Ухвала

від 21.01.2025 по справі 176/116/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/967/25 Справа № 176/116/23 Суддя у 1-й інстанції - Волчек Н.Ю. Доповідач - Макаров М. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Єлізаренко І.А., Ткаченко І.Ю.

при секретарі Паромовій О.О.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мотуза Олександра Володимировича на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2024 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні2024року ОСОБА_1 звернувся досуду зіскаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.

Скарга мотивована тим, що Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист №176/116/23 про стягнення з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 120 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.

З листа начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Івана Нещадима від 24 квітня 2024 року вбачається, що вказаний вище виконавчий лист та інші перебувають на виконанні в даному відділі, однак державним виконавцем було зупинено вчинення виконавчих дій в цьому виконавчому провадженні. Даний лист скаржник отримав 07 травня 2024 року засобами поштового зв`язку. Телефоном йому вдалось з`ясувати, що державним виконавцем, який здійснює виконавче провадження, є ОСОБА_2 .

Зазначеним листом скаржника серед іншого поінформовано, що Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07 лютого 2024 року № 3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4 такого змісту, зокрема: що до 1 січня 2025 року зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Також, у вказаному вище листі зазначено, що керуючись пунктом 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до 1 січня 2025 року.

Скаржник та його представник вважають дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій незаконними.

Як зазначає скаржник, за судовим рішенням у цій справі стягнуто з ДП «СхідГЗК» на користь стягувача грошові кошти в рахунок моральної шкоди, яка заподіяна ушкодженням здоров`я.

На думку скаржника законодавець чітко визначив, що слід вважати моральною шкодою, заподіяною внаслідок ушкодження здоров`я внаслідок порушення трудових прав, відповідно і права на безпечні умови праці. Така заподіяна шкода вважається саме моральною, а що підпадає під визначення матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, законодавець не визначив.

Крім того, моральна шкода, заподіяна ушкодженням здоров`ю, в даній конкретній справі підпадає під визначення «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами», оскільки відповідні вимоги та судове рішення за такими вимогами обґрунтовані положеннями КЗпП України.

На думку скаржника, якщо працівнику належать до отримання певні грошові кошти і право на ці кошти виникло згідно положень КЗпП України, то їх слід вважати виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Інших правовідносин між працівником (стягувачем) і роботодавцем (боржником) не виникало. Вимоги стягувача до боржника в даному випадку обґрунтовуються виключно як вимоги працівника до роботодавця і підставою таких вимог є ушкодження здоров`я при виконанні умов трудового договору.

Скаржник вважає, що виконавець не врахував, що дія п.1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про виконавче провадження» непередбачає безумовного зупинення всіх виконавчих проваджень, боржником за якими є ДП «СхідГЗК», а встановлює певні винятки, при наявності яких виконавчі провадження не підлягають зупиненню. Такі винятки наявні у даній конкретній справі і виконавчому провадженні, а саме: стягується шкода, заподіяна ушкодженням здоров`я, а також стягнення даної шкоди відноситься до виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами.

У зв`язку з вищевикладеним скаржник просить визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», скасувати відповідну постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, та зобов`язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити вчинення виконавчих дій з виконання виконавчого листа про стягнення з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на його користь грошових коштів в сумі 120 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2024 року у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвала судумотивована тим,що державнийвиконавець діяввідповідно дозакону,а томускарга надії державноговиконавця єнеобґрунтованою татакою,що непідлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що правові підставидля зупиненнявиконавчих дійвідсутні.Дія пункту1-4розділу ХІІІ«Прикінцеві таперехідні положення»Закону України«Про виконавчепровадження» непередбачає безумовногозупинення всіхвиконавчих проваджень,боржником заякими єДП «СхідГЗК»,а встановлюєпевні винятки,при наявностіяких виконавчіпровадження непідлягають зупиненню.У данійконкретній справіі виконавчомупровадженні стягуєтьсяшкода,заподіяна ушкодженнямздоров`я,а такожстягнення даноїшкоди відноситьсядо виплат(компенсацій),що належатьпрацівнику узв`язку зтрудовими відносинами.

Розглянувши матеріалисправи,перевіривши законністьта обґрунтованістьухвали судув межахдоводів апеляційноїскарги тавимог скарги,колегія суддіввважає,що апеляційнаскарга підлягаєзадоволенню частково,з оглядуна наступне.

Так, судом встановлено, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Оленою Андріївною, відкрито виконавче провадження ВП №71954001 з виконання виконавчого листа №176/116/23 виданого 04.05.2023 року Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням 120 000 грн. з урахуванням податків з доходів фізичних осіб.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Фещук О.А. від 20.03.2024 зупинено вчинення виконавчих дій у даному виконавчому провадженні до 1 січня 2025 року, керуючись Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07.02.2024 №3577-ІХ. Розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 1-4 такого змісту: до 1 січня 2025 року зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування); підлягають зняттю накладені арешти на кошти та/або майно Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Відповідно до листа заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Івана Нещадима, виконавець Олена Фещук, згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження №71263686 до складу якого входить 855 виконавчих проваджень про стягнення коштів з ДП «СхідГЗК», до складу якого входить і виконавче провадження №71954001 щодо виконання виконавчого листа про стягнення з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 120 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання. Керуючись розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 1-4 Закону, державним виконавцем винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій до 1 січня 2025 року.

Даним листом також роз`яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 35 Закону після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову. За таких обставин державний виконавець позбавлений можливості винести постанови про повернення виконавчих документів стягувачу на підставі їх заяв, оскільки на цей час у відділі відсутні підстави для винесення постанови про поновлення виконавчих проваджень.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавецьдіяв відповіднодо закону,а томускарга надії державноговиконавця єнеобґрунтованою татакою,що непідлягає задоволенню.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

За правилами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).

Відповідно до ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 КАС України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) зроблено висновок, що: «закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Оскільки законодавством, чинним як на час виникнення спірних правовідносин так і на час касаційного перегляду справи, не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, Велика Палата Верховного Суду вважає, що при вирішенні питання про належність справи за позовом Підприємства до юрисдикції адміністративного суду, суд апеляційної інстанції мав застосувати частину першу статті 181 чинного на той час КАС та розглядати справу за правилами адміністративного судочинства.

Висновок про поширення юрисдикції адміністративного суду на спори щодо судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц».

У пунктах 27-31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 911/100/18 (провадження № 12-60гс19) зазначено, що:«згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Також порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій) згідно з частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18), № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16 (провадження № 12-30гс19)».

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 908/2349/14 (провадження №12-49гс19) вказано, що:«Велика Палата Верховного Суду наголошує, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій. Так, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, якою закрито провадження за скаргою ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця, мотивовано тим, що оскільки результат розгляду вказаної скарги матиме правові наслідки для всіх стягувачів у межах зведеного виконавчого провадження ВП № 44561389 з виконання рішень суду, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, то відповідна скарга не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Однак суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що предмет скарги ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця (тобто суть оскаржуваних дій) стосується правомірності повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження ВП № 47302457 (з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі), яке станом на момент вчинення оскаржуваних дій вже було виведено зі зведеного виконавчого провадження ВП № 44561389.Предмет скарги позивача стосується оскарження дій державного виконавця саме з повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Запорізької області від 16 січня 2015 року у цій справі) у виконавчому провадженні ВП № 47302457, при цьому дії державного виконавця щодо зобов`язання ТОВ «ТД «Украгропром» зі здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження (сплати вартості робіт з оцінки арештованого нерухомого майна боржника) в межах зведеного виконавчого провадження ВП № 44561389 чи дії цього державного виконавця стосовно виведення виконавчого провадження ВП № 47302457 зі зведеного виконавчого провадження ВП № 44561389 не оскаржуються. Тобто скарга ТОВ «ТД «Украгропром» не стосується судового оскарження дій зазначеного державного виконавця під час виконання ним зведеного виконавчого провадження ВП № 44561389. Отже, скарга ТОВ «ТД «Украгропром» щодо винесення державним виконавцем постанови від 20 вересня 2018 року про повернення йому (стягувачу) виконавчого документа у виконавчому провадженні ВП № 47302457 з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 16 січня 2015 року у цій справі повинна розглядатися судом, який видав виконавчий документ, у передбаченому ГПК України порядку, тобто в межах цієї справи за правилами господарського судочинства».

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 908/2520/16 (провадження №12-30гс19) зазначено, що:«Велика Палата Верховного Суду наголошує, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій. Так, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, якою закрито провадження за скаргою ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця, мотивовано тим, що оскільки результат розгляду вказаної скарги матиме правові наслідки для всіх стягувачів у межах зведеного виконавчого провадження ВП № 44561389 з виконання рішень суду, ухвалених за правилами різних юрисдикцій, то відповідна скарга не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Однак суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що предмет скарги ТОВ «ТД «Украгропром» на дії державного виконавця (тобто суть оскаржуваних дій) стосується правомірності повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження ВП № 53885595 (з виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі), яке станом на момент вчинення оскаржуваних дій вже було виведено зі зведеного виконавчого провадження ВП № 44561389. Предмет скарги позивача стосується оскарження дій державного виконавця саме з повернення виконавчого документа (наказу Господарського суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у цій справі) у виконавчому провадженні ВП № 53885595, при цьому дії державного виконавця щодо зобов`язання ТОВ «ТД «Украгропром» зі здійснення додаткового авансування витрат виконавчого провадження (сплати вартості робіт з оцінки арештованого нерухомого майна боржника) в межах зведеного виконавчого провадження ВП № 44561389 чи дії цього державного виконавця стосовно виведення виконавчого провадження ВП № 53885595 зі зведеного виконавчого провадження ВП № 44561389 не оскаржуються. Тобто скарга ТОВ «ТД «Украгропром» не стосується судового оскарження дій зазначеного державного виконавця під час виконання ним зведеного виконавчого провадження ВП № 44561389».

Із матеріалів даної справи встановлено, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук О.А., виконавче провадження № 71954001 з примусового виконання виконавчого листа №176/116/23 виданого 04 травня 2023 року на виконання рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 23 березня 2023 року про стягнення з ДП Східний гірничо-збагачувальний комбінат на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання грошових коштів у розмірі 120000 грн., приєднано до зведеного виконавчого провадження № 71263686.

На момент прийняття постанови про зупинення виконавчих дії з примусового виконання виконавчого листа №176/116/23 у ВП №71954001, воно не було виведене зі складу зведеного виконавчого провадження №71263686.

З облікової картки на зведене виконавче провадження №71263686, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що в ньому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та розглянув скаргу ОСОБА_1 по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 259, 374,377,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мотуза Олександра Володимировича - задовольнити частково.

Ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2024 року - скасувати.

Закрити провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді І.А. Єлізаренко

І.Ю. Ткаченко