Постанова

від 22.01.2025 по справі 175/5271/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1026/25 Справа № 175/5271/21 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Ткаченко І.Ю.,

суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу

за позовом Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

за апеляційноюскаргою Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2024 року, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - АТ «Банк Кредит Дніпро» ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 23 жовтня 2019 року між ними та ОСОБА_1 укладено договір №26203000446419 про встановлення кредитного ліміту, згідно якого встановлено ліміт 45000 грн строком на 12 місяців, з оплатою процентів в розмірі 48 % річних за строкову заборгованість та 56 % річних за прострочену заборгованість. Відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та комісії, що передбачені договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитним договором у встановлених даним договором розмірах і строках. ОСОБА_1 порушила взяті на себе зобов`язання та станом на 19 жовтня 2021 року допустила заборгованість за кредитом у загальному розмірі 52854,58 грн, що складається із: заборгованості по кредиту 39878,29 грн, заборгованості по процентах 1705,72 грн, заборгованості за простроченим кредитом 3356,38 грн та заборгованості за простроченими процентами 7914,19 грн. Також, 01 січня 2020 року між ними та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22033000269914, згідно якого сума кредиту становить 49600 грн строком на 60 місяців, з оплатою процентів в розмірі 0,001 % річних за строкову заборгованість та 56 % річних за прострочену заборгованість. Відповідачка зобов`язалася повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та комісії, що передбачені договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитним договором у встановлених даним договором розмірах і строках. ОСОБА_1 порушила взяті на себе зобов`язання та станом на 19 жовтня 2021 року допустила заборгованість за кредитом у загальному розмірі 52142,24 грн, що складається із: заборгованості по кредиту 41236,30 грн, заборгованості за простроченим кредитом 3356,38 грн, заборгованості по прострочених процентах - 0,19 грн та заборгованості за простроченою комісією 7453,78 грн. Враховуючи вищевикладене просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість в розмірі 104996,82 грн та судові витрати.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2024 року в задоволенні позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «Банк Кредит Дніпро», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким їх позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка погодилась з усіма умовами обох кредитних договорів та на підтвердження цього факту підписала паспорти споживчого кредиту від 23 жовтня 2019 року та від 11 січня 2020 року. Вказували, що відповідачка належним чином свої зобов`язання не виконала, а тому у неї утворилась заборгованість, наявність і розмір якої доведені належним та допустимими доказами наданими ними та залишеними без уваги судом першої інстанції. Квитанції про сплату за період після звернення із позовом не виключаються підстав для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 жовтня 2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 підписано заяву-згоду № 1123914 на укладання Універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб.

Згідно умов заяви-згоди № 1123914, підписанням цієї Заяви відповідно до ст. 642 ЦК України, клієнт акцептує публічну пропозицію АТ «Банк Кредит Дніпро» на укладання Універсального договору банківського обслуговування клієнтів-фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» із змінами та доповненнями (надалі УДБО), яка розміщена на офіційному сайті банку за електронною адресою www.creditdnepr.com.ua і беззастережено приєднується до умов УДБО та в повному обсязі погоджуюся з тим, що може обирати будь-які послуги передбачені УДБО.

Клієнт зазначеною заявою підтвердив, що перед поданням цієї заяви ознайомився та згодний з тарифами банку та умовами УДБО, що знаходиться на офіційному сайті Банку за електронною адресою www.creditdnepr.com.ua та/або в установі банку. Також клієнт зазначив, що має можливість та зобов`язується самостійно відстежувати всі зміни та доповнення, які будуть вноситися в УДБО.

23 жовтня 2019 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір № 26203000446419 про встановлення кредитного ліміту, згідно якого встановлено ліміт 45000 грн строком на 12 місяців, з оплатою процентів в розмірі 48% річних за строкову заборгованість та в розмірі 56% річних за прострочену заборгованість. Щомісячна комісія 2,0% від фактичної заборгованості станом на останній робочий день поточного місяця. Реальна процентна ставка складає 58,89% річних. Оплата за користування коштами в період пільгового періоду складає 0,01% річних (п. 1.2.3). Пільговий період 67 днів. Штраф (пеня, комісія) згідно паспорту споживчого кредиту складає 100 грн за кожний випадок виникнення простроченої заборгованості.

01 січня 2020 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22033000269914, згідно якого сторони погодили наступні суттєві умови: сума кредиту 49600 грн. Строк кредитування 60 міс; процентна ставка на строкову заборгованість 0,001%; процентна ставка на прострочену заборгованість 56%; розмір комісії з 11 січня 2020 року по 10 травня 2021 року - 3% від суми кредиту, з 11 травня 2021 року по 10 серпня 2022 року - 2,5% від суми кредиту, з 11 серпня 2022 року по 10 листопада 2023 року - 1,5% від суми кредиту, з 11 листопада 2023 року по 11 січня 2025 року - 0,925% від суми кредиту. Порядок видачі кредитних шляхом зарахування на поточний рахунок клієнта коштів № НОМЕР_1 .

У відповідності до надано розрахунку заборгованості за кредитним договором № 22033000269914 від 01 січня 2020 року, станом на 19 жовтня 2021 року у ОСОБА_1 була наявна заборгованість у розмірі 52142,24 грн, з яких: 41236,30 грн - залишок по строковому кредиту; 3451,97 грн - заборгованість по простроченому кредиту; 0,19 грн - заборгованість по прострочених процентах; 7453,78 грн - заборгованість по простроченій комісії.

Розрахунку заборгованості за кредитним договором № 26203000446419 від 23 жовтня 2019 року позивачем надано не було, зі змісту позовної заяви встановлено, що розмір заборгованості за вказаним договором станом на 19 жовтня 2021 року складав 52854,58 грн, з яких: 39878,29 грн - заборгованість по кредиту; 1705,72 грн - заборгованість по процентах; 3356,38 - прострочений кредит; 7914,19 грн - прострочені проценти.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачкою було частково сплачено наявну заборгованість за кредитними договорами, а позивачем не було надано належних доказів щодо об`єктивної наявності заявленої заборгованості за кредитним договором № 26203000446419 від 23 жовтня 2019 року, оскільки сторона позивача мала можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема детальний розрахунок заборгованості, на підставі яких суд був би спроможний самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Як було встановлено судом першої інстанції, кредитний договір сторонами укладено в письмовій формі, зазначено його розмір та умови надання кредиту.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов`язки виникають у кожного контрагента.

Як вбачається з наданих відповідачкою квитанцій за період з 01 червня 2023 року по 04 вересня 2024 року, ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами № 26203000446419 від 23 жовтня 2019 року та № 22033000269914 від 01 січня 2020 року було сплачено грошові кошти на загальну суму 66000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Тому колегія суддів погоджується з висновком, що у задоволенні позовних вимог АТ «Банк Кредит Дніпро» про стягнення заборгованості за кредитними договорами необхідно відмовити у зв`язку з частковим виконанням боржницею покладених на неї зобов`язань з повернення кредитних коштів.

При цьому, встановивши, що на підтвердження наявності в ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 26203000446419 від 23 жовтня 2019 року в сумі 52854,58 грн банк надав лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту, відсотків та комісії, без надання детального розрахунку заборгованості, який включав би суми непогашеного тіла кредиту, відсотків та комісії по кожному платіжному періоду, що фактично позбавляє суд можливості перевірити правильність нарахування заборгованості.

В оцінці поведінки та способу ведення справ банком Верховний Суд враховує те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними в цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, - повинні бути виключно належними та допустимими.

Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст. 81 ЦПК України.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає у зв`язку з тим, що відповідачкою було частково сплачено наявну заборгованість за кредитними договорами, а позивачем не було надано належних доказів щодо об`єктивної наявності заявленої заборгованості за кредитним договором № 26203000446419 від 23 жовтня 2019 року, оскільки сторона позивача мала можливість додати до позовної заяви документальне обґрунтування кредитної заборгованості, зокрема детальний розрахунок заборгованості, на підставі яких суд був би спроможний самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості.

Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку (частина третя статті 89 ЦПК України).

Судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, судом апеляційної інстанції не встановлено. А правильне по суті й законне судове рішення не може бути скасованим з формальних підстав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Судді: