Рішення

від 23.01.2025 по справі 420/33471/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/33471/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького,13,м. Київ,01001), треті особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» (село Новоселівка, Роздільнянський район, Одеська область, 67413) про визнання протиправним та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

До суду з позовом (т.1 а.с.1-15, 122-133,147) звернулась ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ», у якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2895/5 від 09.10.2024, який видано на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 09.09.2024 за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 02.08.2024, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.2024 за №СК-4086-24.

Позивачка зазначила, що засновниками (учасниками) ТОВ «ЗОРЯ» з моменту його реєстрації у 1997 році та на час звернення до суду були різні особи.

Оскаржуваний наказ МЮУ порушує її права, оскільки є підставою для вчинення реєстраційних дій, що стосуються її як засновника ТОВ «ЗОРЯ» та обмежують її права.

Щодо способу захисту своїх прав у даній справі позивачка посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.06.2024 року у справі №420/8202/23 відповідно до якого спір має публічно-правову природу якщо предметом оскарження є виключно наказі МЮУ за результатами розгляду скарг на рішення (дії або бездіяльність) державного реєстратора (суб`єкта державної реєстрації) з підстав порушення відповідачем встановленої процедури розгляду відповідних скарг або невідповідністю змісту наказу встановленим вимогам законодавства, але без необхідності безпосереднього втручання суду у самі реєстраційні дії та підстави їх вчинення.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у відповідача не було підстав для розгляду скарги ОСОБА_2 від 02.08.2024, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.2024 за №СК-4086-24, оскільки скаржником пропущений 2-місячний строк звернення зі скаргою. Сам ОСОБА_2 у скарзі вказує, що дізнався про порушення своїх прав 05.06.2024 року, а його скарга зареєстрована 09.08.2024 року.

Пункт 5 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затверджений постановою КМУ від 25.12.2015 року №1128 (далі Порядок №1128), встановлює підстави, за якими Мін`юст чи відповідний територіальний орган відмовляє в задоволенні скарги. Такою підставою є, зокрема, закінчення встановленого законом строку подачі скарги.

Проте відповідач прийняв до розгляду скаргу ОСОБА_2 та розглянув її по суті.

27.08.2024 на її - ОСОБА_1 електронну адресу направлені копія скарги ОСОБА_2 від 02.08.2024, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.2024 за щодо Товариства з обмеженою відповідальністю ЗОРЯ». Розгляд скарги ОСОБА_2 був призначений на 09.09.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивачка також вказує про порушення відповідачем її прав в частині не надання їй відповіді на клопотання від 28.08.2024 року в межах розгляду скарги про надання копій документів щодо дотримання строку звернення зі скаргою.

07.09.2024 року вона вдруге звернулась до відповідача, зазначивши, що не отримала копій документів, які просила у клопотанні від 28.08.2024 року, про надання копій документів щодо дотримання ОСОБА_2 строку звернення зі скаргою. Також просила відкласти розгляд скарги.

Відповідачем на її думку порушені положення п.12 Порядок №1128.

Лише 27.09.2024 року на її електронну пошту поступила відповідь на клопотання. У відповіді повідомлено, що скарга надійшла саме 09.08.2024 року через скриньку «Для звернення громадян». Пошта з вказаної скриньки реєструється щоденно.

Листом від 30.09.2024 року її повідомлено про розгляд скарги, рішення буде розміщено на сайті.

Позивачка просила задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 30.10.2024 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 30.10.2024 року повернута без розгляду ОСОБА_1 заява про забезпечення позову, викладена у п.4 позовних вимог адміністративного позову по справі №420/33471/24

Ухвалою суду від 06.11.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувані докази по справі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву (т.1 а.с.239-251), в якому просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що скарга ОСОБА_2 від 02.08.2024 року зареєстрована у МЮУ 09.08.2024 року за №СК-4086-24.

Скарга розглянута відповідно до Порядку №1128. За результатами розгляду скарги прийнятий оскаржуваний позивачкою наказ «Про задоволення скарги».

Скаржник ОСОБА_2 зазначив, що дізнався про порушення своїх прав 05.06.2024 року. Колегією не встановлено обставин в спростування цих доводів.

Клопотання позивачці від 07.09.2024 року про відкладення розгляду скарги надійшло до МЮУ. Колегія відмовила в задоволенні клопотання.

Представник відповідача зазначив, що відповідно до абз 5 п.10 Порядку розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.

Відзив містить інформацію про реєстраційні дії, які були предметом розгляду при розгляді скарги ОСОБА_2 .

На думку представника відповідача, Кузькевич М.Д. при направлені скарги до МЮУ виконав вимоги чинного законодавства у частини вимог щодо форми подачі скарги та не порушив двохмісячний строк на подачу скарги, надавши відповідні докази. У зв`язку з чим у Колегії були відсутні підстави для відмови у задоволені скарги у відповідності до п.5 Порядку.

У той же час представник зазначив, що згідно висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме постанови №420/3933/20 від 08.12.2021 та постанови №910/694/21 від 16.11.2021 року особа, яка оскаржує рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав до Мін`юсту повинна довести, коли вона дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю. Під час розгляду скарги Мін`юст оцінює обставини пропуску заявником строку на оскарження дій державного реєстратора, що не позбавляє заінтересованих осіб права оскаржити відповідний наказ Мін`юсту з мотивів пропуску заявником строку на оскарження дій державного реєстратора та спростувати відповідні висновки у судовому порядку.

Крім того, представник відповідача вказує, що п.1,2,4,5 оскаржуваного наказу стосуються корпоративних прав ОСОБА_2 .

Пункт 3 наказу стосується реєстратора (тимчасового блокування), а тому у позивачки відсутні права на звернення до суду з метою оскарження п.3 наказу, а тому у цій частині на думку представника провадження підлягає закриттю.

Що стосується інших пунктів наказу від 09.10.2024 року, то представник відповідача вважає, що позивачка ОСОБА_1 у цих правовідносинах не має права звернення до суду, оскільки це стосується корпоративних прав, а тому в цієї частині провадження також підлягає закриттю.

Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» пояснень до суду не надала.

Поштове відправлення (копія ухвали суду від 06.11.2024 року та позов з додатками), яке було направлено на поштову адресу третьої особи ОСОБА_2 , повернуто підприємством поштового зв`язку по причині закінчення терміну зберігання.

Відповідачем надані копії скарги ОСОБА_2 від 02.08.2024 року та інші документи, які стосуються прийняття оскаржуваного рішення. Згідно даних скарги ОСОБА_2 , в ній зазначена лише його поштова адреса, проте зазначені відомості представника адвоката Голубкова М.В., якого 17.12.2024 року телефонограмою повідомлено про наявність позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи ОСОБА_2 , ТОВ «ЗОРЯ» про визнання протиправним та скасування наказу та направлення позову за адресою ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).

30.12.2024 року повторно телефонограмою повідомлено про знаходження справи у провадженні суду адвоката Голубкова М.В., якій повідомив, що обізнаний про цю справу, проте знаходився у відрядженні, тому не ознайомився з матеріалами справи, що зробить це найближчим часом.

08.01.2025 року до суду надійшли пояснення представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Голубкова М.В., в яких представник стверджував про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо відсутності порушень строку подання скарги, представник вказав, що про факт вчинення оскаржуваних реєстраційних дій ОСОБА_2 дізнався 05.06.2024 року. Частиною 3 ст.34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.

Строк для подання скарги не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу подано до установи зв`язку чи направлено іншими засобами зв`язку.

Так, скаргу було підписано та направлено через оператора поштового ТОВ "Двадцять п`ять годин" (ЄДРПОУ 37585398) 02.08.2024, що підтверджується поштовою накладною №5910 від 02.08.2024. Отже скарга була подана без пропущення строку на її подачу.

Також представник у поясненнях навів свої доводи щодо протиправності реєстраційної дії, подання документів на реєстрацію не в повному обсязі, особою, яка не має повноважень. Представник вважає, що спірні правовідносини не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Державний реєстратор не є учасником правовідносин, що виникли на підставі реєстраційних дій, а тому й не може бути позивачем чи відповідачем у такій справі. На думку представника третьої особи Данілова Л.О. не має права на оскарження наказу МЮУ в жодному виді провадження.

Представник вважає, що наказ Міністерства юстиції України №2895/5 від 09.10.2024 року «Про задоволення скарги» є законним та скасуванню не підлягає, а щодо юрисдикції розгляду даного спору судом представник зазначив, що ОСОБА_1 у цих правовідносинах не має права звернення до суду з метою оскарження пункту 3 наказу, що стосуються тимчасового блокування державного реєстратора, в жодному виді провадження, а оскарження пунктів 1, 2, 4, в адміністративному судочинстві неможливо з огляду на те, що дані пункти відносяться до проведення державної реєстрації корпоративних прав, а тому провадження у частині позовних вимог про визнання протиправними пунктів 1,2,4 наказу від 09.10.2024 N2895/5 та наказу від 09.10.2024 №2895/5 підлягає закриттю.

Представник позивача ОСОБА_1 Кравцан В.М. подав до суду 20.01.2025 року клопотання про визнання недопустимими, неналежними та недостовірними доказами у справі поштову накладну про відправлення скарги 02.08.2024 року, надану представником третьої особи Голубковим М.В., зазначивши, що посилання на поштову накладну про відправлення скарги 02.08.2024 відсутні у висновку центральної Колегії МЮУ з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 09.09.2024 за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 02.08.2024, зареєстрованої в МЮУ 09.08.2024 за №CK-4086-24.

Колегія повинна була посилатися на копію поштового повідомлення для обґрунтування прийняття до розгляду скарги із порушенням строків як на підставу для поновлення строків для розгляду скарги. Ні у висновку Колегії МЮУ, ні в копіях документів, які надавались Міністерством юстиції України Даніловій Л.О., ні у відзиві на позовну заяву Міністерства юстиції України у цій справі жодним словом не згадується про наявність поштової накладної про відправлення скарги 02.08.2024.

Представник позивача просив звернути увагу на те, що копія поштової накладної, яка надана Міністерством юстиції України не відповідає вимогам належності та допустимості доказів, оскільки якість документа є такою, що не дозволяє ознайомитися із його змістом.

В обґрунтування своїх доводів щодо неналежності та недопустимості такого доказу як надана накладна представник позивача зазначив, що Єдиний державний реєстр операторів поштового зв`язку є у вільному доступі та розміщений на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку. Згідно даних Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку, станом на 04.12.2024 за адресою: 65020, Одеська область, м. Одеса, вул. Тираспольська, б.27/29, офіс 407 зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю "Двадцять п`ять годин" (37585398) (рішення НКРЗІ про внесення інформації до реєстру №460 від 01.12.2020). Однак, в графі «Територія України, де здійснюється діяльність у сфері надання послуг поштового зв`язку» навпроти ТОВ "Двадцять п`ять годин" зазначено : «Україна, м. Одеса».

Відповідно до п.7 Порядку ведення єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку 19.04.2023 року №138, зареєстровано в МЮУ 16.05.2023 р. за №816/39872 у реєстрі міститься така інформація про операторів поштового зв`язку: територія України, де здійснюється діяльність у сфері надання послуг поштового зв`язку.

Згідно з Додатком 1 до Порядку оператор поштового зв`язку подає відомості про територію України, на якій здійснюється діяльність у сфері надання послуг поштового зв`язку. Інформація зазначається відповідно до Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11. 2020 року №290 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 12.01. 2021 року №3), та вноситься шляхом зазначення відповідних адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад. Згідно Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, об`єктами Кодифікатора є одиниці адміністративно-територіального устрою та території територіальних громад України: - Автономна Республіка Крим; - області; - райони; - території територіальних громад; - населені пункти: міста, селища міського типу, села, селища; - райони у містах.

Представник позивача зауважує, що враховуючи викладене ТОВ «Двадцять п`ять годин» не вправі надавати послуги поштового зв`язку за межами міста Одеси. МЮУ знаходиться в місті Києві, то ТОВ «Двадцять п`ять годин» не тільки не мав повноважень на вручення поштових відправлень у місті Києві, та не міг отримувати поштове відправлення від відправника у м. Одесі адресоване одержувачу у місті Києві. Також є сумнівним те, що кур`єр із конвертом їхав із Одеси до Києва сім днів із 02.08.2024 по 09.08.2024 та тільки для того, щоб вкинути конверт із скаргою у скриньку в офісі Міністерства Юстиції України. Не висвітлені питання оплати послуг з наданням належних доказів.

Також представник позивача просив звернути увагу на те, що поштова накладна кур`єра ТОВ «Двадцять п`ять годин», яка надана до суду, є такою, що викликає сумнів у її достовірності, про що вказувалось неодноразово у судових рішеннях, які стосується саме цього підприємства. Так, у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 у справі №420/15308/24 зазначено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції суд наголосив, що про неодноразові зловживання сторонами процесу, які додавали до процесуальних документів докази надсилання останніх кур`єрською службою доставки ТОВ «Двадцять п`ять годин», зазначається в численних рішеннях Верховного Суду, зокрема в ухвалі від 15 квітня 2024 року (справа № 1522/19501/12), ухвалі від 16 травня 2024 року (справа № 521/9639/20), ухвалі від 04 травня 2023 року (справа № 521/9336/21), ухвалі від 22 січня 2020 року (справа № 815/7/18), ухвалі від 10 лютого 2022 року (справа № 420/14069/20), ухвалі від 29 липня 2021 року (справа №522/9601/19).

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Спірні правовідносини виникли між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень МЮУ щодо прийняття останнім Наказу №2895/5 від 09.10.2024 «Про задоволення скарги», який видано на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі центральна Колегія МЮУ) від 09.09.2024 за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 02.08.2024, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.2024 за №СК-4086-24.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є громадянкою України (паспорт НОМЕР_1 т.1 а.с.96-98) та відповідно до Витягу з ЄДРЮО, ФОП та ГФ від 27.10.2024 року вказана засновником ТОВ «ЗОРЯ» (дата державної реєстрації 11.04.2000 року). У вказаному витягу засновником також вказаний ОСОБА_2

ОСОБА_2 через свого представника адвоката Голубкова М.В. подав скаргу датовану 02.08.2024 року на дії та рішення державного реєстратора до МЮУ, яка зареєстрована 09.08.2024 року за №СК-4086-24 (т.2 а.с.19-27).

Скарга ОСОБА_2 прийнята до провадження та зацікавлені особи були повідомлені про те, що 09.09.2024 року відбудеться засідання центральної Колегії МЮУ по розгляду скарги; розгляд скарги під час воєнного стану проводиться без участі скаржника, суб`єкта оскарження, інших зацікавлених осіб. Також роз`яснено право надавати письмові пояснення (т.2 а.с.53-61).

На звернення позивачці від 23.08.2024 року їй направлена копія скарги ОСОБА_2 (т.1 а.с.49)

28.08.2024 року ОСОБА_1 подала до МЮУ клопотання та посилаючись на те, що скаржником пропущений строк звернення з вказаною скаргою просила надати їй копії поштових документів або скріншоти з системи електронного документообігу, або знімків екрану електронного листа в електронній формі (т.1 а.с.47).

МЮУ надало відповідь від 26.09.2024 року на звернення від 28.08.2024 року, в якій крім іншого, повідомила, що 09.08.2024 року через скриньку «Для звернення громадян», що розміщується у приміщенні МЮУ за адресою: м. Київ, пров. Рильський,10, адвокатом Голубковим М.В. подано скаргу, яку 09.08.2024 року зареєстровано у СЕД за вх.№СК-4086-24, що підтверджується штампом на першій сторінки паперового документу (скарги)

Скринька «Для звернення громадян» розміщується у приміщенні МЮУ, органу, установи юстиції у доступному для громадян місці. Кореспонденція зі скриньки вилучається щодня визначеними посадовими особами Департаменту комунікації, документообігу та контролю. На такій кореспонденції проставляється штамп з відміткою «Скринька» та зазначається дата вилучення (т.1 а.с.90-91).

Також позивачка подала до центральної Колегії МЮУ пояснення, в яких просила відмовити у задоволенні скарги та виклала доводи з яких вважала скаргу необґрунтованою (т.2 а.с.240-255).

Колегія МЮУ у висновку від 09.09.2024 року рекомендувала скаргу ОСОБА_2 задовольнити (т.1 а.с.34-45).

На підставі вказаного висновку прийнятий наказ №2895/5 від 09.10.2024 «Про задоволення скарги», згідно з яким: задоволено скаргу ОСОБА_2 від 02.08.2024 року (п.1); визнано вчиненою з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та анулювати реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 04.06.2024 № 1005441070034000629 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Гусєвою Юлією Вікторівною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОРЯ» (ідентифікаційний код юридичної особи 03767908) (п.2); Тимчасово блокувати державному реєстратору Юридичного департаменту Одеської міської ради Гусєвій Юлії Вікторівні доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань строком на 1 (один) місяць (п.3); виконання пункту 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству (п.4); виконання пункту 3 наказу покласти на державне підприємство «Національні інформаційні системи» (п.5).

Позивачка не погодившись з прийнятим МЮУ наказом за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 оскаржила його до Одеського окружного адміністративного суду.

Приймаючи до провадження позов ОСОБА_1 до МЮУ, треті особи ОСОБА_2 , ТОВ «ЗОРЯ» про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №2895/5 від 09.10.2024, який видано на підставі висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 09.09.2024 за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 02.08.2024, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.08.2024 за №СК-4086-24, суд керувався правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.06.2024 року по справі №420/8202/23, які в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах формулює виключно Велика Палата Верховного Суду. За відсутності такого висновку, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до ч.6 ст.346 КАС України, у випадках визначених у пунктах 1- 3 цієї частини тс.346 КАС України.

У випадку, коли у судах першої чи апеляційної інстанцій робилася заява про порушення правил предметної юрисдикції, учасник справи має обґрунтувати наявність судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах.

За наявності постанови Великої Палати Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа не передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду, проте скаржник має обґрунтувати необхідність застосування судами попередніх інстанцій такої правової позиції.

Верховним Судом наданий аналіз постанов Великої Палати Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 821/1504/17, від 18 вересня 2019 року у справі № 826/14632/17 та від 13 листопада 2019 року у справі № 826/2778/16 стосовно юрисдикційних питань, та зазначено про оскарження в них дій державних реєстраторів щодо здійснення ними реєстраційних дій, що стосуються зокрема, змін до установчих документів, корпоративних прав.

На противагу зазначеним фактичним обставинам у справах №821/1504/17, № 826/14632/17 та №826/2778/16, у справі, що розглядається, ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» оскаржує лише рішення Мін`юсту як суб`єкта владних повноважень щодо неналежного розгляду скарги на дії (рішення) державного реєстратора стосовно внесення змін до відомостей про юридичну особу в ЄДР з підстав невідповідності відомостей, зазначених у заяві про державну реєстрацію, відомостям, зазначеним у документах, поданих для державної реєстрації, та не заявляє позовних вимог щодо зобов`язання відповідача скасувати реєстраційну дію та/або вимог до державного реєстратора щодо здійснення реєстрації змін до відомостей про керівника та/або місцезнаходження юридичної особи.

Тобто, постанови Великої Палати Верховного Суду, якими Мін`юст та Компанія «Медісон Пасіфік Траст Лімітед» (Мadison Pacific Trust Limited) обґрунтовують порушення судами предметної юрисдикції, не є такими, що прийняті у справах з подібними підставами та предметом позову у подібних правовідносинах, і не підлягають застосуванню під час розгляду цієї справи.

Також Суд звертає увагу учасників справи на те, що справа № 826/7009/17 щодо визнання протиправними та скасування рішення державного реєстратора, і справи № 826/15468/17, № 640/20032/18 та № 910/838/20 про визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту і зобов`язання поновити реєстраційні записи - мають неподібні з цією справою підстави та предмети позовів.

До того ж Верховний Суд у постановах від 15 серпня 2018 року у справі № 826/8625/15, від 30 березня 2021 року у справі № 400/1825/20 та від 21 лютого 2024 року у справі № 826/8774/16 погодився із судами попередніх інстанцій про те, що спірні правовідносини щодо визнання протиправним та скасування наказу Мін`юсту, прийнятого за результатом розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, та зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну скаргу, є публічно-правовими та їх належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Отже, зазначені у касаційних скаргах правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду сформульовані у справах, в яких предметом оскарження були реєстраційні дії, або позовні вимоги стосувалися зобов`язання відповідача їх здійснити, що зумовлено, головним чином, незгодою позивачів з відповідними змінами, ухваленими щодо юридичних осіб, і саме це стало підставою для проведення або скасування реєстраційних дій. А тому, за висновками Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, такі спори мали вирішуватися у порядку господарського судочинства з огляду на первинність у правовідносинах корпоративних спорів та похідний характер спорів про правомірність наказів Мін`юсту, прийнятих відповідно до Порядку №1128.

Водночас висновок про публічно-правову природу спору, зроблений у справах, в яких предметом оскарження були виключно накази Мін`юсту за результатом розгляду скарг на рішення (дії або бездіяльність) державного реєстратора (суб`єкта державної реєстрації) з підстав порушення відповідачем встановленої процедури розгляду відповідних скарг або невідповідністю змісту наказу встановленим вимогам законодавства, але без необхідності безпосереднього втручання суду у самі реєстраційні дії та підстави їх вчинення.

Обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Відповідно до ч.10 ст.34 Закону України № 755-IV рішення, дії або бездіяльність Мін`юсту та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

У пункту 17 Порядку № 1128 передбачено, що у разі скасування судом рішення Мін`юсту за результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст забезпечує новий розгляд такої скарги відповідно до цього Порядку.

Таким чином, з урахуванням правового висновку Верховного Суду предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства у даній справі №420/33471/24 є виключно наказ Мін`юсту за результатом розгляду скарг на рішення (дії або бездіяльність) державного реєстратора (суб`єкта державної реєстрації) з підстав порушення відповідачем встановленої процедури розгляду відповідної скарги, але без необхідності безпосереднього втручання у самі реєстраційні дії та підстави їх вчинення.

З урахуванням вказаних висновків суд не приймає до уваги доводи представника відповідача та доводи представника третьої особи Кузькевича М.Д. щодо відсутності у позивача права на оскарження п.3 наказу, оскільки він стосується реєстратора, інших пунктів наказу з підстав того, що вони стосуються корпоративних прав, а тому провадження по справі підлягає закриттю. При цьому при відсутності клопотання (заяви) представника відповідача та представника третьої особи у встановленому КАС України порядку про закриття провадження у справі, суд оцінює наведені обставини саме лише як доводи відповідача та третьої особи викладені у відзиві на позов та поясненнях для відмови у задоволенні позову.

Отже суд розглядає дану справу лише з огляду на те, чи прийнятий оскаржуваний наказ з дотриманням МЮУ процедури його прийняття.

Суд дослідивши надані сторонами докази та оцінюючи їх в межах дотримання відповідачем встановленої процедури розгляду відповідної скарги дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Спірні правовідносини регламентовані Законом України від 15.05.2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі Закон України № 755-IV), Порядком №1128.

Відповідно до преамбули Закону України № 755-IV цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави (ч.1 ст.3 Закону).

Згідно з ч.1 ст.5 Закону систему органів у сфері державної реєстрації становлять:1) Міністерство юстиції України;2) інші суб`єкти державної реєстрації.

До повноважень Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації відповідно до п.8 ч.2 ст.5 Закону належить розгляд скарг на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України та прийняття обов`язкових до виконання рішень, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст.34 Закону України № 755-IV встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає, зокрема, скарги на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (п.1 ч.2 ст.34 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.34 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності.

Строк для подання скарги не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу подано до установи зв`язку чи направлено іншими засобами зв`язку.

Поновлення строку подання скарги не допускається.

Згідно з ч.4 ст.34 Закону скарга на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації подається у письмовій формі безпосередньо до суб`єкта розгляду скарги та має містити відомості про прізвище, ім`я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (місцезнаходження), номер телефону та/або адресу електронної пошти, суть (реквізити) оскаржуваного рішення, дій або бездіяльності, обставини, якими обґрунтовується порушення прав скаржника, а також прохання (вимоги) скаржника та дату складення скарги. Якщо з дня прийняття оскаржуваного рішення, здійснення дії або бездіяльності спливло більше двох місяців, а у випадку, передбаченому абзацем 3 ч.3 цієї статті, - більше одного місяця, скарга має містити також відомості про дату, коли скаржник дізнався про порушення своїх прав.

Частина 5 ст.34 Закону визначає строки розгляду скарг. Скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, повідомлення державних реєстраторів про виявлені ними факти використання їх ідентифікаторів доступу до Єдиного державного реєстру іншими особами розглядаються у строк не більше одного місяця з дня їх надходження.

У разі якщо в місячний строк розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації, повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Єдиного державного реєстру іншими особами провести неможливо, Міністерство юстиції України, його територіальні органи встановлюють необхідний строк для її розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний строк для вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати 45 днів.

Закінчення строку розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав не є підставою для повернення скарги, відмови в її задоволенні чи залишення її без розгляду.

Частиною 6 ст.34 Закону України № 755-IV встановлено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу:

про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);

про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації);

про залишення скарги без розгляду по суті.

Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації без розгляду по суті, якщо, зокрема: встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання (п.1); Міністерством юстиції України, його територіальним органом за результатами розгляду скарги з такого самого питання вже приймалося рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні (п.2); наявна інформація про відкрите за заявою скаржника судове провадження, предметом якого є оскарження тих самих рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації (п.3); скаргу подано особою, права якої у зв`язку з оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю у сфері державної реєстрації не порушено (п.4).

Частиною 7 ст.34 Закону встановлені види рішень, які приймаються Міністерством юстиції України, його територіальними органами у разі задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації або підтвердження факту використання ідентифікаторів доступу державного реєстратора до Єдиного державного реєстру іншими особами.

Згідно з ч.10 ст.34 Закону Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаного положення Закону постановою КМУ від 25.12.2015 року №1128 затверджений вказаний Порядок, якій відповідно до п.1 визначає процедуру здійснення Мін`юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту (далі - скарги у сфері державної реєстрації).

Пунктами 2, 3, 5 Порядку встановлено, що розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком.

Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Скарга у сфері державної реєстрації реєструється у день її надходження до Мін`юсту чи відповідного територіального органу відповідно до вимог законодавства з організації діловодства у державних органах.

Мін`юст чи відповідний територіальний орган розглядає скаргу у сфері державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації на предмет пересилання її за належністю відповідному територіальному органу чи Мін`юсту, а також встановлення підстав для відмови в її задоволенні, а саме, зокрема: закінчення встановленого законом строку подачі скарги.

Судом встановлено, що на виконання вимог ч.4 ст.34 Закону № 755-IV у скарзі ОСОБА_2 вказано, що про порушення своїх прав він дізнався 05.06.2024 року, що прийнято відповідачем та зазначено у висновку центральної Колегії МЮУ від 09.09.2024 року, на підставі якого прийнятий оскаржуваний наказ.

На скарзі ОСОБА_2 , яка підписана його представником адвокатом Голубковим М.В., поряд з підписом наявна дата 02.08.2024 року, тобто дата в межах встановленого 2-місячного строку для подання скарги до МЮУ відповідно до ч.3 ст.34 Закону №755-IV, проте у цій день вона не була подана до МЮУ.

Вказаною нормою (ч.3 ст.34 Закону №755-IV) визначено, що строк для подання скарги не вважається пропущеним, якщо до його закінчення скаргу подано до установи зв`язку чи направлено іншими засобами зв`язку. Поновлення строку подання скарги не допускається.

Судом встановлено, що скарга подана безпосередньо до МЮУ 09.08.2024 року через скриньку «Для звернення громадян».

У відповіді МЮУ від 26.09.2024 року на адресу позивача зазначено, що організація документообігу МЮУ здійснюється за допомогою системи електронного документообігу (СЕД). Реєстрація вхідної кореспонденції здійснюється реєстратором після проведення попереднього розгляду документа. Розділом ІІ Порядку розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у МЮУ, його територіальних органах, підприємствах, установах та організаціях, що належить до сфери його управління, затвердженого наказом МЮУ 15.02.2017 року №388/5, визначено, що звернення громадян, запити на отримання публічної інформації надсилаються поштою з використанням мережі Інтернет, інших засобів комунікації, передаються громадянином особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства України, через скриньку «Для звернення громадян» або подаються на особистому прийомі громадян.

Скринька «Для звернення громадян» розміщується у приміщенні МЮУ, органу, установи юстиції у доступному для громадян місці. Кореспонденція зі скриньки вилучається щодня визначеними посадовими особами Департаменту комунікації, документообігу та контролю. На такій кореспонденції проставляється штамп з відміткою «Скринька» та зазначається дата вилучення.

09.08.2024 року через скриньку «Для звернення громадян», що розміщується у приміщенні МЮУ за адресою: м. Київ, пров. Рильський,10, адвокатом Голубковим М.В. було подано скаргу, яку 09.08.2024 року зареєстровано у СЕД за вх.№СК-4086-24, що підтверджується штампом на першій сторінки паперового документу (скарги) (т.1 а.с.90-91).

У відзиві на позов представник відповідача зазначає, що скаржник звернувся до Центральної Колегії МЮУ 02.08.2024 року. Проте у наступному абзацу вказує, що вказана скарга була зареєстрована у МЮУ 09.08.2024 року за вх.№СК-4086-24.

Представник відповідача у відзиві на позов не спростовує підстави позову щодо пропуску скаржником строку звернення до МЮУ, а також зазначає, що під час розгляду скарги Мін`юст оцінює обставини пропуску заявником строку на оскарження дій державного реєстратора, що не позбавляє заінтересованих осіб права оскаржити відповідний наказ Мін`юсту з мотивів пропуску заявником строку на оскарження дій державного реєстратора та спростувати відповідні висновки у судовому порядку.

Проте висновок Центральної Колегії МЮУ від 09.09.2024 року не містить взагалі оцінки пропуску скаржником строку звернення зі скаргою до МЮУ, а лише вказано , що розглядається скарга від 02.08.2024 року, яка зареєстрована в МЮУ 09.08.2024 року. Також у Висновку визнано викладений у скарзі факт того, що про обставини порушення своїх прав скаржник дізнався 05.06.2024 року (т.2 а.с.165-168).

Таким чином, оскільки скаржником скарга подана до МЮУ 09.08.2024 року, ним пропущений встановлений ч.3 ст.34 Закону №755-IV 2-місячний строк звернення з вказаною заявою.

Вказаною нормою передбачена лише одна підстава за якою строк для подання скарги не вважається пропущеним, а саме якщо до його закінчення скаргу подано до установи зв`язку чи направлено іншими засобами зв`язку.

Отже датою подання скарги є не дата, яка зазначена в скарзі при її підписанні, а саме дата подання її до МЮУ або до установи зв`язку чи направлено іншими засобами зв`язку.

Частиною 3 ст.34 Закону встановлено, що поновлення строку подання скарги не допускається.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 пропустив строк звернення до МЮУ зі скаргою на дії державного реєстратора.

При цьому суд не приймає до уваги доводи представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Голубкова М.В., що ним не пропущений строк звернення зі скаргою та таким доказом є накладна ТОВ «Двадцять п`ять годин», на якій значиться, що скарга надана кур`єрській службі 02.08. 2024 року, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази повинні бути допустимими. Статтею 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.75,76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд дійшов висновку, що накладна кур`єрської доставки з відміткою, що відправлення прийнято 02.08.2024 року не є належним та допустимим доказом дотримання строків звернення ОСОБА_2 зі скаргою до МЮУ

Діяльність кур`єрських служб з надання послуг доставки поштових відправлень регулюється Законом України "Про поштовий зв`язок" та здійснюється у відповідності з положеннями Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі Правила №270).

Статтею 1 Закону України "Про поштовий зв`язок" визначено, що поштовий зв`язок це приймання, обробка, перевезення та доставка (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій. Оператор поштового зв`язку (оператор) - суб`єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв`язку.

У відповідності до статті 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

Правилами надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 передбачено, що надання послуг поштового зв`язку (кур`єрська доставка поштових відправлень), окрім іншого, повинно підтверджуватись розрахунковим документом (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту.

Отже, надання накладної служби кур`єрської доставки без відповідного розрахункового документа не може вважатися належним доказом подання відповідного документа у день, зазначений на відповідній накладній. При цьому суд приймає до уваги доводи представника позивача щодо території, на якій може здійснювати послуги кур`єрської доставки ТОВ «Двадцять п`ять годин», а саме м. Одеса. Крім того, відповідач на неодноразові звернення позивачці в МЮУ надати належні докази дотримання строків звернення ОСОБА_2 зі скаргою до МЮУ лише повідомляв про надходження скарги через скриньку «Для звернення громадян».

Представник відповідача у відзиві на позов зазначає, що під час розгляду скарги Мін`юст оцінює обставини пропуску заявником строку на оскарження дій державного реєстратора, що не позбавляє заінтересованих осіб права оскаржити відповідний наказ Мін`юсту з мотивів пропуску заявником строку на оскарження дій державного реєстратора та спростувати відповідні висновки у судовому порядку.

Але висновок Центральної Колегії МЮУ від 09.09.2024 року не містить взагалі оцінки пропуску скаржником строку звернення зі скаргою до МЮУ, а лише вказано, що розглядається скарга від 02.08.2024 року, яка зареєстрована в МЮУ 09.08.2024 року. Також у Висновку визнано викладений у скарзі факт того, що про обставини порушення своїх прав скаржник дізнався 05.06.2024 року.

Верховний Суд в постанові від 06.08.2024 року у справі №420/25117/23 зазначив, що колегія судів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що надання накладної служби кур`єрської доставки без відповідного розрахункового документа не може вважатися належним доказом подання апеляційної скарги у день, зазначений на відповідній накладній.

Суд звертає увагу на те, що у цьому конкретному випадку право доступу до суду не можна вважати порушеним, оскільки відповідач мав можливість звернутись до суду в порядку та строки визначеному як процесуальним законодавством, так і судом. Адже національне процесуальне законодавство з регулювання цього питання є достатньо чітким для його розуміння та виконання, розумних сумнів у не відповідності вимогам «якості» закону не виникає, ознак свавільного втручання у права заявника не вбачається. При цьому, перед скаржником поставала задача довести обставини або своєчасного звернення з апеляційною скаргою до суду, або у випадку для того підстав на поновлення строку, чого останнім зроблено не було та належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів суду не надано.

Вказана позиція викладена у постановах П`ятого адміністративного апеляційного суду від 10.09.2024 року та ухвалі від 31.05.2024 року у справі №420/33707/23, в якій крім іншого колегія суддів зазначила, що про неодноразові зловживання сторонами процесу, які додавали до процесуальних документів докази надсилання останніх кур`єрською службою доставки ТОВ «Двадцять п`ять годин», зазначається в численних рішеннях Верховного Суду, зокрема в ухвалі від 15 квітня 2024 року (справа №1522/19501/12), ухвалі від 16 травня 2024 року (справа №521/9639/20), ухвалі від 04 травня 2023 року (справа №521/9336/21), ухвалі від 22 січня 2020 року (справа №815/7/18), ухвалі від 10 лютого 2022 року (справа № 420/14069/20), ухвалі від 29 липня 2021 року (справа №522/9601/19).

При цьому в ухвалі від 15.04.2024 року у справі №1522/19501/12 обираючи стандарт доказування, який має використовуватися, слід віддати перевагу стандарту «поза розумним сумнівом» перед стандартом «баланс ймовірностей». Це означає, що в достовірності факту не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що у його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини. Так, у параграфі 55 рішення Європейського суду з прав людини від 15 лютого 2012 року у справі «Гриненко проти України» зазначається, що при оцінці доказів Європейський суд зазвичай застосовує стандарт доведення «поза всяким розумним сумнівом». Однак доведення повинно будуватися на сукупності досить надійних, чітких і послідовних припущень або аналогічних неспростовних презумпції фактів.

Враховуючи висновок Верховного Суду, що надання накладної служби кур`єрської доставки без відповідного розрахункового документа не може вважатися належним доказом подання відповідного документа у день, зазначений на відповідній накладній, суд дійшов висновку, що відсутні належні та допустимі докази дотримання ОСОБА_2 строку звернення зі скаргою в МЮУ, за результатами розгляду якою прийнятий оскаржуваний наказ.

Пунктом 1 абз.2 ч.6 ст.34 Закону України № 755-IV визначено, що Міністерство юстиції України, його територіальні органи залишають скаргу на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації без розгляду по суті, якщо встановлений цим Законом для подання скарги строк сплив до дня її подання.

При вирішенні вказаного припису Закону у МЮУ відсутня будь-яка дискреція щодо прийняття рішення, єдиним рішенням є - залишення скарги без розгляду, оскільки згідно з ч. 3 ст.34 Закону поновлення строку подання скарги не допускається.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що наказ МЮУ №2895/5 від 09.10.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд вважає, що встановлені обставини для задоволення позовних вимог позивача є достатніми для прийняття рішення по справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конмтитуцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Статтями 72-76 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На час прийняття рішення суд не вирішує питання витрат на правничу допомогу, оскільки в матеріалах справи наявний лише договір про надання правничої допомоги від 16.07.2024 року та додаток до нього про вартість окремих дій та відсутні докази розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, яка встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,5,6,7,9,241-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького,13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622), треті особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря» (село Новоселівка, Роздільнянський район, Одеська область, 67413, код ЄДРПОУ 03767908) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №2895/5 від 09.10.2024 року «Про задоволення скарги».

Стягнути з Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва