Постанова

від 22.01.2025 по справі 204/4411/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1679/25 Справа № 204/4411/24 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А. І. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2025 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Кошари О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Лукіна Михайла Віталійовича, боржник ОСОБА_2

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2024 року,-

В С Т А Н О В И В:

01 травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Лукіна М.В., в якій прохала визнати його дії неправомірними та зобов`язати останнього усунути прошення її прав шляхом здійснення розрахунку заборгованості боржника ОСОБА_2 за 2023 рік та перший квартал 2024 року, за якими в подальшому стягнути з боржника заборгованість та притягнути до відповідальності за невиконання рішення суду.

В обґрунтування скарги зазначено, що 20 грудня 2022 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська у справі № 204/9352/22 винесено судовий наказ про стягнення з боржника ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів та не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку прочинаючи стягнення з 03 листопада 2022 року та до повноліття дитини. На підставі вказаного наказу 06 січня 2023 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Чуприною П.О. відкрито виконавче провадження ВП № 70644257, в якому 07 січня 2023 року нею винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Вказує, що рішенням суду визначено стягнення аліментів у розмірі частини від всіх видів заробітку (доходу), однак з червня 2023 року вона почала отримувати аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 4700 гривень. При цьому, зазначає, що до середини квітня 2023 року боржник працював у ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» і аліменти підприємство стягувало з його заробітної плати щомісячно відповідно до вимог судового наказу, але потім (у квітні 2023 року) боржник вступив до лав Збройних Сил України, і вона почала отримувати аліменти у твердій грошовій сумі 4700 гривень. Разом з цим, зазначає, що влітку державний виконавець ОСОБА_4 звільнилася з посади, а виконавче провадження передано державному виконавцю Лукіну М.В., який на її численні запити про те, чому не виконується рішення суду в повному обсязі і чому не вживаються передбачені діючим законодавством заходи, весь час пояснював, що то він: не може знайти боржника; то не надійшли відомості з податкової, з пенсійного фонду, з військової частини тощо. Стверджує, що 17 квітня 2024 року вона отримала за березень 2024 року аліменти у розмірі 1300 гривень, що аж на 08 гривень 50 копійок більше 50 % прожиткового мінімуму дитини до 6 років. При цьому, зазначає, що більше аліментів за березень 2024 рік вона не отримувала, бо відповідальна особа місця служби у військовій частині НОМЕР_1 , де зарахований боржник, аліменти не перерахувала. Тому вона звернулася до державного виконався із заявою про видачу їй довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів та вжиття заходів примусового виконання рішення суду, натомість 24 квітня 2024 року отримала довідку про відсутність заборгованості зі сплати аліментів. Вважає дії та бездіяльність державного виконавця Лукіна М.В. неправомірними, оскільки судовим наказом визначено стягнення аліментів у розмірі зі всіх видів заробітку (доходу), тоді як державний виконавець зробив розрахунок заборгованості виходячи із розміру (доходу) середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості, а не з фактичного заробітку боржника. Стверджує, що в матеріалах виконавчого провадження є відповідь Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів ОСОБА_2 за 2023 рік, однак державний виконавець Лукін М.В. маючи достовірні дані про дохід боржника вніс в офіційний документ завідомо неправдиві відомості про те, що заборгованість відсутня та позбавив її дитину аліментів у відповідних сумах. Разом з цим, стверджує про те, що державний виконавець навіть не зробив запиту про доходи боржника за 2024 рік, чим заподіяв їй значну шкоду, адже їй ніхто не поверне ту заборгованість. При цьому, вказує на те, що 25 липня 2024 року дитині виповниться 3 роки і вона вже не буде отримувати державну допомогу, однак і працювати вона теж не зможе, бо не працюють дитячі садочки, а лишити дитину їй ні з ким. Тому, в неї була лише надія на аліменти, однак і та виявилася марною. Вважає, що бездіяльність державного виконавця Лукіна М.В. полягає у тому, що державний виконавець зобов`язаний щомісяця обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів та, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача й боржника. Також, вважає, що державний виконавець зобов`язаний надсилати стягувачу письмове роз`яснення про право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів. Натомість, стверджує, що останній їй такого роз`яснення не надсилав, таким чином злісно не виконував власні посадові інструкції та, чим потурав боржникові не виконувати судовий наказ. Крім того, вказує на те, що державний виконавець не зробив запиту до Державної податкової інспекції Дніпропетровської області про доходи боржника за перший квартал 2024 року; не направляв судовий наказ на виконання до військової частини НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , а відтак фактично не направляв до них запити від 29 січня 2024 року, 05 лютого 2024 року та 24 квітня 2024 року, які містяться в матеріалах виконавчого провадження та, з цих же підстав не направляв до військової частини НОМЕР_1 постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 09 жовтня 2023 року; на притягав до відповідальності осіб, які відповідають за виконання судового наказу з військової частини за стягнення аліментів і ненадання щомісячних звітів; не вимагав від боржника декларації про отримані доходи; не притягав боржника до відповідальності за невиконання судового наказу. Тому, прохає суд визнати його дії неправомірними та зобов`язати останнього усунути прошення її прав шляхом здійснення розрахунку заборгованості боржника ОСОБА_2 за 2023 рік та перший квартал 2024 року, за якими в подальшому стягнути з боржника заборгованість та притягнути до відповідальності за невиконання рішення суду (а.с.1-7).

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Лукіна Михайла Віталійовича, боржник ОСОБА_2 - відмовлено (том 1 а.с.231-236).

Не погодившись із ухвалою суду, ОСОБА_1 , звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить судове рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення скарги (том 2 а.с.1-13).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судом 1 інстанції встановлено, що 29 листопада 2022 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська винесено судовий наказ № 204/9352/22 (том 1 а с.8), яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини зі всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів та не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 03 листопада 2022 року та до досягнення дитиною повноліття. Судовий наказ виданий стягувачу 20 грудня 2022 року.

06 січня 2023 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуприною П.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 70644257 (том 1 а.с.9-10) з примусового виконання вищевказаного судового наказу.

07 січня 2023 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуприною П.О. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (том 1 а.с. 11-12).

09 жовтня 2023 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лукіним М.В., у виконавчому провадженні ВП № 70644257 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (том 1 а.с. 21-23).

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що державним виконавцем встановлено, що боржник отримує дохід у військовій частині НОМЕР_1 , але при цьому має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 43437 гривень. Тому, державним виконавцем постановлено здійснювати відрахування суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишаються після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50 % доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 43437 гривень, в тому числі виконавчий збір/основна винагорода приватного виконавця та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

09 жовтня 2023 року вищевказана постанова направлена державним виконавцем до військової частини НОМЕР_1 для виконання та сторонам виконавчого провадження для відома (том 1 а.с. 20).

29 січня 2024 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лукіним М.В. направлено до військової частини НОМЕР_1 вимогу виконавця та 05 лютого 2024 року повторну вимогу виконавця щодо надання до відділу звіту про нарахування заробітної плати боржнику з моменту зарахування по 01 лютого 2024 року (том 1 а.с.а.с. 24-25, 26-27).

З відповіді Державної податкової служби України № 195626660 від 13 березня 2024 року (том 1 а.с. 18-19) вбачається, що боржник ОСОБА_2 зареєстрований як особа, яка отримує доходи (код доходу 101) від податкового агента (30487219) ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та за перший квартал 2023 року йому нараховано доходу 48979 гривень 03 копійки, з яких утримано податки у сумі 8816 гривень 23 копійки податків. У другому кварталі 2023 року боржник ОСОБА_2 зареєстрований як особа, яка отримує доходи (код доходу 185) від податкового агента (26630678) військова частина НОМЕР_2 та, йому нараховано доходу 26783 гривні, з яких утримано податки у сумі 4821 гривню та, як особа, яка отримує доходи (код доходу 101) від податкового агента (30487219) ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» і йому нараховано доходу 8522 гривні 58 копійок та 181 гривню 61 копійку, з яких утримано податки у сумі 1534 гривні 06 копійок та 143 гривні. У третьому кварталі 2023 року боржник ОСОБА_2 зареєстрований як особа, яка отримує доходи (код доходу 185) від податкового агента (26630738) військова частина НОМЕР_1 та, йому нараховано доходу 141172 гривні 60 копійок та 220081 гривня 45 копійок, з яких утримано податки у сумі 25411 гривень 06 копійок та 39614 гривень 65 копійок. У четвертому кварталі 2023 року боржник ОСОБА_2 зареєстрований як особа, яка отримує доходи (код доходу 185) від податкового агента (26630738) військова частина НОМЕР_1 та, йому нараховано доходу 361871 гривня 35 копійок, з яких утримано податки у сумі 65136 гривень 83 копійки.

28 березня 2024 року на адресу Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла відповідь № 1665/981 від 21 лютого 2024 року командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_5 на запит державного виконавця від 09 жовтня 2023 року № 146668/11 (том 1 а.с. 94), з якої вбачається, що ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_3 ) на даний час не проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у ВП № 70644257 від 14 квітня 2024 року (том 1 а.с. 16-17), станом на 01 квітня 2024 року заборгованість відсутня. Крім того, зазначено, що до стягнення нараховано 14479 гривень, сплачено 28369 гривень 71 копійка, борг «-13890 гривень 71 копійка». При цьому, вказано, що станом на 24 квітня 2024 року до відділу не надано звіти по заробітній платі боржника, а розрахунок буде скориговано після отримання звіту/довідки.

Відповідно до довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів № 112068/11 від 24 квітня 2024 року (том 1 а.с. 15) станом на 24 квітня 2024 року заборгованість за виконавчим провадженням № 70644257 відсутня.

24 квітня 2024 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лукіним М.В., з метою проведення повного та неупередженого розрахунку заборгованості, направлено до військової частини НОМЕР_1 повторну вимогу виконавця щодо надання до відділу звіту про нарахування заробітної плати боржнику з моменту зарахування та станом на 24 квітня 2024 року (том 1 а.с. 28-29).

З відповіді на запит № 204501889 від 15 травня 2024 року Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Пенсійного фонду України (том 1 а.с. 95) вбачається, що останнє робоче місце боржника ОСОБА_2 станом на 01 лютого 2024 року рахується за страховим агентом військовою частиною НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

З Інформаційної довідки з автоматизованої системи виконавчого провадження ВП № 70644257 (том 1 а.с. 117-159) судом встановлено, що в межах відділу вказане виконавче провадження спочатку (04 січня 2023 року) було передано від державного виконавця Ключерова Ю.К. до державного виконавця Чуприни П.О., а вже потім (01 січня 2024 року) передано від державного виконавця Чуприни П.О. до ОСОБА_7 .

Фактично виконавче провадження ВП № 70644257 передано державному виконавцю Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лукіну М.В. в провадження лише 01 січня 2024 року (том 1 а.с. 119).

З вищевказаної інформаційної довідки з автоматизованої системи виконавчого провадження ВП № 70644257 (том 1 а.с. 117-159) вбачається, що до 27 липня 2023 року, включно, виконавчі дії, надіслання запитів, розподіл коштів у виконавчому провадженні ВП № 70644257 здійснювала державний виконавець Чуприна П.О., а з кінця серпня 2023 року вказані дії здійснював державний виконавець Лукін М.В.

З Інформаційної довідки з автоматизованої системи виконавчого провадження ВП № 70644257 вбачається рух коштів по виконавчому провадженню, зокрема за: лютий 2023 року 369 гривень (платник ТОВ «АТБ-МАРКЕТ») та 6292 гривні 24 копійки (платник ОСОБА_2 ), березень 2023 року 6506 гривень 67 копійок (платник ОСОБА_2 ), квітень 2023 року 4056 гривень 31 копійка (платник ОСОБА_2 ), травень 2023 року 1715 гривень 17 копійок (платник ОСОБА_2 ), червень 2023 року 4700 гривень (платник ОСОБА_2 ), липень 2023 року 4700 гривень (платник ОСОБА_2 ), серпень 2023 року 4700 гривень (платник ОСОБА_2 ), вересень 2023 року 4700 гривень (платник ОСОБА_2 ), жовтень 2023 року 4700 гривень (платник ОСОБА_2 ), листопад 2023 року 4700 гривень (платник ОСОБА_2 ), грудень 2023 року 4700 гривень (платник ОСОБА_2 ), січень 2024 року 4700 гривень (платник ОСОБА_2 ), лютий 2024 року 4000 гривень (платник ОСОБА_2 ) та 10252 гривні 52 копійки (платник в/ч НОМЕР_1 ), березень 2024 року 1400 гривень (платник ОСОБА_2 ) та 6717 гривень 19 копійок (платник в/ч НОМЕР_1 ), квітень 2024 року 1300 гривень (платник ОСОБА_2 ) та 10473 гривні 84 копійки (платник в/ч НОМЕР_1 ), травень 2024 року 1300 гривень (платник ОСОБА_2 ) та 5910 гривень (платник в/ч НОМЕР_1 ), червня 2024 року 10808 гривень 77 копійок (платник в/ч НОМЕР_1 ), липень 2024 року 10808 гривень 77 копійок та 10835 гривень (платник в/ч НОМЕР_1 ).

З відповіді командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 від 26 серпня 2024 року № 1665/4939 (том 1 а.с. 190) вбачається, що ОСОБА_2 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 16 серпня 2023 року № 194-РС, був зарахований до складу військової частини НОМЕР_5 , яка підпорядкована військовій частині НОМЕР_1 . Разом з цим, вказано, що на виконання постанови державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лукіна М.В. від 05 лютого 2024 року, за період з 01 січня 2024 року по 31 липня 2024 року з ОСОБА_2 було утримано та перераховано до державної виконавчої служби аліменти на користь ОСОБА_1 в сумі 101398 гривень 73 копійки, при цьому зазначено, що станом на 31 липня 2024 року заборгованість по сплаті аліментів становить 124987 гривень 98 копійок.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у ВП № 70644257 (том 1 а.с. 212 та на звороті), станом на 01 жовтня 2024 року заборгованість відсутня. Крім того, зазначено, що до стягнення нараховано 56006 гривень 22 копійки, сплачено 117707 гривень 94 копійки, борг «-61701 гривень 72 копійки». При цьому, вказано, що станом на 01 жовтня 2024 року до відділу не надано звіти по заробітній платі боржника, а розрахунок буде скориговано після отримання звіту/довідки.

З відповіді Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 45301/5/04-36-12-03-13 від 01 жовтня 2024 року (том 1 а.с. 220-221) вбачається, що за перший та другий квартал 2024 року ОСОБА_2 отримував дохід від військової частини НОМЕР_1 (код доходу 185 виплата військовослужбовцям) у розмірі: січень 20817 гривень 30 копійок, лютий 13638 гривень 95 копійок, квітень 54083 гривні 98 копійок, травень 42269 гривень 31 копійка, червень 43946 гривень 73 копійки.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд 1 інстанції виходив з того, що в діях державного виконавця відсутні порушення норм Закону України «Про виконавче провадження».

Із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів погоджується оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Так, відповідно до вимог ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Верховний Суд у своїй постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18 вказав на те, що у порядку судового контролю за виконанням судових рішень судовий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. За своєю суттю ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Щодо доводів скарги про бездіяльність державного виконавця, суд 1 інстанції зазначив наступне.

Звертаючись із даною скаргою до суду на бездіяльність державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Лукіна М.В., скаржниця ОСОБА_1 , з-поміж іншого, посилалася на те, що з літа 2023 року державний виконавець не вживав заходів щодо примусового виконання судового наказу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2022 року № 204/9352/22, оскільки навіть не вимагав від боржника подачі декларації про отримані доходи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з вимогами ч. ч. 5 та 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

При цьому, приписами п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що така декларація боржником подається виконавця протягом п`яти робочих днів.

Матеріалами справи встановлено, що, по-перше:

- виконавче провадження було відкрито 06 січня 2023 року постановою державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Чуприн О.П., а не ОСОБА_7 , дії та бездіяльність якого оскаржує скаржниця;

- по-друге, що саме в постанові про відкриття виконавчого провадження, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», зазначається обов`язок боржника про надання декларації про доходи, а не в будь-якій іншій.

Також, встановлено, що фактично виконавче провадження, в межах відділу, передано державному виконавцю Лукіну М.В. лише 01 січня 2024 року (том 1 а с.118-119), тоді як провадження у ньому відкрито 06 січня 2023 року та до 27 липня 2023 року включно воно перебувало в провадженні державного виконавця Чуприни П.О.

В судовому засіданні судом 1 інстанції у державного виконавця Лукіна М.В. було з`ясовано, що дійсно у останнього були відсутні підстави вимагати від боржника подання декларації про отримані доходи, оскільки ОСОБА_2 самостійно з`явився на його виклик, надав всі дані/пояснення та добровільно сплачував аліменти у періоди відсутності нарахувань заробітної плати.

Тобто, у державного виконавця були відсутні підстави для притягнення до відповідальності за невиконання судового наказу боржника, а тому доводи скаржниці в цій частині є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Суд 1 інстанції дійшов висновку, що не заслуговують на увагу доводи скаржниці про те, що державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Лукіним М.В. з літа 2023 року не вживалися заходи щодо примусового виконання рішення суду, оскільки вказане спростовується наступним.

По-перше, офіційно, в межах відділу, виконавче провадження ВП № 70644257 передано в провадження державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Лукіна М.В. лише 01 січня 2024 року, а не влітку 2023 року, як на те вказує скаржниця.

По-друге, державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лукіним М.В., в межах виконавчого провадження ВП № 70644257, з-поміж іншого, здійснено наступні дії: 23 серпня 2023 року та 09 жовтня 2023 року винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, які передані на виконання до військової частини НОМЕР_5 та війкової частини НОМЕР_1 ; надіслано запити: 28 серпня 2023 року до ПФУ; 27 листопада 2023 року до ПФУ, податкової та МВС; 28 грудня 2023 року до ПФУ, податкової та банків (АТ «Укрсиббанк», АТ «Універсал Банк», АТ «Приватбанк», АТ «Сенс Банк», ПАТ АТ «Південний», АТ «ТАСкомбанк», АТ «Альтбанк», АТ «Райффайзен Банк», АТ «Банк », АТ «Скай Банк», ПАТ «Банк Восток»).

Вищевказаним, а також з відповідей командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_5 № 1665/981 від 21 лютого 2024 року на запит державного виконавця від 09 жовтня 2023 року № 146668/11 (том 1 а. с. 94) та № 1665/4939 від 26 серпня 2024 року (том 1 а. с.190), також спростовуються доводи скаржниці про те, що державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лукіним М.В. взагалі не направлявся судовий наказ до виконання; постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію інші види доходів та, вимоги до військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_1 .

Також суд 1 інстанції зазначив, що неспроможними є доводи скаржниці про те, що державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лукіним М.В. не було зроблено запиту до Державної податкової інспекції Дніпропетровської області про доходи боржника за перший квартал 2024 року, оскільки такий запит здійснено останнім 15 травня 2024 року, що підтверджується матеріалами справи (том 1 а.с.150).

Матеріалами справи встановлено, що державним виконавцем Лукіним М.В., з початку 2024 року у вищевказаному виконавчому провадженні надіслано запити: 08 січня 2024 року до ПФУ; 29 січня 2024 року до ПФУ та податкової; 05 лютого 2024 року до ПФУ, МВС, податкової та банків (АТ «Приватбанк», АТ «Сенс Банк», ПАТ АТ «Південний», АТ «ТАСкомбанк», АТ «Альтбанк», АТ «Райффайзен Банк», АТ «Банк », АТ «Скай Банк», ПАТ «Банк Восток». АТ «Укрсиббанк», АТ «Універсал Банк»); 13 березня 2024 року до ПФУ, податкової, МВС та Банків (АТ «ТАСкомбанк», АТ «Альтбанк», АТ «Райффайзен Банк», АТ «Укрсиббанк», АТ «Універсал Банк», АТ «Приватбанк», АТ «Сенс Банк», ПАТ АТ «Південний», АТ «Банк », АТ «Скай Банк», ПАТ «Банк Восток»); 15 травня 2024 року до ПФУ та податкової, що само по собі свідчить про вжиття ним ефективних заходів щодо примусового виконання судового наказу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2022 року у справі № 204/9352/22, що, в свою чергу, виключає в його діях бездіяльність.

Щодо доводів скаржниці про те, що державним виконавцем не роз`яснено їй право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення боржником, судом 1 інстанції зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

Приписами ч. 11 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, виконавець роз`яснює стягувачу право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинене кримінальне правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.

Відповідно до вимог п. 5 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції № 02 квітня 2012 року № 512/5 (зі змінами), за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, виконавець: виносить повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників; звертає стягнення на майно боржника; надсилає стягувачу письмове роз`яснення про право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 70644257 (том 1 а.с.212 та на звороті), який здійснений та підписаний державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лукіним М.В. та який останнім надано у судовому засіданні 08 жовтня 2024 року вбачається, що станом на 01 жовтня 2024 року заборгованість за виконавчим провадженням ВП № 70644257 відсутня, а отже у державного виконавця Лукіна М.В. відсутні підстави для надання скаржниці роз`яснень, передбачених ч. 11 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 5 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, що в свою чергу свідчить про необгрунтованісь та безпідставність доводів скаржниці.

Посилання скаржниці про те, що державним виконавцем не було подано до НАЗК податковий звіт про отримані нею доходи (аліменти), суд 1 інстанції не взяв до уваги виходячи з наступного.

Відповідно довимог пункту8розділу ХІнструкції зорганізації примусовоговиконання рішень,що затвердженанаказом Міністерстваюстиції №02квітня 2012року №512/5(зізмінами),за кожноюпостановою простягнення підприємствами,установами,організаціями,фізичними особами,фізичними особами-підприємцями,з якимиборжник перебуваєу трудовихвідносинах,щомісяця тапісля закінченнястроку виплатабо уразі звільненняпрацівника подаєтьсяокремий звітпро здійсненівідрахування тавиплати завстановленою формою (додаток 9).

Такий звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження, відповідно до вимог п. 9 розділу Х вказаної Інструкції.

Таким чином, вказаний звіт подається до виконавчої служби підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових, а не державним виконавцем до НАЗК, як на те вказує скаржниця.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», обов`язок подавати декларацію відповідно до цього Закону покладено саме на суб`єктів декларування - осіб, зазначених у п. 1, п. п. «а», «в»-«ґ» п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 3 цього Закону, та інших осіб, відповідно до нього.

При цьому, суб`єкти декларування, на яких поширюється дія цього Закону визначені ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Зі змісту ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» вбачається, що декларація подається суб`єктом декларування особисто шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за формою, визначеною Національним агентством.

Відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом декларування у декларації зазначається інформація про отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи.

Враховуючи, що звіт про здійснені відрахування та виплати подається до виконавчої служби підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових, а не державним виконавцем до НАЗК, як на те вказує скаржниця, натомість, обов`язок щодо подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та відповідальність за вказану у ній інформацію покладено саме на суб`єкта декларування, в даному випадку скаржницю, а не державного виконавця, суд доходить висновку про безпідставність та необґрунтованість доводів скаржниці в цій частині.

Разом зцим,суд 1інстанції зазначивпро те,що незаслуговують наувагу судудоводи ОСОБА_1 про те,що державнимвиконавцем допущенобездіяльність увигляді непритягнення довідповідальності осіб,які відповідаютьза виконаннясудового наказуз військовоїчастини застягнення аліментіві ненаданняними щомісячнихзвітів,оскільки, по-перше, не зрозуміло до якої саме відповідальності він повинен їх притягти; по-друге, якщо до адміністративної відповідальності за ст. 188-13 КУпАП, то від імені органів державної виконавчої служби розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за ст. 188-13 КУпАП мають право начальники органів державної виконавчої служби, яким безпосередньо підпорядковані державні виконавці, а не безпосередньо державний виконавець; по-третє, якщо до дисциплінарної, то порядок притягнення військовослужбовців за невиконання (неналежного виконання) останнім своїх службових обов`язків визначений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», відповідно до якого рішення про притягнення військовослужбовців до відповідальності приймається командиром, а не державним виконавцем, бо це не його компетенція.

Щодо посилання скаржниці про неправомірні дії виконавця, судом 1 інстанції зазначено наступне.

Звертаючись зі скаргою, ОСОБА_1 посилалася на те, що державним виконавцем неправомірно здійснюється стягнення аліментів з боржника, у розмірі меншому ніж частини всіх видів його доходу, як то передбачено судовим наказом; безпідставно здійснено розрахунок заборгованості боржника виходячи із розміру доходу/середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості, а не з фактично отриманого ним доходу, фактично вказуючи на те, що її позбавлено засобів існування, бо 25 липня 2024 року дитині виповнилося три роки і їй припинено виплату державної допомоги при народженні дитини, а оскільки дитячі садочки не працюють та залишити дитину їй ні з ким, вона не може працювати.

Так, приписами ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таке право кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дитину до її повноліття, який закріплений в у ст. 51 Конституції України, а також у ст. 180 Сімейного кодексу України та гарантується Державою, в свою чергу, ст. 15 СК України чітко регламентовано, що сімейні обов`язки не можуть бути перекладені на іншу особу.

Обов`язок щодо утримання спільних дітей покладений на обох батьків у рівній мірі.

Відповідно до вимог ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Приписами ч. 1 ст. 80 СК України визначено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

У своїй скарзі та у судових засіданнях ОСОБА_1 , з-поміж іншого, наполягала на тому, що у судовому наказі чітко визначено те, що боржник повинен сплачувати їй аліменти у розмірі зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, однак суд 1 інстанції не погодився із вказаним та, вважав дане твердження помилковим, виходячи з наступного.

Судовим наказом Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 листопада 2022 року № 204/9352/22 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті зі всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів та не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 03 листопада 2022 року та до досягнення дитиною повноліття.

Тобто, вказаним судовим наказом визначено не лише розмір частки доходу, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача у розмірі 1/4, але й встановлені законодавчі обмеження щодо мінімального та максимального розміру стягнутих аліментів на дитину.

Відповідно до вимог п. 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції № 02 квітня 2012 року № 512/5 (зі змінами), виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених ч. 4 ст. 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Сума заборгованостізі сплатиаліментів,присуджених якчастка відзаробітку (доходу),визначається виконавцему порядку,встановленому ст.195 Сімейного кодексу України.

Приписами ст. 195 СК України визначено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Матеріалами справи встановлено, в тому числі і розрахунком заборгованості зі сплати аліментів у ВП № 70644257 станом на 01 жовтня 2024 року (том 1 а.с. 212 та на звороті), розрахунок аліментів у даному виконавчому провадженні з листопада 2022 року по липень 2023 року здійснювався державним виконавцем Чуприною П.О., а з серпня 2023 року по січень 2024 року та з липня по жовтень 2024 року державним виконавцем Лукіним М.В., відповідно до вимог п. 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції № 02 квітня 2012 року № 512/5, виходячи із розрахунку розміру середньої заробітної плати працівника для цієї місцевості 14479 гривень, оскільки звіт про здійснені відрахування та виплати військовою частиною, з якою боржник перебував/перебуває у трудових відносинах, до виконавчої служби не надано, нарахувань не здійснено.

Також, з матеріалів справи вбачається, що з лютого по червень 2024 року на депозитний рахунок відділу почали надходити аліментні кошти, утримані з доходу боржника, у розмірі: лютий - 10252 гривні 52 копійки (платник в/ч НОМЕР_1 ), березень 6717 гривень 19 копійок (платник в/ч НОМЕР_1 ), квітень 10473 гривні 84 копійки (платник в/ч НОМЕР_1 ), травень 5910 гривень (платник в/ч НОМЕР_1 ), червень 10808 гривень 77 копійок (платник в/ч НОМЕР_1 ), липень 10808 гривень 77 копійок та 10835 гривень (платник в/ч НОМЕР_1 ), у зв`язку з чим державним виконавцем Лукіним М.В. скореговано розрахунок заборгованості за виконавчим провадженням ВП № 70644257, що підтверджується матеріалами справи (а. с. 16-17, 212 та на звороті), а тому суд 1 інстанції дійшов висновку, що доводи скаржниці і в цій частині скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду скарги.

Крім того, судом 1 інстанції зазначено, що не заслуховують на увагу суду доводи скаржниці про те, що розрахунок заборгованості не завірений печаткою, оскільки така вимога, відповідно до приписів п. 7 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції № 02 квітня 2012 року № 512/5 (зі змінами), стосується довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів, а не розрахунку заборгованості.

Суд 1 інстанції дійшов правильного висновку з яким погоджується колегія суддів, що по суті всі доводи скаржниці ОСОБА_1 , заявлені у скарзі та судовому засіданні, зводилися саме до бездіяльності військової частини щодо нездійснення нею відрахувань аліментів з доходів боржника ОСОБА_8 та ненадання нею звітів про здійснені відрахування та виплати боржника ОСОБА_2 , а не державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Лукіна М.В.

Таким чином, суд 1 інстанції встановивши, що державний виконавець Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби по Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) Лукін М.В. вжив всіх заходів щодо примусового виконання рішення, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчинив виконавчі дії у межах своїх повноважень та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та дійшов обґрунтованого, правильного висновку про відмову у задоволенні скарги.

Оскільки аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції, підстави для скасування ухвали відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Красногвардійськогорайонного судум.Дніпропетровська від23жовтня 2024року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: