Ухвала

від 23.01.2025 по справі 620/16838/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 січня 2025 року м. Чернігів справа № 620/16838/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Дубіної М.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства «Документ», Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державна міграційна служба України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

20.12.2024 ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства «Документ» (далі - ДП«Документ») щодо надіслання до відокремленого підрозділу ДП «Документ» - філії в Польщі у м. Варшава паспорта громадянина України для виїзду за кордон на його ім`я для видачі цього паспорту;

зобов`язати ДП «Документ» надіслати до відокремленого підрозділу ДП «Документ» - філії в Польщі у м. Варшава паспорт громадянина України для виїзду за кордон на його ім`я для видачі цього паспорту.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Дубіної М.М. від 30.12.2024 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою суду від 07.01.2025 залучено до участі у цій справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Документ» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, як другого відповідача Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області та як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державну міграційну службу України.

Ухвалою суду від 15.01.2025 витребувано додаткові докази у справі у ДП «Документ» та Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області.

Перевіряючи наявні у матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху.

Змістом частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.

Суд зазначає, що предметом спору у цій справі є оскарження бездіяльності ДП «Документ» щодо надіслання до відокремленого підрозділу ДП «Документ» - філії в Польщі у м. Варшава паспорта громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_1 для видачі цього паспорту.

Вирішуючи питання щодо відповідності цієї позовної заяви вимогам статті 161 КАС України стосовно обов`язку позивача додати до позову заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду (частина шоста статті 161 цього Кодексу), у тому числі у разі встановлення цього факту судом після відкриття провадження у справі, суд вважає за необхідне вказати на таке.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи документів, позивач 28.02.2024 звернувся до відокремленого підрозділу ДП «Документ» - філії в Польщі у м. Варшава з метою оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Так, на ім`я позивача цей паспорт виготовлений 05.03.2024 та доставлений до відокремленого підрозділу ДП «Документ» - філії в Польщі у м. Варшава, для подальшої його видачі - 03.12.2024, що підтверджує експрес накладна, як доказ надсилання до ДП «Документ» Філії в Польщі та супровідний лист Ужгородського відділу №1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 02.05.2024 №2110-1708/2110.18-24.

Як визначено пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України від 10.06.2022 №678 «Про реалізацію експериментального проекту щодо оформлення паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон громадянам України, які перебувають за межами України, оформлення, обміну іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають в Україні, посвідки на постійне проживання під час їх перебування за межами України», паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, посвідка оформлюються у строки, встановлені законодавством, та видаються у строк до трьох місяців з дня прийняття відповідного рішення для їх оформлення.

Також відповідно до пункту 8 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 №152, паспорт для виїзду за кордон видається:

1) не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети для його отримання;

2) не пізніше ніж через сім робочих днів з дня оформлення заяви-анкети для його термінового отримання;

3) у строк до трьох місяців - у разі оформлення заяви-анкети в закордонній дипломатичній установі;

4) у строк до трьох робочих днів - у зв`язку з необхідністю термінового виїзду за кордон, пов`язаною з нагальною потребою в лікуванні від`їжджаючого, від`їздом особи, яка супроводжує тяжкохворого, чи смертю родича, який проживав за кордоном;

5) у строк до 10 робочих днів - у разі виїзду на постійне проживання за кордон усиновленої іноземцями дитини - громадянина України.

Тобто граничний термін для видачі паспорта був 05.06.2024, який включає в себе й дії щодо надсилання такого паспорту до відокремленого підрозділу ДП «Документ» - філії в Польщі у м. Варшава для його видачі.

Натомість, ОСОБА_1 подано до суду цей позов 20.12.2024, тобто з пропуском встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав шляхом невидачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон відповідно до заяви-приєднання №1784719 до публічного договору про надання послуг від 28.02.2024.

При цьому, звернення позивача 22.08.2024 до ДП «Документ» із заявою щодо затримання видачі паспорту не змінює момент, з якого він дізнався чи повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли останній почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у цьому випадку.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду регламентовано положеннями статті 122 КАС України, частиною першою якої визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Варто відзначити, що строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише посилатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права і саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

При цьому, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку.

Тому, обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на звернення до суду, встановлений законом, може бути підставою для висновку про його пропуск з поважних причин.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Так, суд констатує, що позивачем не додано до позову заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами поважності причин такого пропуску, які б підтверджували обставини, існування яких значною мірою утруднило або ж унеможливило реалізацію права на судовий захист у межах встановленого для цього строку звернення до суду.

Згідно з частиною третьою статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктами 6 та 7 частини першої статті 167 КАС України серед загальних вимог до форми та змісту письмового клопотання встановлено, що таке клопотання повинно містити перелік документів та інших доказів (за наявності), що до нього додаються, а також інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Аналіз викладених положень КАС України дає підстави для висновку, що при зверненні до суду з письмовим клопотанням щодо вирішення певного питання заявник повинен надати відповідні докази (за наявності), які підтверджують викладені у клопотанні обставини.

У свою чергу, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовано положеннями статті 123 КАС України, відповідно до частини першої якої, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно із частинами другою та третьою статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З урахуванням викладеного, вказані недоліки позивач може усунути у десятиденний строк з дня вручення копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, подавши до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з вказанням підстав для його поновлення та доказів поважності причин такого пропуску.

У разі неусунення позивачем наведених вище недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, його позовна заява буде залишена без розгляду (частина п`ятнадцята статті 171 КАС України).

Керуючись статтями 123, 123, 161, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Документ», Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державна міграційна служба України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Надати позивачу строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків його позовної заяви.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Марія ДУБІНА