Постанова

від 24.01.2025 по справі 540/6733/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 540/6733/21

Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,

повний текст судового рішення

складено 04.07.2024, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,при секретарі Марченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року по справі за позовом приватного підприємства «Агрофірма «Милівська» до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року приватне підприємство «Агрофірма «Милівська» (надалі позивач, Підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.08.2021 року №00118770722.

Викладене в позовній заяві обґрунтування позовних вимог зводиться до того, що відповідач неправомірно виніс спірне повідомлення-рішення, оскільки воно ґрунтуються на безпідставних висновках акту документальної позапланової виїзної перевірки позивача №1947/21-22-07-02/36008486 від 08.06.2021 року, в якому податковий орган дійшов помилкових висновків про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість (ПДВ) за результатами задекларованих позивачем господарських операцій з ТОВ «Діннер Вайс», ТОВ «Грін Форсес», ТОВ «Завод біодобрив «Тривко»».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №568-ж1 від 26.05.2021 року та направлення на проведення перевірки №953/21-22-07-22 від 26.05.2021 року, уповноваженим представником контролюючого органу було проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Агрофірма «Милівська» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками: ТОВ «Діннер Вайс» (код 42185130) за травень 2019, ТОВ «Грін Форсес» (код 42163942) за травень 2019, ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» (код 31370953) за серпень 2020, подальшого використання (реалізації, списання) придбаного товару та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт перевірки №1947/21-22-07-02/36008486 від 08.06.2021 року (т.1 а.с.14-38) (надалі - акт перевірки).

За висновками акту перевірки позивачем допущено порушення п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 1148478,00 грн., у тому числі по періодам: за травень 2019 року - на суму 648438,00 грн. та за серпень 2020 року - на суму 500040,00 грн..

На підставі акту перевірки відповідач виніс спірне податкове повідомлення від 11.08.2021 року №00118770722, яким збільшив позивачу суму податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 1435597,50 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 1148478,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 287119,50 грн. (т.1 а.с.39-40).

Аналіз змісту акту перевірки свідчить про те, що податковий орган не погоджується з правомірністю формування позивачем податкового кредиту по операціям з ТОВ «Діннер Вайс» на суму ПДВ 200002,00 грн., з ТОВ «Грін Форсес» на суму ПДВ 448436,00 грн. та з ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» на суму ПДВ 500040,00 грн., оскільки не визнає реальність господарських операцій позивача з цими контрагентами.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Діннер Вайс», ТОВ «Грін Форсес» та ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» позивач надав до суду документи, які, на думку позивача, підтверджують його позицію, і з яких вбачаються наступні обставини.

По операціям з ТОВ «ДІННЕР ВАЙС».

ПП «Агрофірма «Милівська» (як покупець) уклала з ТОВ «ДІННЕР ВАЙС» (як постачальником) Договір поставки нафтопродуктів №ДВ-30/05/19 від 30.05.2019 року (далі Договір №ДВ-30/05/19) (т.1 а.с.46-48), за п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти (далі товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

За п.1.2 Договору №ДВ-30/05/19 номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюється сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/чи у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, котрі являються специфікацією у розумінні ст.266 Господарського кодексу України та складають невід`ємну частину цього Договору.

Згідно п.1.4 Договору №ДВ-30/05/19 якість товару, який поставляється, повинна відповідати діючим ДСТУ і у випадках, передбачених діючим законодавством, супроводжуватись паспортами якості та/або сертифікатами відповідності заводу-виробника.

Відповідно до п.3.3 Договору №ДВ-30/05/19 право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару, що вказана в накладних документах на товар (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі).

За п.3.4 Договору №ДВ-30/05/19 датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів банківською установою на банківський рахунок постачальника

Щомісячно сторони підписують акт звірки взаєморозрахунків (п.3.5 Договору №ДВ-30/05/19).

На підтвердження поставки дизельного палива за вищезазначеним Договором №ДВ-30/05/19 позивач надав до суду та контролюючого органу наступні первинні документи: видаткову накладну №86 від 31.05.2019 року на дизельне паливо на 34350 л. на суму 788950,80 грн., з яких ПДВ 131491,80 грн., видаткову накладну №87 від 31.05.2019 року на дизпаливо ДТ-Л-К5, сорт С на 17119 л. на суму 411061,43 грн., з яких ПДВ 68510,24 грн. (загальний розмір ПДВ 200002,04 грн.); платіжне доручення №743 від 03.07.2019 року на суму 1200012,23 грн., з яких ПДВ 200002,04 грн.; картку рахунку №631 за 01.05.2019 року по 30.09.2019 року, товарно-транспорту накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №86 від 31.05.2019 року на 34350 літрів дизельного палива, товарно-транспорту накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №88 від 31.05.2019 року на 17119 літрів дизпалива (т.1 а.с.49-53).

Крім того, позивачем було надано складені ТОВ «ДІННЕР ВАЙС» та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №64 від 31.05.2019 року та №65 від 31.05.2019 року за фактом поставки позивачу дизельного палива (т.1 а.с.52, 53 зв.ст.), що представниками відповідача за час розгляду справи не заперечувалось.

По операціям з ТОВ «ГРІН ФОРСЕС».

ПП «Агрофірма «Милівська» (як покупцем) та ТОВ «ГРІН ФОРСЕС» (як постачальником) було укладено Договір поставки нафтопродуктів №ГФ-29/05/19 від 29.05.2019 року (далі Договір №ГФ-29/05/19) (т.1 а.с.54-56), за п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в Договорі, нафтопродукти (далі товар), найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

На підтвердження поставки дизельного палива за Договором №ГФ-29/05/19 позивач також надав до суду та контролюючого органу наступні первинні документи: видаткову накладну №153 від 30.05.2019 року на дизельне паливо ДТ-Л-К5, сорт С на 14900,446 л. на суму 337226,88 грн., з яких ПДВ 56204,48 грн., видаткову накладну №151 від 30.05.2019 року на дизельне паливо ДТ-Л-К5, сорт С на 25289,8 л на суму 572358,72 грн., з яких ПДВ 95393,12 грн., видаткову накладну №156 від 30.05.2019 року на дизельне паливо ДТ-Л-К5, сорт С на 28000 л. на суму 633696,00 грн., з яких ПДВ 105616,00 грн., видаткову накладну №152 від 29.05.2019 року на дизельне паливо ДТ-Л-К5, сорт С на 8587,15 л. на суму 194344,37 грн., з яких ПДВ 32390,73 грн., видаткову накладну №150 від 29.05.2019 року на дизельне паливо ДТ-Л-К5, сорт С на 32108,147 л на суму 726671,57 грн., з яких ПДВ 121111,93 грн., видаткову накладну №157 від 30.05.2019 року на дизельне паливо ДТ-Л-К5, сорт С на 10000 л на суму 226320,00 грн., з яких ПДВ 37720,00 грн. (загальний розмір ПДВ 448436,26 грн.); картку рахунку №203 за 01.05.2019 року по 30.09.2019 року;

товарно-транспорту накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №153 від 30.05.2019 року на 14900,446 л дизельного палива ДТ-Л-К5;

товарно-транспорту накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №151 від 30.05.2019 року на 25289,8 л дизельного палива ДТ-Л-К5;

товарно-транспорту накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №156 від 30.05.2019 року на 28000 л дизельного палива ДТ-Л-К5;

товарно-транспорту накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №152 від 29.05.2019 року на 8587,15 л дизельного палива ДТ-Л-К5;

товарно-транспорту накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №150 від 29.05.2019 року на 32108,147 л дизельного палива ДТ-Л-К5.

Позивачем також було надано до суду складені ТОВ «ГРІН ФОРСЕС» та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №152 від 30.05.2019 року, №160 від 30.05.2019 року, №151 від 29.05.2019 року та розрахунок коригування до неї №157 від 29.05.2019 року, №150 від 29.05.2019 року та розрахунок коригування до неї №156 від 29.05.2019 року, №161 від 30.05.2019 року, №153 від 30.05.2019 року та розрахунок коригування до неї №159 від 30.05.2019 року за фактом поставки позивачу дизельного палива (т.1. а.с.58, 60-64, 68-69), відомості в яких відповідачем також за час розгляду справи не оспорювались.

По операціям з ПП «Агрофірма «Милівська».

28 серпня 2020 року між ПП «Агрофірма «Милівська» (як покупцем) та ТОВ «Завод Біодобрив «ТРИВКО» (як постачальником) було укладено Договір поставки №2808-2 (далі Договір №2808-2) (т.1 а.с.70-72), за п.1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, згідно узгодженої сторонами Специфікації (Додаток до цього Договору) поставити - добавку органічну (технічні умови: ТУ У 20.1-31370953-002:2017), далі товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Згідно п.4.6 Договору №2808-2 приймання-передача товару оформлюється накладною, яка підписується уповноваженими представниками сторін чи транспортною організацією (перевізником), залежно від погоджених сторонами базових умов постачання товару. Право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі відповідної партії товару покупцю чи транспортній організації, залежно від погоджених сторонами базових умов постачання товару. Товар вважається прийнятим покупцем по кількості та якості, з дати підписання представником покупця (перевізника) накладної.

На підставі Договору №2808-2 було складено Специфікацію №1 від 28.08.2020 року, згідно якої ТОВ «Завод Біодобрив «ТРИВКО» поставляє ПП «Агрофірма «Милівська» добавку органічну ТУ У 20.1-31370953-002:2017, код УКТ ЗЕД 3105209000 в каністрах у кількості 8334,00 л вартістю 3000240,00 грн., з яких ПДВ 500040,00 грн. (т.1. а.с.73).

На підтвердження виконання Договору №2808-2 позивачем надано до суду та контролюючого органу акт звіряння взаємних розрахунків за період 28.08.2020 року по 31.05.2021 року (т.1 а.с.78).

Додатково до суду та контролюючого органу було надано Договір зберігання №2808-2-3Б від 28.08.2020 року (далі Договір №2808-2-3Б), складеного між ПП «Агрофірма «Милівська» (як поклажодавцем) та ТОВ «Завод Біодобрив «ТРИВКО» (як зберігачем) (далі сторони), за п.1.1 якого поклажодавець передає зберігачу, а зберігач приймає у відповідальне зберігання та зобов`язується повернути поклажодавцеві у схоронності добавку органічну (технічні умови - ТУ У 20.1-31370953-002:2017) (далі товар) (т.1. а.с.76-78).

За п.1.2 Договору №2808-2-3Б приймання-передача товару на зберігання здійснюється на підставі актів приймання-передачі товару на зберігання, що є невід`ємною частиною Договору.

Згідно п.2.1 Договору №2808-2-3Б товар передається зберігачу на відповідальне зберігання окремими партіями протягом строку дії даного Договору.

Послуги зберігання нараховуються зберігачем останнім днем поточного кварталу у розрахунку 1200,00 грн. за місяць, у т.ч. ПДВ 200,00 грн. (п.4.1 Договору №2808-2-3Б).

Відповідно до п.4.5 Договору №2808-2-3Б підтвердженням надання послуг зі зберігання є акт надання послуг, який підписується сторонами щоквартально.

На підтвердження передання до ТОВ «Завод Біодобрив «ТРИВКО» на зберігання органічних добрив згідно Договору №2808-2 та Договору №2808-2-3Б, позивачем надано до суду та контролюючого органу наступні первинні документи: акт прийому-передачі товару на зберігання №1 від 28.08.2020 року, відповідно до якого ТОВ «Завод Біодобрив «ТРИВКО» прийняв на відповідальне зберігання добавку органічну у кількості 8334,00 грн. (т.1 а.с.77), акт надання послуг №134 від 30.09.2020 року, акт надання послуг №281 від 31.12.2020 року, акт надання послуг №53 від 31.03.2021 року (т.1. а.с.74-75); акти звіряння взаємних розрахунків за період 28.08.2020 року по 31.05.2021 року (т.1 а.с.79).

У наданих під час апеляційного перегляду додаткових письмових поясненнях по суті господарської операції з придбання органічної добавки у ТОВ «Завод Біодобрив «ТРИВКО» в серпні 2020 року позивач пояснив наступне:

- придбана у ТОВ «Завод Біодобрив «ТРИВКО» добавка органічна направлена на стимуляцію росту і розвитку рослин, підвищенню стійкості рослин до захворювань і пригніченню патогенної мікрофлори;

- дана добавка не була використана позивачем в 2021 році, так як стан озимих культур був задовільний і тільки після поновлення вегетації було прийнято рішення про внесення добавки;

- до 02.02.2022 року дана біодобавка зберігалась у ТОВ «Завод Біодобрив «ТРИВКО» на підставі укладеного з ним договору зберігання органічної добавки №2808-2-ЗБ від 28.08.2020 року, а 02.02.2022 року була перевезена до ПП «Агрофірма «Милівська» перевізником - ТОВ «ТК Автохаус» на підставі укладеного позивачем з ним договору про надання послуг перевезення від 01.02.2022 року. В бухгалтерському обліку передача товару на зберігання та зі зберігання відображена на рахунку 281 (картка додається);

- в період 03-18 лютого 2022 року вказану добавку в кількості 8334 л. було внесено на озимі культури: пшеницю 1080,8 га, ячмінь 400 га, ріпак 300 га. методом обприскування по листу трактором МТЗ-82 з оприскувачем ОГІК-2000 «Одіссей» по нормі використання 4,7 літри на 1 гектар посівної площі. Внесення добавки відображено рухом по рахунку 208 (картка додається);

- оплата за придбану добавку органічну згідно п.2.4 договору поставки №2808-2 від 28.08.2020 року повинна відбутися протягом 180 календарних днів після отримання товару (березень 2021 року), але 18.02.2021 року ПП «Агрофірма «Милівська» та ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» уклали додаткову угоду №1 до договору, де п.2.4 Договору викладено в такій редакції: «Покупець здійснює оплату шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника до 31.12 2021». Станом на 23.01.2025 року розрахунок за товар та зберігання не зроблено, що підтверджує сальдо по рахунку 631. Дана заборгованість, щодо якої минув строк позовної давності, повинна визначатися в обліку як безнадійна заборгованість, однак, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений Податковим кодексом України, зупиняється на строк дії такого стану на підставі п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Оскільки Указом №64/2022 воєнний стан в Україні введено з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року і продовжує свою дію на даний час, то дана заборгованість продовжує обліковуватися і підставі для її списання як безнадійної відсутні.

На підтвердження вказаних обставин позивач додатково долучив до справи документи про перевезення та використання цієї добавки, а саме: договір з ТОВ «ТК Автохаус» про надання послуг перевезення від 01.02.2022 року, акт приймання-передачі послуг від 02.02.2022 року, ТТН №0202 від 02.02.2022 року, акт №3 про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за лютий 2022 року, обліковий лист №8 тракториста-машиніста за лютий 2022 року, та акти списання №СпТ-000006. №СпТ-000007, №СпТ-000014 від 20.02.2022 року; картка по рахунку 208 з відображенням операції про надходження добавки органічної 02.02.2022 року та про її списання 20.02.2022 року.

Також позивачем було надано первинну документацію стосовно здійснення ним господарської діяльності щодо вирощування зернових культур у спірний період, а саме: звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року, звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 липня 2019 року, звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01 серпня 2019 року, звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 2019 року (згідно відповідних квитанцій, зазначені звіти були подані на реєстрацію позивачем до Держстату) (т.1 а.с.95-105); оборотно-сальдову відомість по рахунках приватного-підприємства у період 2019 року, яка свідчить про придбання позивачем необхідного технічного обладнання для вирощування зернових культур та збирання врожаю (т.1 а.с.106-110), договори оренди сільськогосподарської техніки з обслуговуючим персоналом №6/П від 04.06.2019 року (з додатками), акти приймання-передачі техніки та акти виконаних робіт (т.1 а.с.121-124), а також первинну документацію, що свідчить про наявність у підприємства необхідних приміщень для зберігання сільськогосподарської техніки та зерна, а саме: договір найму (оренди) ангару від 01.07.2018 року та акт приймання-передачі ангару від 01.07.2018 року, договір найму (оренди) будівлі зерносховища від 01.07.2021 року та акт приймання-передачі будівлі зерносховища від 01.07.2018 року (т.1. а.с.116-119).

Додатково позивачем було надано та судом досліджено первинну документацію, що свідчить про наявність у позивача на праві оренди резервуарів, власниками яких є ТОВ СП «Злато Таврії», для зберігання в них паливно-мастильних матеріалів, що підтверджується наступною документацією: договорами найму (оренди) резервуару від 01.07.2018 року (т.1. а.с.112-115) та актами прийому-передачі резервуарів від 01.07.2018 року (т.1 а.с.113, 115).

Відхиляючи викладені в акті перевірки доводи щодо нереальності вищевказаних операцій позивача з ТОВ «ДІННЕР ВАЙС», ТОВ «ГРІН ФОРСЕС» та ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції навів наступні узагальнені доводи та висновки:

- у спірний період вказані контрагенти були належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридичні особи, перебували на обліку в податковому органі та відповідно до видів їх господарської діяльності за КВЕД могли поставляти позивачу дизельне паливо, що відповідає відомостям у наданій первинній документації, будь-яких записів щодо відсутності вищевказаних контрагентів за їх місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до ЄДРПОУ не вносилось (т.1 а.с.80-86, 86-92);

- можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність у позивача, як покупця товару, права на формування витрат у бухгалтерському та податковому обліку, а відповідно і податкового кредиту з податку на додану вартість;

- в ході розгляду даної справи відповідачем також не було пред`явлено до суду будь-яких належних доказів нереальності правочинів, укладених між ПП «Агрофірма «Милівська» та його контрагентами;

- посилання в акті перевірки на певні порушення при складанні товаро-транспортних накладних ТОВ «ДІННЕР ВАЙС» не можуть доводити відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару;

- також не підлягають врахуванню посилання податкового органу в акті перевірки на те, що видаткові накладні ТОВ «ДІННЕР ВАЙС» та ТОВ «ГРІН ФОРСЕС» складені із порушенням чинного законодавства, оскільки досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити визначені законом, а податковим органом не було наведено суттєвих зауважень до оформлення вказаних первинних документів, які б ставили під сумнів їх реальність чи не давали з`ясувати їх суть під час проведення господарської операції.

- посилання податкового органу на відсутність у позивача фізичних можливостей для здійснення фінансово-господарських операцій у спірний період є безпідставними;

- позивачем підтверджена технічна можливість у період травня 2019 року для зберігання тієї кількості палива, яке було поставлено контрагентами позивача в цей період;

- позивач може нести відповідальність за достовірність і своєчасність лише самостійного обчислення та внесення відповідних відомостей про податкову звітність, але не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та дотримання податкової дисципліни, в тому числі і за складення та реєстрацію відповідних акцизних накладних, що є обов`язком виключно його контрагентів постачальників палива;

- відсутність у позивача відповідних сертифікатів якості на пальне не може свідчити про порушення позивачем податкового законодавства та штучного формування витрат та податкового кредиту;

- посилання податкового органу на те, що за даними обліку інформаційної підсистеми «ГАРПУН» інформаційного порталу Національної поліції України не було підтверджено факту транспортування контрагентами позивача дизельного палива транспортом, зазначеним в ТТН, в ході судового не підтверджені жодними доказами.

Надаючи оцінку висновкам акту перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ст.198 ПК України право платника податків на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником-платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пункт 201.11 статті 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами ст.9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Виходячи з аналізу положень Податкового кодексу України, які регламентують порядок формування витрат та податкового кредиту, колегія суддів вважає, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Будь-які первинні документи (у тому числі договори, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому колегія суддів враховує, що податкове законодавство не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, слід врахувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

При цьому суд повинен дотримуватися позиції, яка наведена Європейським судом з прав людини у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та включив витрати до складу оподатковуваного доходу, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст.77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується з доводами та висновками суду першої інстанції, та зазначає, що, враховуючи умови укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, пред`явлені позивачем до перевірки та до суду документи у своїй сукупності є належним підтвердженням факту вчинення таких господарських операцій.

При цьому, при вирішенні даного спору суд першої інстанції цілком вірно послався на наступні правові позиції Верховного Суду :

- «… господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю» (постанова Верховного Суду від 18.03.2021 року по справі №420/3371/19);

- «…не зазначення в товарно - транспортних накладних певної інформації, зокрема щодо проведення навантажувально-розвантажувальних робіт, не може свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем ТМЦ. Крім того, документи на перевезення товарно - матеріальних цінностей з наслідками формування ПДВ не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи» (постанова Верховного Суду від 05 січня 2021 року у справі №820/1124/17) (застосовано відносно посилань податкового органу на наявність недоліків в заповненні товарно - транспортних накладних, по взаємовідносинах з контрагентами, як підставу для невизнання реальності господарських операцій);

- «…ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Натомість умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій» (постанова Верховного Суду від 09.04.2021 року у справі №813/6471/13-а).

Суд першої інстанції вірно зазначив, наявність неналежно оформленої ТТН не може бути підставою для позбавлення цього суб`єкта господарювання згідно з законодавством права на податковий кредит і формування витрат, адже Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року (далі Правила №363) які визначають товарно-транспорту накладну одним з основних документів на перевезення вантажів разом із дорожні листи вантажного автомобіля, не встановлюють правил податкового обліку податкового кредиту з ПДВ платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Такі висновки відповідають правовій позиції в постановах Верховного Суду України від 06.02.2018 року по справі №816/166/15-а та від 18.11.2019 року по справі №520/11672/18.

Колегія суддів погоджується з наданою судом першої інстанції оцінкою доводів акту перевірки про неможливість позивача зберігати дизельне пальне в задекларованих об`ємах.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наданими позивачем документами, у спірний період позивач орендував резервуари, власниками яких є ТОВ «СП «Злато Таврії», об`ємом 75 куб.м. та 25 куб.м., для зберігання в них паливно-мастильних матеріалів, що підтверджується наступною документацією: договорами найму (оренди) резервуару від 01.07.2018 року та актами прийому-передачі резервуарів від 01.07.2018 року (т.2 а.с.147-150). У 2019 року приватне підприємство додатково придбало гнучкі резервуари у ТОВ «Матриця» об`ємом 45 куб.м (2 шт.) та 10 куб.м (1 шт.), що підтверджено позивачем договором купівлі-продажу №7/168 від 04.02.2019 року, актом прийому передачі товару від 04.02.2019 року та платіжним дорученням №555 від 01.03.2019 року (т.2 а.с.142-143). На підтвердження факту наявності у позивача цього обладнання в спірний період було надано бухгалтерські регістри №104 та №105.

Надані позивачем документи підтверджують той факт, що на момент поставки приватному підприємству дизельного палива від контрагентів ємності резервуарів для прийняття вказаного палива було достатньо (т.2 а.с.140-141), а саме:

- дизпаливо ДТ-Л-К5 сорт С 136 т, придбане у ТОВ «ГРІН ФОРСЕС» та «ТОВ ДІННЕР ВАЙС», доставлено у с.Качкарівка, Бериславський район, Херсонська область, злито у резервуари ємністю 75 куб.м., 25 куб.м. та 45 куб.м.;

- дизельне пальне 34,35 т, придбане у ТОВ «ДІННЕР ВАЙС», доставлено у с.Качкарівка, Бериславський район, Херсонська область, злито у резервуар ємністю 55 куб. м..

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем документально підтверджена технічна можливість у період травня 2019 року для зберігання тієї кількості палива, яке було поставлено контрагентами позивача для здійснення останнім господарської діяльності.

Також суд першої інстанції цілком обґрунтовано відхилив посилання податкового органу в акті перевірки на те, що контрагентами позивача не було складено та зареєстровано в електронній формі в ЄРАН акцизні накладні по задокументованій реалізації дизельного палива для ПП «Агрофірма Милівська», як на доказ відсутності фактичного відвантаження палива.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, позивач може нести відповідальність за достовірність і своєчасність лише самостійного обчислення та внесення відповідних відомостей про податкову звітність, але не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та дотримання податкової дисципліни.

Відповідно, позивач не може нести відповідальність за не складення та не реєстрацію відповідних акцизних накладних його контрагентів позивача, і це не позбавляло позивача можливості сформувати податковий кредит по факту поставки такого палива.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року по справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 року по справі №802/4940/14, від 25.11.2022 року по справі №820/2176/16.

Стосовно посилань податкового органу на те, що приватне підприємство під час перевірки не надало паспорту на ПММ та сертифікатів якості пального, суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки сертифікати, паспорти на продукцію, або інші документи, що підтверджують якість і безпеку товару не є документами, які впливають на визначення об`єкта оподаткування, а тому відсутність у платника податків сертифікатів якості та сертифікатів походження товару за наявності доказів фактичного отримання товару та його використання в господарській діяльності не може позбавляти такого платника права на формування податкового кредиту за відповідними господарськими операціями. Податкове законодавство не пов`язує таке право з наявністю у платника податку сертифікатів якості й сертифікатів походження товару.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано послався на правовий висновок, сформований Верховним Судом у постанові від 31.05.2024 року по справі №826/6698/16, що відсутність сертифікатів походження паливно мастильних матеріалів не може свідчити про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також цілком обґрунтовано суд першої інстанції відхилив посилання податкового органу на те, що за даними обліку інформаційної підсистеми «ГАРПУН» інформаційного порталу Національної поліції України не було підтверджено факту транспортування контрагентами позивача дизельного палива транспортом, зазначеним в ТТН, оскільки такі посилання не були доведені податковими органом жодним належним та допустимим доказом.

Як під час судового розгляду в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду даної справи представники відповідача посилались на те, що на запит контролюючого органу від 01.06.2021 року отримано засобами електронного зв`язку від ГУ НП інформацію про те, що за даними обліку інформаційної підсистеми «ГАРПУН» інформаційного порталу Національної поліції України щодо пересування транспортних засобів та причепів по території України за травень 2019 не встановлено руху за маршрутом з Києва та по території Херсонської області щодо автомобілів з причепами, вказаними в ТТН, а саме: MAN НОМЕР_1 , причіп AC 3060 XР, РЕНО НОМЕР_2 , причіп НОМЕР_3 .

Але відповідач не надав суду відповідних записів з інформаційної підсистеми «ГАРПУН» інформаційного порталу Національної поліції України, на які він посилався.

Як слідує з матеріалів справи, податковий орган надсилав відповідний запит до Головного управління Національної поліції в м. Києві щодо інформації відносно пересування вищевказаних транспортних засобів по території України за період травня 2019 року, водночас відповіді Головне управління Національної поліції в м. Києві не надало.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем пояснення та документи по операції з придбання у ТОВ «Завод Біодобрив «ТРИВКО» добавку органічну (технічні умови: ТУ У 20.1-31370953-002:2017) в своїй сукупності підтверджують як реальність такої операції, так і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту за серпень 2020 року ПДВ на суму 500040,00 грн..

Посилання в акту перевірки на те, що дана операція не має розумної ділової мети, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Здійснення господарської діяльності має своєю метою отримання доходу, складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з тим, що розумна економічна причина (ділова мета) має бути наявною в кожній господарській операції і передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Однак не обов`язково, щоб економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операцій.

З огляду на економічну діяльність позивача, пов`язану з вирощування зернових культур, то придбання та використання вищевказаної органічної добавки спрямовується на отримання позитивного результату в майбутньому, а тому відсутність негайно економічного ефекту від операцій не спростовує ділову мету операцій та їх економічне обґрунтування.

Що стосується посилань в акті перевірки на те, що в результаті негласних слідчих дій встановлено групу осіб, які причетні до діяльності транзитно-конвертаційного центру, і до цієї групи також входить і засновник та директор ТОВ «Завод Біодобрив «ТРИВКО», то такі доводи, по-перше, не підтверджені відповідачем жодним доказом, а по-друге, такі доводи самі по собі не підтверджують ані фіктивність діяльності ТОВ «Завод Біодобрив «ТРИВКО», ані відсутність реальних операцій з позивачем.

Колегія суддів погоджується з посиланнями позивача у письмових поясненнях від 21.01.2025 року на те, що в рамках адміністративної справи №499/12621/21 судами першої, апеляційної та касаційної інстанції підтверджена реальність здійснення ТОВ «Завод Біодобрив «ТРИВКО» у спірний період господарських операцій з поставки органічної біодобавки іншому суб`єкту господарювання.

Підсумовуючи все вищенаведене, погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи по його взаємовідносинам із ТОВ «ДІННЕР ВАЙС», ТОВ «ГРІН ФОРСЕС» та ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» підтверджують здійснення з ними господарських операцій, які відображені в бухгалтерській та податковій звітності позивача, та спростовують висновки Акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства внаслідок таких операцій.

Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано скасував як неправомірне спірне податкове повідомлення-рішення.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суд від 04 липня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 24 січня 2025 року.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька