «Рейнір Бізнес Груп», так і стосовно того, що зібрані по справі докази дійсно не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом даного судового розгляду, що суперечить вимогам пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України, яким унормовано, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які ( предметом судового розгляду.

Деснянським районним судом м. Києва, проаналізувавши чинні, на момент звернення до суду норми права, які надають прокурору право для звернення до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ «СТІГЛ-ОАВ», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , було відкрито провадження у справі №754/3503/24, оскільки позов містить правові підстави представництва інтересів держави в суді.

Звертає увагу суду на те, що у разі прийняття Конституційним Судом України рішення, положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

07 січня 2025 року до Київського апеляційного суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІГЛ-ОАВ» адвоката Піліпенко Дмитра Олександрович надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник зазначав, що доводи апеляційних скарг є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування законної ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зупиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції посилався на те, що конституційність положення приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII має безпосередній вплив на вирішення цієї справи, а її розгляд до вирішення відповідної справи Конституційним Судом України є неможливим.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Згідно з п.5 ч.1 ст.253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.6 ч.1 ст.251 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що на підставі п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зупиняє провадження у справі, лише у тому випадку, коли її неможливо розглянути у зв`язку з тим, що питання про наявність певних фактів, від яких залежить її вирішення, відповідно до чинного законодавства вирішується в іншій цивільній, господарській або кримінальній справі чи у справі, що розглядається в адміністративному порядку.

Сам по собі розгляд питання іншим органом, не пов`язаний зі встановленням наявності чи відсутності таких фактів, не є підставою для зупинення провадження. Зупинення провадження в цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, яка розглядається в порядку цивільного, кримінального, господарського чи адміністративного судочинства, може мати місце тільки в тому разі, коли в цій, іншій, справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у цивільній справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.

Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі суду слід з`ясувати: як пов`язані справи, які розглядаються різними судами загальної юрисдикції та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

При цьому слід враховувати, що неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи.

Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи.

Між двома справами повинен існувати близький взаємозв`язок, який зазвичай проявляється у тому, що факти, які будуть встановлені в одній справі (яка розглядається), будуть мати преюдиційне значення у іншій справі (провадження у якій зупинене).

Судом встановлено, що у провадженні Конституційного Суду України перебуває справа за конституційною скаргою ТОВ "Рейнір Бізнес Груп" №16/59 від 22.02.2024 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу першого, частини третьої, абзаців першого-третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ. Другий сенат 24.04.2024 на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою ТОВ "Рейнір Бізнес Груп". Після дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання Другий сенат перейшов до закритої частини пленарного засідання для ухвалення рішення.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України", закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У рішенні від 30.09.2010 №20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 08.12.2004 (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України указав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

У постанові від 18.11.2020 у справі №4819/49/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила: "аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.

Тобто рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення".

Подібний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 14.03.2024 у справі №600/778/21-а та від 03.04.2024 у справі №120/14973/21-а.

Колегія суддів зазначає, що сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду конституційної скарги ТОВ "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, суд першої інстанції має достатньо матеріально - правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи, а зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Колегія суддів звертає увагу, що Конституційним Судом України розглядається питання конституційності норми Закону України "Про прокуратуру", яка надає право прокурору на представництво інтересів держави в суді.

Судом першої інстанції, проаналізувавши чинні на момент звернення до суду норми права, які надають прокурору право для звернення до суду в інтересах держави в особі позивачів, було відкрито провадження у справі оскільки останнім підтверджено підстави представництва інтересів держави в суді.

В той же час, у разі прийняття Конституційним Судом України рішення, положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення цим судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

В даному випадку в конституційному провадженні не будуть встановлюватись обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, і які створюють об`єктивну неможливість розгляду справи по суті.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції, які покладають на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

З огляду на вище викладене колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг відносно того, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З урахуванням того, що за результатами перегляду даної справи колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала Деснянського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 року підлягає скасуванню з передачею даної цивільної справи продовження розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється судом першої інстанції за результатом розгляду ним справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги позивача - керівника Деснянської окружної прокуратури м. Києва Єфімова Антона Анатолійовича задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 11 листопада 2024 року скасувати.

Цивільну справу за позовом Керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІГЛ-ОАВ», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками природно-заповідного та водного фондів направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Судді: